Станом на 3 грудня 2025 року Гуляйпільський напрямок на Запоріжжі перетворився на, фактично, головну точку ризику на всьому Південному фронті. Інтенсивність та характер бойових дій набули загрозливого розмаху, що потенційно може мати руйнівні наслідки. Окремі експерти зазначають, що ситуація під Гуляйполем навіть складніша, ніж у Покровську.
Після досить тривалої паузи у масштабних наступальних діях на цьому напрямку російське командування не просто активізувалося — воно розпочало глибоку наступальну операцію, характер якої свідчить про спробу досягнення не тактичної, а саме оперативної переваги. Саме тому Південний фронт, який довгий час вважався відносно статичним та «спокійним», сьогодні перетворюється на справжнє пекло.
Вороже просування відбувається на досить широкій ділянці фронту, протяжність якої від Гуляйполя до Малої Токмачки та Степногірська становить понад 73 кілометри. Це не означає, що росіяни рухаються настільки великим єдиним фронтом — ні. Йдеться саме про інфільтрацію, тобто просочування, невеликих піхотних груп ворога одразу на багатьох окремих напрямках.
Також впродовж останнього місяця противнику вдалося прорватися на глибину до 10 кілометрів в районі Гуляйполя, що досить-таки немало. І хоча про захоплення міста наразі не йдеться, такі високі темпи просування створюють загрозу поступового охоплення всього району оборони українських військ та відкривають шлях для виходу в тил Оріхівському угрупованню ЗСУ.
Що наразі відбувається довкола Гуляйполя, чим важливий цей напрямок і чого чекати в подальшому? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Гуляйполе: географія наступу та оперативна стратегія РФ
Масштаб російської наступальної операції на Гуляйпільському напрямку визначається не лише відносно широким як для цієї війни фронтом і глибиною проникнення, але й безпрецедентним залученням резервів. Противник задіяв щонайменше одну мотострілецьку дивізію — не зі складу новостворених або так званих «штурмових» підрозділів, а справжню, класичну дивізію з трьома штатними мотострілецькими полками і танковим полком. Додатково в наступі беруть участь принаймні шість бригад, включаючи одну танкову, при цьому ще дві бригади, ймовірно, перебувають у резерві.
Така концентрація сил дозволила підтримувати високу щільність штурмової піхоти та забезпечила високу швидкість просування, яку ворог не демонструє на інших ділянках, де він змушений продавлювати українську оборону на вузьких ділянках. Успіх у форсуванні річки Янчур на широкому відрізку також є критично важливим, оскільки природні бар’єри використовуються російським командуванням як вісь для наступу, а не як перешкода. Це дозволило розгорнути маневр у глибину, що свідчить про досить ефективне і продумане вороже планування та, можливо, про недостатню інженерну підготовку оборонних позицій ЗСУ в тилу.
Ключовою оперативною ціллю ворога є повна ізоляція Гуляйпільського району оборони. Ця мета реалізується через флангові удари, спрямовані на перерізання шляхів постачання та подальше оточення міста. На південному фланзі російські сили активно просуваються вздовж річки Янчур у напрямку Єгорівки та Данилівки. Бої за вихід до дороги, що з’єднує Покровське та Гуляйполе, є надзвичайно інтенсивними. Прорив поблизу Данилівки визнано одним із ключових оперативних успіхів противника, оскільки він дозволяє фізично перерізати цю логістичну артерію.
Навіть зараз використання цієї дороги на окремих ділянках для українських військ уже є фактично неможливим. Таке порушення логістики є не просто тактичною перешкодою, а потенційним шляхом до оперативного колапсу, оскільки Гуляйпільський гарнізон вже частково функціонує в умовах обмеженого постачання. Ця ситуація посилюється атаками ворожих FPV-дронів, націлених на ускладнення будь-яких логістичних операцій.
Одночасно з південним ударом розгортається маневр на північному фланзі, де ворог прагне вийти до річки Вовча. Російські підрозділи змогли досягти Орестополя, Новоселівки та Марфопіля, закріпившись там. Цей маневр створює загрозу ізоляції Гуляйпільського району оборони, відрізаючи його від основних українських сил, розташованих північніше та західніше, уздовж Вовчої.
Цей синхронний рух із кількох флангів формує передумови для можливого оперативного оточення всього району оборони, причому ймовірність успіху такого сценарію зростає. Українські сили, усвідомлюючи загрозу втягування в оточення, періодично вдаються до виважених рішень щодо виходу з невигідних позицій заради збереження особового складу для подальших бойових дій.
Стратегічна цінність Гуляйполя
Гуляйполе є не просто черговим населеним пунктом на карті, а стратегічним пунктом для ЗСУ. Воно виконує функцію потужного оборонного бастіону, який стримує прямий рух російських військ на північ та захід, слугуючи буфером, що захищає як Запоріжжя, так і тил Оріхівського угруповання. Саме тому потенційна втрата Гуляйполя матиме значно важчі оперативні наслідки, ніж можлива втрата територій на інших напрямках.
Російське командування явно розуміє високу ціну прямого лобового штурму. Тому ворог зосереджується на маневрах, перманентній інфільтрації та поступовому виснаженні ЗСУ, використовуючи велику кількість піхоти та посилюючи вогневий тиск, аби послабити здатність Сил оборони тримати позиції.
Незважаючи на складність ситуації, українські війська продовжують утримувати напрямок, здійснюючи локальні успішні контратаки. Зокрема, під Іванівкою, де противника відкинули за річку Вовча. Активізація боїв на цьому напрямку також супроводжується успішним знищенням ворожої техніки, зокрема танків. Це свідчить про тактичну ефективність українських підрозділів навіть в умовах несприятливої оперативної обстановки. Однак не варто обманюватися: наявна концентрація російських сил та характер їхнього просування, явно спрямований на оперативний прорив, роблять загальну оцінку ситуації вкрай негативною.
Найбільш загрозливим наслідком можливого успіху ворога є навіть не втрата самого міста, хоча і цей удар став би болючим. Ключова загроза — каскадний ефект на всю лінію оборони на Запоріжжі. У разі успіху в Гуляйполі Кремль отримає реальні шанси прорватися далі на оперативний простір аж до Тернуватого та Новомиколаївки.
Варто розуміти, що від Гуляйполя до Новомиколаївки по прямій — майже 40 кілометрів. Це багато, і поки що безпосередньої загрози немає. Однак потенційний прорив створить пряму загрозу для Оріхова. А це один з ключових центрів оборони ЗСУ у всій Запорізькій області, в бік якого росіяни і так активно наступають з боку Роботинського виступу.
Якщо фланг під Гуляйполем буде втрачений, Оріхівське угруповання опиниться під загрозою атаки зі сходу та північного сходу, що може призвести до системного руйнування оборони. Таким чином, Гуляйпільський напрямок сьогодні є таким, що визначає долю всього південного оперативного театру воєнних дій, а його стабільність є критично важливою задачею для командування ЗСУ.
Думки експертів
Зазначимо, що більшість опитаних нами військових аналітиків відмовилися коментувати цю тему, причому переважно без будь-яких пояснень. Тим не менш, видання UA.News все-таки знайшло спікерів, які погодилися висловити свою думку з приводу ситуації під Гуляйполем.
Військовий експерт Олег Жданов каже, що під Гуляйполем ми «трошки пропустили м'яч у бік наших воріт». Обстановка сильно погіршилася, бо росіяни все ж продавили нашу оборону та мали певний територіальний успіх.
«Сьогодні там дуже важко. Але не забуваємо, що крім гарячої фази війни на полі бою, Росія веде також агресивну війну в інформаційному просторі. Ми ж постійно «добігаємо», намагаємося вийти на паритет. А відверто кажучи, ми в цій війні програємо. Тому росіяни можуть розповідати, що вони взяли Добропілля, що вони вже нібито обходять Гуляйполе з метою його оточення. Але на даний момент ця інформація дійсності не відповідає. Так, там розширилася сіра зона, тобто зона активних бойових дій. Але Добропілля під нашим контролем. В Гуляйполі ми спостерігаємо інфільтрацію росіян, це їхня основна тактика дій, просочування через наші бойові порядки з метою накопичення і закріплення в тилу. Але місто перебуває під контролем, бої тривають лише на підступах. ЗСУ намагаються вести контрдиверсійну роботу. Тому можна охарактеризувати обстановку так: все дуже сильно ускладнилося на цьому оперативному напрямку, але ситуація не перейшла в розряд катастрофічної», — зазначив Олег Жданов.
Боєць ЗСУ, командир підрозділу розвідки Денис Ярославський висловився лаконічніше. Суть його думки, втім, також полягає в тому, що ситуація залишається контрольованою, хоча і не без серйозних складнощів.
«Ситуація важка, але катастрофи немає. Лінія оборони наразі стабілізована та вибудована. Не без втрат, звичайно — на жаль. Але якогось обвалу немає. Я не бачу сенсу казати більш докладно і розповідати вам про деталі. бо це просто непотрібно наразі. Але там, на Гуляйполі, знаходиться еліта українських військ, вони тримають лінію. Полки, які там зараз є — одні з найкращих в країні. 225-й полк, наприклад. Вони тримають», — розповів нам офіцер.
Резюмуючи, ситуація на Гуляйпільському напрямку досягла «точки оперативного кипіння», коли серйозний тиск РФ, накопичені логістичні проблеми та швидкість російського просування сформували реальні передумови для серйозної кризи. Противник прагне не просто просунутися тактично, а домогтися саме оперативного прориву. Мета ворога чітка: ізолювати та охопити Гуляйпільський район оборони, перерізавши його логістичні артерії, та рухатися далі вглиб Запоріжжя.
Хоча Сили оборони демонструють стійкість, стримуючи штурмові спроби і знищуючи ворожу техніку, загальна оцінка залишається несприятливою через колосальну концентрацію ворожих сил та наявність реальної загрози оперативної ізоляції. Характер дій російських військ підтверджує, що вони прагнуть зламати тил української оборони, а не просто виграти окремі позиційні бої.
Таким чином, Гуляйпільський напрямок вимагає дуже високого пріоритету у військовому плануванні та розподілі ресурсів. Ігнорування або ж недооцінка цієї загрози може призвести до катастрофічних наслідків для Південного фронту.
