Довести до гуманітарної катастрофи та зробити повністю непридатним для життя – такі плани російського командування проти Києва стали очевидними за останні кілька тижнів. Доки Україна не має повноцінного захисту від балістики та швидкісних дронів – Кремль нон-стоп нарощує удари.
Тотальне знищення інфраструктури, починаючи від складів та офісних центрів до університетів та дитсадків, виснажує економічне та соціальне життя Києва, а також великих міст на сході та півночі. Додалися ще й удари по мостах через річку Дніпро, які можуть зламати значну частину логістики не лише столиці, а й всієї країни.
Втрати – колосальні. Міністр економіки Олександр Кравченко повідомив, що повітряні тривоги коштують економіці України приблизно $45 млн годин простою бізнесу. А від початку 2026 року вже втрачено понад $10 млрд.
Економічні та інфраструктурні втрати тягнуть за собою гуманітарні проблеми, яких ані Україна, ані жодна європейська держава ще не бачили у сучасній історії. Західні аналітики вже акцентують не так на економічній, як на гуманітарній кризі, що може накрити цієї зими столицю України.
UA.News розповідає, як щогодинні дронові атаки росіян можуть вже найближчим часом змінити соціально-економічне життя у Києві та у всій державі. А також публікує коментар директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика про можливу модель виживання країни в умовах постійних обстрілів.
Майже місяць безперервних повітряних тривог: втрати бізнесу
Втрати $45 млн за одну годину повітряної тривоги, про які заявили у Мінекономіки, – вражаючі, але не остаточні. Наприклад, для Києва масштаби збитків продовжують зростати майже щогодини. Столицю близько місяця безперервно атакують російські швидкісні дрони. Від 27 серпня у Києві зафіксували 235 повітряних тривог загальною тривалістю 261 годину, тобто понад 10 діб безперервної загрози, про це звітував секретар Ради національної безпеки й оборони Ігор Клименко.
У вартості такого тривалого простою — невироблена продукція, непродані товари, невиконані послуги, порушення логістики та інше. Підприємство ще може пережити одну-дві години простою, але витримати багато годин поспіль десятки разів на місяць – вже за межами реальності. Повітряна тривога сама по собі не руйнує підприємство, але знижує його продуктивність та рентабельність. Наприклад, вцілілий склад неможливо використовувати в робочому режимі. Магазин — відкритий, але покупці остерігаються довго перебувати в ньому під час тривог. Тому економічна шкода від війни не обмежується лише руйнуванням приміщень.
Про масштаби проблем попередив прем’єр-міністр Сергій Корецький. За його словами, уже на початок вересня державна казна може недорахуватися 70 млрд грн податкових надходжень. Якщо атаки продовжаться у нинішньому темпі, діра у бюджеті зростатиме.
На кінець вересня постійні російські удари вже відобразилися на макроекономічних прогнозах міжнародних установ. ЄБРР фактично описує перехід української економіки від повільного відновлення до стагнації: у першій половині 2026 року реальний ВВП майже не зростав, а прогноз зростання на весь рік був знижений до близько 1,5%.
Міжнародний валютний фонд в останньому огляді прогнозував зростання ВВП України у 2026 році лише на 1–1,6%, а за негативного сценарію — близько 0,5%. МВФ попереджає, що посилення російських ударів по енергетиці та цивільній інфраструктурі, може уповільнити зростання, прискорити інфляцію, збільшити бюджетний та зовнішньоторговельний дефіцити, а також погіршити платіжний баланс.
Удари по бізнесу посилюють соціальну напругу
Російські удари показують ще одну небезпечну тенденцію — цілі сплановані так, щоб максимально зруйнувати будь-яке соціальне життя та психологічно «дотиснути» цивільне населення. Місія ООН з моніторингу прав людини зафіксувала різке посилення атак армії РФ на компанії харчового сектору, роздрібної торгівлі та логістики. У серпні задокументовано 32 атаки на об'єкти шести великих компаній. У липні таких ударів було 11. Серед постраждалих —Nova Poshta, Fozzy Group, Varus, Epicentr, Rozetka, Aurora.
За оцінкою представників українського ритейлу, загальна площа сучасних складів класів A і B в Україні становить близько 2,1 млн кв. м, а близько 900 тис. кв. м були втрачені внаслідок атак у 2026 році. Прицільне знищення складів запускає проблеми з постачанням продуктів у десятки або сотні магазинів. Одночасно щоденні повітряні тривоги змушують бізнес регулярно зупиняти роботу навіть там, де ракета чи дрон безпосередньо нічого не зруйнували.
У вересні Росія також завдала ударів по фармацевтичних виробництвах, АЗС, залізничних вузлах і дата-центрах, що спричинило локальні перебої з інтернетом. Такі атаки послаблюють не лише бізнес, а й ускладнюють життя кожного громадянина, який не отримає товарів та послуг або ж потенційно може втратити роботу.
Якщо брати до уваги посилення такого терору в Києві та агломерації, то Москва цілеспрямовано створює умови для гуманітарної кризи. Аналітики польського Центру східних досліджень вважають, що Кремль хоче спровокувати взимку гуманітарну кризу, яка може вийти за межі України. Тоді нові хвилі біженців потенційно можуть підірвати внутрішню стабільність у Євросоюзі.
Влада та бізнес намагаються знайти вихід
Під тиском постійних загроз повітряних атак логістика прискорює перехід від моделі «один великий центр — багато напрямків» до створення мережі менших та географічно розкиданих об'єктів. Окремі компанії вже переходять до такої моделі. Наприклад, Berger Cargo після втрати понад 40 тис. кв. м складів розширює мережу в інших регіонах. Це дорого, проте децентралізація виробництва і логістики – одне із очевидних рішень.
Україна намагається побудувати ефективну протиповітряну оборону та запустити серійне виробництво дронів-перехоплювачів. Але на це підуть щонайменше кілька місяців. Поки що влада вирішила оновити систему оповіщення про загрозу та запровадила два рівні загрози — жовтий та червоний. Скасовано повторний запуск сирени під час відбою тривоги — тепер вона повинна лунати лише тоді, коли тривогу оголошують. Крім того, звукові сигнали оповіщення про повітряну тривогу мають розрізнятися залежно від рівня загрози.
З 6 вересня нове диференційоване оповіщення про повітряні загрози запровадили у Києві. Новий формат має три рівні оповіщення:
Жовтий рівень — «Дронова небезпека».
Червоний рівень — «Масована дронова загроза», «Ракетна загроза» або «Ракетно-дронова загроза».
«Відбій» — якщо жодної з вказаних загроз немає.
Передбачалося, що державні структури, органи місцевого самоврядування та бізнес могли б працювати під час жовтого рівня загрози.
Водночас у Міністерстві економіки вирішили віддати ініціативу щодо зміцнення протиповітряної оборони комерційних об’єктів у руки бізнесу. Влада обговорює можливість дозволити більшій кількості приватних компаній, що займаються протиповітряною обороною, купувати системи ППО. Хоча, урядовці визнають, що навіть таке рішення не гарантує повної безпеки від російських атак.
Віталій Кулик: Неможливо повністю релокувати населення та виробництво у західні області
Щодо дозволу купувати ППО, то бізнес уже купує обладнання, автомобілі для мобільних груп вогневого ураження, фінансує їхнє утримання. У таких групах також працюють люди з бізнесу, які за віком не підходять для військової служби, тому вони приходять до мобільних груп вогневого враження, каже директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик і зауважує, що підтримує такий крок.
«Але важливо усвідомлювати, що це не приватне ППО. Бізнес не купує його для себе — він оплачує потреби Збройних сил України. Усі, хто виконує бойові завдання у складі мобільних груп вогневого ураження, є військовослужбовцями. Здебільшого це підрозділи територіальної оборони, які є частиною Збройних сил України. Тобто це не ситуація, коли фірма купила собі станковий кулемет і збиває дрони над власним об'єктом. Так, мобільні групи курсують навколо цих об'єктів, але вони не є власністю цих компаній.
Тому я цілком вітаю такі речі. Це відбувалося і раніше: великі корпорації вкладалися у захист, купували РЕБи, облаштовували більш серйозний захист від ударів. Це стосується, зокрема, енергетичних компаній. Тому це правильний шлях. Я б навіть сказав, що з цим дещо запізнилися. Робити це потрібно було раніше. Хоча певні елементи цього вже були».
Попри те, що масовані удари зараз зосереджені здебільшого на столиці, в Україні немає повністю захищених регіонів, а тому немає іншого варіанту, ніж посилювати оборону, вважає Віталій Кулик.
«Неможливо повністю релокувати населення та виробництво у західні області України, тому що удари вже досягають і цього регіону. Росія масштабує свої можливості та збільшує дальність ударів. Фактично ніхто в Україні не є повністю захищеним — ракети та дрони долітають навіть до Закарпаття. Тому я б не розраховував на те, що за рахунок західних областей ми зможемо повністю перерозподілити та релокувати все виробництво. Ні. Цього не станеться.
Треба захищати те, що є, треба заглиблювати виробництво в землю. Хоча ми вже розуміємо, що удари можуть здійснюватися і по таких об'єктах. Росія вдосконалює засоби ураження. Ми бачили це на прикладі ударів по ЛЕПах.
Це означає, що мости під загрозою. Росія також може вдосконалити технології ударів по сховищах і бункерах. Тому треба захищатися. Водночас треба шукати мирний трек, залучати до переговорів не лише західних партнерів, а й шукати вихід на Китай. Україні необхідні перемир'я та мирний процес. Це має бути в основі нашої стратегії вирішення нагальних проблем. Мирний трек має бути в основі нашої політики.
Якщо говорити суто про економічні рішення, то все, що можна евакуювати із зон ураження, потрібно було вивозити давно. Якщо КАБи вже долітають до Сум, я сподіваюся, що звідти ми вивезли все критично важливе виробництво. Якщо КАБи долітають до Запоріжжя, треба усвідомлювати, що частину підприємств звідти вже неможливо евакуювати і деякі з них можуть бути втрачені.
Тому не варто робити ставку на відновлення важкої металургії у тому вигляді, в якому вона існувала раніше, з її доменними печами, багато з яких працюють десятиліттями. Потрібні нові виробництва, нові кластери та нова спеціалізація.
І, звичайно, необхідна розподіленість. Розподіленість мереж, відмова від великих складів і вузлових точок, які легко знищити і таким чином порушити всю логістику. Потрібно шукати асиметричні стратегії постачання.
З іншого боку, якщо ми говоримо про децентралізацію та розподіленість, це також шанс для малого й середнього бізнесу. Якщо великі магазини потерпають від ударів, то для представників малого бізнесу має бути «зелена вулиця», щоб вони могли продавати ті самі товари. Йдеться про невеликі магазини, мініпекарні, локальні торговельні точки, виробників і постачальників продовольства. З них потрібно знімати надмірне фіскальне навантаження та надавати підтримку. Якщо великий ритейл зазнає уражень, його частково має замінити розподілена мережа малої торгівлі.
На це потрібно дивитися комплексно. А я, навпаки, зараз бачу максимальну фіскалізацію малого та середнього бізнесу. Бо може бути, що малий бізнес не підхопить ситуацію, і не покриє дефіцити, які виникнуть через удари по логістиці великих торговельних компаній.
Звичайно, це також логістика, пов'язана із Заходом — із надходженням необхідних нам товарів. Потрібно максимально скорочувати час доставки, створювати склади на території сусідніх країн і забезпечувати безпеку цієї логістики, бо це також дуже важливо. Це має підштовхувати наших європейських партнерів до більшої взаємодії у протидії дронам і гібридним загрозам, які перебувають нижче порогу застосування п'ятої статті НАТО. І тут ми знову повертаємося до зовнішньої політики».
Щодо впливу на соціальне життя, Віталій Кулик припускає, що найімовірніше, можна буде побачити вихід людей з великих міст, якщо енергетика і теплопостачання будуть значною мірою зруйновані. Можна очікувати нову хвилю внутрішньої міграції.
«Це створить додаткове навантаження на західні громади України — передусім на їхню інфраструктуру, ринок праці, освіту та медицину. До цього потрібно бути готовими, необхідний план Б. Йдеться про питання розміщення людей, стримування цін на оренду житла — принаймні тимчасово, щоб не допустити їхнього неконтрольованого зростання.
Окремо потрібно думати про людей, які не можуть самостійно забезпечити свої потреби: літніх людей, ветеранів, людей, які потребують постійного догляду, лежачих хворих та інші вразливі групи населення. Вони мають бути забезпечені можливістю виїхати та перезимувати у безпечніших умовах.
До цього варто готуватися вже зараз. Масовий виїзд людей із Києва та інших великих міст у разі масштабного обвалу енергетики є цілком очевидним сценарієм.
Наприклад, мерія Києва, на відміну від Харкова, на мою думку, недостатньо робить для того, щоб підготуватися до таких викликів. Навпаки, вона «консервує» та уникає предметної розмови, політизує те, що можна було б зробити. Зокрема, підземні школи, які б дозволили продовжити навчання і не допустили масового вивезення дітей з України. А ми перед цим стоїмо. Якщо ще місяць-два триватимуть суцільні повітряні тривоги, батьки почнуть забирати дітей зі шкіл і вивозити їх. І не факт, що всі вони потім повернуться».
