На тлі переговорів про безпекові гарантії для України, які готові надати західні союзники, загострилися прояви гібридної війни з боку РФ. Ледь не щодня повідомлялося про інциденти з глушінням урядових літаків та інші неординарні події.
Про масштаби впливу РФ на авіаційне сполучення ЄС, а також пояснення військового експерта Дмитра Снєгирьова, якою буде відповідь Заходу і чому інциденти з літаками європейських лідерів — лише один з елементів багатовекторних інформаційних психологічних операцій РФ — у матеріалі UA.News.
Інциденти з літаками європейських лідерів
31 серпня літак, у якому летіла президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вимушено приземлився в аеропорту Пловдива у Болгарії. Причиною став збій у роботі системи GPS. Як пояснили болгарські авіачиновники, уся зона аеропорту залишилася без супутникового сигналу. Пілот понад годину кружляв над містом і приземлив літак вручну, використовуючи паперові карти.
Інцидент стався, коли європейські лідери готували 19-й пакет санкцій проти Москви та обговорювали гарантії безпеки для України. На той момент глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн була у чотириденному турі державами-членами ЄС, які межують із Росією. За словами її прес-секретаря, вона «на власні очі бачила повсякденні виклики та загрози з боку Росії та її проксі».
Влада Болгарії спочатку підтвердила факт зовнішнього втручання у мережу GPS та висловила підозру, що за цим стоїть Москва. Але кількома днями пізніше заяви про пряме втручання РФ пом'якшили, назвавши інцидент рядовою помилкою, що пов'язана з ширшими наслідками війни в Україні.
3 вересня літак Spartan з президентом Литви Гітанасом Науседою на борту деякий час не міг приземлитися у Вільнюському аеропорту, бо в небі виявили невідомий безпілотник. За даними платформи Flightradar24, яка в режимі реального часу відстежує літаки у всьому світі, президентський борт вилетів з Гельсінкі о 19:10, почав кружляти над Вільнюсом і приземлився о 21:17. У цей час активували процедури безпеки і тимчасово призупинили польоти.
4 вересня технічні проблеми сталися на літаку, у якому перебував прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес, через що він не зміг особисто прибути на саміт «Коаліції охочих» у Парижі. Літак прем’єра вилетів з авіабази в Мадриді і вже був у повітрі, коли екіпажу довелося повертатися назад до столиці Іспанії. У результаті Санчес приєднався до заходу в онлайн-форматі. Конкретні причини несправності літака не розголошуються.
Днями ж влада Італії заявила, що розглядає засекречення державних рейсів, обмеження публікації даних на сайті канцелярії прем'єр-міністра і блокування відображення маршрутів на спеціалізованих сервісах відстеження.
Ідею вперше запропонував міністр оборони Італії Гвідо Крозетто кілька місяців тому, коли втручання в навігацію стали відбуватися все частіше поблизу російського повітряного простору.
Масштаби блокування авіаперельотів
Найперше РФ глушила сигнали військових транспортних літаків західних союзників України. Так, за перші чотири місяці 2024 року росіяни блокували GPS на кожному четвертому рейсі Королівських військово-повітряних сил Великої Британії. Показовим став випадок, коли РФ заглушила супутниковий сигнал літака, у якому летів британський міністр оборони. Борт повертався з Польщі і був заблокований майже на півгодини, коли пролітав біля Калінінградської області РФ.
На численні факти глушіння та підміни сигналу GPS у цивільному авіасполученні звертали увагу в країнах Балтії та Північної Європи, яку сусідять з Росією та Білоруссю. Наприклад, в Естонії 85% усіх перельотів відбуваються на тлі перешкод GPS-сигналу. У Литві зафіксували майже чотириразове збільшенні кількості таких інцидентів проти минулого року. Зрештою, три балтійські країни та Фінляндія звернулися до Міжнародного союзу електрозв'язку (ITU) зі скаргою на перешкоджання радіонавігації.
Спецслужби країн Балтії та Північної Європи вважають, що Росія використовує для глушіння GPS інфраструктуру, розташовану в Калінінграді та між естонським містом Нарва і російським Санкт-Петербургом.
1 вересня єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс заявив, що ЄС розгорне додаткові супутники на низькій навколоземній орбіті. У такий спосіб європейці розраховують досягти стійкості до перешкод GPS.
За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, який вивчав масштаби російських диверсій по всій Європі, транспортні мережі є найбільш вразливими та головними цілями для саботажу, враховуючи їхню вирішальну роль у військовій логістиці НАТО.
Блокування росією траспортного сполучення, насамперед авіаційного, набуває нового значення після того, як 26 європейських країн погодилися надіслати або контингент в Україну, або внести засоби для військової підтримки цієї коаліції для гарантування безпеки на морі або в небі.
РФ йде на штучне загострення ситуації – пояснення експерта
Дмитро Снєгирьов, військовий оглядач
«Зауважте, це загострення відбувається паралельно з початком військових навчань на території Білорусі «Захід-2025». Де легендою є якраз відпрацювання безпосереднього вторгнення на територію країн НАТО. Це реалізація так званого Сувалського коридору.
Нагадаю слова очільника Головного управління розвідки Міністерства оборони Буданова про те, що саме в період проведення навчань буде низка провокацій задля військово-політичного інформаційного тиску, в першу чергу, на країни Заходу, Польщі та країни Балтії».
За оцінками військового оглядача, РФ здійснює тиск на західні країни, намагаючись досягти одразу кілька цілей.
«Вони дають зрозуміти, що фактично пропонують не вторгнення Російської Федерації на територію НАТО (Польщі і балтійських країн) в обмін на тиск на український політичний провід з метою територіальних поступок.
Тобто спочатку запропонували українській стороні обміняти території Харківської, Сумської області в обмін на Донецьку область — не спрацювало. Тепер вони пішли на ескалацію напруги безпосередньо вже відносно країн НАТО».
Дмитро Снєгирьов також звертає увагу на інші російські провокації для нагнітання військової істерії на кордонах з країнами НАТО, насамперед новими членами Альянсу.
«Будівництво військових баз поблизу кордонів з Фінляндією, це Кандалакша і Петрозаводськ. Плюс територіальні претензії до Швеції на рахунок острова Готланд. Він є ключовим у Балтійському морі, і контроль над ним забезпечує режим вільного судноплавства. Відповідно, якщо росіяни будуть намагатися вирішити питання військовим шляхом, це буде свідчити про їх намагання взяти під контроль Балтійське море».
Військовий оглядач зауважує, що російські провокації треба розглядати у більш ширшому варіанті, а не тільки випадки глушіння навігації, хоча вони теж є демонстративними.
«Вибір бортів — невипадковий. Вони дають зрозуміти, що наявність високопосадовців не є пересторогою для російської сторони. Тобто вони, начебто готові на крайні заходи в моменті військового тиску на країни Заходу».
Снєгирьов наголошує: реакція Заходу на такі інциденти не є кволою. Це абсолютно помилкове твердження, яке просувають росіяни, щоб створити атмосферу нестабільності на території західних країн.
«Росіяни просувають дві тези. Перша — неготовність населення захищати власні держави. Друга — неготовність країн Заходу застосувати п'яту статтю Статуту НАТО про колективну безпеку. Насамперед це стосується балтійських країн.
Водночас просувають тезу про можливі територіальні поступки з боку країн НАТО в моменті окупації балтійських країн. Тобто, глушіння сигналів — це лишень один з елементів багатовекторних інформаційних психологічних операцій російської сторони».
За словами Дмитра Снєгирьова, Росія, намагаючись дестабілізувати ситуацію на території країн НАТО через прямі акти диверсій та дестабілізацію за рахунок проросійських політичних партій, отримає жорстку і адекватну відповідь Заходу.
«Перше, згадаємо дії Сполучених Штатів. Вперше з 2008 року повернули ядерний арсенал на територію Великої Британії. Друге, країни НАТО повністю змінили концепцію протидії можливій російській агресії. Якщо раніше мовилося про так зване стримування, потрібен був певний період часу для розгортання військового контингенту НАТО і допускалася можливість окупації певних територій. То тепер акцент — на безпосередньому факторі відбиття можливої військової агресії. Тобто жодного метра російським окупантам не віддають.
Плюс — розгортання додаткових військових контингентів на території Естонії, Литви і проведення спільних військових навчань, як морської, так і сухопутної компоненти».
Військовий експерт також вказує на значні мілітарні зусилля Польщі — це єдина країна НАТО, яка витрачає приблизно 4% ВВП на оборонні потреби.
«Там серйозна модернізація Війська Польського, посилення характеру інженерно-фортифікаційних робіт на кордонах з Білоруссю. У країнах Балтії — те саме. Зауважте, балтійські країни і Польща заявили про вихід з Отавської конвенції про розповсюдження і застосування протипіхотних мін. Більше того, відбуваються процеси щодо мінування можливих напрямків прориву російських окупантів.
Варто говорити не тільки про військові навчання на території балтійських країн або Польщі. Мовиться і про передислокацію систем ППО до можливих районів протистояння з російською стороною на території Румунії, Польщі та країн Балтії. Створюється єдина система ППО для протидії РФ. На ці території також перекидають авіаз'єднання».
Важливим елементом відповіді Заходу є ініціатива Сполучених Штатів і європейських партнерів щодо передачі Україні зброї, зокрема з можливістю нанесення ударів по території Російської Федерації, вважає Снєгирьов.
«Мовиться про американські ракети ERAM у кількості 3300. А також рішення країн Європи щодо передачі ракет Storm Shadow, SCALP. Тому не варто приставати на сентенції російської сторони, що з боку країн Заходу немає адекватної відповіді. Відповідь Заходу більш ніж адекватна».
Показовим є також останнє рішення за підсумками зустрічі «Коаліції рішучих» у Парижі про військово-технічну співпрацю з Україною, наголошує Дмитро Снєгирьов.
«Модернізація Збройних сил України, розгортання виробництва зброї, систем ППО, засобів ураження безпосередньо на території України. Там комплексний характер. Плюс військово-технічна і макроекономічна підтримка. Це показово. Причому вже є певні результати.
Данія заявила про передачу українській стороні шести батарей ЗРК Patriot на 8,5 млрд євро. Німеччина збільшила військово-технічну допомогу з 4-х до 9-ти млрд. Аналогічні заяви з боку Норвегії та низки інших країн.
Це свідчить про колективне розуміння проблем, які стоять перед Збройними Силами України. А також про те, що Захід реально розуміє виклики, які постануть у разі активізації бойових дій, або можливого їх перенесення безпосередньо на територію європейських країн».
Читайте також:
Новий план перемир’я: Європа пропонує створити буферну зону в Україні
