Bloomberg назвав 4 варіанти гарантій безпеки для України крім НАТО
Гарантії безпеки для України стали ключовою темою останніх мирних переговорів. Україна наполягає на отриманні чітких зобов'язань від США та Європи, щоб стримати подальшу російську агресію. Форма цих зобов'язань може визначити архітектуру європейської безпеки на десятиліття вперед. За даними Bloomberg, крім НАТО розглядаються 4 можливі варіанти гарантій безпеки для України.
Провал Будапештського меморандуму: історичний контекст
Для України питання гарантій безпеки є вкрай чутливим через гіркий досвід Будапештського меморандуму 1994 року. Тоді Росія, США та Велика Британія надали Україні запевнення в безпеці — обіцяючи поважати її територіальну цілісність та утримуватися від військової сили — в обмін на відмову Києва від ядерної зброї, успадкованої після розпаду Радянського Союзу. Росія порушила ці зобов’язання через 20 років, анексувавши український півострів Крим та розвязавши війну на Донбасі.
Шлях до НАТО та стаття 5: золотий стандарт безпеки
Кінцевою метою України, за словами Володимира Зеленського, є вступ до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Це забезпечить захист за так званим "золотим стандартом" гарантій безпеки — статтею 5. Згідно з цим положенням, збройний напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх. Країни НАТО зобов’язуються допомогти атакованому союзнику, але не зобов’язують до автоматичної військової відповіді, залишаючи рішення про її форму на розсуд кожного члена. Це зобов'язання було застосоване лише один раз — після терористичних атак 11 вересня 2001 року в США.
На сьогодні вступ України до НАТО залишається "червоною лінією" для Росії. Крім того, приєднання країни до Альянсу вимагає одноголосної підтримки всіх 32-х членів, а такі країни, як Угорщина, Словаччина та Німеччина, виступають проти цього кроку, особливо в умовах війни.
Альтернативні моделі: гарантії у стилі статті 5 та ЄС
Оскільки членство в НАТО для України наразі є віддаленою перспективою, обговорюються альтернативні варіанти. Серед них — пропозиція прем'єр-міністра Італії Джорджі Мелоні. Її план передбачає надання Україні захисту, схожого на той, що надає НАТО, але без фактичного членства. Згідно з цією моделлю, країни, що мають двосторонні угоди з Україною, будуть швидко обговорювати відповідь у разі нової атаки, ухвалюючи рішення протягом 24 годин. Допомога може включати швидку та постійну військову підтримку, зміцнення української армії, економічну допомогу та санкції проти Росії.
Свій власний договір про взаємну оборону має і Європейський Союз. Стаття 42.7 Договору про ЄС передбачає, що якщо держава-член стає жертвою збройної агресії, інші країни ЄС мають "зобов’язання надати їй допомогу і підтримку всіма засобами, що є в їхній владі". Це положення також було застосовано лише один раз — Францією після терактів у Парижі в 2015 році.
Інші варіанти та перешкоди
Як варіант, Україна може покладатися на двосторонні угоди про взаємну оборону. Найбільш значущим для України був би договір зі США, однак його укладення є малоймовірним, поки президентом є Дональд Трамп. Схожий договір існує між США та Японією, де Америка зобов'язалася захищати країну в разі нападу в обмін на право розміщення військових баз.
Іншою моделлю є створення так званої "коаліції бажаючих" — ініціатива, яку очолили Франція та Велика Британія. Ця коаліція, що включає близько 30 країн, розробила плани щодо розміщення багатонаціональних "миротворчих сил" в Україні після припинення бойових дій. Вони також допоможуть у відбудові та відновленні економіки.
Однак, незалежно від формату гарантій, найбільшою перешкодою для їхнього укладання є відсутність припинення вогню. Переговори про мир в умовах, коли лінія фронту постійно змінюється, є надзвичайно складними. Крім того, залишається відкритим питання, хто фінансуватиме таку допомогу. Президент Трамп чітко дав зрозуміти, що очікує, що європейські країни візьмуть на себе більшу частину цього фінансового тягаря.
