Минулі місяці навколо ситуації в Україні панувало своєрідне дипломатичне затишшя. Бойові дії велися в колишньому режимі, а Росія нарощувала кількість ударів по мирних українських містах, переважно цілячись в інфраструктурні та логістичні об'єкти. Але вже декілька днів як дипломатія довкола українського треку знову прийшла в активний рух.
Президент США Дональд Трамп повернувся до активної участі в намаганні припинити російсько-українську війну. У четвер, 16 жовтня, він довго говорив по телефону з російським диктатором Володимиром Путіним, а в п'ятницю, 17 жовтня, зустрівся з українським президентом Володимиром Зеленським.
Лідер України летів у Вашингтон, очікуючи від Трампа конкретних дій в контексті підтримки: ракети Tomahawk, посилення санкцій, тощо. Але, судячи з багатьох публікацій ЗМІ, розмова пройшла не так гарно, як очікувалося, і сторони залишилися взаємно незадоволені одна одною.
До чого в підсумку дійшли Зеленський і Трамп, чого очікувати далі і чи стала Україна ближче до омріяного миру? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
«Відлуння Будапешта»: розмова Трампа і Путіна
Лідери Росії та Америки провели телефонну розмову акурат за добу до зустрічі Трампа з Зеленським. Деякі експерти та ЗМІ в Україні і за її межами дивувалися цьому і висловлювали невдоволення. Але насправді тут немає нічого дивного.
Оскільки основною заявленою темою переговорів були ракети «Томагавк», то очевидно, що спочатку американський і російський президенти повинні були обговорити це між собою. Війна в Україні розвивається в логіці контрольованої ескалації: партнери Києва все ще бояться Москву, а тому намагаються не допустити її занадто різкої реакції, включаючи потенційну ядерну відповідь. Між сторонами функціонують неписані баланси, які іноді вимагають прямого обговорення.
Ключовою новиною з розмови Трампа і Путіна стала запланована через кілька тижнів зустріч у Будапешті — столиці Угорщини, де був підписаний сумнозвісний Будапештський меморандум із гарантіями української безпеки. Вони не спрацювали ні в 2014, ні в 2022 роках.
І от саме в цій локації планують зустрітися Трамп і Путін. Організовувати захід буде угорський прем'єр Віктор Орбан — послідовний критик України, який всі роки війни закликав до негайного миру. Окрім цього, Орбан зберігає хороші стосунки з Путіним.
Вибір місця не випадковий і вирішує відразу кілька завдань. Серед них — своєрідний політичний «пас» від Трампа у бік Орбана, який є його давнім прихильником, а також «ляпас» ліберальним елітам Європи, для яких орбанівська Угорщина є постійною проблемою.
Врешті, локація, обрана для зустрічі президентів, виглядає як відверте знущання над Україною. Вирішувати долю країни в місті, де колись підписали документ з гарантіями безпеки, які вже двічі не спрацювали — у цьому є гірка насмішка історії.
Зустріч Трампа і Зеленського
На тлі всього вищезгаданого до Вашингтона прибув український президент. У цього візиту було дві ключові задачі. Задача-мінімум — отримання «томагавків». Задача-максимум — схилити Трампа на сторону України, якомога сильніше «підв'язати» його до війни, перетворивши зі сторони-арбітра в сторону-союзника, активно залученого в процес.
Чи вийшло це? Скоріше все-таки ні. Візит пішов зовсім не за тим планом, за яким задумувався, і це було дуже помітно по наступних коментарях.
Варто звернути увагу на брифінг Зеленського, який він дав після завершення переговорів із Трампом. Президент України був дуже зібраний, міміка обличчя видавала напругу. Розмовляв він дуже обережно, підбираючи слова. Це означає, що розмова була не особливо приємною, а скоріше жорсткою та прагматичною. У підсумку тема ракет Tomahawk відкладена на невизначений термін, а тема антиросійських санкцій та всього іншого не розглядалася в принципі.
Основне за підсумками цієї події: Трамп виступив за негайне припинення війни по лінії фронту. Він запропонував зупинитися, зафіксувати збитки, а потім нехай кожна сторона оголосить про свою перемогу — а там, мовляв, буде видно.
«Вони… повинні зупинитися там, де знаходяться. Нехай обидва заявлять про перемогу, нехай історія вирішить», — заявив Трамп.
Фактично, Трамп повторив тезу, яку давно висловлюють деякі українські експерти. Її суть в тому, що Україна вже перемогла — тим, що збереглася і не колапсувала, адже саме це і було метою агресора. А отже, потрібно оголошувати про свою перемогу і намагатися якомога швидше завершити активну фазу бойових дій.
Те ж саме тепер пропонує і Трамп. З цим погоджується і Зеленський, уточнюючи лише, що спочатку необхідно досягти припинення вогню, а вже потім виходити на якийсь діалог.
Але де в цій схемі Путін та позиція РФ? Російський диктатор вимагав і вимагає віддати йому чотири області та визнати анексію Криму. На Алясці, за різними чутками, він нібито погодився з повним виведенням ЗСУ з двох, а не чотирьох областей: Луганської і Донецької. Але Україна була і залишається рішуче проти будь-яких територіальних поступок.
Чи змінив Київ позицію? Сумнівно, і судячи з подальших виступів Зеленського — ні. Чи змінив позицію Путін? Швидше за все, теж ні. Принаймні, про це ніхто не каже. Але зустріч у Будапешті вже готується, а отже, принаймні щось там має статися.
Врешті, буде вже зовсім дивно, якщо Путін влаштує в Угорщині «другу Аляску». А саме: прочитає Трампу і Орбану псевдоісторичну лекцію про Рюрика, Володимира-Хрестителя, Ярослава Мудрого, Київську Русь та боротьбу печенігів із половцями, після чого полетить назад до Москви, знову пошивши всіх в дурні. Хоча, знаючи Путіна, не можна виключати і такий варіант розвитку подій.
Чи став ближчим мир в Україні
За підсумком цих двох насичених дипломатією днів Україна перебуває в ситуації стратегічної невизначеності. Чи став Київ дійсно ближче до миру? За словами Трампа і судячи з планів зустрічі в Угорщині — став. Але чи став в реальності? Впевненості в цьому немає ні в кого, окрім, знову ж таки, Дональда Трампа. До чого прийдуть сторони у Будапешті, якщо зустріч взагалі відбудеться? Ніхто не знає.
Можливо, вже існують таємні домовленості, які будуть реалізовані після угорського саміту. Можливо також, що все це лише «пил в очі» від Путіна, який тягне час, знущаючись над американським президентом. Другий варіант виглядає більш імовірним, ніж перший. Хоча залишається і невеликий шанс на диво і прорив у мирному врегулюванні.
Нарешті, найближчим часом точно варто очікувати посилення бойових дій і підвищення ризиків провокацій. Адже якщо війна теоретично може закінчитися по лінії бойового зіткнення, то що робитиме ворог — очевидно: постарається захопити до цього моменту якомога більше території.
У підсумку, Україна знову стоїть на роздоріжжі. З нього є тільки два виходи: або в мир, що малоймовірно, або в чергову масштабну ескалацію. Який варіант більше схожий на правду — питання риторичне.
Думка експерта
За словами політолога, директора Українського інституту політики Руслана Бортніка, ця зустріч явно наближає ситуацію до розв'язки. Причому розв'язка може бути як у вигляді мирного врегулювання, так і в форматі максимальної ескалації бойових дій, уже без будь-яких переговорів та без надії на мир.
«Але розв'язка наближається. Трамп, як і обіцяв, після успіху у врегулюванні ситуації між Ізраїлем та Газою концентрується на завершенні україно-російської війни. І в рамках цієї мети він тисне то на Росію, то на Україну. Три тижні тому він тиснув на Москву, говорячи, що ситуація погана, що економіка сиплеться, що війна безнадійна, а ситуація погана для Росії. Після цього погрожував постачанням ракет Tomahawk. «Томагавки» спрацювали як політична зброя. Путін вимушений був ініціювати дзвінок, телефонувати Трампу, пропонувати якісь компроміси. Після цього Трамп посилив тиск на Україну. Тепер він вимагає поступок від Зеленського, вимагає відмовитися від максималістських цілей. Ось ця «маятникова стратегія» продовжується.
На декілька тижнів до зустрічі в Будапешті скасовані будь-які рішення по санкціях проти Москви та її економічних союзників. Також на цей період, будемо сподіватися, відкладаються масовані російські удари по українській енергосистемі. За лаштунками тривають інтенсивні технічні консультації… А далі все залежатиме від зустрічі в Будапешті. Розв'язка стає ближчою. Бо якщо цей раунд переговорів закінчиться невдачею, нас очікує військова ескалація до якогось конкретного та однозначного результату, аби вже ніхто не зміг посперечатися з тим, хто перемагає в цій війні, а хто програє», — резюмував Руслан Бортнік.
