Стало відомо, чому українці підтримали викрадення Мадуро
Україна наприкінці четвертого року важкої війни з РФ сприйняла події у Каракасі не через призму норм міжнародного права, а крізь гостру лінзу власного досвіду. Ця радість обумовлена кривавими уроками та реаліями сучасної світової політики.
Про це йдеться у великому матеріалі UA.News «Спецоперація США у Венесуелі: чому українцям не варто цьому радіти».
По-перше, Мадуро був не просто типовим латиноамериканським диктатором. Він був одним із найбільш лояльних союзників Кремля у регіоні, частиною того самого «багатополярного світу», який Путін намагається побудувати. Венесуельський режим відкрито дружить з Кремлем: військове співробітництво, інвестиції російських компаній у ключові галузі (з 2006 по 2017 роки ця сума склала понад $17 мільярдів прямих капіталовкладень та кредитів), політична підтримка на всіх міжнародних майданчиках, де Росія потребувала голосів, тощо.
«Для українців, які щодня бачить російські ракети та дрони, виготовлені в тому числі за рахунок нафтодоларів, падіння Мадуро — це не абстракція. Це геополітичне ослаблення ключового ворога, символічний удар по самовпевненості «коаліції автократів». Тобто подія сприймається емоційно, як елемент глобальної конфронтації, коли будь-яке ослаблення табору супротивника викликає схвалення», — сказано в статті.
Окрім цього, режим Мадуро в очах українців був відверто малоприємним, а країна під його керівництвом — прикладом того, до чого може призвести безмежна влада некомпетентної групи людей.
«Венесуела, що володіє найбільшими у світі запасами нафти, за два десятиліття «боліваріанської революції» доведена до стану абсолютної гуманітарної катастрофи. Гіперінфляція у тисячі відсотків знищила національну валюту, системна корупція та неефективне управління розвалили нафтовидобувну галузь, медична система функціонує з гострим дефіцитом ліків, а третина населення недоїдає», — пише UA.News.
В українському інфопросторі переважно домінував саркастичний, навіть злорадний тон. У багатьох виникло відчуття справедливості: країна-агресор втратила свого важливого союзника, а Україна, що страждає від агресії, отримала моральне задоволення.
«Це була суто емоційна, а не раціональна та правова оцінка, яка випливала з глибоких власних травм українського народу», — резюмується в матеріалі.
Читайте також:
Спецоперація США у Венесуелі: чому українцям не варто цьому радіти
