Що ви знаєте про Дубай? Місто хмарочосів і штучних островів, блискучих торгових центрів та семизіркових готелів? Картинка з інстаграму, де блакитне море зустрічає пустелю, а розкішні авто стоять у чергах на паркінгу біля моллів? Усе це правда. Але є й інша, прихована сторона.
За фасадом «арабського дива» ховаються тисячі зморених робітників з Пакистану, Індії чи Бангладешу. Вони живуть у бараках і працюють по 12 годин під сонцем за копійки. Тут, у країні, яка офіційно забороняє проституцію та алкоголь, процвітає індустрія нічних клубів і елітного ескорту. А ще існують тюрми, куди іноземці потрапляють за вчинки, які у Європі чи Україні не вважаються злочином.
У цьому огляді UA.NEWS розповість про зворотній бік дубайського дива.
Дешева робоча сила в Дубаї
Одним із головних секретів дубайського дива є армія низькооплачуваних мігрантів. У 2019 році вони становили майже 88 відсотків населення ОАЕ, тобто близько 8,6 мільйона людей із 9,8 мільйона. При цьому 90 відсотків усієї робочої сили країни — іноземці без громадянства.
Майже всі будівельники Дубая є вихідцями з бідних сіл Азії. Щоб отримати роботу, вони віддають рекрутинговим агентам по $2 000 – $3 000 за візу й переліт, фактично влізаючи у борги. Віддати їх можна лише роками важкої праці за копійки. Середня зарплата будівельника становить близько $175 на місяць проти $2 100 середнього доходу по країні.
Часто перші місяці гроші взагалі не виплачують, а паспорти забирають «на зберігання». Хоч це й незаконно, практика поширена, і без документів працівник стає повністю залежним від роботодавця.
Робота триває під палючим сонцем, іноді при температурі в понад 50 °C. Після зміни вони повертаються не в розкішні квартали, а в табори на околицях пустелі. Цими таборами є тісні гуртожитки без кондиціонерів і з одним душем на десятки людей. Навіть на престижних проєктах, зокрема на Expo 2020, мігранти з Азії та Африки жили у бараках, працювали понаднормово і не отримували зарплат.
Усе це має трагічні наслідки. На будівництвах відбуваються регулярні каліцтва і смерті, але точної статистики немає. Проблема в тому, що в країні лише 140 інспекторів контролюють понад 240 тисяч компаній. За підрахунками The Guardian, щороку в країнах Затоки помирає до десяти тисяч заробітчан. Офіційна причина — «природні смерті», фактична ж — перегрів, виснаження або нещасні випадки.
Попри трудові закони, захисту у цих людей майже немає. Мінімальної зарплати не встановлено, профспілки і страйки заборонені, а за протест чекає депортація. Сумнозвісна система кафала, або «спонсорства», робить працівника заручником роботодавця: без його дозволу мігрант не може ні змінити роботу, ні виїхати з країни. Так формується механізм, який тримає цілу армію людей у залежності та безправ’ї.
Дубай: нічне життя та елітний ескорт
Дубай офіційно живе за суворими ісламськими нормами. За поцілунок на вулиці можна потрапити за ґрати, позашлюбні стосунки чи ЛГБТ перебувають під суворою забороною. Алкоголь лише у ліцензованих закладах, а нетверезість на людях загрожує тюрмою. Та достатньо відчинити двері нічного клубу чи п’ятизіркового готелю — і картина змінюється. У барах повно жінок зі Східної Європи, Азії та Африки, які відкрито пропонують себе заможним клієнтам. Правозахисники оцінюють кількість іноземних секс-працівниць у понад 25 000 осіб.
Служби елітного ескорту організовують за шалені гроші все, що забажає клієнт. У матеріалі Vice один організатор описував фантастичні запити клієнтів: від оргій у пустелі з наметами до вечірок із десятками жінок. За його словами, «у Дубаї за гроші можливо все». Влада часто заплющує очі, поки все відбувається «за зачиненими дверима».
Секс-робітниці відкрито рекламуються: у багатьох районах на вулиці роздають візитівки з номерами «масажних салонів», які фактично є борделями . Нічні клуби, спа-центри, караоке-бари – всюди присутні секс-працівниці.
Тіньовий «візовий бізнес» підживлює цю індустрію. Заможні еміратці продають право на резидентські візи, і за неофіційними схемами вони можуть коштувати понад £5 000 за два роки. Для жінок із бідних країн це шанс вирватися з злиднів, навіть якщо доводиться працювати в «найдавнішій професії».
Контраст є разючим. Вдень у Дубаї панує пуританський порядок, а вночі він перетворюється на «Лас-Вегас Близького Сходу», де для багатих клієнтів майже немає заборон.
Високий рівень безпеки і тюрми Дубая
Високий рівень безпеки, яким пишається Дубай, забезпечується жорстким дотриманням законів. Але інколи ці закони шокують іноземців суворістю. Окрім моральних злочинів на кшталт згаданих вище, під удар потрапляють і інші проступки. Туристів затримували за образливі дописи у соцмережах, за найменші сутички чи борги.
Іноземців у Дубаї можуть засудити до тюрми за діяння, які вдома навіть не вважаються злочином. У 2023 році 18-річного британця Маркуса Факану засудили до року ув’язнення за те, що він мав інтимний зв’язок зі своєю дівчиною, яка була молодшою за нього на кілька місяців. Вона вважалась неповнолітньою за місцевими законами. Хлопця відправили до в’язниці Аль-Авір на околиці міста, попри те, що стосунки були цілком за взаємною згодою і не були злочином у його рідній країні. Звідти юнак записав відеозвернення з благанням про помилування, називаючи себе зламаним і наляканим.
Сама ж в’язниця має зловісну славу. Колишні в’язні згадують її як «пекельну діру». Вони розповідали про спеку й сморід у переповнених камерах, відмову у ліках іноземцям, побої й приниження. Британський бізнесмен Девід Хейґ, який провів там майже два роки, розповідав про тортури, зґвалтування і катування інших арештантів на очах у всіх.
У спецблоках для затриманих за наркотики повідомляли про антисанітарію – погане харчування, відсутність елементарної гігієни. Деяким іноземцям відмовляють навіть у перекладачі та адвокатах. Найцікавіше те, що судові процеси проходять арабською блискавично, і засуджені до кінця не розуміють, за що й на скільки їх ув’язнено.
Дубай демонструє світові безпрецедентно низький рівень злочинності. Але на практиці він досягається методом «батога», суворими вироками і часом порушенням прав людини, особливо якщо це іноземці без допомоги.
Дубай: потужний криптохаб
Дубай амбітно позиціонує себе як глобальний крипто-хаб, законодавчо впорядковуючи цю сферу. Ще у 2022 році в Еміратах ухвалили перший закон про цифрові активи і створили Управління регулювання віртуальних активів (Virtual Assets Regulatory Authority, VARA) для нагляду за галуззю.
Всі компанії, що працюють з криптовалютами, зобов’язані отримати ліцензію VARA і дотримуватися суворих вимог щодо боротьби з відмиванням грошей та управління ризиками. Серед іншого, нові правила прямо забороняють анонімні криптовалюти на кшталт Monero чи Zcash, щоб унеможливити неконтрольований обіг коштів.
Влада також встановила спеціальні крипто-вільні зони. Наприклад, у Дубайському центрі багатоцільових товарів (DMCC) та Міжнародному фінансовому центрі (DIFC) діють податкові пільги (0% на прибуток) і 100% іноземна власність компаній, що приваблює бізнес.
Завдяки лояльній політиці ОАЕ криптогіганти закріпилися у Дубаї. Binance розглядає місто як можливу штаб-квартиру, а Kraken ще у 2022 році отримала ліцензію в Абу-Дабі. Сьогодні в країні понад 1 800 блокчейн-компаній і тисячі фахівців. Податкові пільги та прості умови для бізнесу приваблюють трейдерів з усього світу.
Але ліберальне середовище має і темний бік. За останні роки Дубай перетворився на осередок крипто-шахрайств. Так, у 2024-му піраміди виманювали у інвесторів мільярди доларів, користуючись м’яким наглядом. Серед прикладів є скандальний OneCoin, чия нерухомість спокійно продавалася у Дубаї, та проєкт OmegaPro, що зібрав $650 млн і навіть проектував свій логотип на Бурдж Халіфу. Попри посилення регуляції, тіньовий крипторинок і далі лишається невід’ємною частиною дубайського дива.
Азартні ігри в Дубаї
Азартні ігри в Дубаї формально під забороною. За участь у нелегальному казино можна отримати до двох років тюрми, а за його організацію — до десяти. Покарання поширюється і на онлайн-ставки. Поліція прямо попереджає, що VPN і крипто-казино не рятують від відповідальності.
Втім, економіка змушує владу робити винятки. У 2024 році американська Wynn Resorts отримала першу ліцензію на казино в ОАЕ, і вже у 2026–2027 роках на острові Аль-Марджан в Рас-ель-Хаймі відкриються ігрові зали. Це безпрецедентний крок, продиктований конкуренцією за туристів із Саудівською Аравією.
Паралельно існує тіньовий сегмент. У місті діють підпільні покерні клуби та нелегальні онлайн-платформи, що приймають ставки в криптовалюті. Дослідження показують щонайменше чотири такі сайти, орієнтовані на ОАЕ. Влада час від часу демонстративно карає порушників. До прикладу, у 2025-му Дубай екстрадував до Китаю одного з найрозшукуваніших організаторів онлайн-казино.
Кіберспорт і gaming-індустрія в Дубаї
Проте є і суттєвий плюс. Мова про кіберспорт. Він у Дубаї швидко перетворюється на частину державної стратегії. Щороку тут проходить Dubai Esports & Games Festival, який збирає тисячі гравців, стрімерів і компаній. У програмі — турніри, виставки, освітні заходи для школярів, а з 2024-го ще й перший регіональний Gulf Esports Tournament. Очікується, що до 2027 року ринок кіберспорту в ОАЕ сягне $400 млн.
На тлі державної підтримки в Дубаї з’явилися свої професійні кіберспортивні клуби. NASR Esports, заснований у 2016 році в ОАЕ, став однією з найсильніших команд Близького Сходу, здобуваючи трофеї з дисциплін від League of Legends до PUBG Mobile. Інший гучний проект – Nigma Galaxy, створений шляхом злиття еміратської організації Galaxy Racer з відомою європейською командою Team Nigma. Штаб-квартиру Nigma Galaxy перенесли до Абу-Дабі в рамках ініціативи AD Gaming, а спонсорами команди виступають великі місцеві компанії на кшталт авіаперевізника Etihad. Крім того, в липні 2024-го влада міста видала першу резидентську візу для кіберспортсменів та представників гейм-індустрії
ОАЕ також приймають міжнародні турніри топ-рівня. У березні 2022-го в Дубаї відбувся Gamers Galaxy Dota 2 Invitational, куди приїхали чемпіони Team Spirit, OG, Tundra Esports та інші відомі колективи. Призовий фонд турніру складав 1 млн дирхамів . Проведення таких подій закріплює за Дубаєм репутацію нового центру кіберспорту, куди охоче приїздять світові зірки gaming-сцени.
Втім, розвиток ігор у консервативному суспільстві має обмеження. Релігійні діячі застерігають від «насильницького» чи «непристойного» контенту, деякі ігри блокуються. Але влада робить ставку на кіберспорт як на змагальну й прибуткову індустрію. Тож поки старші побоюються, молодь грає в шутери й стратегії, а держава бачить у цьому новий спосіб зміцнити свій імідж.
Куди інвестуються мільярди в місті Дубай?
Але куди місто вкладає кошти? Вся ця розкіш лиш через нафту?
Ні. Блискуче дубайське диво збудоване не на нафтових грошах (у самому Дубаї запасів нафти небагато), а на вмілому перенаправленні ресурсів у стратегічні галузі. За останні десятиліття місто вдало диверсифікувало економіку. Нині понад 95% ВВП Дубая формується не нафтою, а іншими секторами.
Нерухомість і будівництво в Дубаї
Дубай став світовим девелоперським хабом. На місці пустелі виросли хмарочоси й мегапроєкти: Бурдж Халіфа, острови Палм-Джумейра, найбільші торгові центри світу. Будівельний бум 2000-х створив мільйони «квадратів» житла й офісів. Попри кризу 2009-го, ринок відновився: до Expo 2020 з’явилися нові райони, готелі та виставкові центри. Державні гіганти Emaar і Dubai Properties витратили десятки мільярдів, зробивши з міста «Манхеттен у пустелі».
Туризм і гостинність Дубая
За три десятиліття Дубай із кількох готелів виріс у світовий туристичний центр. У 2018-му його відвідали майже 16 млн людей, що дало близько 20% ВВП. Символами розкоші є семи-зірковий Бурдж аль-Араб, лижні курорти під дахом, тисячі ресторанів і гігантські молли. Важливу роль відіграють й масштабні івенти такі як Expo 2020, авіасалони, фестивалі, які збирають мільйони гостей. Колосальні інвестиції в аеропорти, метро та інфраструктуру зробили місто безпечним і комфортним «майданчиком для глобальних подій».
Фінансові послуги
Створення у 2004 році Міжнародної фінансової зони DIFC перетворило Дубай на головний фінансовий хаб регіону. Тут відкрили офіси сотні банків і інвесткомпаній, приваблених податковими пільгами та англійським правом. Сьогодні місто конкурує з Гонконгом і Сінгапуром за статус глобального центру, а фінансовий сектор дає понад 11% ВВП. Окрім того, Дубай став одним із найбільших у світі майданчиків торгівлі золотом і алмазами, зміцнюючи імідж столиці капіталу Близького Сходу.
Технології та медіа
Дубай цілеспрямовано будує кластер знань. Ще у 2000-му тут з’явилися Dubai Internet City та Media City, де базуються Microsoft, IBM, CNN та інші корпорації. Спеціальні зони пропонують пільги й повну іноземну власність, приваблюючи ІТ-компанії та стартапи. Діють кластери від Dubai Silicon Oasis до біотехнологічних парків. Емірат інвестує в AI, блокчейн, «розумне місто» й безпілотний транспорт. До 2030 року «розумні галузі» мають стати ключовими для економіки.
Авіація й логістика
Вигідне розташування зробило Дубай глобальним транспортним вузлом. Emirates із флотом понад 250 літаків з’єднує місто зі 150 напрямками, а аеропорт DXB до пандемії був найзавантаженішим у світі за міжнародними рейсами (90 млн пасажирів на рік). Поруч працює FlyDubai, а вантажний гігант Al Maktoum готується до майбутніх перевезень.
Не менш важлива й морська логістика. Порт Джебель Алі входить у топ-10 контейнерних хабів світу, а його вільна економічна зона привабила 8 тисяч компаній. Корпорація DP World управляє портами на різних континентах. Торгівля, реекспорт і транспорт приносять понад 20% ВВП, роблячи Дубай ключовим транзитним центром світу.
Безпека і комфорт – якою ціною?
Дубай стабільно очолює світові рейтинги безпечності. У 2025 році його індекс Numbeo склав 83,8 зі 100 й понад 90% мешканців почуваються спокійно навіть уночі. Злочинність майже відсутня, порядок забезпечують камери, поліція й суворі закони. На перший погляд – мрія про ідеальне місто.
Та за цим фасадом захована висока ціна. Будівельники-мігранти працюють за копійки у виснажливих умовах. Публічна доброчесність контрастує з тіньовою індустрією розваг. Туристів і експатів карають за те, що вдома не вважається злочином. Для місцевих — чисті вулиці й блиск хмарочосів, для чужинців без правової підтримки — ризик жорсткої тюрми.
Дубай є містом, в якому Ferrari мчать повз автобуси з робітниками гуртожитків. Містом, де технологічне майбутнє співіснує зі середньовічними покараннями. Він вражає безпекою й комфортом, але ставить запитання: якою ціною було досягнуто цей блиск?
