Рада бізнес-омбудсмена заснована у 2014 році — після Революції гідності, щоб протистояти проявам корупції та недобросовісній поведінці державних посадовців щодо бізнесу. За роки існування ця незалежна інституція допомогла усунути багато грубих порушень прав підприємців, вивела податкові та правоохоронні органи на вищий експертний рівень дискусії щодо їхньої взаємодії з бізнесом.
Разом з тим в Україні залишається значний тиск на бізнес у вигляді недосконалого механізму запровадження санкцій, роками незакритих кримінальних справ, які тримають на гачку компанії, не даючи їм нормально розвиватися. З’являються і нові виклики, пов’язані з відновленням податкових перевірок та поверненням ПДВ.
Про найбільш чутливі проблеми українського бізнесу під час великої війни та «застерігаючі» тенденції щодо взаємодії з податковими органами — читайте в другій частині ексклюзивного інтерв’ю заступниці бізнес-омбудсмена Тетяни Короткої для UA.News. Першу частину розмови ми опублікували на початку листопада.
Розголос як інструмент впливу на владу для вирішення проблем бізнесу
Все залежить від атмосфери в країні. Я працюю заступницею бізнес-омубдсмена 10 років, відколи в Україні заснували Раду бізнес-омбудсмена (РБО). Нашу інституцію створили одразу після Майдану 2014-го, коли у центрі Києва ще диміли шини, а приватний сектор вимагав рішучої боротьби з корупцією. Власне, створення нашої інституції було частиної інфраструктури, що склала відповідь міжнародного співтовариства на «закиди» бізнесу про корупцію в державних та місцевих органах влади.
Керівник державного органу, навіть якщо він особисто не ставив свої підписи під документами нижнього рівня, має реагувати на звернення Ради бізнес-омбудсмена. Чому? Ми завжди маємо документальне підтвердження з усіх сторін, ми робимо фактчекінг і в РБО вже давно сформувалася репутація. Якщо після аналізу ситуації у нас з'являються міркування про наявність порушення прав бізнесу, то ми називаємо це гіпотезою. Надалі ми її перевіряємо даними та фактами. Якщо посадовець не реагує - для нас зазвичай це «червона картка», яка означає, що він чомусь не зацікавлений в змінах у своєму відомстві. Загалом чиновники припускаються різних помилок, але якщо їх роблять спеціально, то це вже прямий саботаж, а може і корупція. Все залежить від ситуації. Деякі помилки можна просто виправити.
На веб-сайті РБО в режимі реального часу видно статистику наших кейсів в розрізі областей, державних органів, предметів скарг. Часто під час наших регіональних візитів готуються і місцеві адміністрації, і місцевий бізнес. У нас навіть була пілотна ідея з одним із колишніх керівників Податкової служби використати наші дані для оцінки змін в податкових органах. У той час ДПС впроваджувала систему KPI для своїх податкових органів, і ми міркували: можливо, проблема не стільки у кількості звернень до нас, а питання — наскільки їх якісно опрацьовують? Чи можливо включити показники співпраці з РБО в їхню систему оцінки ефективності роботи територіальних податкових органів? Ми не встигли це впровадити до чергової ротації керівництва ДПС. Хоча продовжуємо системно працювати з податковими органами та відповідними керівниками.
Бізнес і специфіка воєнного стану
Враховуючи специфіку воєнного стану, ми не можемо ефективно розслідувати деякі звернення бізнесу. Наприклад, з початку 2022 року зявилась нова тема санкцій — важлива і чутлива для компаній. Враховуючи, що санкції призначають на основі кримінальної справи (що має закритий характер) і їхня наявність суттєво впливає на бізнес, — нікому не хотілося б, щоб державні органи зловживали такими можливостями. Крім того, в Україні є процедура запровадження санкцій, але немає процедури їх зняття. Це також створює певний правовий вакуум, в тому числі і для комплаєнс офіцерів компаній.
Напередодні повномасштабної війни ми разом з бізнес-омбудсменом спілкувалися зі Службою безпеки стосовно санкційних питань. Нагадаю, що ми маємо низку двосторонніх меморандуів з різними державними органами, в тому числі з СБУ. В той час у нас зявились перші звернення як від бізнесу, так і від бізнес-асоціацій щодо їх членів - і у нас не виникало сумнівів стосовно аргументації СБУ. Це правда, ми завжди мали достатньо інформації і розуміли, чому ці санкції запроваджують. У той же час, для «чистоти» процесу потрібно, щоб усім адвокатам було зрозуміло, яким чином захищати їхнього клієнта. Це важливе питання і нині, і на майбутнє.
Механізм санкцій та можливі судові наслідки
Це питання дуже чутливе. Нинішній бізнес-омбудсмен прийшов на посаду в січні 2022 року. Одне з системних питань, яким тоді нам пропонували зайнятися, на основі обговорень усіх бізнес-асоціацій в січні 2022 року, — були саме санкції. Їхній механізм тоді тільки зароджувався, вони були незрозумілі, багато іноземних компаній з нормальною репутацією потрапили під санкції за якимись незрозумілими критеріями. Нам пропонували проаналізувати ці обмеження.
На лютий 2022 року ми підготували проєкт системних рекомендацій: як покращити процедуру введення та виведення з-під санкцій. Почали його обговорювати в робочому порядку. Проте почалося повномасштабне вторгнення і це питання набуло зовсім іншого забарвлення, а ми переглянули пріоритети роботи Ради. Безсумнівно, це питання обовязково стане акутальним і готуватись до системних наслідків важливо вже зараз.
Про роботу з державними органами, на які найбільше скаржиться бізнес
На мій погляд, додаткової уваги потребує робота місцевих органів влади. Україна провела потужну реформу децентралізації. Це одна з наших переваг. Місцеві органи влади не тільки здобули своє «power», але й отримали обов'язки, які почали втілювати поряд і з проблемами, які вони мають вирішувати.
Через війну не всі місцеві органи влади почуваються однаково, хоч і всім складно. Харків і Харківська область — менш впевнені, ніж, наприклад, Чернівці і Чернівецька область з усіма іншими проблемами.
Друге — дефіцит і ротація кадрів. Установи, які після децентралізації набрали фахівців, підготували їх для того, щоб бути на першій лінії взаємодії з бізнесом, зараз мають відтік кадрів: люди поїхали, загинули, на фронті або перейшли працювати в інші галузі. Підібрати новий персонал, належним чином його підготувати — це не так просто. Я б сказала, що все з цього починається (як позитивні, так і негативні практики взаємодії з бізнесом).
Ще одне — питання довгострокового планування та інвестиції, які вирішуються саме на місцях. Президенти зустрічаються, тиснуть руки, домовляються про взаємодію та співробітництво, в тому числі співробтництво в стратегічних галузях або будівництво якогось заводу. Але сама реалізація проєкту відбувається на визначеній ділянці, в певній місцевості. І це вже юрисдикція та відповідальність місцевих органів влади, які видають дозвільну документацію, забезпечують нагляд за будівництвом, вирішують інші питання, часом беруть участь у проєкті безпосередньо (для проєктів ППП, наприклад). Наскільки місцеві органи готові взяти на себе певні довгострокові зобов'язання? Чи будуть вони послідовні при зміні «політичної погоди»?
А така тенденція вже намічається. Коли ми почали роботу РБО в напрямку процесів відновлення, то провели опитування наших стейкхолдерів. Завдання було зрозуміти, що відбувається в цій царині, які є «апетити» на майбутнє. Опитували компанії, як ті, які вже працюють, так і ті, які ніколи не працювали в Україні. Ми зібрали думки, статистика яких хоч і не має академічного методичного підґрунтя, але вони дуже показові.
Перше - компанії загалом не зацікавлені в участі в публічних закупівлях, пов'язаних з відновленням. Принаймні, так відповіли наші респонденти. Здебільшого вони хотіли би обмежитися комерційними бізнес-стосунками і не мати справу з потенційними ризиками подальшої взаємодії з правоохоронними органами.
Друге - для всіх компаній, які думають про інвестування, важливою є просто фізична безпека. Тому питання гарантій та страхування потребують вирішення. Хто застрахує та з якого джерела будуть відшкодування, в разі пошкоджень? Ці механізми потрібно продовжувати розвивати. У нас вже намітилися деякі прогреси в цьому, але для великих потужних проєктів. Потрібно, щоб доступ до механізмів гарантування і страхування був також для середнього бізнесу, і мав доступну вартість.
Третє - щодо компаній, які взагалі ніколи не працювали в Україні. Мені особливо цікаво було почути, які сектори вони розглядають для інвестування, і почула нове для себе.
Багато цікавляться виробництвом будівельних матеріалів. Бачать можливості для масштабного виробництва на території України. Загалом, на ринку як України, так і Європи відчувається нестача певних будматеріалів.
Про відшкодування збитків внаслідок війни
Рада бізнес-омбудсмена певним чином обговорює, як документувати це відшкодування. На жаль, серед наших співробітників також є постраждалі внаслідок влучання «шахеда», який розірвався поряд. У них також є знищене особисте майно, є потреба ремонту. Але навіть вони стикнулися з недоліками, що виникають під час документування цих процесів. Одна справа очікувати всіх процедур фіксації збитків десь в комфорті, а інша — коли твій дім потрібно відновити негайно, але ти опинився серед безладу і без можливості довго чекати, коли прийде якась комісія і зафіксує твої збитки.
Механізми та вартість воєнного страхування
Я починала своє професійне життя в ядерній енергетиці. Тоді нас ніхто реформаторами не називав, ми були просто молодими фахівцями, але й тоді держава вчилася вирішувати міжнародну проблему подолання наслідків Чорнобильської аварії та безпечно розвивати ядерну енергетику. Чому я про це згадала? Бо в ядерній енергетиці існує приклад страхування ризиків ядерних аварій різного походження (страхування дуже великих ризиків).
Так от, великі ризики страхуються за допомогою ядерного страхового пулу. Для цього визначені низка компаній, які кваліфікуються за певними критеріями українського законодавства. По суті, разом вони здійснюють страхування колективно, а надалі включається механізм перестрахування.
Але є й інший механізми для маленьких ризиків за прикладом автострахування (відоме як «автоцивілка» — страхування цивільно-правової відповідальності), відшкодування за яким здійснюється з відповідного Фонду. Теоретично можна було би поміркувати про такий механізм для страхування воєнних ризиків. Чому теоретично? Тому що виникає наступне запитання — це має бути обов'язкове чи добровільне страхування?
Нині ж ми маємо декілька пілотних проєктів війського страхування, які напрацьовуються за допомогою міжнародних інструментів, але їх застосування дуже обмежене.
Читайте також:
Заступниця бізнес-омбудсмена Тетяна Коротка: Україна не зможе збудувати економіку майбутнього і бути форпостом ЄС без пом’якшення міграційної політики та повернення своїх громадян
