«Нафтовий мир»: чи зможе Трамп зупинити агресію РФ обвалом цін на нафту
27 Січня 2025 16:55 Останніми днями в ЗМІ та соцмережах активно обговорюється нова ініціатива президента США Дональда Трампа. Американський очільник хоче різко знизити світові ціни на нафту. Таким чином Трамп планує посилити тиск на РФ та змусити її припинити війну в тому випадку, якщо Москва не забажає домовлятися «легким» і «хорошим» шляхом. В медіа у зв’язку з таким планом одразу ж почали згадувати політику президента Рональда Рейгана, масштабний обвал цін на «чорне золото» в середині 1980-х років та крах СРСР у 1991-му.
В якості головного інструменту такої політики Трамп вбачає значне збільшення видобутку американської нафти, а також переговори з ключовими експортерами – країнами ОПЕК та особливо Саудівською Аравією. Однак втілити в життя цей план явно буде непросто через величезну кількість факторів: від різкої протидії з боку самої РФ до економічних інтересів країн-експортерів, яким ідея Трампа може не сподобатися.
Чи зможе Трамп відчутно зменшити вартість нафти
Власне, сам президент США впевнений, що зможе. Він уже неодноразово висловлював цю ідею: зокрема, під час виступу онлайн на економічному форумі у Давосі. Американський лідер зазначив, що мирний процес довкола України вже розпочався, але високі ціни на нафту є одним із вагомих чинників, який дозволяє Москві досі вести війну.
«Я прошу Саудівську Аравію та ОПЕК знизити ціну на нафту. Її необхідно знизити! Якщо ціна впаде, війна Росії та України завершиться одразу ж», - заявив Трамп.
Зараз ціни на нафту коливаються в районі 80 доларів за барель. Цікаво, що після виступу Трампа ціна знизилася на один долар. Потім він ще раз повторив свій заклик до саудитів і ОПЕК – і ціна знову впала, на цей раз на 0,7%. А прямо на момент написання матеріалу нафта Brent торгується по ціні 78,7 доларів за барель, Crude Oil – майже 75 доларів.
Однак варто розуміти, що сьогодні ситуація на нафтовому ринку сильно відрізняється від 80-х років минулого століття. З тих минуло 40 років. Світова економіка змінилася, ОПЕК став більш вразливим до внутрішніх конфліктів, з’явилися нові великі гравці, etc. Так, одразу ж після звернення Трампа представник Ер-Ріяду в Давосі відповів, що його країна готова забезпечити зростання попиту на «чорне золото». Однак пріоритетом для Саудівської Аравії є стабільність ринку.
Стратегія США по зниженню цін на нафту може включати в себе наступні кроки:
- Переговори з саудитами та ОПЕК. Саудівська Аравія залишається одним з ключових гравців на нафтовому ринку, однак ніхто не гарантує, що її інтереси співпадають з інтересами Америки. Ер-Ріяд може вимагати серйозних поступок з боку США: наприклад, у сфері прав людини чи в збройних контрактах. А такі учасники ОПЕК, як Венесуела чи Іран, скоріше за все взагалі ніколи не пристануть на умови США, які залишаються їхнім геополітичним ворогом.
- Збільшення власного видобутку. Америка є дуже великим виробником нафти, в США багаті сланцеві родовища. Однак збільшення виробництва – це час та значні інвестиції, що може бути збитковим за умов сильних коливань ціни.
- Санкції проти російської нафти. Посилення санкційного тиску разом із обрушенням цін на «чорне золото» насправді може обмежити експортні доходи Москви. Однак це ж і посилить мотивацію Кремля шукати нові ринки (на кшталт Китаю чи Індії), посилювати з ними співпрацю та вчитися все новим і новим способам обходу санкцій.
- Використання національних стратегічних запасів нафти. США здатні тимчасово знизити ціни, якщо вони задіють власні нафтові резерви. Однак це матиме короткостроковий ефект та може викликати нерозуміння в американських громадян.
Загалом же поки що виглядає, що Трампові буде легше сказати, аніж зробити. Та й сам по собі процес зниження цін на нафту не є швидким та моментальним.
Що може завадити
Спроба реалізувати стратегію по здешевленню нафти – гарний спосіб зробити боляче Москві. Однак перешкоди на цьому шляху є невідворотними та неминучими.
Перш за все, нема гарантій, що країни ОПЕК погодяться на ту політику, яка негативно вплине на їхні національні бюджети. Та ж Саудівська Аравія конче зацікавлена в збереженні цін на нафту на рівні не нижчому за 80-90 доларів за барель. Вже шість кварталів підряд її державний бюджет стикається з дефіцитом. Навряд чи саудитам вигідно позбавити себе надприбутків з експорту «чорного золота».
По-друге, Росія активно розвиває зв’язки з Глобальним Півднем. Вона здатна компенсувати втрати від потенційного зниження цін за рахунок збільшення експорту в КНР, Індію та інші країни Азії. Москва і так утримує тіньовий флот та активно продає нафту в той же Китай з великим дисконтом, попри всі витрати, пов’язані з санкціями.
По-третє, низькі ціни можуть негативно сказатися і на економіці самих Штатів. Розробка сланцевих родовищ – надзвичайно недешевий процес. Його збільшення при обваленні цін ризикує стати збитковим для американських компаній. Що в свою чергу здатне призвести до економічної нестабільності, в чому явно не зацікавлений Дональд Трамп.
Навіть якщо президент США і зможе відчутно знизити світову вартість нафти, це навряд чи призведе до одномоментного припинення війни. Ворог накопичив значні резерви та загалом адаптувався до санкцій. Так, цей тиск є відчутним для Кремля. Однак, як ми бачимо, поки що абсолютно не критичним.
Щобільше: Москва сприймає агресію в Україні як частину своєї глобальної геополітичної боротьби з країнами Заходу. Для Путіна це питання «національної безпеки» та статусу РФ на міжнародній арені. Тож навряд чи навіть негативні тенденції на нафтовому ринку змусять його відмовитися від своїх планів – після всього, що вже було зроблено.
Безумовно, зниження нафтових доходів серйозно послабить економічні можливості Москви. Та навряд чи змусить її змінити політичний курс – принаймні, це точно не трапиться одразу.
Крах СРСР на фоні низьких цін на нафту
Наприкінці варто трохи зануритися в історію. Після заяв Дональда Трампа ЗМІ одразу ж стали порівнювати його з 40-м президентом США Рональдом Рейганом, який очолював Америку з 1981 по 1989 рік. А в сучасній історіографії багато хто впевнений, що саме цей політик не в останню чергу став причиною розпаду Радянського Союзу.
В середині 80-х років Сполучені Штати змогли досягти дуже значного збільшення нафтовидобутку. Це стало можливим завдяки тісним зв’язкам із Саудівською Аравією, нарощування власного виробництва та загальній ситуації на світових ринках (зниження економічної активності країн Заходу, перевиробництво тощо). В результаті всього цього буквально за декілька років ціни на «чорне золото» впали на понад 60%.
Процес почався в 1985 році, коли саудити наростили видобуток втричі: з двох до шести мільйонів барелів на добу. Вже у 1986 році ціна за барель обвалилися до менше ніж 10 доларів. Економіка СРСР же напряму залежала від сировинного експорту та нафтової ренти. Значне падіння цих доходів сильно вдарило по економічній системі Країни Рад та сприяло поглибленню загальної кризи другої половини 80-х років. Все це співпало з оголошеною Михайлом Горбачовим «Перебудовою»: низкою радикальних економічних та політичних реформ у Радянському Союзі.
На початку 1991-го ціна за барель нафти коливалися на позначці 17-18 доларів. А вже наприкінці року Союз Радянських Соціалістичних Республік офіційно припинив своє існування.
Однак треба розуміти, що історики, політологи та інші науковці досі сперечаються стосовно того, якими були причини розпаду СРСР. Зниження цін на нафту, безумовно, сильно цьому посприяло. Та не забуваємо, що економічна модель Країни Рад була заснована на дуже нестійкій командно-адміністративній моделі. Також Союз не зміг адаптуватися к новим умовам на світових ринках і програв технологічну конкуренцію із Заходом.
Тобто обрушення нафтових цін зіграло лише опосередковану, але ніяк не вирішальну роль у розпаді цієї держави. І немає жодної впевненості, що так само станеться з сучасною РФ.
Думки експертів
Економіст, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин вважає, що стратегія Трампа, безперечно, існує і вона можлива. Однак її реалізація в 21 сторіччі має певні особливості.
«Для розуміння: країни ОПЕК видобувають близько половини всієї нафти в світі. Всього лише… Тобто ОПЕК, власне, формують ціну і регулюють видобуток лише в Перській затоці, Індійському океані, на Близькому сході — та й все. Це невеликий шматочок земної кули, який під їхнім контролем. Тож коли Трамп говорить про «домовитися із саудитами», то це скоріше про популізм. Від них залежить лише певний обсяг видобутку на невеликому відрізку території.
Наскільки це вдарить по РФ? Ну, приблизна собівартість видобутку російської нафти — близько 35 доларів за барель. Плюс логістика. Тобто навіть ціна 45 доларів за барель для Росії буде майже збитковою. Ціна 40 доларів і нижче буде критичною», - зазначає експерт.
Пендзин надає цифри: у структурі російської економіки ресурсна рента займає близько 35-37%. Це дуже багато.
«Тож коли ми кажемо про загальний обсяг надходжень, то вони дійсно мають критичну важливість для російського бюджету. І якщо говорити про перспективи пониження цін, то все це, безперечно, сильно вдарило би по фінансових можливостях Росії. І тут навіть йдеться не тільки про війну, а й про соціальні виплати… Тож зниження цін на нафту може вдарити по Росії, ще й як!
Питання в тому, наскільки швидко та ефективно. Одна справа — обіцяти та говорити, а друга — реалізовувати… Тому я скептичний з приводу того, що це вдасться зробити. Принаймні швидко… Це навіть не місяці — це роки. Рік, півтора, не менше. Тому як «лякалка» для росіян це працює прекрасно. Але як швидка реалізація — ну, мабуть не дуже. Я цю всю риторику Трампа сприймаю як підготовку до перемовин із Путіним», - резюмував Олег Пендзин.
Відомий економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ з приводу ідей Трампа доволі скептичний. Експерт каже, що президент США наразі не має ринкових інструментів, аби забезпечити довгострокове зниження цін на нафту.
«В короткостроковому інтервалі часу мети по зниженню цін можна досягнути. Однак це не призведе до критичних явищ в російській економіці. В довгостроковій перспективі зниження ціни на нафту — малоймовірний сценарій. Він може реалізовуватися, якщо світова економіка зануриться в величезну економічну рецесію на кшталт кризи 2008 року або якщо якась нова пандемія з’явиться, як у 2020, коли нафта суттєво подешевшала. Тобто це можливо при «чорних лебедях», - впевнений Кущ.
А от суто економічних методів зниження ціни майже немає. Трамп хоче збільшити власний національний видобуток, але для цього потрібні величезні інвестиції в буріння. Старі родовища виснажуються, треба розробляти нові. Особливо якщо це підводні поклади.
«Повернення до умовних 40 доларів за барель, при всій інфляції, я вважаю неможливим. І позиція ОПЕК та саудитів... У них справді низька собівартість видобутку. Але бюджет закладений з 60-70 доларів за барель, не менше. Тим же саудівцям потрібно багато грошей. Вони не підуть на зниження цін, бо в них самих почнеться економічна криза. Тож тільки якісь «чорні лебеді» можуть сформувати низькі ціни на нафту. Економічних, ринкових важелів у Трампа немає», - резюмував Олексій Кущ.
Економічний експерт з 10 роками досвіду роботи в НБУ, кандидат економічних наук Вадим Сирота навпаки ж налаштований позитивно. Він каже, що президент США має вагомі шанси досягнути успіху.
«Росія експортує менший обсяг продукції, але за рахунок високої ціни отримує більші прибутки… Нафта - це реальне джерело доходів для РФ. Тож логіка в рішеннях наших американських партнерів є. Бо це суттєво послабить фінансову потужність агресора. Але в них є той же Фонд національного багатства. Тобто років на два в них є запаси, аби вести військові дії. Чого, на жаль, немає у нас… Тому так, ефект буде, і він буде болючий. Це реально ефективний крок. На відміну від санкцій, які не спрацьовують», - зазначив експерт.
Він каже, що подібне вже колись вдалося Рональду Рейгану. При чому у нього був бекграунд актора, а не бізнесмена. Тож тут у Трампа є конкурентна перевага і все залежить від його хисту ділка.
«До того ж у Трампа є відмова від кліматичної адженди. Тож інвестиції в «зелений перехід» можна перерозподілити в інше, в той же власний видобуток... Я даю обережний прогноз: півроку на цей процес щодо зниження цін. Якщо все буде ідеально виходити. Але от у чому відмінність від Рейгана? Бо я не знаю, наскільки виробникам, великому бізнесу, вигідний довгий період низьких цін на нафту. Ось таке питання... Не впевнений, що буде довгостроковий ефект. Але в короткий строк це буде гарний козир в рукаві, аби натиснути на Росію для припинення вогню», - резюмував Вадим Сирота.
А от економіст Юрий Гаврилечко вважає, що навряд чи у президента США вийде швидко знизити нафтові ціни. Адже для цього потрібна відповідна мотивація для всіх країн-експортерів та видобувачів. Якщо Трамп зможе її запропонувати – ефект буде.
«Які ж мотиватори Трамп запропонує? Не знаю. Якщо щось запропонує, тоді можна сказати, що зниження цін відбудеться досить швидко. Якщо ж не запропонує, то приходимо до іншого питання. Ефект буде, якщо наступним кроком стане блокування шляхів логістики нафти... Наприклад, флоти США почнуть виконувати функції митниці та почнуть перевіряти танкери з нафтою під прапорами маленьких юрисдикцій. Мається на увазі «тіньовий флот» А ще можна спробувати заблокувати протоки. Тоді буде ще цікавіше.
Щоб все це було швидко, потрібно забезпечити Росії проблеми з нафтовою логістикою з усіх боків. Зокрема і нафтопровід , який іде через Україну, теж має бути перекритий, як і газова труба. І з Індією США також мають домовитися. І знов-таки: це вдарить по Росії економічно. Це інструмент для примусу сісти за стіл перемовин. Але росіяни звикли жити погано. І якщо рівень їхнього добробуту буде поступово знижуватися — ну і що з того? От якщо він знизиться стрімко — так. А якщо поступово — то ні. Це ні на що не вплине», - коментує Гаврилечко.
Експерт вважає хибною саму політику поступового запровадження санкцій та інших обмежень проти РФ. Адже через це і рівень життя росіян знижується дуже поступово. От якщо б це було зроблено різко і раптово, тоді був би геть інший ефект, впевнений Юрій Гаврилечко.
В якості висновків можна сказати, що обрушення цін на нафту з метою тиску на РФ – стратегія важка, довгострокова і не обов’язково ефективна. Зараз світові умови відрізняються від 80-х років. Глобальний нафтовий ринок став складнішим, а сучасна Росія, як не парадоксально, поки що більш стійка економічно, аніж колись СРСР. Для успішної реалізації своєї стратегії Трампу в ідеалі потрібно не менше 1-2 років. Отже, як важіль впливу для негайного завершення війни це навряд чи підходить – на жаль для України.
Микита Трачук