Проблеми українських ветеранів: реінтеграція, працевлаштування і соціальна підтримка

Повернення ветеранів з фронту – виклик для будь-якої країни, яка пройшла чи проходить війну. Їм часто потрібна не лише фізична, але й соціальна адаптація, яка включає цілий спектр проблем: від відновлення психологічного здоров’я до пошуку роботи та забезпечення житлом.

Ця тема є надзвичайно важливою для України, враховуючи значну кількість військовослужбовців, які повертаються після виконання бойових завдань чи повернуться колись після завершення війни. Досвід інших країн та аналіз сучасних реалій дозволяють зрозуміти, які заходи необхідні для ефективної реінтеграції ветеранів у мирне життя.

Якими ж ключові виклики при поверненні з фронту ветеранів війни? Що потрібно робити в першу чергу? Яким є досвід інших держав? Агентство UA.News розбиралося в цій складній та важливій проблемі.

 

Виклики адаптації після повернення з фронту

Військова служба залишає глибокий слід на психологічному та фізичному здоров’ї людини. Бойовий стрес, ризик для життя, втрата друзів та побратимів – усе це створює додаткові перешкоди для повернення до мирного життя.

Учасники бойових дій після демобілізації з фронту стикаються з безліччю проблем. Основними з них є наступні:

1. Психологічні труднощі. Багато ветеранів страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, інших тривожних розладів. Відсутність системної психологічної допомоги загострює ці проблеми.


2. Складнощі з працевлаштуванням. Роботодавці подекуди не готові брати на роботу ветеранів, оскільки побоюються їхньої потенційної нестабільності або недостатності цивільних навичок.


3. Доступ до медичних послуг. Різноманітні травми, у тому числі бойові поранення, вимагають тривалого лікування та реабілітації. В країнах з не найкращою медичною системою, як Україна, це може створити додаткові виклики. Згадати хоча б безліч історій, як у ветеранів-інвалідів вимагали гроші за оформлення інвалідності.


4. Проблеми з житлом. Повернення з війни нерідко супроводжується необхідністю вирішення житлових питань, оскільки деякі ветерани втрачають свої домівки під час війни. Наприклад, якщо вони були родом з окупованих та зруйнованих Росією населених пунктів.


5. Суспільна стигматизація. Нерозуміння з боку цивільного населення, упереджене ставлення або недостатнє усвідомлення суспільством потреб ветеранів ускладнюють їхню інтеграцію. Це може призводити до серйозних конфліктів.

Медичні послуги та психологічна допомога: ключові потреби ветеранів

Ветерани мають підвищений ризик розвитку хронічних захворювань через бойові поранення, а також фізичне і психічне виснаження. В Україні існує проблема недостатнього фінансування спеціалізованих медичних закладів.

Для покращення ситуації необхідно розширювати мережу профільних реабілітаційних центрів, в яких би запроваджувалися індивідуальні підходи та плани лікування для кожного учасника бойових дій. Окрім цього, державі необхідно займатися покращенням доступу до якісного протезування і супутніх медичних технологій.

Психологічна реабілітація є не менш важливою. Багато в чому це ключовий елемент для адаптації ветеранів. У США, наприклад, діє програма Veterans Affairs, яка забезпечує доступ до психологів, груп підтримки та спеціалізованих гарячих ліній. В Ізраїлі психологічна підтримка ветеранів інтегрована у всі етапи служби в ЦАХАЛі, що значно знижує рівень ПТСР серед колишніх військових.

До міжнародного досвіду ми ще повернемося. Однак варто розуміти, що Україна може і мусить використовувати ці приклади, створивши системну програму психологічної допомоги ветеранам, яка включатиме як державну підтримку, так і залучення профільних громадських організацій та міжнародних партнерів.

Можливості інтеграції на ринку праці

Повернення до трудової діяльності – один із ключових елементів реінтеграції. Однак багато ветеранів стикаються з дискримінацією на ринку праці або з відсутністю відповідних навичок.

Наприклад, за даними порталу Work.ua, станом на літо-2024 понад 60% українських компаній досі не мають досвіду працевлаштування учасників бойових дій. Хоча є й позитивні моменти: в тому ж 2024 році кількість вакансій для ветеранів зросла на 82%. В тому числі це стосується ветеранів, які отримали інвалідність під час війни.



Що ж може допомогти?

1. Освітні програми та перекваліфікація. У Німеччині після Другої світової війни ветеранів активно залучали до навчальних програм, що дозволяло їм опанувати цивільні професії. Подібні ініціативи в Україні допомогли б ветеранам адаптуватися до умов сучасного ринку праці.


2. Соціальне підприємництво. Залучення ветеранів до створення власного бізнесу є вкрай перспективним напрямом. У США існують грантові програми для ветеранів-підприємців, які сприяють їхній фінансовій незалежності. В Україні ж після війни очікується поява до 300 тисяч ветеранів-підприємців, а загалом свою справу хочуть мати більше половини учасників бойових дій. Це величезний людський та економічний капітал.


3. Квотування робочих місць. У Польщі діє система квот для працевлаштування ветеранів, яка зобов’язує великих роботодавців наймати певний відсоток колишніх військових. Можливо, такий досвід згодом стане релевантним і для України.

Житлове забезпечення як пріоритетна сфера підтримки

Однією з найгостріших проблем ветеранів є забезпечення житлом. В Україні програми державного фінансування житла для учасників бойових дій реалізуються, м’яко кажучи, не надто ефективно.

Хоча є й немало успішних кейсів, які допомагають ветеранам отримати власне житло. Найчастіше цим опікується великий бізнес: наприклад, структури того ж Ріната Ахметова реалізовують програму «Серце Азовсталі», купуючи квартири захисникам Маріуполя.

Тим не менш, таких програм поки що абсолютно недостатньо. Необхідно враховувати такі аспекти:

• Створення доступного житла через державне фінансування та співпрацю з міжнародними організаціями;


• Залучення приватного сектора до проєктів будівництва житла для ветеранів;


• Запровадження системи пільгових кредитів на житло.

Все це допоможе вирішити житлові проблеми ексбійців ЗСУ, які боронили країну на фронті. До речі, даний досвід може бути релевантним і для повоєнного відновлення житлової інфраструктури для простих цивільних громадян, які також постійно втрачають домівки внаслідок російської агресії.

Нарешті, для успішної реінтеграції ветеранів важливо не лише забезпечити їхні матеріальні та психологічні потреби, але й створити умови для соціальної інтеграції. Це включає:

• Проведення суспільних кампаній для підвищення обізнаності населення про проблеми ветеранів;


• Залучення ветеранів до волонтерської діяльності та громадських проєктів;


• Організація культурних і спортивних заходів, що сприяють соціалізації захисників;


• Гідні соціальні виплати та пільги для ветеранів і членів їхніх сімей.

Міжнародний досвід у реінтеграції ветеранів

На жаль, майже весь час свого існування людство воює. Тож Україна та її проблеми не є якимось світовим ноу-хау. Інші країни вже стикалися із завданням реінтеграції ветеранів після завершення військових конфліктів, і їхній досвід може бути корисним для України. Практика таких держав, як США, Ізраїль, Канада, Німеччина, Велика Британія, тощо, демонструє різноманітність підходів до вирішення соціальних, психологічних і економічних проблем бійців після повернення з фронту.

Так, у США однією з найефективніших систем ветеранської реінтеграції є діяльність Департаменту у справах ветеранів (Veterans Affairs, VA). Ця програма забезпечує комплексну підтримку ветеранів, включаючи медичні, психологічні, соціальні та економічні послуги.

1. Медичні послуги. США володіють однією з найбільших мереж медичних центрів для ветеранів. Ці центри надають не лише базову медичну допомогу, а й спеціалізовані послуги, такі як протезування, реабілітація після поранень і лікування ПТСР.


2. Психологічна допомога. Учасники бойових дій мають доступ до терапевтичних груп, індивідуальних консультацій із психологами та спеціалізованих програм реабілітації. Гаряча лінія для ветеранів працює цілодобово, що дозволяє отримати підтримку у конкретний кризовий момент.


3. Освітні програми. Завдяки програмі I. Bill колишні бійці отримують фінансову підтримку для здобуття освіти. Це дає змогу опанувати нові професії або вдосконалити вже наявні навички.


4. Житлові пільги. VA надає ветеранам кредити на житло за зниженими ставками та сприяє отриманню субсидій для будівництва або купівлі нерухомості.

Ефективність цієї системи підтверджується тим, що понад 50% ветеранів, які звертаються до VA, успішно адаптуються до цивільного життя. Такими є дані Департаменту у справах ветеранів США за 2021 рік.



Не можна в цьому контексті не згадати й Ізраїль. Це держава з тривалим досвідом військових конфліктів, яка має унікальну систему підтримки ветеранів. Вона базується на глибокій взаємній інтеграції державних, громадських та бізнес-структур.

1. Психологічний супровід. Військовослужбовці проходять психологічну підготовку ще під час служби. Після демобілізації кожен ветеран проходить обов’язкове медичне та психологічне обстеження, що дозволяє вчасно виявити майже всі проблеми.


2. Медична підтримка. Ізраїль надає ексбійцям Армії оборони безкоштовний доступ до медичних послуг, включаючи найбільш сучасні технології реабілітації. Наприклад, використовує робототехніку для відновлення після поранень.


3. Професійна адаптація. Ветерани отримують підтримку у працевлаштуванні через програми перекваліфікації, стажування та фінансування малого бізнесу.


4. Спеціальні соціальні ініціативи. Організація Beit Halochem створює культурні, спортивні й освітні центри для ветеранів, які допомагають їм підтримувати соціальні зв’язки та активно брати участь у житті їхньої громади.

Цей підхід забезпечує дуже високий рівень реінтеграції. Наприклад, серед ветеранів Армії оборони Ізраїлю рівень посттравматичного стресового розладу становить близько 11%, що є значно нижчим показником порівняно з іншими країнами.



У Канаді підтримка ветеранів базується на підході, орієнтованому на сім’ю. Програма Veterans Transition Program (VTP) визнає, що успішна адаптація ветерана неможлива без залучення його найближчого оточення. До речі, відділ цієї програми діє також і в Україні.



Канадська програма пропонує не лише індивідуальну психологічну підтримку, але й консультації для членів сімей ветеранів, допомагаючи їм краще розуміти потреби своїх близьких. Канадські ветерани мають доступ до програм навчання, включаючи онлайн-курси, які дозволяють їм поєднувати освіту з іншими обов’язками.

Нарешті, канадська модель активно залучає громадські організації та волонтерів для забезпечення колишніх фронтовиків соціальними послугами та організації спільнот, які підтримують ексучасників бойових дій у процесі реінтеграції. В результаті всієї цієї роботи близько 70% ветеранів у Канаді повертаються до продуктивного життя протягом кількох років після завершення служби.

Варто згадати також Німеччину. Ця держава має значний досвід реінтеграції військових, особливо після Другої світової війни, в якій вона розгромно програла. Тим не менш, в країні залишилися мільйони колишніх бійців Вермахту, яких не можна було кинути напризволяще. Основний акцент після війни німці робили на:

1. Масштабній перекваліфікації. В повоєнній Німеччині створили центри професійного навчання для ветеранів. Ці заклади допомагали опановувати нові професії, такі як будівництво, машинобудування та сільське господарство.


2. Житлове забезпечення. Програма будівництва доступного житла дозволила тисячам ветеранів отримати дах над головою. Держава фінансувала будівництво не лише квартир, але й інфраструктури, що підтримувала розвиток нових поселень.


3. Соціальна підтримка. Німецький уряд створив спеціальні фонди допомоги ветеранам, які надавали фінансову підтримку тим, хто тимчасово не міг працювати.

Цей підхід допоміг багатьом колишнім військовим швидко відновити економічну стабільність і сприяв загальному економічному відродженню країни, яка потім стала «локомотивом» всієї Європи.

Велика Британія також приділяє велику увагу ветеранам, які повертаються до цивільного життя після військових операцій. Однією з найуспішніших ініціатив є програма Help for Heroes, яка функціонує за підтримки уряду та благодійних організацій.

У Британії створені реабілітаційні центри, які пропонують фізичне лікування та психологічну підтримку. Ветерани мають доступ до грантів для започаткування бізнесу та програм із кредитування на вигідних умовах. Нарешті, програма активно залучає ветеранів до спортивних змагань, мистецьких проектів та волонтерської діяльності.

Висновки та рекомендації

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що соціальна підтримка ветеранів – це не лише питання державної політики, але й важливий елемент національної та суспільної безпеки. Успішна реінтеграція учасників бойових дій сприяє стабільності суспільства, розвитку економіки та збереженню людського капіталу.

Україні необхідна розробка комплексної програми реінтеграції, яка буде охоплювати медичну, психологічну, соціальну та економічну підтримку фронтовиків. Варто також активно вивчати міжнародний досвід та, ймовірно, залучати експертів з інших країн, які працювали в профільних міністерствах чи програмах США, Ізраїлю, Канади тощо. Потрібно, нарешті, також створити ефективні механізми співпраці та координації між державними інституціями, громадськими організаціями і бізнесом.

Тільки системний підхід дозволить вирішити проблеми ветеранів і забезпечити гідний рівень їхнього життя. А держава таким чином зможе не на словах, а на ділі подбати про тих, хто віддав своє здоров’я та роки життя, боронячи саме існування України.

Микита Трачук