Минулого тижня в російському місті Пенза та кількох населених пунктах Пензенської області сталися події, які сколихнули не лише місцеву спільноту, а й увесь російський інформаційний простір (переважно опозиційного толку — саме з подачі «іноагентів» ця тема стала публічною). Впродовж 17-19 червня на вулиці вийшли спільні патрулі військкоматів, ОМОНу та поліції. Вони зупиняли перехожих чоловіків, перевіряли військово-облікові документи, після чого завантажували жертв у мікроавтобуси та везли до військкомату, де примушували підписувати контракти з міноборони РФ. Очевидці знімали все на камери телефонів: жінки, матері та дружини затриманих намагалися відбити своїх рідних, перегороджували шлях автобусам, кричали на силовиків, тощо. Відео з пензенського військкомату, де затримані чоловіки сидять у мікроавтобусі, а жінки благають не забирати їх на фронт, облетіли соціальні мережі.
Місцеві воєнкоми згодом підтвердили факт проведення рейдів, зазначивши при цьому, що вони «проводяться регулярно, раз на місяць, спільно з поліцією» з метою «розшуку громадян, які ухиляються від призову». Проте сам масштаб облав, їхня жорстокість і те, що затримували не лише «ухилянтів», а практично всіх чоловіків, які опинилися в полі зору, викликали шок навіть у Росії.
Чи є ці події випадковістю? Чи ми, скоріше, спостерігаємо таку собі «репетицію» того, що незабаром може стати реальністю для мільйонів російських чоловіків? Видання UA.News розбиралося в питанні.
Пензенські облави: що відбувається
Вечорами 17-19 червня у Пензі, Каменці та Кузнецьку — трьох містах Пензенської області — одночасно починаються масові облави. По місту їздять мікроавтобуси, які забирають чоловіків просто з вулиць, виставляються блокпости за участі військових, поліції та ДПС. Зупиняють автомобілі та громадський транспорт, перевіряють документи в усіх чоловіків. Головна мета — змусити затриманих підписати контракт із міноборони Росії для відправлення на війну проти України. За деякими даними, існував «план» набрати щонайменше 700 чоловіків лише з цього регіону.
Найбільш резонансним став епізод біля військкомату на вулиці Складській у Пензі в ніч на 17 червня. На численних відео видно мікроавтобус, у якому сидять затримані чоловіки. Жінки — їхні матері, дружини, сестри — оточують автобус і намагаються не дати військовим вивезти рідних. У відповідь зачинені в автобусі чоловіки просять за них «молитися». Родичі затриманих розповідають, що військові не давали їм спілкуватися з рідними, відбирали телефони, грубо відштовхували жінок. Адвокатів до затриманих не допускали. Багато чоловіків на момент затримання не мали при собі документів — їм оформили нові військові квитки буквально за кілька годин. Одна з жінок розповідає, що намагалася дізнатися в чоловіка, навіщо він підписав контракт — на що той похмуро відповів «довелося», натякаючи на фізичне насильство.
Затримували не лише дійсних військовозобов'язаних, а взагалі всіх, хто опинився в зоні видимості поліції. Це могли бути люди з боргами за аліменти, з непогашеною судимістю, просто чоловіки, які йшли вулицею напідпитку. Після того як скандал набув розголосу, місцева поліція опублікувала «попередження» для тих, хто знімає роботу силовиків на відео, заявивши також, що такі відео нібито «ніяк не пов'язані з відправкою в зону «СВО». Військовий комісар взагалі визнав, що рейди «проводяться регулярно», проте наголосив, що «нічого страшного» в цьому немає.
І це дійсно було не вперше. Як з'ясувалося, подібні облави в Пензенській області проводилися й раніше — але саме цього разу вони набули масштабу, потрапили на численні камери та викликали суспільний резонанс. Особливо показово, що схожі рейди до того проводилися проти так званих «нових громадян РФ» — вихідців з переважно азійських країн, які нещодавно отримали російські паспорти. Десятки тисяч таких людей уже опинилися в російській армії.
Але тепер схоже на те, що ціль змінилася, а під прицілом — «справжні» росіяни. Варто зазначити, що це грубо протирічить російському ж законодавству, де чітко сказано, що «громадянство РФ є єдиним та повноправним для всіх», і неважливо, отримав ти його буквально вчора чи ще при народженні.
Пенза як репетиція тотальної мобілізації
Те, що сталося в Пензі — не локальний ексцес і не ініціатива місцевого воєнкома, який вирішив перевиконати план. Це схоже на системну обкатку технології, яку Кремль, ймовірно, планує застосувати в масштабах цілої країни.
По-перше, самі воєнкоми визнали, що такі рейди проводяться щомісяця: тобто це не разова акція, а відпрацьована схема. По-друге, у Пензі відпрацьовували методику відлову не лише «ухилянтів», а практично будь-якого чоловіка, якого можна «зачепити» через борги, судимості, адміністративні правопорушення — це універсальна технологія, яку можна масштабувати на будь-яке місто. По-третє, Пенза стала своєрідним тестовим полігоном для перевірки суспільної реакції, яка виявилася досить показовою: масового спротиву не сталося, хоча люди були явно шоковані та дуже невдоволені.
Влада відреагувала стандартно: визнала факт, але назвала це «звичайною практикою». Для Кремля це сигнал, що за потреби можна діяти сміливіше.
Те, що відбувається, має цілком зрозумілу логіку. Потреба Росії в живій силі на фронті колосальна. За роки війни потік добровольців, які йдуть на контракт за гроші, поступово виснажується. Так, окремі категорії населення — мешканці депресивних регіонів, зеки чи вихідці з бідних країн — все ще поповнюють російське військо, але цих ресурсів недостатньо для масштабних наступальних операцій.
Західні аналітики та українська розвідка неодноразово попереджали: Росія готує нову хвилю мобілізації. Політичне керівництво РФ поставило завдання збільшити окупаційний контингент щонайменше на десятки тисяч, в ідеалі — на сотні тисяч чи навіть на 1-2 мільйони. Але є одне «але» — вибори до Держдуми РФ, заплановані на 20 вересня 2026 року. Оголошувати вкрай непопулярну мобілізацію безпосередньо перед виборами виглядає як політичне самогубство для Путіна і для «Єдиної Росії», підтримка якої й без того невисока. Тому, найімовірніше, Кремль у випадку ухвалення рішення спершу дочекається виборів, а вже потім, восени або взимку 2026 року, розпочне нову хвилю примусового набору.
Пенза показала сценарій: людей не будуть чекати всередині військкоматів — за ними прийдуть на вулиці, зупинятимуть у транспорті, перевірятимуть документи, шукатимуть будь-який формальний привід для затримання, а після затримання — швидке оформлення документів, підписання контракту під тиском і відправлення на фронт. Ми бачимо, як українське явище «бусифікації» — примусової мобілізації, коли людей просто «пакують» у автобуси та везуть у військкомати — тепер стає актуальним і для Росії. Різниця хіба що в тому, що в Україні цей процес відбувається в умовах повномасштабної оборонної війни, а в Росії — заради агресивної, загарбницької, непопулярної в суспільстві війни, яку більшість росіян воліла б не помічати.
Чому ми можемо бути впевнені, що мобілізація буде саме насильницькою? Тому що добровольців, які готові воювати за гроші, залишилося обмаль: за контрактами можуть прийти десятки тисяч, але фронту потрібні сотні тисяч, і єдиний спосіб їх отримати — примус. Пензенський сценарій — це «обкатка» цього примусу.
Масштабний наступ — ось головна мета Кремля. Російське командування, ймовірно, планує розпочати широкомасштабні наступальні дії на одному або кількох напрямках фронту навесні-влітку 2027 року, а для цього потрібно мати свіжі, навчені резерви, яких зараз катастрофічно бракує. Нова хвиля мобілізації має дати Кремлю ці резерви. Мільйон чи навіть 300-500 тисяч нових солдатів, кинутих у м'ясорубку, можуть дуже й дуже відчутно змінити співвідношення сил на фронті. Саме тому Путін, ймовірно, рано чи пізно піде на цей непопулярний крок — попри всі ризики для внутрішньої стабільності.
Водночас радіти тут абсолютно немає чому. Так, це росіяни — українцям, м'яко кажучи, важко співчувати тим, хто 4,5 роки просто спостерігав за війною, не роблячи спроб її зупинити, не виходячи на протести чи бодай не емігруючи з РФ. Але не варто забувати, що всі ці люди за ці роки так і не стали добровольцями окупаційної армії. Вони не пішли на війну самі, не горять бажанням воювати навіть за великі контрактні гроші. Вони — потенційні жертви примусу, яких силою женуть на смерть. Як ми бачимо, є нюанси, і доволі важливі.
Для України ж поява сотень тисяч нових російських солдатів на фронті — це прямий екзистенційний виклик: більше росіян на передовій означає більше атак, більше обстрілів, більше втрат серед українських військових і цивільних. Це дасть Росії змогу активізувати наступальні дії, тиснути на всіх напрямках, проривати українську оборону. Тому радіти тут немає чому: навіть якщо російське суспільство отримає свою порцію болю, страху й страждань, ціна цього — українські життя, втрати на фронті, руйнування українських населених пунктів, продовження безкінечної кривавої війни, тощо.
Для самої Росії ж масова насильницька мобілізація — це величезний ризик. Путінське «СВО» в РФ, хто б що не казав, так і не стало популярною в народі війною. Доволі значна частина росіян не сприймає її, найчастіше — воліє просто не помічати, або й взагалі ставиться з глибоким скепсисом чи навіть вороже. Якщо людей почнуть витягувати з домівок, завантажувати в буси та відправляти на війну під дулом автоматів — соціальна напруга може досягти критичної точки. Стануть можливі бунти, хаотизація суспільного простору, спалахи насильства, нова хвиля масової міграції, як це було восени-2022, а в окремих регіонах (особливо національних республіках) це може перерости в серйозні заворушення. Росія ризикує зіткнутися з новою смутою — періодом внутрішньої нестабільності, який може поставити під загрозу саме існування нинішньої владної вертикалі.
Чи піде Кремль на цей ризик? Історія показує, що Путін не раз обирав ескалацію, навіть, здавалось би, усвідомлюючи її наслідки. Йому абсолютно не шкода ані чужих громадян, ані навіть своїх. Та чи витримає російське суспільство і російська держава черговий виток насильства — питання відкрите.
Резюмуючи, червневі пензенські облави — це не просто локальний скандал, а дзеркало, в якому росіяни можуть побачити своє цілком можливе найближче майбутнє. Технологію відлову чоловіків уже обкатано, суспільну реакцію — протестну, але не бунтівну — вже зафіксовано. Залишилося лише дочекатися виборів до Держдуми, після яких Кремль абсолютно здатний запустити механізм на повну потужність.
Варто зазначити, що це не якась стовідсоткова інформація від «інсайдерів з Москви». Але все вищеописане, враховуючи поточну ситуацію, виглядає як мінімум логічно і не викликає реакції в дусі «цього не може бути тому, що не може бути». А це вже про щось каже.
Для України це означає одне: війна, на превеликий жаль, навіть і не думає закінчуватися. Навпаки — схоже, готується новий, ще більш масштабний і кривавий її етап. А для Росії пензенський сценарій — це попередження: те, що сьогодні відбувається в Пензі, завтра може розпочатися по всій РФ. Питання лише в тому, чи усвідомлює це російське суспільство достатньою мірою, щоб щось змінити — поки не стало надто пізно.
