Останні тижні експертна спільнота активно слідкувала за перипетіями довкола «репараційного кредиту» для України в рахунок заморожених російських активів на суму понад 200 мільярдів євро. У четвер, 18 грудня, лідери ЄС повинні були ухвалити остаточне рішення з цього приводу. Видання UA.News ще 2 грудня писало, що ситуація стосовно цього питання дуже складна, і не факт, що Київ зможе отримати російські гроші. Так і вийшло.
Втім, європейці (за виключенням «несвятої трійці» — Угорщини, Словаччини та Чехії) все ж знайшли інший вихід. Вони домовилися видати Україні кредит на 90 мільярдів євро строком на два роки за рахунок випуску єврооблігацій, тобто фактично за власний рахунок. Кредит безвідсотковий, а повернути ці гроші Україна повинна буде у лише у випадку, якщо Росія заплатить репарації за війну — чого, вочевидь, на горизонті поки що не видно.
Виходить, що європейці нададуть Києву 45 мільярдів на рік впродовж дворічного терміну. Однак, за словами міністра оборони Дениса Шмигаля, Україні потрібно не 45, а щонайменше 120 (!) мільярдів, і це тільки на 2026 рік.
Постає «вічне» для української держави питання: де взяти гроші? Простої відповіді немає. Тож UA.News звернулося до економічних експертів, аби почути їхній аналіз цієї ситуації. Детальніше — в нашому матеріалі.
Маємо вписатися у цифри: директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин
Отримання Україною цих європейських коштів закриває наші потреби на два роки. Ми можемо мріяти про будь-яку суму, але маємо те, що маємо.
Що стосується міністра оборони Шмигаля, то він сказав трохи інакше. Нам бажано було би на воєнні потреби на 2026 рік отримати 60 мільярдів доларів. Тобто ми маємо 60 мільярдів, які виймаємо з економіки України, це наші доходи, що підуть на безпеку і оборону. І плюс ще 60 мільярдів від партнерів. Але якщо взяти історичний досвід, то те, що Україна отримує у вигляді воєнно-технічної допомоги з 2022 року, то у 2023-2024-х середня цифра була на рівні 40-45 мільярдів. У 2025 році — 38 мільярдів.
Тому якщо буде 40+ мільярдів на наступний рік, ми маємо вписатися у ці загальні обсяги. І плюс нам на наступний рік потрібно приблизно 18-19 мільярдів макрофінансової допомоги. Але ж не забуваємо, що ми маємо прямі угоди з урядами країн ЄС. Німці нам дають 11 мільярдів. Британці дадуть десь на рівні 10 мільярдів. Ще щось дадуть і канадійці, і японці... А ще є Міжнародний Валютний Фонд, 3-4 мільярди на 2026 рік ми від нього отримаємо.
Тому якщо подивитися сукупно, то в принципі ми виходимо на 2026-2027 рік без суттєвих проблем. Але головна проблема не в цьому. Головна проблема — мобілізаційний резерв. Бо гроші самі по собі не воюють, воюють люди. І тому до української безпеки залишається безліч питань.
У фінансуванні України немає кінцевої мети: економіст Юрій Гаврилечко
На питання про те, де ще взяти гроші на найближчі роки, неможливо дати відповідь. Оскільки абсолютно не зрозуміло, скільки і на що Україні потрібно коштів. Якщо переформулювати питання таким чином, а чи покриє це фінансування дефіцит бюджету на наступний рік — в цьому сенсі так. Але чи вистачить коштів — ні. Бо абсолютно незрозуміло, чого саме і на що не вистачає.
Мета — це те, чого прагнуть досягти. Ви десь бачили, щоб представники влади сказали: ми в 2026 році маємо... — і далі перелік того, що саме маємо зробити. Таке є? Ні. Немає цього.
Дефіцит бюджету на наступний рік — близько двох трильйонів гривень. Чи перекривають цей дефіцит ці 45 мільярдів доларів на рік? Майже перекривають, але що з того? Абсолютно нічого. Подивіться на структуру бюджету. Там хоч якісь видатки мирного часу стали меншими? Ні. Четвертий рік повномасштабної війни, але структура видатків залишилася такою самою, якою була в 2021 році. Деякі скорочення відбулися, але не більше.
Я не розумію мети: що ми маємо зробити за ці гроші від європейців. Мети немає. Тому дати відповідь на питання, а скільки нам не вистачає грошей, неможливо, бо я не розумію, на що конкретно вони потрібні, окрім загальних фраз. Чи кудись поділися схеми Міндіча, «двушки на Москву»? Не поділися. Чи може хтось гарантувати, що видані кредити не зникнуть у невідомому напрямку, як попередні? Ні.
Не зрозуміло, чим допоможуть нові кредити, якщо абсолютно непрозора структура видатків і немає кінцевої мети. Є ситуативні завдання фінансування бюджету, але немає мети. «Вижити» — це не ціль, це даність. Якщо «вижити» стає ціллю, то про гроші взагалі мова вже не йде. А якщо немає мети, то всі грошові потоки йдуть зрештою невідомо куди.
Грошей нам вистачить: економіст Борис Кушнірук
Цієї суми — 45 мільярдів євро на рік, або більше 50 мільярдів доларів на рік — її цілком достатньо. На рік нам цього вистачить точно. А при цьому є ще гроші МВФ, є кошти потенційних інших донорів. Тому я вважаю, що фактично основні витрати ми покриваємо. Те, що заявляється окремими міністрами, що нам потрібно 120 мільярдів — ну можна хоч 200 запросити. Але ж є реальність.
Безперечно, багато грошей не буває. Але навіть у цьому випадку грошей вистачить, механізм допомоги працює. Про це я неодноразово казав раніше: що не треба переживати, врешті фінансування знайдеться. Тож на два наступних роки питання закрите по базових речах, і я не думаю, що є сенс вишукувати щось додатково.
Це оптимальне рішення, на «підтримку штанів» вистачить: кандидат економічних наук Вадим Сирота
Того, що нам виділяє Європейський Союз, нам вистачить на «підтримку штанів». Західна допомога на покриття бюджетного дефіциту всі ці роки складала приблизно 40 мільярдів доларів. Ну, плюс-мінус декілька мільярдів. Зараз нам видадуть 90 мільярдів євро кредиту на два роки. Тобто на ці два роки на покриття бюджетних витрат нам вистачить.
Правда, мені досі незрозуміло, звідки береться цей популізм стосовно підвищення зарплат вчителів, стосовно безкоштовних 3000 кілометрів залізної дороги — тут не буду коментувати. Цікаво, чи бачили наші західні партнери цей атракціон невиданої щедрості і що вони про це думають.
Загалом війна давно перейшла з виключно мілітарної складової на війну в тому числі економічну, війну на виснаження. В цих умовах нам потрібне економічне планування. Це та зброя, яка важливіша за умовний «Томагавк» чи «Орєшнік».
Якби наші посадовці були фаховими економістами, ми би не жили по принципу «нам би день протриматися і ніч простояти», а були би елементарні, адекватні розрахунки. А не те, що ми бачимо зараз.
Ось ми отримаємо цей кредит від ЄС, сподіваюся. Але чи є розуміння того, що всі наші основні партнери в Європі — це країни з колосальним фіскальним та бюджетним дефіцитом? У тієї ж Британії хронічні економічні проблеми, у Франції те ж саме. Всі наші європейські партнери — це «шпиталь хворих економік» в контексті саме дефіциту бюджету. І як ми можемо сподіватися на їхню потужну підтримку без участі США? Ми це враховували? Мабуть що ні.
Як би там не було, цей європейський 90-мільярдний кредит — оптимальне рішення в умовах, які склалися, з боку ЄС.
