Відкриті питання: 5 днів до вторгнення 2022-го. Мюнхенська конференція та ядерна зброя від Зеленського 

19 лютого 2022 року. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну залишається 5 днів. Цей день мав величезне значення, і в ретроспективі це помітно ще сильніше. Тоді президент Володимир Зеленський прибув на Мюнхенську конференцію з безпеки, де виголосив свою історичну промову, повну тривоги та постійних апеляцій до міжнародного права - які, на жаль, не почув ані агресор, ані, що ще більш прикро, західні партнери.

Зокрема, саме під час цього виступу український лідер натякнув - всього лише натякнув - на те, що Україна може повернутися до питання відновлення ядерного статусу для забезпечення своєї безпеки. Це не було брутальною погрозою чи конкретним планом дій, йшлося скоріше про емоційну реакцію. Але саме ці слова Кремль підхопив на щит своєї пропаганди. І вже за декілька днів Путін виправдовував початок війни в тому числі й «ядерною загрозою» з боку Києва. 

Агентство UA.News продовжує публікації в рамках нашого унікального спецпроєкту під назвою «Відкриті питання з 24 лютого». Ми хочемо реконструювати окремі дні напередодні вторгнення, аби краще зрозуміти, що тоді відбувалося в нашій країні та за її межами.

Тож якою була субота 19 лютого 2022 року? Як проходила Мюнхенська конференція, що такого розповів Зеленський і чи можна було тоді уникнути великої війни? Докладніше – в нашому матеріалі.

 

58-ма Мюнхенська конференція з безпеки: як це було 

В 2022 році конференція з безпеки у Мюнхені проходила з 18 по 20 лютого в престижному готелі «Байрішер Гоф». Через пандемію Covid-19 кількість учасників була скорочена. Тим не менш, лідери все ж зібралися офлайн.

Серед присутніх - канцлер ФРН Олаф Шольц, український президент Володимир Зеленський, голова Єврокомісії Урсула фон лер Ляєн, віцепрезидентка США Камала Гарріс, прем'єр Британії Борис Джонсон, президент Франції Еманюель Макрон, генсек ООН Антоніу Гуттеріш та інші. Загалом - лідери та представники десятків країн. Ледь не основною темою зустрічі була можлива повномасштабна агресія з боку РФ - хоча, звичайно, на обговорення виносилися й інші питання регіональної та світової безпеки.

Голова української держави приєднався до делегатів і учасників 19 лютого. Приблизно о 16:30 за київським часом розпочалася промова президента, яка стала історичною та була переповнена емоціями і докорами Заходу за недостатню підтримку. Ми ще повернемося до слів Зеленського та розберемо його виступ. 

Показовим та красномовним є той факт, що згадати щось цікаве з боку західних партнерів України дуже складно. Фактично це були протокольні тези про необхідність миру, обіцянки підтримки, заклики до деескалації і так далі. Нічого нового - що зараз, що тоді.

А от на що можна звернути увагу - так це на виступ міністра закордонних справ КНР Ван Ї. Китайський представник підтримав територіальну цілісність та незалежність України. Водночас він заявив, що Україна не має бути лінією розколу та полем боротьби між великими державами. Навпаки, наша країна повинна стати «мостом», який сполучав би Схід і Захід. Втім, ця загалом гарна ідея так і залишилася лише позицією Китаю.

Президент РФ Володимир Путін також був запрошений на конференцію. Однак Росія проігнорувала запрошення. Кремлівський очільник не захотів приїздити на захід, де була присутня Україна. Таким чином Москва вкотре продемонструвала свою позицію. 

Мюнхенська безпекова конференція 2022

Відмова від без'ядерного статусу і недостатня підтримка: що казав Зеленський

На сайті Офісу президента збереглася повна стенограма виступу Зеленського. Її можна описати фактично двома словами: емоційність та нервовість. 

І це було помітно у всьому, включаючи зовнішній вигляд та мову тіла. Український президент поводився нервово, іноді робив різкі рухи, а його міміка видавала напруження. Також, завжди охайний, цього разу Зеленський з'явився в не до кінця випрасованому костюмі, а його краватка трохи з'їхала вбік. Такі дрібниці хоча й не свідчать про щось напряму, але доповнюють загальну картину та створюють відчуття невпевненості, нервовості та відсутності необхідної підтримки. 

Виступ Президента України Володимира Зеленського на мюнхенській безпековій конференції в 2022 році

Однак повернімося безпосередньо до виступу. Голова держави розповів, що нещодавно приїхав з лінії розмежування на Донбасі. Там уже фіксувалися всі ознаки «розморозки»: постійні порушення режиму припинення вогню та пересування військ. Зеленський розповів про дітей Донбасу, які не з чуток знають, що таке війна. Також він проводив багато історичних паралелей.

«А в когось – історія. І коли на шкільному подвір’ї з’являється воронка від бомби, у дітей з’являється питання: невже світ забув свої помилки ХХ століття? До чого призводять спроби умиротворення? Як питання «Навіщо вмирати за Данциг?» обернулося необхідністю вмирати за Дюнкерк і за десятки інших міст Європи та світу. Ціною в десятки мільйонів життів. Це страшні уроки історії… Як так сталося, що у XXI столітті у Європі знову йде війна й гинуть люди?... Для мене як президента країни, що втратила частину території, тисячі людей і біля кордонів якої зараз стоїть 150 тисяч російських військових, техніка й важке озброєння - для мене відповідь очевидна», - казав тоді Зеленський.

Президент України багато критикував Захід та світову архітектуру безпеки загалом. Говорив про те, що все потребує оновлення. Що всі правила давно вже не працюють. Діючі обмеження Зеленський порівняв з сиропом від кашлю, тоді як хворому потрібна вакцина від коронавірусу. Окрім цього, загалом голова держави критикував Захід за повільність, байдужість та безвідповідальність. 

Ще тоді Зеленський, як і три роки потому, заявив, що Мюнхен є дуже символічним місцем. Він згадав «Мюнхенську змову» і заявив, що хтось не вчить уроки історії. Критикував Зеленський і ООН, зазначаючи, що війна в Україні для багатьох чужа, але «чужих війн не буває». 

«Ми будемо захищати свою землю, маючи підтримку партнерів чи не маючи. Надають нам сотні одиниць сучасної зброї чи п'ять тисяч шоломів. Ми цінуємо будь-яку допомогу, але всі мають розуміти – це не благодійні внески, про які Україна має просити чи нагадувати.  Не благородні жести, за які Україна має низько вклонятися. Це ваш внесок у безпеку Європи та світу. Де Україна вісім років є надійним щитом. І вісім років стримує одну з найбільших армій світу. Яка стоїть уздовж нашого кордону, а не кордонів країн ЄС», - казав він.

Вся промова була витримана в подібному стилі. Але найцікавіше - відверто емоційна реакція (та, як показала практика, не надто вдала) на повну відсутність гарантій безпеки - що тоді, що зараз. Коментуючи цей факт, Зеленський нагадав про Будапештський меморандум, який відверто не спрацював та виявився «фількіною грамотою». 



В цьому контексті, зазначив президент, якщо Україна відмовилася від ядерного статусу, нічого по суті не отримавши взамін - Київ може мати підстави вважати, що відтепер жодні положення «Будапешту» не працюють. Для повного розуміння треба навести всю цитату.

«За відмову від третього у світі ядерного потенціалу Україна отримала гарантії безпеки. Тієї зброї у нас немає. Безпеки у нас немає також. Немає й частини території нашої держави, що за площею більша, ніж Швейцарія, Нідерланди чи Бельгія. А головне – немає мільйонів наших громадян України. Усього цього немає. А отже – дещо є. Це право – право вимагати перейти від політики умиротворення до забезпечення гарантій безпеки та миру… Я ініціюю проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму... Якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів», - заявив президент.

Фактично він не сказав напряму про відновлення ядерного статусу чи щось таке. Україна нікому не погрожувала та нічого забороненого прямо не говорила. Слова президента були жестом відчаю, емоційною реакцію, по-простому кажучи - «взяттям на понт». 

Мовляв, якщо ми віддали свою безпеку, нічого не отримавши взамін - то ми зараз маємо право задуматися про відновлення своєї безпеки іншим чином. Це можна було трактувати як бажання заново створити ядерну зброю. Однак насправді зрозуміло, що ні про що подібне не йшлося. 

Втім, Росія одразу ж ухопилася за цю фразу. Кремлівські пропагандисти подали це в такому ключі, що Україна нібито готується відновити ядерний статус. Пізніше це стало одним із формальних приводів для вторгнення: Москва, мовляв, хоче гарантувати власну безпеку для того, аби не допустити створення Україною власної ядерної зброї. Хоча це настільки абсурдна теза, а всьому світу настільки очевидно, що Київ не міг і не планував створювати таке озброєння, що незрозуміло навіть, про що тут говорити. 

Виступ Президента України Володимира Зеленського на мюнхенській безпековій конференції в 2022 році

 

Зеленський в Мюнхені-2025: три роки потому

Не менш історичною та цікавою є виступ президента України на Мюнхенській конференції три роки потому. Це ще одна промова, яка була наповнена емоціями та розчаруванням. І знову це перш за все стосувалося західних партнерів, і перш за все — США епохи Трампа.

Зокрема, Зеленський вимагав від американського лідера не вступати в переговори з російським диктатором до тих пір, поки Вашингтон та Київ не узгодять спільну позицію. Він критикував Трампа за те, що останній не чує Європу і не зважає на позицію її лідерів. У цьому контексті Зеленський закликав сподіватися лише на себе і свої сили.

«Якщо Трамп дійсно хоче досягти результатів, він спершу має домовитися з нами, а вже потім тиснути на Путіна. Тому що жодні переговори без нас ми ніколи не сприймемо», — сказав Зеленський.

На його думку, якщо європейці не будуть допущені до переговорів про майбутнє континенту, то «програють всі». Також президент України заявив, що він не збирається знімати питання членства у НАТО. Хоча Трамп, наприклад, заявив, що цього не станеться.

Росія не хоче миру та не бажає діалогу, стверджував голова держави. Щобільше: Зеленський переконаний, що РФ планує в майбутньому напад на ЄС.

Зараз росіяни створюють 15 нових дивізій та відкривають центри рекрутингу «щотижня». Влітку 2025 року почнуться великі навчання РФ у Білорусі. Саме таким чином росіяни можуть напасти на Європу, впевнений Зеленський.

Цікаво, що цього разу він нічого не говорив і навіть не натякав стосовно ядерної зброї. Лише звинуватив Росію в тому, що вона надала таке озброєння Білорусі. Однак на початку лютого в інтерв'ю Пірсу Моргану Зеленський заявляв, що якщо Захід не хоче давати гарантії безпеки для України, то «нехай поверне ядерну зброю».

Загалом же можна провести дуже прямі паралелі між «мюнхенськими промовами» в 2022 та 2025 роках. Однак якщо тоді Зеленський був скоріше розгублений та стривожений, то цього разу — злий та роздратований.



 

Чи можна було уникнути війни без того виступу: думка експерта 

Ми запитали у відомого політолога, директора Українського інституту політики Руслана Бортніка, як він в ретроспективі оцінює виступ Зеленського у Мюнхені 19 лютого 2022 року. Чи можна було б уникнути війни, якби президент говорив щось інше та поводив себе якось інакше? 

Руслан Бортнік впевнений: ніякої ядерної загрози з боку Києва не було й бути не могло. Це виключно пропагандистський момент з боку РФ. Однак при цьому на деякі фактори, які призвели до початку повномасштабної війни, Україна все ж вплинути могла. 

«Про загрозу створення ядерної зброї з боку України не могло бути й мови, тому що розробка навіть примітивної ядерної зброї, «брудної» бомби, вимагає значних ресурсів і часу. Україна не володіла цими ресурсами. Ні грошима, ні технологіями. Абсолютно нереалістична загроза. І ця загроза просто була використана пропагандою, адже насправді її не існувало. 

Разом з тим до цієї війни призвели кілька факторів. Деякі з них залеж али від України. Наприклад, переговори в рамках Мінських угод, фактична відмова від них, і закриття окремих ЗМІ, які в Росії вважалися дружніми. Це були два внутрішні фактори, які розвіяли ілюзію Москви стосовно того, що курс України можна змінити зсередини. Також важливу роль зіграло те, що «Північний потік-2» заблокували і РФ зрозуміла, що її намагання посилити свій вплив в Європі також будуть проігноровані», - каже Бортнік.

Він також згадує фактичне ігнорування «листів» із Москви у Вашингтон. Все це, з точки зору Кремля, зробило війну неминучою. 

«Станом на той час в руках Москви залишився тільки військовий інструмент впливу на Україну і Захід після втрати економічних, політичних та інформаційних інструментів. Тому, розуміючи цю ситуацію, треба прийняти факт, що Україна лише частково впливала на фактор підготовки до війни, хоча я думаю, що продовження діалогу в рамках Мінських угод чи продовження внутрішньополітичної конкуренції могли б щонайменше відтермінувати війну на багато років до наступних президентських виборів в Україні. Але максимальне загострення цього протистояння зробило цю війну з російської точки зору неминучою, хоч і разом з тим не менш незаконною», - резюмував Руслан Бортнік. 

Найбільший прапор України в Києві

Замість висновків: то чи можна було запобігти вторгненню 

Запобігти можна всьому, що ще не відбулося. Навіть за одну хвилину до того, як Путін віддав наказ, він ще міг передумати. Тобто нічого не є стовідсотково неминучим до того моменту, допоки це не сталося. Однак якщо ставити питання таким чином - «чи міг би Зеленський сказати щось інше під час виступу, аби Путін не напав» - відповідь однозначно і виключно «ні». 

Безумовно, президенту України (а конкретно - його спічрайтерам) варто було обережніше підходити до написання промов. Як ми бачимо, навіть такий незначний натяк Москва інтерпретувала по-своєму та почала кричати про «ядерну загрозу» з боку Києва. Однак чи могло щось фундаментально змінитися від Мюнхенської промови Зеленського - авжеж ні. 

Станом на той час війська РФ вже давно перебували у бойовій готовності. «Навчання» Кремля довкола наших кордонів тривали вже рік. Угруповання окупантів готувалося до того, аби отримати злочинний наказ, з якого все почалося. 

Тобто рішення в Кремлі вже було прийняте або на 100%, або в кращому випадку на 99%. І жодна риторика президента України не змінила б цього факту. Якби він не натякнув на ядерну зброю, пропаганда б вигадала щось інше. Це питання політичної доцільності, а не реального фактажу. Ніякого фактажу в пропаганді зазвичай немає - що і відрізняє її від журналістики чи аналітики.

Тож висновок можна зробити один: за 5 днів до вторгнення вже жодні слова Зеленського, скоріше за все, нічого не змогли б змінити. А виступ на Мюнхенській конференції став лише ще одним приводом для ворога, аби легітимізувати свої агресивні плани. 

Микита Трачук