Запорізька атомна електростанція — до речі, найпотужніша в Європі — давно перетворилася з енергетичного гіганта та символу мирного атома на епіцентр безпрецедентної військово-техногенної кризи. З березня 2022 року вона перебуває під російською окупацією, а питання про її долю та спроби окупантів інтегрувати об'єкт у власну енергосистему весь цей час викликають серйозну тривогу як в Україні, так і в Європі.
Регулярно лунають заяви російських представників про наміри «підключити станцію до російської мережі». Останнім часом ці заяви супроводжуються нетиповою активністю на території ЗАЕС, про що, зокрема, повідомляють і аналітики Інституту вивчення війни (ISW) у нових звітах.
Проте реальність далека від пропагандистських заяв та забаганок росіян. Станція станом на зараз перебуває в критичному стані, а її технічне відновлення є неймовірно складною, а за нинішніх умов і майже неможливою, задачею. Експерти-енергетики найчастіше заявляють про те, що навіть у разі негайного повернення ЗАЕС під український контроль просто «увімкнути» станцію неможливо, а в умовах мирного часу на підготовчі роботи знадобилося б бодай рік-два часу.
То в якому ж стані перебуває Запорізька АЕС сьогодні та чи можуть росіяни підключити її до власної мережі? Детальніше — в матеріалі UA.News.
«Холодна зупинка» та руйнування інфраструктури
Сьогодні ЗАЕС перебуває у стані, який фахівці називають «холодною зупинкою». Це означає, що всі шість енергоблоків виведені з експлуатації, але для підтримання безпеки та запобігання розплавленню ядерного палива необхідно постійно охолоджувати басейни витримки та активні зони реакторів. Це завдання найчастіше лягає на плечі аварійних дизель-генераторів і залишків зовнішнього електропостачання, яке постійно переривається через обстріли.
Кожне таке відключення — це крок до потенційної ядерної катастрофи. Саме тому довкола ЗАЕС регулярно оголошують режим припинення вогню за участі МАГАТЕ, а «дні тиші» витрачають на ремонт ліній електропередач.
Фізичний стан інфраструктури станції катастрофічно погіршився за ці чотири роки. Відомо про пошкоджені допоміжні споруди, трансформаторні підстанції та системи зв'язку. Частина критично важливого обладнання, включаючи елементи систем контролю та безпеки, взагалі демонтована окупантами або просто зруйнована.
Також дуже важливим фактором є те, що станція втратила кваліфікований персонал. Українські фахівці, які ще залишаються на об'єкті, працюють під тиском російських військових. Багато хто був заарештований або змушений залишити місце своєї роботи. Такі кадри замінюються недосвідченими спеціалісти з РФ, які не знають особливостей саме Запорізької АЕС, що значно збільшує ризик помилки, на яку просто немає права.
Місії МАГАТЕ регулярно фіксують численні порушення протоколів безпеки. Станція зараз, по суті, ледве підтримує свої життєво важливі функції, перманентно знаходячись на межі техногенної катастрофи.
Технічні перешкоди: чому неможливо просто «увімкнути» ЗАЕС
Ідея швидкого запуску величезної атомної електростанції після тривалої зупинки в умовах війни загалом віддає науковою фантастикою. Адже повноцінний запуск АЕС — це не вмикання двигуна автомобіля простим поворотом ключа чи не «клац» вимикачем світла в кімнаті. Це надзвичайно складна і багатоетапна процедура, яка вимагає місяців підготовки навіть у стабільних умовах.
Після років «холодної зупинки» реактори потребують повної перевірки сотень (!) елементів систем безпеки, контролю, управління та енергопостачання. Одним з ключових обмежень є стан ядерного палива. Паливні збірки мають суворі терміни та режими експлуатації, які давно порушені. Частина палива може потребувати заміни, а процес його вивантаження, транспортування та завантаження свіжого — один з найбільш відповідальних і небезпечних. Роботи з ядерним паливом взагалі неможливі без повного комплекту спеціалізованого обладнання, сертифікованого персоналу, тощо.
Так, у «Росатому» є всі необхідні технологічні ресурси та досвід. Однак немає жодних свідчень, що Росія має саме на місці необхідні технічні матеріали та налагоджені логістичні ланцюги для проведення таких операцій на чужій станції.
Крім того, система управління та захисту ЗАЕС була повністю інтегрована в єдину українську енергосистему. Її технічне «перепідключення» до російської системи, з іншими параметрами та протоколами, вимагає глибокої модернізації апаратного та програмного забезпечення, що неможливо зробити швидко і без ризику збоїв. Будь-яка поспішна спроба може призвести до автоматичного спрацювання систем захисту і нової аварійної зупинки або ж до неконтрольованого пошкодження активних зон реакторів.
Та навіть попри те, що всі технічні бар'єри можна — теоретично — подолати, залишається фактор, який остаточно перекреслює будь-які плани запуску. Йдеться про інтенсивні бойові дії навколо станції. ЗАЕС розташована de facto на передовій, в зоні постійних артилерійських обстрілів, мінометних та ракетних ударів. Вибухи лунають навколо реакторів, пошкоджуючи будівлі та збільшуючи ризик прямого влучання в критичну інфраструктуру.
У таких умовах неможливо проводити ані планові ремонтні роботи, ані тим паче складні пускові процедури. Кожен фахівець на об'єкті працює під загрозою. Будь-який ремонтний загін або вантаж може бути знищений по дорозі. Стабільне зовнішнє електропостачання, необхідне для будь-яких робіт, відсутнє. Інституція «зонування» безпеки навколо АЕС, що є обов'язковою вимогою МАГАТЕ, порушена. Запуск енергоблоку в такому середовищі був би актом безвідповідальності на межі з безумством, що дивно навіть для російської сторони: ким би вони не були — вони точно не самогубці та явно не хотіли би влаштувати ядерну катастрофу, у якій першими ж і постраждають.
Чи здатна РФ запустити ЗАЕС
Будь-які заяви про інтеграцію ЗАЕС слід розглядати насамперед через призму інформаційно-політичної кампанії, якщо про це кажуть представники Росії. Якщо ж про це кажуть західні аналітики, то вони, можливо, дещо переоцінюють ситуацію.
З практичної точки зору Російська Федерація сьогодні не має ані технічних, ані логістичних, ані кадрових можливостей для швидкого запуску ЗАЕС. Всі системи документації, управління та підтримки україномовні або адаптовані під українські стандарти. Навіть якщо росіяни завезуть своє обладнання, його інтеграція в існуючу архітектуру станції без участі розробників-постачальників буде дуже складною.
Реальна активність окупантів на станції, ймовірно, обмежується спробами підтримувати мінімальний рівень безпеки для уникнення катастрофи (в якій вони, раптом що, першими і постраждають) та демонстративними відвідинами чиновників для зйомок пропагандистських сюжетів. Будь-які справжні роботи з пуску потребували б масового залучення спеціалістів і постачальників, що в умовах гарячої фази війни неможливо.
Думка експерта
Старший інженер-електрик Сергій Т. віддав роботі на ЗАЕС багато років життя. Навіть війну 24 лютого 2022 року він зустрів, працюючи на Запорізькій станції. Бригада, у складі якої був наш співрозмовник, швидко змогла евакуюватися, і вже за кілька днів об'єкт захопили росіяни. Далі — пряма мова спеціаліста стосовно поточного стану ЗАЕС та можливості її запуску росіянами.
«Чи можна її (ЗАЕС — ред.) просто взяти і запустити — складне питання. По-перше, чотири роки все обладнання стоїть. Такого ще не було ніколи. І як це все буде — незрозуміло. Ну, там є ставок-охолоджувач, і для одного блока, я думаю, теоретично вистачить. Але якщо вони почнуть щось розкручувати, ми обріжемо їм живлення. Вони тягнуть живлення з наших південних підстанцій, тягнуть й інше, своє. Але ми здатні це «підкоригувати». Якщо будуть намагатися кудись приєднати, ми можемо просто розбити ту підстанцію. І все знову відкладеться на великий термін.
Є на станції і резервне живлення, але воно заживлене від України і ми можемо в будь-який момент це зруйнувати. Є на ЗАЕС і дизель-генератори, теж резервне живлення. Однак, пам'ятаєте, був великий скандал, адже генератори можуть працювати декілька діб, а у росіян вони працювали кілька тижнів підряд. Це аварійна ситуація.
Реактори, які зараз в «холодній зупинці», можна розігнати. Та й якихось спеціалістів, думаю, знайдуть. Це проблема, але це можна вирішити. Основне — це ліцензування від російського «Росатому». Так же взагалі ніхто ніколи в світі не робив: щоб захопили атомну станцію та ліцензували її як російську! Варто ще згадати автоматичні системи керування технологічними процесами. Ця штука у нас інша, не така, як у Росії. А взагалі ця станція ж ще по радянському проєкту зроблена, тому з одного боку, більшість технічних деталей росіянам відома — але з іншого є нюанси саме ЗАЕС, про які вони не знають.
Дійсно існує велетенська проблема з охолоджувачем для ядерних реакторів. Каховського водосховища давно немає. Однак пруд-охолоджувач там залишився, і я вважаю, що один блок з шести він сяк-так потягне. Їм-то політично треба запустити лише один. Більше, думаю, вони і не планують. Вони там щось будують на кшталт ліній видачі, але ми їх в будь-який момент можемо просто стовідсотково розбити. Підстанції, якщо вони кудись намагатимуться видавати енергію, ми теж можемо розбити. Це ж цілий процес: як тільки вони почнуть, ми знатимемо. Це ж не робиться за один день, там довгі підготовчі роботи.
Тобто моя основна теза, що суто технічно, за якийсь тривалий час, сяк-так, але один блок запустити вони, мабуть, могли би. Теоретично. Тобто технічно це не неможливо, я скажу так. Складно, але не неможливо. Однак ми просто не дамо їм це зробити військовим шляхом, навіть якщо до цього взагалі дійде. Тобто навіть якщо в теорії вирішити всі технічні проблеми — залишається військовий шлях. Декілька прицільних ударів — не по станції, авжеж, а по супутній інфраструктурі — і вони нічого не зможуть зробити. Тому всі новини про запуск це казки».
Підбиваючи підсумки, Запорізька АЕС сьогодні — це велетенський поранений техногенний «організм», який знаходиться в стані між життям та смертю. Майбутнє ЗАЕС повністю залежить від деокупації та повернення станції під суверенний контроль України та під гарантії МАГАТЕ. Навіть після цього попереду чекатимуть роки наполегливої праці.
Першим етапом буде проведення повного міжнародного технічного аудиту для оцінки всіх пошкоджень. Далі — демонтаж та заміна тисяч пошкоджених компонентів, відновлення інфраструктури, рекваліфікація персоналу. Лише після цього можна буде думати про отримання дозволу від регулятора на пуск першого блоку.
Тому відповідь на головне питання — чи здатна Росія найближчим часом швидко запустити ЗАЕС — категорично негативна. Окупанти можуть лише утримувати станцію в стані перманентної кризи, загрожуючи безпеці всього континенту. Єдиний шлях до стабілізації ситуації — це повне виведення російських військ з території станції, створення демілітаризованої зони та повернення об'єкта під законний контроль Києва. Поки триває війна, про запуск ЗАЕС не може бути й мови.
