Питання фінансової стійкості України у довгостроковій перспективі сьогодні є одним із найкритичніших. Київ дуже залежить від зовнішньої фінансової допомоги, тож без прогнозованих і довгострокових вливань держава ризикує зіткнутися із фінансовим обвалом вже на початку 2026 року — якщо у ВР банально не зможуть ухвалити бюджет через брак коштів. За оцінками ЄС, для забезпечення життєздатності української держави та покриття гострого бюджетного дефіциту Україна потребує близько €135-140 мільярдів сукупної військової та фінансової підтримки протягом наступних двох років. Таких грошей Київ, очевидно, не має.
На тлі зростаючої втоми донорів та загальної макроекономічної невизначеності ледь не єдиним реалістичним джерелом такої значної суми, яка є тут і зараз, залишаються заморожені активи РФ. Саме тому Єврокомісія просуває ідею «репараційного кредиту» у розмірі €140 мільярдів, забезпеченого цими резервами.
Однак, попри гостру потребу Києва та моральну виправданість використання коштів агресора на благо його жертви, ключові європейські фінансові гравці — зокрема Бельгія, де й зберігається основна маса активів, та Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) — рішуче блокують пряму конфіскацію цього капіталу.
Чим же продиктований їхній опір і чому Європа настільки не бажає віддавати Україні російські гроші? Невже у фінансових колах ЄС завелися «агенти Кремля»? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Звідки в ЄС заморожені російські кошти?
Замороження суверенних активів Російської Федерації стало одним із найбільш швидких, масштабних та руйнівних кроків, вжитих Заходом у відповідь на повномасштабне військове вторгнення в Україну в лютому 2022 року. У рамках санкційних пакетів країни G7, ЄС та їхні партнери запровадили заборону на будь-які операції, пов’язані з управлінням резервами та активами російського центробанку, фактично «заморозивши» їх. Загальна сума суверенних резервів ЦБ РФ, що була заморожена по всьому світу, оцінюється приблизно у €270 мільярдів, що становить близько половини всіх валютних та золотих резервів, якими володіла Москва до початку агресії.
Переважна більшість активів — близько €200 мільярдів — перебувають під юрисдикцією держав-членів ЄС. Ця фінансова концентрація не є рівномірною, адже 90% цих коштів знаходяться у Бельгії. Саме там розташований міжнародний центральний депозитарій Euroclear, який є основним зберігачем цих коштів. За рахунок концентрації активів Бельгія стала епіцентром політичних суперечок і набула критичного важеля впливу на процес ухвалення рішень ЄС.
Однак між заморожуванням та конфіскацією грошей лежить величезна правова прірва, яку Європа поки що не наважується переступити.
Туманне майбутнє репараційного кредиту
Усвідомлюючи неможливість прямої конфіскації через високі юридичні та репутаційні ризики, Єврокомісія розробила складний механізм, відомий як «репараційний кредит». Його мета — надати Україні великий обсяг коштів негайно, але зберегти формальну видимість поваги до принципу суверенного імунітету, який захищає державні активи. Пропозиція ЄК полягає у складному фінансовому інжинірингу, який значною мірою спирається на добровільну участь Euroclear (чого наразі немає).
Суть механізму полягає у наступному: Європейський Союз має укласти «спеціалізований борговий контракт» або боргове зобов’язання (IOU) з Euroclear. Це IOU, яке колективно гарантується усіма країнами-членами ЄС, буде надано Euroclear в обмін на вивільнення готівкового балансу, який згенерований активами ЦБ РФ.
Із загальної суми, отриманої в результаті цієї фінансової операції, близько €140 мільярдів хотіли надати Україні у формі безвідсоткового кредиту. Ключовим елементом схеми є умова погашення: ця позика підлягатиме поверненню Києвом Брюсселю лише за умови, що РФ припинить агресію та виплатить Україні репарації за завдану шкоду. Але оскільки європейські еліти чудово розуміють, що ймовірність виплати Москвою репарацій є вкрай низькою, ці безвідсоткові позики як би перетворюються на такі собі гранти для України.
Репараційний кредит є складним юридичним маневром, який має забезпечити Україні передбачувану та значну фінансову підтримку, уникаючи при цьому прямої конфіскації основного капіталу. Однак фактично це вже схема на самій межі права, яка могла б мати значні юридичні наслідки, якби Росія почала судитися за свої гроші. Саме тому ЄЦБ вже остаточно відмовився від підтримки «репараційного кредиту», посилаючись на те, що пропозиція Єврокомісії суперечить об'єму повноважень європейського центробанку.
Чому Європа не хоче віддавати російські гроші
Це складне і багаторівневе питання, яке пролягає у площині стратегічної безпеки Європи та статусу євро як світової валюти. Хоча забрати сотні мільярдів євро, які б суттєво допомогли Україні, було б абсолютно морально виправдано, рішуча відмова ЄС від прямої конфіскації є політичним самозахистом.
Це питання лише частково стосується юридичних речей. Звісно, непорушність принципу суверенного імунітету грошей є значною правовою перешкодою для Європи. Проте навіть цей момент тьмяніє перед ключовою причиною.
Головне, чого бояться європейські еліти — катастрофічного обвалу євро та системної кризи після того, як ці гроші будуть конфісковані. Довіра до європейських фінансових центрів та євровалюти ґрунтується на фундаментальному правилі: активи залишаються у безпеці незалежно від політичної кон'юнктури. Створення прецеденту, коли державні резерви можуть бути конфісковані через політичні чи ідеологічні причини — це «постріл у ногу» власній фінансовій системі. Навіть якщо, повторимося, з морально-етичної точки зору питань до подібних дій немає і бути не може.
Однак такий крок обов'язково призведе до того, що всі світові еліти, які тримають свої резерви та заощадження в Європі, почнуть швидко їх виводити. Це стосується представників багатьох держав Азії (включаючи Китай), «нафтових монархій» Близького Сходу, окремих латиноамериканських еліт, а також всіх великих світових гравців, які використовують європейську юрисдикцію як надійний та перевірений віками фінансовий притулок.
Стрімкий і масовий відтік капіталів неминуче спровокує паніку на ринках. Президентка ЄЦБ Крістін Лагард вже виступила із прямим та конкретним попередженням, що конфіскація заморожених активів може поставити під загрозу фінансову стабільність Єврозони та сильно послабити позиції євро. Потенційні негативні наслідки для ЄС кратно перевищать суму, яку віддадуть Україні.
Наслідки стрімкої девальвації євро, яку деякі економісти оцінюють аж до 50% (якщо не більше!) будуть катастрофічними. Європа і так стоїть на порозі чергової кризи єврозони. Така девальвація миттєво розжене інфляцію до неконтрольованих показників, спричинить зростання цін на всі імпортовані товари, що виллється у значне соціальне невдоволення та ше більшу популярність правих популістів.
Як наслідок, більшість європейських урядів просто знесе вітром політичних змін. Це буде небувала економічна та політична криза з часів 2008 року. Ось у чому полягає ключова причина відмови від рішучих дій з російськими активами: європейські політики просто бояться за себе, за стабільність власної валюти та за свою політичну долю.
Думка експерта
Економіст, директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин визнає: ситуація довкола фінансування України на наступний рік дуже важка. Дійти згоди по «репараційному кредиту» в ЄС так і не змогли.
«Сьогодні видання Financial Times опублікувало інформацію, що ЄЦБ остаточно відмовив у можливості отримання репараційного кредиту. Європа зараз шукатиме «план Б», щоб хоча би частково, на кілька місяців, знайти механізми фінансування України, аби за цей час підготувати якусь юридичну базу. Щоб ви розуміли: які сьогодні традиційні джерела допомоги? Кошти платників податків країн ЄС. Але для європейських політиків вже неможливо цей інструмент використовувати.
Залишаються або запозичення за рахунок репараційного кредиту, або власне сам цей кредит. Жоден європейський політик не може використовувати кошти своїх платників податків, тому що на наступних виборах його просто викинуть виборці. Тому питання є надзвичайно важливим і дуже гострим. Поки не зрозуміло, як це буде. 18 грудня має пройти офіційний саміт, а Єврокомісія подасть до Євроради пропозицію про фінансування на наступний рік. Але на сьогоднішній день жодного розуміння по фінансам для України немає. Де ці гроші брати? Поки що немає відповіді», — зазначив Олег Пендзин.
Резюмуючи, ЄС сьогодні рухається тонкою межею між моральною справедливістю та інстинктом політичного і фінансового самозбереження. Європа, хоча й хоче підтримати Україну, все ж не готова платити ціну у вигляді підриву міжнародного права та статусу євро як резервної валюти. І навіть складний юридичний маневр у вигляді «репараційного кредиту» не зміг знайти повного схвалення з боку політичних та фінансових інституцій Союзу.
А тому питання фінансування української держави на наступний рік поки що залишається невизначеним та перебуває у «підвішеному» стані. Вирішити це питання необхідно у найкоротший термін. Однак як це зробити — відповіді наразі немає.
