Заборонені методи війни: яку відповідальність несуть держави. Розповідає адвокат Олексій Грачов
Міжнародне гуманітарне право є ключовим інструментом для забезпечення гуманності навіть у найжорсткіших обставинах – війнах. Які саме методи й засоби ведення бойових дій категорично заборонені сучасними міжнародними нормами і що очікує на держави, які їх ігнорують – в інтерв’ю UA.NEWS розповів адвокат Dynasty Law & Investment Олексій Грачов.
Які сьогодні існують загальноприйняті заборони у веденні війни?
Розрізнення між засобами та методами ведення війни є фундаментальним у міжнародному гуманітарному праві. Будь-який засіб ведення війни може бути використаний з порушенням міжнародного гуманітарного права, якщо він застосовується з недопустимими цілями або способом. Водночас деякі засоби ведення війни є забороненими незалежно від умов їх застосування через свої іманентні властивості, які роблять їх використання невідповідним нормам гуманності.
Що відносять до заборонених методів ведення війни?
Олексій Грачов: Заборонені методи ведення бойових дій передусім охоплюють такі:
- заборона прямих нападів на цивільних осіб та цивільні об’єкти, культурні цінності та об’єкти, що містять небезпечні сили;
- заборона здійснення невибіркових нападів; заборона використання цивільних осіб та інших захищених осіб як живі щити;
- заборона вчинення актів насильства чи погрози насильством, головною метою яких є розповсюдження терору серед цивільного населення;
- заборона методів, що спричиняють масштабну, довготривалу та серйозну шкоду природному середовищу або пов’язані з ворожим застосуванням засобів впливу на природне середовище;
- заборона використання голоду серед цивільного населення як методу ведення війни.
У контексті війни в Україні я хочу детальніше зупинитися на заборонених методах її ведення стосовно людини, адже всі ми переживаємо за наших героїв, що боронять нас від ворога. На жаль, наразі мережа повниться жахливими кадрами поводження з нашими військовими. Ці кричущі порушення МГП, що коять окупанти мають назву.
Отже, МГП, в тому числі як звичаєве, так і кодифіковане в міжнародних договорах, містить категоричну заборону на здійснення будь-яких дій, спрямованих на заподіяння шкоди особам, які втратили боєздатність внаслідок поранення, хвороби, затримання або з будь-якої іншої причини. Вони називаються особи, вибулі зі строю (hors de combat). Особа вважається вибулою зі строю, якщо вона перебуває під контролем противника, виявила чіткий намір здатися або втратила здатність до самозахисту внаслідок поранення, хвороби чи інших обставин, що унеможливлюють активні дії. У всіх таких випадках особа зобов'язана утримуватися від будь-яких ворожих дій та спроб втечі.
адвокат Dynasty Law & Investment МГП прямо забороняє будь-які дії, спрямовані на позбавлення життя осіб, які втратили боєздатність. Це стосується як безпосередніх наказів про знищення таких осіб, так і погроз, що заохочують до вчинення подібних злочинів. Ведення бойових дій на основі принципу «не залишати нікого живим» є грубим порушенням цього фундаментального принципу гуманності. Заборона не давати пощади означає категоричну заборону на навмисне позбавлення життя осіб, які вибули зі строю (hors de combat), та унеможливлення для них здатися.
Мало того, цей принцип забороняє як віддавати наказ не залишати нікого живим, так і безпосередньо виконувати такий наказ.
Що таке віроломство на полі бою і як його регулює міжнародне гуманітарне право?
Олексій Грачов: Віроломство означає дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру супротивника і примусити його повірити, що він має право на захист або зобов’язаний надати такий захист згідно з нормами міжнародного права, що застосовуються в період збройних конфліктів, з метою обману такої довіри. Додатковий протокол I до Женевської Конвенції категорично забороняє використання віроломства як засобу для заподіяння шкоди супротивнику. Ця заборона також поширюється на держави, які не є учасниками Протоколу, оскільки вона закріплена в нормах звичаєвого МГП.
Прикладами віроломних дій можуть бути симулювання наміру здатися чи вести переговори під прапором перемир’я, симулювання вибуття зі строю внаслідок поранення або хвороби, симулювання володіння статусом цивільної особи або некомбатанта й симулювання володіння статусом, що надає захист, через використання знаків, емблем або уніформи Організації Об’єднаних Націй, нейтральних держав чи інших держав, які не є сторонами конфлікту. Звичайно, те ж саме стосується віроломних зловживань захисними емблемами Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або Червоного Кристала.
адвокат Dynasty Law & Investment Заборона віроломства, закріплена в МГП, спрямована на підтримку добросовісності сторін у збройному конфлікті та забезпечення захисту прав і свобод його учасників. На відміну від віроломства, військова хитрість не передбачає порушення норм МГП і може використовуватися за умови, що вона не вводить в оману щодо надання захисту, гарантованого міжнародним гуманітарним правом.
Щодо рівня дотримання вказаних вище заборон, що насамперед свідчить про звичайну людяність, у мене коментарі відсутні…як і у міжнародної спільноти, нажаль.
Розкажіть про заборонені засоби ведення війни?
Олексій Грачов: МГП містить категоричну заборону на використання будь-яких засобів і методів ведення війни, які можуть завдати непомірних страждань або пошкоджень, що перевищують військову необхідність.
Реалізуючи цей принцип, МГП забороняє застосування зброї, яка спричиняє надмірні страждання, такі як осліплювальна лазерна зброя, експансивні кулі та зброя, що залишає уламки, які неможливо виявити.
Принцип заборони завдавати надмірних ушкоджень або зайвих страждань виконує роль фундаментальної правової норми, через призму якої оцінюється законність усіх засобів і методів ведення війни.
Згідно з принципом розрізнення та заборони невибіркових нападів, МГП також забороняє застосування зброї, яка не дозволяє здійснювати точний вибір між військовими та цивільними об’єктами, що призводить до недопустимого рівня випадкових втрат серед цивільного населення. До цієї категорії належать системи озброєння, технологічні особливості яких, а також передбачувані способи застосування, роблять їх здатними завдавати значної випадкової шкоди цивільним особам.
Міжнародне гуманітарне право забороняє застосування зброї, яка здатна спричинити масштабні руйнування природного середовища з довготривалими негативними наслідками.
Із метою дотримання норм міжнародного гуманітарного права, що забороняють застосування зброї, яка порушує принципи гуманності, були укладені численні міжнародні договори, які обмежують або забороняють використання певних видів озброєнь, що завдають надмірних страждань, мають невибіркову дію або шкодять довкіллю. До них відноситься: отрута; вибухові експансивні кулі; уламки, які неможливо виявити; міни-пастки та інші пристрої з дистанційним управлінням або таймером спрацьовування; наземні міни; запалювальна зброя; осліплююча лазерна зброя; касетні боєприпаси; вибухонебезпечні залишки війни; хімічна зброя; біологічна зброя та ядерна зброя.
А тепер уявімо рівень цинізму та підлості, що недокраїна, яка в Україні використовує майже кожен вид озброєння із забороненого списку та погрожує ядеркою, волає про порушення своїх прав в ООН!
адвокат Dynasty Law & Investment Як вирішуються питання нехтування цими заборонами та застосування негуманних методів? Яка на сьогодні є відповідальність держав за порушення норм міжнародного гуманітарного права? Чи є відповідальність за порушення норм МГП країною, яка не імплементувала норми МГП?
Олексій Грачов: Безумовно порушення державою норм МГП, у тому числі використання заборонених методів та засобів ведення війни, є підставою для міжнародної відповідальності відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, зокрема, принципів, закріплених у Віденській конвенції про право міжнародних договорів та Проєкті статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння.
Відповідно до норм міжнародного права, держава несе відповідальність за дії фізичних або юридичних осіб, які виступають від її імені або під її ефективним контролем. Цей принцип відповідальності охоплює не лише державних службовців, а й осіб, які уповноважені національним законодавством здійснювати державні функції, або осіб, які фактично підпорядковані державній владі, наприклад, співробітників приватних військових компаній. держава несе міжнародну відповідальність за дії своїх органів, незалежно від того, чи діяли ці органи в межах наданих їм повноважень, чи з їх перевищенням.
Принцип індивідуалізації міжнародної відповідальності поширюється на всіх членів збройних сил держави, і держава несе відповідальність за будь-які порушення МГП, вчинені її військовослужбовцями, незалежно від того, чи діяли вони за наказом або ні. Отже, держава несе відповідальність за всі військові операції, здійснені від її імені, незалежно від місця їх проведення, масштабу впливу та відповідності національному законодавству.
адвокат Dynasty Law & Investment До речі, держава, що надає матеріальну або іншу підтримку країні, яка вчиняє порушення МГП, несе міжнародну відповідальність за умови, що вона усвідомлювала незаконний характер цієї підтримки та встановлено її безпосередній зв’язок з вчиненням таких порушень. Принцип співучасті в міжнародному злочині застосовується, якщо допомога, надана державою, суттєво сприяла вчиненню міжнародно-протиправного діяння. Для настання відповідальності достатньо, щоб держава, що надає допомогу, мала фактичні знання про обставини, які роблять цю допомогу незаконною, навіть якщо вона не усвідомлювала повного обсягу незаконності своїх дій.
Чи передбачені репарації за порушення норм міжнародного гуманітарного права?
Олексій Грачов: Міжнародна відповідальність за порушення МГП включає обов’язок надати репарації. Цей обов’язок випливає з самого факту порушення, незалежно від конкретних договірних зобов’язань. Відповідно до відомої заяви Постійної палати міжнародного правосуддя: «…обов’язок репарацій будь-яке порушення зобов’язань є не просто принципом міжнародного права, а загальною концепцією права. … Відшкодування шкоди є неминучим наслідком незастосування Конвенції, а тому немає необхідності фіксувати це в самому тексті Конвенції».
Інститут репарацій є невід’ємною частиною як міжнародної відповідальності держав за порушення МГП, так і індивідуальної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини, що вчинені фізичними особами.
Згідно з нормами міжнародного права, жертви грубих порушень МГП мають право на повне відшкодування завданої їм шкоди. Форми такого відшкодування можуть бути різноманітними: від відновлення попереднього стану (реституція) до заходів реабілітації та гарантій неповторення подібних порушень (сатисфакція). Наприклад, реституція у формі фінансової компенсації має забезпечити повне відшкодування матеріальних збитків, а також компенсацію нематеріальної шкоди, такої як фізичні та психічні страждання, втрата можливостей та моральна шкода.
адвокат Dynasty Law & Investment Наразі механізми репараційних механізмів, зокрема щодо України, знаходяться на стадії розробки та погодження, однак ми віримо в справедливість і перемогу. Слава Україні.
Читайте також:
Війна за правилами. Адвокат Dynasty Law & Investment Олексій Грачов про основні принципи міжнародного гуманітарного права
Правила війни в епоху дронів та роботів: інтерв’ю з Олексієм Грачовим, адвокатом Dynasty Law & Investment
ТОП-5 викликів міжнародного гуманітарного права в сучасному світі: інтерв’ю з адвокатом Олексієм Грачовим