Коли в 2022 році почалася повномасштабна агресія Росії проти України, мало хто міг уявити, що за три роки ця війна перетвориться на арену міжнародного силового протистояння. Проте офіційне визнання участі військ Північної Кореї (КНДР) у бойових діях на боці Росії в Курській області змушує переглянути саму природу цього конфлікту.
Адже фактично, Україна сьогодні вже воює не лише проти Російської Федерації, але й проти іншої, до того ж ядерної, держави. Це подія, яка має далекосяжні наслідки — як для Києва, так і для світового порядку загалом.
Навіщо Росія взагалі залучила бійців КНДР до війни з Україною? А навіщо це самій Північній Кореї та її режиму? Якою є роль глобальних гравців у цьому протистоянні? Як ця ситуація створює нову реальність війни?
Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в цих питаннях.
Чому Росія залучила війська КНДР
Сам текст пресрелізу з боку КНДР викликає відчуття мандрівки в минуле, десь в 40-50-ті роки ХХ сторіччя. Адже це типово радянський, комуністичний, високопарний стиль письма, що змушує згадувати першотравневі паради та промови, присвячені «видатній ролі товариша Сталіна у житті народів світу» та інший абсурд.
Північнокорейське інформаційне агентство пише про «переможне завершення операції» в Курській області, яке мало на меті «відбити авантюрне вторгнення українських неонацистів» в РФ. Вояки КНДР «плечем до плеча» з російськими товаришами не дали «Україні та Заходу» зірвати російську «спеціальну військову операцію». Великий вождь та товариш Кім Чен Ін особисто вітає всіх причетних та обіцяє поставити в Пхеньяні пам'ятник на честь учасників бойових дій. Загалом, повна ідилія єдності народу і партії, все як колись було і у нас за часів радянської диктатури.
На перший погляд, залучення північнокорейських військових виглядає досить дивним та не надто потрібним кроком для Москви. Збройні сили Росії навіть після значних втрат залишаються одними з найбільших у світі. На жаль, це досі потужна військова сила.
Однак реальність війни виявилася складнішою. Росія також відчуває нестачу особового складу, кваліфікованих спеціалістів, техніки й боєприпасів. І залучення північнокорейських сил дозволило частково компенсувати цей некомплект, не вдаючись до непопулярних заходів, як-от нова масова мобілізація. Адже Путін в силу низки внутрішніх причин (перш за все — різко негативне та панічне сприйняття суспільства ще в 2022 році) тотально проти мобілізації звичайних росіян та відкладає цей момент, як тільки може.
Однак мотиви не обмежуються лише тактичними потребами. Більш важливим є політичний аспект. Це показова демонстрація союзництва між Москвою і Пхеньяном, яке надсилає чіткий сигнал Заходу: Росія не є ізольованою державою, вона має союзників, до того ж готових на реальні військові кроки. Таким чином, Кремль прагне посилити психологічний тиск як на Україну, так і на її західних партнерів.
Крім того, в участі північнокорейських військ простежується ще один вимір — стратегічна підготовка до майбутніх викликів в Азії. КНДР отримує безцінний досвід ведення сучасної війни, тестуючи власні можливості в реальних бойових умовах. Цей досвід може бути застосований у можливих майбутніх конфліктах на Корейському півострові (з Південною Кореєю) чи загалом у регіоні Східної Азії — наприклад, з Японією.
Роль Китаю: непомітний диригент?
Подібна операція не могла відбутися без хоча б мовчазної згоди Китаю. Пекін традиційно виступає головним зовнішнім гарантом безпеки та відносної економічної стабільності КНДР, тож ця держава досить сильно залежить від «старшого брата». І хоча Китай офіційно декларує нейтралітет у війні між Росією і Україною, на практиці його негласна підтримка Москви стає дедалі очевиднішою.
Для Китаю участь північнокорейських військ вигідна одразу в кількох аспектах. По-перше, це дозволяє Пекіну зберігати власний імідж миротворця, не дискредитуючи себе прямою участю у війні. По-друге, це створює додатковий фронт напруги для Заходу, змушуючи США та їхніх союзників розпорошувати ресурси й увагу.
А чим більшою є увага Америки до РФ, або до КНДР, Ірану, тощо, та війни в Україні загалом — тим менше уваги звертають на сам Китай. Якому це тільки на руку.
Більше того, Китай має інтерес у тому, щоб північнокорейська армія пройшла бойову «обкатку» на чужій території. Це може посилити позиції Пекіна у разі ескалації конфліктів навколо Тайваню чи в районі Південно-Китайського моря — а саме це там зараз і відбувається. Таким чином, ситуація вигідна для всіх сторін антизахідного табору, і відбувається це за рахунок України.
КНДР у війні проти України: ризики ескалації
За даними розвідки США та України, можна говорити про не менше ніж 10 тисяч солдатів КНДР, які діяли в Курській області. Можливо, ця кількість є більшою, але не в рази. Здавалося б: 10 тисяч бійців — це максимум півтори дивізії або декілька бригад. Тобто, авжеж, це досить потужна військова сила — однак не така, аби критично вплинути на хід війни.
Проте Північна Корея має одну з найбільших армій світу — близько 1,2 мільйона осіб на дійсній службі та близько 6 мільйонів у резерві за даними The Military Balance 2024. А на випадок тотальної війни у КНДР існує також значний мобілізаційний потенціал, до 4-6 мільйонів осіб. Тож у випадку повного провалу мирних переговорів щодо України або в разі серйозної ескалації кількість залучених північнокорейських військ може зрости у рази.
Така перспектива має кілька загрозливих наслідків. Росія отримає можливість поповнювати свої штурмові частини майже безкінечним ресурсом людської сили, уникаючи при цьому нової хвилі мобілізації всередині країни. Це будуть «безкоштовні війська» для Путіна, і навіть якщо вони всі загинуть, це не викличе жодних політичних проблем ні у Кремля, ні навіть у Пхеньяна.
А для України це створює реальну небезпеку прориву на окремих напрямках фронту. Адже одна справа — 10 тисяч корейців. А якщо їх буде 100 тисяч? 150 тисяч? Це вже радикально змінить ситуацію на полі бою.
Українські збройні сили, виснажені тривалими бойовими діями і кадровими втратами, можуть опинитися перед ситуацією, коли чисельна перевага ворога стане критичною. Особливо на тих ділянках, де кількість має важливіше значення, ніж якість — під час масованих штурмів або затяжних позиційних боїв.
Міжнародний вимір війни: нова реальність
Визнання участі армії КНДР у бойових діях офіційно виводить війну за межі російсько-українського виміру. Відтепер це за всіма законами міжнародний збройний конфлікт, у якому беруть участь щонайменше три держави. Це змінює юридичний статус війни за нормами міжнародного права, зокрема Женевських конвенцій.
Україна тепер дзеркально має право вимагати не просто нової підтримки, а й повноцінного військово-політичного залучення своїх партнерів. Офіційна поява третьої сторони — ще й до того ж ядерної держави — істотно підвищує рівень загрози не тільки для української держави, але й для глобальної безпеки.
Історія демонструє, що великі світові війни починалися саме так: якась локальна війна поступово втягувала в себе все більше країн, поки не перетворювалася на масштабну глобальну катастрофу. Перша світова війна починалася з вбивства в Сараєві й війни між Австро-Угорщиною та Сербією. Друга — з нападу Німеччини на Польщу. Ніхто спочатку не думав, що війна охопить безліч країн та забере десятки мільйонів життів. Все починалося з малого.
Офіційне залучення у війну та досить можливе подальше використання військ КНДР проти України має низку серйозних наслідків. По-перше, Київ потребуватиме ще більшої військової підтримки — зокрема, систем ППО, сучасних засобів спостереження і великих обсягів артилерійських боєприпасів. Інакше перевага противника може стати для нас фатальною.
По-друге, Україна має активізувати роботу не тільки із західними партнерами, але й з країнами Глобального Півдня, зокрема азійськими. Їм необхідно пояснювати, що ситуація у нас — це питання світової безпеки, а не якийсь конфлікт між двома сусідами-слов'янами. Адже у війні вже й офіційно бере участь не лише Росія, а й Північна Корея.
По-третє, західним союзникам потрібно буде переглянути свою політику щодо Росії та її союзників, враховуючи нові ризики. Можливо, вже найближчим часом будуть запроваджені нові санкції проти КНДР за її участь у бойових діях. Хоча навряд чи Пхеньян взагалі зверне увагу на подібні речі, враховуючи, що він і так десятиліттями живе в майже повній ізоляції.
Думки експертів
Командир підрозділу розвідки ЗСУ Денис Ярославський вважає офіційне визнання з боку КНДР своєї військової присутності в боях на Курщині вимушеним кроком. Адже приховувати це вже було неможливо. Разом із тим, військовий не думає, що північнокорейські сили напряму загрожують Україні прямо зараз.
«Вже були і відеокадри, і полонені з КНДР, і трофеї… Тому вони це визнали. Це перший момент. Я думаю, що вони надсилатимуть в Росію ще більше військових. Я про це казав з самого початку. Їхні перші частини були таким собі пробним варіантом. Будуть і інші. Головне питання — чи будуть вони залучатися до бойових дій саме на території України? Я вважаю, що якщо не буде проривів у переговорному процесі, який зараз триває, якщо не буде якихось домовленостей і війна продовжиться — вояки КНДР обов'язково з'являться на території України. Вони будуть присутні всюди на тих територіях, які зараз окуповані Росією і які РФ конституційно визнала своїми. Але станом на зараз їх тут немає», — зазначив Денис Ярославський.
Військовий експерт, полковник СБУ у відставці Олег Старіков розглядає ситуацію як з військових, так і з чисто політичних позицій. Однак він погоджується з тим, що саме станом на сьогодні безпосередньої загрози з боку КНДР для нас немає.
«Перша складова тут — політична. Мета — показати, що союзний договір між Кремлем і Пхеньяном виконується. Це демонстрація всьому світу: якщо Росія щось укладає, вона буде це виконувати. Для КНДР це знак, що в разі, якщо на них буде скоєно напад, війська РФ вступлять у війну на стороні Північної Кореї. Також це необхідно Пхеньяну, щоб підняти бойовий дух населення і згуртувати народ навколо особи Кім Чен Ина. Це абсолютно нормальна історія для місцевої Комуністичної партії», — каже Старіков.
Експерт звертає увагу на важливий момент: корейці поки не заходили на територію України. Вони воювали виключно на міжнародно визнаній території своєї союзної держави — Російської Федерації.
«Зазначу також, що бійці КНДР, на жаль, добре себе показали. Спочатку вони воювали «по-старому» і несли величезні втрати. Але потім вони засвоїли уроки і вже насправді допомогли російським «товаришам». Крім того, спільний досвід взаємодії отримали Генштаби РФ і КНДР. Але я не думаю, що армія КНДР загрожує нам безпосередньо станом на сьогодні. Я не знаю, що буде завтра. Але на сьогодні такої загрози немає. Тобто появи північних корейців на території Донбасу або Криму я не очікую. Чому Путін так б’ється, щоб світ визнав його окупацію наших територій? Тому що тоді поява там військ КНДР ніякого здивування б не викликала. Але поки ми такого не фіксуємо. Тож безпосередньої загрози з боку Північної Кореї зараз я не бачу, але це не означає, що її не може з’явитися в майбутньому», — резюмував Олег Старіков.
Факт участі північнокорейських військ у війні на боці Росії змінює всю структуру війни. Це вже по суті міжнародний конфлікт із елементами та ризиками глобальної ескалації. На боці Росії діє інша ядерна держава, яка готова й надалі підтримувати Москву людськими та матеріальними ресурсами.
Україна повинна адаптувати свою стратегію до нової реальності, активізувати міжнародну роботу і вимагати рішучих дій від своїх партнерів. Інакше ми ризикуємо стати першою жертвою нової великої війни, яка може розгорітися в будь-який момент.
