Успіхи ЗСУ на Дніпропетровщині: РФ втратила потенціал для літнього наступу
10 Березня 2026 20:30Україна від початку року повернула 460 кв. км своїх територій. Найбільш відчутними були успіхи Сили оборони на Дніпропетровщині, де армію окупантів відкинули одразу на більш ніж 400 кв. км. Дехто з аналітиків почав навіть говорити про те, що на Олександрівському напрямку у росіян «посипався фронт».
Попри позитивні новини з Дніпропетровщини, ворог продовжує тиснути на деяких інших ділянках фронту, де намагається захопити стратегічно вигідні позиції, щоб забезпечити собі подальше просування.
UA.News розпитало в українських військових експертів про стратегічне значення контратак на Дніпропетровщині для нашої лінії оборони та загального фону мирних переговорів, а також на яких напрямках фронту росіяни не збавляють темпів.
Сили оборони повертають території
Сили оборони продовжують контрнаступальну операцію на стику Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей силами Десантно-штурмових військ та за підтримки механізованих бригад. Успішним стало просування наших підрозділів на Олександрівському напрямку, де вдалося майже повністю відновити контроль над окупованою територією Дніпропетровщини. Зокрема, 9 березня начальник Головного оперативного управління Генштабу генерал-майор Олександр Комаренко звітував про звільнення понад 400 кв. км території.
Генерал-майор уточнив, що залишилося «допрацювати три невеликі населені пункти і ще два — зачистити». Загалом завдяки активним діям у лютому Сили оборони змогли звільнити більше території, ніж було втрачено.
За оцінками українських та західних аналітиків, Сили оборони змогли досягти успіху завдяки оперативним резервам, в першу чергу, штурмових та десантно-штурмових підрозділів. Сприятливою була погода, яка дала можливість масово використовувати безпілотники. А також хаос у комунікаціях російської армії, що виник після блокування терміналів Starlink з 1 лютого. Цей ефект посилила заборона месенджеру Telegram, який також був основним засобом комунікацій між підрозділами окупантів.
Ще однією передумовою для просування ЗСУ стала помилка росіян, які робили ставку на тактику інфільтрації, тобто проникнення піхоти малими групами в тилові райони українських сил та накопичення на передових позиціях. Ця ж сама тактика не передбачала закріплення та облаштування оборони на захоплених територіях.
Окупанти уповільнили просування
На загальне уповільнення просування армії РФ вказують аналітики DeepState. За їхніми розрахунками, у лютому приріст окупованої росіянами території становив 126 кв. км — це вдвічі менше, ніж у січні та найменше з липня 2024 року. Водночас аналітики не зафіксували, щоб ворог скоротив кількість штурмових дій, але вони вже були не такими інтенсивними за чисельністю вояків.
Джерело: DeepState
Найбільш активно у лютому ворог просувався на Покровському напрямку, що становить 32% від загарбаних територій. Це напряму корелює з кількістю штурмових дій. Далі йдуть Слов'янський та Краматорський відтинки з показниками 23% та 16% відповідно. Сумарно це 39% всіх просувань при 9% від кількості атак. На Костянтинівський напрямок припало 21%, на Сумщину — 7 %.
Олександр Коваленко: Сили оборони зруйнували умови для літнього наступу РФ
Поки що зарано стверджувати, що російський фронт на Олександрівському напрямку «посипався». Сили оборони проводять не типову контрнаступальну операцію, за якої прорив лінії оборони супротивника призводить до явища, відомого як «фронт посипався», пояснює Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив».
«Сили оборони проводять там системні контратакуючі дії тактичного рівня. За таких дій фронт у росіян не «посипиться», але при цьому ворог втрачає вигідні позиції, які були йому потрібні для початку весняно-літньої наступальної кампанії на південно-донбаському плацдармі, тобто в Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Зачистка Дніпропетровщини поки що повноцінно на всі 100% не проведена. Ще є позиції супротивника, де він тримає оборону. Але основні локації, які б забезпечували цим позиціям вигідне розташування та довгострокову перспективу ведення оборонних дій, вже під контролем Сил оборони України.
Тому питання повної стовідсоткової зачистки Дніпропетровщини і продовження цих тактичних дій вже в Запорізькій області, південніше від адміністративної межі з Дніпропетровською областю, — це питання часу. Ми бачимо, що на цій ділянці росіяни дійсно не можуть витримати наступальних дій з боку українських військ і змушені відходити», — наголошує Коваленко.
Військовий оглядач припускає, що ініціатива Сил оборони на цьому напрямку буде продовжуватися, позбавляючи російське командування планів виходу на околиці Покровського на Дніпропетровщині по трасі Н-15. Окупанти мали намір захопити цей населений пункт під час весняно-літнього наступу, що мало б забезпечити на південно-донбаському плацдармі два основні опорні об'єкти — Гуляйполе та Покровське.
«Росіяни вже фактично провалили вихід на Покровське — їм це не вдасться зробити за період весняно-літньої наступальної кампанії», — переконаний Коваленко.
За оцінками оглядача, Сили оборони зараз не можуть провести масштабну контрнаступальну кампанію, а тому на цій локації проводять виключно системні контратаки тактичного характеру для покращення позицій. Що позбавляє росіян можливості підготуватися до початку наступальної весняно-літної кампанії.
«Йдеться про фронт протяжністю понад 45 км від Гуляйполя вздовж річки Гайчур і до міжріччя Вовча Ворона. Тобто фактично це і Запорізька, і Дніпропетровська області.
По-перше, росіяни планували на початку лютого та березня повне захоплення Гуляйполя. Тільки зараз їм вдалося вийти на західні околиці Гуляйполя. Тобто дедлайн вони вже зривають.
По-друге, це повний контроль по правому берегу річки Гайчур з контролем Тернового. Як бачимо, там вже немає не те що контролю Тернового чи правого берега. Сили оборони вже вийшли на лівий берег та на деяких локаціях проводять контратакуючі операції вздовж траси Р-85.
Щодо планів виходу росіян на околиці Покровського та його захоплення упродовж весни-літа. Окупанти також мали намір за цей час взяти під контроль траси Р-85 та Н-15, вийти на правий берег річки Гайчур і просуватися у західному напрямку до лівого берега річки Верхня Терса. Сили оборони своїми контратаками зруйнували умови для такої наступальної кампанії ворога.
Ми змусили їх залишити вигідні позиції для наступу. Росіяни тепер змушені переглядати дедлайни та плани. Сили оборони зламали структуру їхнього наступального плану в Запорізькій області. Окупаційні війська не зможуть відновитися після цього — їм буде дуже важко перейти до наступальних дій із захопленням великих територій, так як вони планували».
Дмитро Снєгирьов: РФ втратила важелі впливу для територіального обміну
Військовий аналітик Дмитро Снєгирьов звертає увагу, що росіяни хотіли використати фактор Дніпропетровської області виключно як елемент політичного тиску на українську сторону під час перемовин. Йдеться про створення буферної зони в Дніпропетровській області, що передбачає розширення географії театру бойових дій на території, яка не входить до складу країни-окупанта згідно з указом Путіна від 2022 року. Також це стосується формування прецеденту територіального обміну.
«Що пропонували росіяни? Обміняти території Дніпропетровської, Сумської, Харківської областей, які тимчасово перебувають під окупацією, на території Донецької області, які контролюють Сили оборони України.
Відповідно, деокупація територій Дніпропетровської області фактично зруйнувала плани російської сторони. Зауважте, після проведення успішних контрнаступальних дій терміни переговорів української та російської делегацій були перенесені.
В першу чергу, на це вплинули не події на Близькому Сході. Це було продиктовано тим, що у Російській Федерації не залишилося важелів впливу, щоб тиснути на Україну успішними діями на територіях, які не включені до складу країни-окупанта», — наголошує Снєгирьов.
Військовий аналітик акцентує увагу на тому, що в Сумській області російські війська також намагалися розширити свою присутність напередодні анонсованої зустрічі 11 березня в Стамбулі. Але говорити про реалізацію планів ворога про встановлення широкої буферної зони немає підстав. Снєгирьов нагадав: самі ж росіяни визнали провал чергової операції «Труба» на Сумщині, яка передбачала вихід у тил українським підрозділам через підземні газогони. Ця операція призвела до чисельних втрат у живій силі окупантів. Водночас аналітик вказав на інші «гарячі точки» нашої лінії оборони та пояснив їхню роль у загальному театрі бойових дій:
«Харківська область. Вовчанські хутори — найбільш проблемна ділянка на Харківському напрямку. Це панівні висоти, тому невипадкова активізація бойових дій саме тут. Окупанти намагаються захопити їх, щоби тримати під вогневим контролем нашу тилову логістику.
Куп'янськ фактично повністю перебуває під контролем Сил оборони України. Малі штурмові групи окупантів від 20 до 40 осіб фактично заблоковані в центрі, у районі багатоповерхівок та центральної лікарні… Вони відрізані від наземної логістики. Відповідно, їх нейтралізація — це питання часу. Також важливо, що Сили оборони України повністю контролюють Куп'янський транспортний вузол. Тобто росіяни не можуть використовувати його для перекидання залізницею оперативних резервів з території РФ та окупованих районів Луганської області для подальшого формування ударного угруповання для просування у напрямку Слов’янська вздовж річки Оскол.
Покровський напрямок. Там ситуація складна. Основні бої — біля сіл Гришине та Родинське. Це ключові логістичні хаби Сил оборони України. Також тривають бої в районі околиць Покровська та Мирнограда, в районі «промок». У Покровську немає зони стійкої присутності наших підрозділів. Там є рейдовий метод дій штурмових груп. Але створена широка кіл-зона, яка не дозволяє окупантам далі просуватися углиб української території. Фактично це пастка для російських окупаційних військ, враховуючи те, що Покровськ та Мирноград — під тотальним вогневим контролем Сил оборони…Відповідно, основний акцент на Покровському напрямку буде перенесено на Добропільський напрямок. У планах окупантів — захоплення цього промислового міста.
Костянтинівський напрямок. Там теж складна ситуація — окупанти намагаються діяти за рахунок інфільтрації малих штурмових груп вже безпосередньо в місті. Плюс є певні тактичні успіхи по флангах українського угрупування. Це в районі Часового Яру та Ступочок. У Часовому Яру зафіксована додаткова передислокація оперативних резервів окупантів задля встановлення повного контролю над населеним пунктом. Ситуація ускладнюється тим, що Костянтинівка розташована в низині, а окупанти контролюють панівні висоти і в Часовому Яру, і в Торецьку, фактично по флангах. Це дає їм можливість тримати під вогневим контролем локації Сил оборони. У цьому проблема українського угрупування в Костянтинівці.
Слов’янсько-Краматорська агломерація. В окупантів є певні успіхи на Лиманському напрямку, де у них просування вздовж правого берега Сіверського Донця у напрямку Закітного. Є загроза захоплення цього стратегічного населеного пункту, де розташована важлива панівна висота. Відповідно, є просування в районі Платонівки та Різниківки, що дає окупантам можливість виходу на панівні висоти в районі населених пунктів Крива Лука та Каленівка, де також є перехрестя декількох важливих транспортних рокад (доріг у прифронтовій зоні – ред.). Водночас окупанти намагаються просочуватися по трасі Бахмут — Слов'янськ. Після Солідару окупанти …. підходять фактично до села Рай-Олександрівка (Краматорський район).
Основна небезпека цієї ситуації в тому, що Рай-Олександрівка розташована лишень за 7 км від Слов'янської ТЕЦ. А від Слов'янської ТЕЦ до самого Слов'янська — 5 км. Тобто фактично до Слов'янська відстань приблизно 12–14 км, а до Краматорська — приблизно 16 км. Тобто окупанти будуть використовувати тактику спочатку вогневого контролю над локаціями Сил оборони, а потім намагатимуться встановити безпосередній контроль для створення загрози оперативного оточення».
