Останнім часом серйозно інтенсифікувалося певного роду дипломатичне пікірування (якщо не справжній дипломатичний конфлікт) між Україною та Угорщиною. До повномасштабної агресії така новина не викликала б великого резонансу: стосунки між Києвом та Будапештом вже давно розвиваються за негативним сценарієм, а в жовтні 2018-го Україна навіть висилала угорського консула.
Однак зараз ситуація дещо інша, оскільки в країні триває виснажлива війна, а прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан є людиною, яка пропонує мирні ініціативи. При цьому політик перебуває у прямому контакті як з обраним президентом США Дональдом Трампом, так і з російським лідером Володимиром Путіним, фактично виконуючи функції «листоноши» між сторонами.
«Човникова дипломатія» по-угорськи
Для розуміння ситуації, яка розгортається останнім тижнем, треба розглянути всі події поступово. Все почалося з дзвінка: Орбан зателефонував у Москву зранку 11 грудня та декілька годин розмовляв із Путіним. Їхній діалог стосувався війни в Україні та пошуків мирного рішення питання – у всякому випадку, про це сторони заявили офіційно.
Після розмови з Путіним Орбан зробив заяву, що попереду чекають «найнебезпечніші тижні» війни. При цьому угорський прем’єр висловив свою зацікавленість у мирному рішенні по Україні, сказавши, що в цьому можуть допомогти «його контакти з західними лідерами». Вочевидь, він мав на увазі Трампа.
«Сьогодні зранку провів… телефонну розмову з президентом Путіним. Ми живемо в найбільш небезпечні тижні війни. Ми використовуємо всі… дипломатичні засоби, аби сприяти припиненню вогню», - заявив Орбан.
Кремль тоді також висловився щодо підсумків розмови. Зокрема, звинуватив Україну в тому, що вона не бажає йти на переговори.
А далі почався чи то прямий публічний конфлікт між Україною і Угорщиною, чи принаймні щось дуже схоже до нього. Президент Володимир Зеленський вкрай негативно відреагував на розмову Орбана й Путіна. Зокрема, зіронізував, висловивши сподівання, що прем’єр Угорщини не телефонував хоча б нещодавно скинутому президенту Сирії Башару Асаду, аби послухати «його годинні лекції».
«Ми всі сподіваємось, що Віктор Орбан не буде хоча б Асаду в Москву телефонувати, щоб послухати ще і його годинні лекції. Абсолютно зрозуміло, що для досягнення реального миру й гарантованої безпеки потрібні рішучість Америки, єдність Європи та налаштованість усіх партнерів на дотримання цілей і принципів Статуту ООН. Не треба грати на власний імідж за рахунок єдності – треба дбати про спільний успіх. Саме єдність у Європі завжди дає успіх. Розмови про війну проти України, яку веде Росія, не можуть відбуватися без України», - заявив Зеленський.
Після цього Орбан виступив з головною ідеєю, яка наразі активно обговорюється: встановити перемир’я на Різдво (щоправда, він не уточнив, коли саме – 25 грудня чи 7 січня, адже частина українців та РФ святкують Різдво Христове саме 6-7 січня) та провести великий обмін полоненими. При цьому, за словами лідера Угорщини, Зеленський відмовився від даної пропозиції.
«Ми запропонувати різдвяне припинення вогню і масштабний обмін полоненими. Сумно, що президент Зеленський сьогодні це явно відкинув та виключив. Ми зробили все, що могли», - сказав Орбан.
Цікава реакція України на цей пасаж. Радник Зеленського Дмитро Литвин у відповідь Орбану сказав, що Угорщина нібито взагалі не обговорювала з Києвом свої ідеї. Тобто фактично слова та позицію Будапешта спростували. А от у Кремлі це підтвердили, заявивши, що нібито «різдвяне перемир’я» та масштабний обмін полоненими і справді обговорювалися, однак Україна вирішила не йти на це.
13 грудня ситуація знову активізувалася. В цей день країна-агресорка здійснила один з найбільш масованих ударів по українській енергетиці за весь час війни. Серйозніше за всіх постраждала Західна Україна. Графіки відключень з того моменту стали ще жорсткішими.
Україна пов’язала цей обстріл з пропозиціями Орбана. Київ розцінив російський удар як реальну демонстрацію «мирних прагнень» Москви. І знову рішуче відкинув ідеї Угорщини.
«Угорщина не інформувала Україну… про переговори з Путіним, нічого не координувала, Україна не давала Угорщині ніякого дозволу… Піар-трюк пана Орбана був просто використаний Москвою для прикриття підготовки до чергового ракетного удару… На жаль, сконцентрувавшись на яскравих заголовках, пан Орбан у підсумку допоміг Москві в її атаці», - заявив радник Зеленського Дмитро Литвин.
Після цих звинувачень підключився МЗС Угорщини. Там заявили, що Орбан особисто просив про телефонну розмову із Зеленським. Угорський лідер мав на меті обговорити деталі «різдвяного перемир’я» та обміну полоненими. Однак йому відмовили, причому «дещо нервово», але при цьому «культурно».
«На столі лежить пропозиція, подібної до якої не було за останню тисячу днів, і не від Угорщини залежить, чи буде ця пропозиція розглянута і схвалена обома сторонами. Одна сторона розглянула її і вважає її прийнятною, але інша сторона зайняла неприйнятну позицію», – сказав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.
Підсумок всієї цієї ситуації вийшов не надто райдужним. Україна, як вже зрозуміло, повністю відмовилася від угорських ініціатив. Водночас у Трампа заявили, що «уважно вивчатимуть» пропозиції Будапешта.
«Необхідно припинити бойові дії. І якщо в якості першого кроку пропонується… припинення вогню, ми уважно вивчимо, що це означає… Орбан регулярно спілкується з росіянами, у нього гарні стосунки з президентом Трампом. Я сподіваюся, весь світ захоче побачити припинення бійні, яка триває в Україні», - заявив радник Трампа з нацбезпеки Майк Волтц.
Чим важливий Орбан і чому Україна не прислухається до нього
Відношення між Києвом та Будапештом давно перебувають у кризі. Це почалося ще за каденції минулого президента, коли в Україні ухвалили «закон про мову». Через це угорська меншина на Закарпатті фактично втратила можливість навчатися своєю рідною мовою. Орбан, який в своїй політиці притримується консервативних та навіть націоналістичних поглядів, одразу ж вхопився за цей привід та почав ставити палки в колеса українській євроінтеграції.
Під час війни ситуація на деякий час дещо вирівнялася, але потім знову погіршилася. Всі останні роки саме Будапешт блокував усі пакети підтримки, які тільки міг, виторговуючи преференції та ставлячи умови Україні. Станом на зараз нічого не припинилося: Угорщина так само продовжує блокувати допомогу Україні. Причина – систематичне, як вважає Орбан, порушення Києвом прав угорської меншини на Закарпатті.
Ні минула, ні чинна влада при цьому на особливий контакт з Будапештом не йдуть та уступати угорцям не планують. За каденції Володимира Зеленського та вже під час повномасштабної війни конфлікт між нашими країнами перейшов у нову фазу. Київ різко негативно ставиться до «несанкціонованих» контактів та зустрічей Орбана з Путіним.
Фактично угорського прем’єра публічно називають ледь не російським агентом. Хоча насправді його уряд є не проросійським, а скоріше «проугорським» та дуже євроскептичним, а сам Орбан є трампістом і публічним голосом консервативних європейських еліт.
Також не слід забувати, що Угорщина прийняла близько 600 тисяч наших біженців та виділяла досить великі обсяги гуманітарки. В країні також активно діють громадські організації, що допомагають Україні, і саме через угорську територію йде основний транзитний маршрут, за яким Києву передається зброя та боєприпаси.
Що думають експерти
Зараз Віктор Орбан отримав ледь не головну роль у своєму житті: голосу Трампа в Європі. Зокрема, журналіст Віталій Портніков вважає, що саме Орбана обраний президент США обрав у якості свого посередника в ЄС.
«Орбан був саме тим європейським політиком, який послідовно підтримував Трампа весь час, поки той був претендентом на посаду очільника президента США. Саме Орбану Трамп першому зателефонував після того, як стало відомо про його перемогу на виборах», - нагадує Портніков.
На його думку, Орбан є важливою постаттю для нового президента Америки. Водночас угорський лідер переслідує і свої інтереси, як-то зміцнення контактів своєї держави із США, РФ та Китаєм. І в цілому він сьогодні залишається дуже впливовим актором європейської політики, таким собі «листоношою» від Трампа.
Тож, фактично «посилаючи» Орбана за відомою адресою, Україна може псувати стосунки з новим американським президентом. В умовах критичної залежності від США та ЄС подібна політика здається не надто продуманою та ефективною.
Так вважає і політолог, керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов. На думку експерта, ось так просто відмовлятися від пропозицій прем’єра Угорщини не надто розумно, адже в майбутньому це може призвести до проблем.
«Ситуація з Орбаном демонструє, що українська влада досі грає в одній упряжці з демократами. Адже саме Демократична партія зацікавлена в тому, аби Трамп та його зусилля (в контексті миру – ред.) не мали успіху… Орбан є одним з комунікаторів-трампістів. Нагадаю, що у маєтку Трампа у Флориді Орбан за цей рік гостював тричі, це каже про те, що є певна довіра та особисті стосунки… Орбан ретранслює не просто косплей китайсько-бразильського мирного плану, а судячи з усього відображає позиції самого Трампа. І посилати Орбана слідом за російським кораблем – не найрозумніша в цій ситуації політика», - впевнений Золотарьов.
На думку політолога, сьогодні Україна як ніколи потребує гарних стосунків саме з сусідами, зокрема й Угорщиною. Різка ж риторика не сприяє покращенню цих відношень.
«Тому така «мудра» політика нічого окрім проблем для України не принесе. Оскільки якщо після 20 січня команда Трампа впевниться в тому, що Банкова грає проти них – вона не стане ні про що домовлятися, вона буде ставити умови. І ці умови можуть виявитися дуже важкими та гіркими», - прогнозує Андрій Золотарьов.
Політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортнік вважає, що причина конфліктів між Україною та Угорщиною в тому, що ОП веде свою власну дипломатичну гру. І погано ставиться до самої ідеї посередників у комунікації.
«Україна наполягає на тому, що не буде приймати та слухати будь-яких посередників, окрім тих, які пропонують посилення України. Тих, хто пропонує переговори (з РФ – ред.), Зеленський слухати не буде, він буде говорити особисто та самостійно з Трампом. За цією логікою, Офіс президента та МЗС «б’ють по руках» усіх, хто намагається виступити в ролі посередника», - вважає Бортнік.
Експерт каже, що в свою гру може при цьому грати й Угорщина. Зокрема, вона може звинуватити Київ у тому, що той не хоче миру. Мовляв, ми пропонуємо різні ініціативи, а Україна все відкидає. Отже, це вона і винна в продовженні війни – саме таку карту може розіграти Будапешт.
«Ось така триває боротьба. Українське керівництво намагається вийти на прямі перемовини з Трампом… «Партія миру» на Заході постійно намагається зробити Зеленського крайнім у цій ситуації. До чого призведе все це – залежить від оцінки Трампа. Якщо він вважатиме, що це Зеленський винний і що він саботує мирний процес, то Україна отримає менше підтримки та посиляться кризові процеси. Якщо ж вдасться Трампа переконати в тому, що це Путін винен у продовженні війни, тоді українська стратегія спрацює і Зеленський переможе в цій ситуації», - резюмував Руслан Бортнік.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що поведінка України в цій ситуації все ж є не надто дипломатичною. На жаль, ми перебуваємо у дуже складному та залежному становищі і не маємо достатньо ресурсів та впливу, аби ставити власні умови. Відкидати мирні плани з боку сусідів не варто: слід було заявити щось на кшталт «ми згодні розглядати ваші пропозиції, але з певними умовами для нашої безпеки». Рішуче ж заперечення ідей з приводу миру для країни, на території якої три роки йде повномасштабна війна, виглядає й справді дещо дивно як для населення, так і для міжнародної спільноти.
Микита Трачук
