Суд визнав законними санкції проти підприємиці за перереєстрацію бізнесу в окупації

Верховний Суд відмовив у задоволенні позову Юлії Войникової, яка вимагала скасувати указ президента щодо застосування до неї персональних санкцій (№850/2023). Таким чином, діяльність українських підприємців на тимчасово окупованих територіях, навіть у формі господарювання, може вважатися загрозою національній безпеці.

Про це пише Єдиний державний реєстр судових рішень.

За даними Служби безпеки України, підконтрольне Войниковій фермерське господарство «Людмила» в Бердянську було перереєстроване у псевдоорганах влади, створених Росією на тимчасово окупованій території Запорізької області. Після цього підприємство продовжило роботу, сплачувало податки до бюджету РФ та отримувало ліцензії від окупаційної адміністрації.

Ці обставини СБУ розцінила як такі, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці України. На цій підставі РНБО ухвалила рішення про застосування до Войникової, її чоловіка та свекрухи обмежувальні заходи, які Президент України ввів у дію.

Войникова заперечила всі звинувачення та заявила про непричетність до будь-якої діяльності, що загрожує безпеці України. Вона стверджувала, що санкції були застосовані незаконно, оскільки вона є громадянкою України, а закон «Про санкції», на її думку, не передбачає їх накладання на резидентів. Крім того, через блокування рахунків, вона, як мати трьох дітей, залишилася без засобів до існування.

Верховний Суд підкреслив, що закон «Про санкції» дозволяє застосовувати обмежувальні заходи до будь-яких суб’єктів, дії яких створюють загрози для суверенітету та територіальної цілісності України. Суд також зазначив, що питання безпеки є сферою дискреційних повноважень Президента та РНБО, а втручання у діяльність Войникової є пропорційним меті захисту держави.

Юрист Клим Братківський зазначає, що ця справа фактично формує правозастосовчу практику щодо діяльності українських громадян на окупованих територіях:

«Створення чи перереєстрація юридичних осіб у так званих «псевдоорганах влади» та ведення бізнесу, що сплачує податки до бюджету держави-агресора, може бути розцінене як взаємодія з окупаційною адміністрацією», – каже він.

Як зазначє Братківський, це підпадає як під санкційні механізми за законом «Про санкції», так і під ознаки колабораційної діяльності за ст. 111‑1 Кримінального кодексу України.

«Суд фактично визнав, що навіть непряма економічна співпраця з окупантами є загрозою для нацбезпеки», – констатує він.

За його словами, підприємці повинні враховувати ризики такої діяльності, оскільки подальша практика правоохоронних органів та судів буде спиратися на подібні рішення.

Нагадаємо, іноземні держави-партнери України раніше беззастережно впроваджували українські санкції проти певних осіб, однак сьогодні цей показник різко впав до 15%. До зниження довіри з боку міжнародних партнерів призводить те, що механізми санкцій, які застосовуються Україною, дедалі частіше використовуються не за своїм прямим призначенням.

Значна частина санкційних рішень - до 80% - ухвалених РНБО щодо громадян України, може бути скасована судами.

З правової точки зору, накладення, введення та імплементація санкцій РНБО відносно громадян України є хибною практикою, зазначив Адвокат Олексій Шевчук, партнер та речник адвокатського об’єднання Barristers. Діюче законодавство, навіть в умовах того, що особа несе певну інформаційну загрозу для країни, не дає можливості впроваджувати проти цієї особи санкції.

Громадяни України, які опинилися під санкціями Ради національної безпеки та оборони (РНБО), все частіше звертаються до суду для оскарження таких рішень, і, як показує практика, мають на це реальні шанси. Про це свідчить резонансна окрема думка суддів Верховного Суду.

Впроваджуючи санкції проти громадян України без вироків суду та кримінальних проваджень, Рада національної безпеки і оборони (РНБО) фактично підміняє собою всю систему правосуддя.