Ракета за $4 млн проти дрона за десятки тисяч: скільки коштує Україні збивати російські цілі

Росія поступово змінює повітряну війну проти України. Якщо ще кілька років тому головною масовою загрозою були відносно повільні Shahed, проти яких Україна навчилася використовувати мобільні вогневі групи та дешеві дрони-перехоплювачі, то тепер росіяни дедалі активніше додають до атак швидкісні реактивні безпілотники. Вони займають проміжне місце між звичайним дроном і крилатою ракетою — і створюють нову економічну проблему для української ППО.

10 вересня стало відомо, що в Україні майже вичерпалися запаси американських ракет AIM-120 та AIM-9 для винищувачів F-16. Ними перехоплюють російські крилаті ракети та нові реактивні «Герань-4» і «Герань-5», здатні розганятися приблизно до 600 км/год. 

Проблема вже не лише у тому, чи здатна Україна технічно збити конкретну ціль. Не менш важливим стає питання, скільки коштує кожне таке перехоплення і скільки відповідних боєприпасів взагалі можна виробити.

UA.News розповідає, скільки може коштувати збиття російського Shahed, реактивного дрона, крилатої та балістичної ракети, чим Україна сьогодні захищає небо і чому дешеві масовані атаки поступово змінюють саму економіку протиповітряної оборони.

Звичайний Shahed можна збити за тисячі доларів — і саме тут Україна найбільше змінила економіку ППО

На перший погляд Shahed-136 — доволі зручна ціль для сучасної протиповітряної оборони. Він повільний, технологічно набагато простіший за крилату ракету і не здатен виконувати складні маневри на надзвуковій швидкості.

Але саме дешевизна робить його ефективною зброєю. Оцінки вартості Shahed різняться залежно від версії та походження комплектуючих. Reuters у матеріалі про сучасну економіку протиповітряної оборони наводив орієнтир у $20–50 тисяч за один такий дрон. У війні США та союзників проти іранських безпілотників видання також використовувало оцінку приблизно $35 тисяч. 

Саме тому запускати по кожному Shahed зенітну ракету вартістю сотні тисяч або мільйони доларів економічно невигідно, навіть якщо вона має дуже високу ймовірність знищити ціль.

Україна поступово вибудувала кілька дешевших рівнів захисту. Найпростіший — мобільні вогневі групи з кулеметами, автоматичними гарматами та іншою стрілецькою зброєю. Вартість боєприпасів тут незрівнянно менша за ціну зенітної ракети, хоча ефективність сильно залежить від маршруту дрона, погоди, видимості та можливості вчасно виявити ціль.

Наступний рівень — спеціалізовані дрони-перехоплювачі. Україна фактично створила окремий клас дешевої ППО, в якому один безпілотник наздоганяє і фізично знищує інший. У березні президент Володимир Зеленський говорив, що один український дрон-перехоплювач може коштувати приблизно $3–5 тисяч, а з урахуванням кількох запусків проти однієї цілі середня вартість збиття Shahed може становити близько $10 тисяч.

І цей напрямок уже давно не є експериментальним. 30 квітня Міністерство оборони оголосило про закупівлю 8 тисяч перехоплювачів Octopus. Це українська система з автоматичним донаведенням, створена спеціально для боротьби з ударними дронами типу Shahed.

Також Міноборони кодифікувало JEDI Shahed Hunter, які вже використовуються проти «Шахедів», «Гераней» та «Гербер». Окремо відомство розповідало про український «Швідун», розроблений для ураження ударних і розвідувальних безпілотників.

Фактично для звичайного поршневого Shahed Україна вже значною мірою вирішила головну економічну проблему: замість ракети за сотні тисяч або мільйони доларів можна використовувати перехоплювач, ціна якого вимірюється тисячами.

Але Росія почала змінювати сам Shahed.

Реактивні «Герані» летять значно швидше і змушують Україну знову використовувати дорогі ракети F-16

Нові «Герань-4» та «Герань-5» небезпечні насамперед швидкістю. За даними, які наводить «Українська правда», вони можуть розганятися приблизно до 600 км/год. Йдеться вже фактично про дешеві аналоги крилатих ракет.

Для порівняння, звичайний Shahed рухається набагато повільніше. Це дає мобільній групі або оператору дрона-перехоплювача більше часу на виявлення, запуск, наближення до цілі та атаку. На швидкості близько 600 км/год цей часовий запас різко скорочується.

Саме тому реактивні дрони починають заходити у сегмент, де Україні доводиться використовувати повноцінні ракети класу «повітря — повітря». Серед них — AIM-9 Sidewinder та AIM-120 AMRAAM, які можуть застосовувати українські F-16.

AIM-9 традиційно використовується для ближчого повітряного бою та має інфрачервону систему наведення. AIM-120 — складніша ракета з активною радіолокаційною головкою самонаведення та більшою дальністю. Те саме сімейство AMRAAM використовується не лише літаками, а й наземними системами NASAMS.

Точна ціна залежить від модифікації, року контракту та комплектації, але рахунок іде вже на сотні тисяч доларів за ракету. Наприклад, один із контрактів Пентагону на виробництво AIM-9X Lot 24 мав загальну вартість понад $736 млн і передбачав понад 1200 бойових ракет різних версій разом із тренувальними ракетами, запасними частинами, контейнерами та іншим обладнанням. Паралельно США вже кілька років збільшують виробничі можливості. Ще у 2023 році Пентагон профінансував розширення річної потужності виробництва AIM-9X до 2500 ракет.

Це багато для традиційної авіаційної війни, але не так багато для конфлікту, в якому Росія здатна виробляти тисячі реактивних безпілотників щомісяця. Тому дефіцит AIM-9 та AIM-120 — не просто черговий епізод нестачі боєприпасів. Це показник нової економічної гонки.

Росія намагається зробити дешевий дрон достатньо швидким, щоб Україна більше не могла гарантовано збивати його дешевими засобами і була змушена використовувати значно дорожчі ракети.

Україна вже намагається повторити те, що раніше вдалося зробити зі звичайними Shahed. 3 вересня Володимир Зеленський після засідання Ставки повідомив про необхідність прискорити виробництво швидкісних перехоплювачів саме проти реактивних «Шахедів». За його словами, українські виробники вже мають прототипи, але їх необхідно довести до потрібної ефективності та масштабувати.

Фактично завдання знову зводиться до одного: знизити ціну одного перехоплення.

Крилаті ракети можна збивати NASAMS, IRIS-T, Patriot і F-16, але один перехоплювач коштує сотні тисяч доларів

Крилаті ракети на кшталт Х-101 або «Калібр» створюють уже зовсім іншу проблему. Вони летять на відносно невеликій висоті, можуть змінювати маршрут, маневрувати та використовувати складні траєкторії для обходу районів ППО. При цьому вони швидші за звичайні Shahed і несуть значно потужнішу бойову частину.

Для їх перехоплення Україна використовує цілий набір систем. На середніх дистанціях працюють, зокрема, NASAMS та IRIS-T SLM. Можуть застосовуватися Patriot, радянські комплекси, винищувачі F-16 та інші засоби.

NASAMS особливо цікавий тим, що може використовувати ракети сімейства AMRAAM. Тобто один і той самий тип дефіцитного боєприпасу потрібен одночасно і винищувачам, і наземній протиповітряній обороні.

У цьому випадку економіка вже не така однозначна, як із Shahed. Російська крилата ракета сама по собі коштує значно дорожче за безпілотник, а потенційна вартість об'єкта, по якому вона летить — електростанції, підстанції, складу, підприємства чи житлового будинку — може бути в десятки або сотні разів більшою за вартість перехоплювача.

Тому головною проблемою стає вже не стільки ціна однієї ракети, скільки розмір запасів. Під час масованого удару Україні потрібно одночасно бачити сотні повітряних цілей, визначати справжні та хибні, розподіляти їх між різними системами і при цьому зберігати найдорожчі ракети для тих загроз, які дешевшими засобами збити неможливо.

А виробництво сучасних західних ракет займає значно більше часу, ніж складання масових ударних дронів. Саме тому Захід зараз не лише передає Україні ракети зі складів, а й терміново збільшує виробничі потужності.

Балістичну ракету може перехопити Patriot, але PAC-3 MSE коштує приблизно $4 млн за один постріл

Найдорожчий рівень української протиповітряної оборони починається там, де з'являються балістичні ракети. «Іскандер-М», «Кинджал» та інші балістичні цілі значно складніше перехопити, ніж Shahed або крилату ракету. Вони розвивають величезну швидкість, а на реакцію можуть залишатися лічені хвилини.

Саме тут Patriot залишається критично важливою системою для України. Одним із головних сучасних боєприпасів є PAC-3 MSE. Він використовує принцип hit-to-kill: перехоплювач знищує ціль переважно прямим кінетичним зіткненням на великій швидкості.

Ціна відповідає складності технології. У липні Reuters наводив дані американських бюджетних документів, згідно з якими одна PAC-3 MSE коштує приблизно $4 млн. Саме через таку високу ціну Lockheed Martin уже розробляє дешевший перехоплювач ACE, який має коштувати менш ніж удвічі від PAC-3 MSE.

Для розуміння масштабу: у січні 2026 року Держдепартамент США схвалив потенційний продаж Саудівській Аравії 730 PAC-3 MSE та супутнього обладнання на суму до $9 млрд. У цю суму входять не лише ракети, а й запасні частини, обладнання, навчання, логістика та технічна підтримка.

По одній складній цілі також можуть запускати кілька перехоплювачів, щоб збільшити ймовірність її гарантованого знищення. Тому перехоплення однієї балістичної ракети потенційно може означати витрату кількох мільйонів доларів. Але саме тут питання «чи вигідно її збивати» практично втрачає сенс.

Якщо балістична ракета летить у житловий квартал, електростанцію, військовий об'єкт або великий промисловий комплекс, потенційні збитки можуть бути незрівнянно більшими. Не кажучи вже про людські життя. Головне обмеження — фізична кількість таких ракет.

8 вересня Reuters повідомляв, що під час нового удару по Києву Україна змогла перехопити більшість крилатих ракет, але боротьба з балістикою залишалася значно складнішою. Водночас Німеччина вирішила терміново передати Україні додаткові ракети Patriot зі своїх запасів. Міністр оборони Борис Пісторіус попередив, що Росія може посилити удари по українській інфраструктурі взимку. 

Україна паралельно контрактує близько тисячі ракет Patriot за підтримки союзників і механізмів ЄС. Але більшість із них має надійти лише в наступні роки, тому Київ просить партнерів передавати ракети з наявних запасів уже зараз. І це добре показує головну проблему сучасної ППО: гроші можна виділити швидко, але високотехнологічну ракету неможливо виготовити за кілька днів.

Росія намагається змусити Україну витрачати дорогі ракети швидше, ніж Захід встигає їх виробляти

Повітряна війна дедалі більше перетворюється на змагання не тільки технологій, а й економік та заводів. Логіка масованої атаки достатньо проста. Спочатку запускається велика кількість відносно дешевих безпілотників. Частина з них може бути ударними Shahed, частина — дешевшими імітаторами та хибними цілями. Вони змушують Україну вмикати радари, піднімати мобільні групи, використовувати перехоплювачі та постійно тримати сили ППО в напрузі.

У складніших атаках до них додаються крилаті ракети. А найважливіші цілі можуть атакувати балістичними ракетами, проти яких потрібні найдефіцитніші та найдорожчі перехоплювачі. Тепер між цими рівнями з'явився ще й реактивний дрон. Він дешевший за повноцінну крилату ракету, але достатньо швидкий, щоб значна частина дешевої протидронової ППО могла виявитися проти нього менш ефективною.

Саме тому Україна фактично будує багатоповерхову систему економії. Проти звичайного Shahed — мобільна вогнева група, дрон-перехоплювач або зенітна гармата. Проти швидкісного реактивного дрона — поки що F-16 з AIM-9 та AIM-120, наземні комплекси або інші дорогі системи, а в перспективі — окремий швидкісний дешевий перехоплювач.

Проти крилатої ракети — NASAMS, IRIS-T, винищувачі та системи більшої дальності. Проти балістичної — насамперед Patriot. Саме ця градація дозволяє не витрачати ракету за $4 млн на ціль, яку реально знищити засобом у сотні разів дешевшим.

Проблема в тому, що Росія намагається зламати цю модель кількістю.

Це вже відбувається не лише в Україні. Під час конфлікту на Близькому Сході союзникам також доводилося використовувати Patriot проти дешевих Shahed. Reuters наводив приклад, коли $4-мільйонний Patriot застосовувався проти дрона вартістю близько $35 тисяч.

Саме тому навіть самі виробники західної зброї зараз намагаються створювати дешевші ракети. Lockheed Martin уже оголосила про PAC-3 ACE — спрощений перехоплювач, який має закрити проміжок між дешевими протидроновими рішеннями та PAC-3 MSE за $4 млн.

Це означає, що досвід України фактично змінює всю світову модель протиповітряної оборони. Раніше дорога ракета ППО створювалася переважно для знищення дорогого літака або іншої ракети. Тепер системі вартістю мільярди доларів доводиться протистояти масовим безпілотникам, які можуть коштувати десятки тисяч.

Тому майбутнє ППО, ймовірно, визначатиметься не тим, у кого є найдорожча і найтехнологічніша ракета. Значно важливішим стає інше: чи зможе країна створити достатню кількість дешевих перехоплювачів, щоб дорогі Patriot, AIM-120 та інші дефіцитні ракети залишалися лише для тих цілей, які нічим дешевшим збити неможливо.

Саме в цьому сьогодні й полягає головна економіка українського неба.

 

 

Читай нас у Telegram та Sends