У вівторок, 26 вересня на двох нитках газопроводу «Північний потік» та одній нитці газопроводу «Північний потік 2» сталася серія вибухів. Після цього з пошкоджених магістралей почався масштабний витік газу в море, що триває досі. Настільки потужна одночасна руйнація труб неможлива, тож Німеччина розслідує інцидент, як диверсію. Про ймовірні причини пошкодження газопроводів, потенційних винуватців диверсії та наслідки інциденту для Європи, в ексклюзивному інтерв’ю UA.News розповів експерт з питань енергетики, співзасновник Фонду енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Які головні причини вибухів газопроводів? Це може бути технічна аварія чи таки спланована диверсія через зовнішнє втручання?
«Водночас, уже очевидно, що газопроводи були підірвані умисно через зовнішнє втручання. Товщина труби підводного газопроводу 4 сантиметри, під час укладання її повністю заливають бетоном. Настільки серйозні пошкодження могли завдати лише закладена вибухівка або підводний безпілотний апарат. Сьогодні у світі відбувається війна «всіх проти всіх», усі спецслужби та силові структури держав слідкують одне за одним через супутники та інші військові електронні системи розвідки. Приховати такі масштабні диверсії досить складно, обов’язково повинні залишитися якісь сліди, що дадуть наводку на організатора»
експерт з питань енергетикиЗагалом, вибухи на «Північних потоків» схожі на ефект «падаючого доміно». Я не виключаю повторення таких диверсій на інших об’єктах як європейських держав, так і приватних компаній.
Нагадаю, «Північний потік 1» належить швейцарській компанії Nord Stream AG, її акціонерами є російський «Газпром», німецькі компанії Wintershall та E.ON Ruhrgas, нідерландська Nederlandse Gasunie, а також французька GDF Suez. А газопровід «Північний потік 2» будувався спільно росією, Німеччиною, Данією, Фінляндією та Швецією – вони профінансували і прокредитували цей проект, тож його не можна вважати суто російським.
Причини вибухів до кінця незрозумілі, адже «Північний потік 1» зупинили ще наприкінці серпня через плановий ремонт газоперекачувального агрегату, а «Північний потік 2» був збудований, але так і не запущений в експлуатацію. Тобто, на момент вибуху магістраль не перекачувала паливо у великих об'ємах.
Найбільш правдоподібною є версія про те, що вибухи організували для дестабілізації ситуації в ЄС. Це ближче до істини, адже сьогодні Європа фактично перебуває в газовій економічній кризі та має суттєвий дефіцит «блакитного палива». Так, країни ЄС заповнили газосховища на 95%, а подекуди і на 100%, але цього недостатньо. Справа в тому, що взимку європейці використовують паливо з газосховищ лише як додатковий резерв на випадки пікового навантаження і споживання. Головним джерелом завжди були стабільні поставки «з труби»: імпорт газу з росії, Норвегії, а також паливо власного видобутку.
Західні уряди та ЗМІ звинуватили у вибухах росію. Наскільки ця диверсія вигідна кремлю і «Газпрому»?
Юрій Корольчук: Версій багато. У ЗМІ припускають, що вибухи могла організувати не лише росія, а і США, а дехто навіть киває на Україну і Польщу.
Однак найбільш імовірним винуватцем вибухів називають росію. Хоча я не розумію, яка з цього вигода «Газпрому».
По-перше, напередодні інциденту посли країн-членів ЄС запропонували Єврокомісії ввести граничні ціни на російську нафту й інші нові санкції, а також пом’якшити обмеження на поставки російських добрив та цементу. Тобто, у контексті цього вибіркового послаблення санкцій, росіянам було б вигідно домовитися з європейцями і запустити в роботу зупинений «Північний потік 1». Однак тепер вони цього уже не зроблять через аварію та серйозне пошкодження магістралі. Невідомо скільки часу займе ремонт: дрібні пошкодження лагодяться близько місяця, а наслідки такої серйозної аварії можуть усуватися від кількох місяців до півроку. Якщо газопроводи взагалі ще підлягають ремонту.
І по-друге, є політичний фактор невигідності такої диверсії з боку росії. кремль міг би використати поставки газу в ЄС під час потенційних мирних переговорів з Україною. Тобто, сторони могли б домовитися про тимчасову зупинку бойових дій та стабілізацію лінії фронту, і в контексті цих домовленостей «Північний потік» міг би бути «покладений» на стіл переговорів. Однак після аварії на стіл переговорів уже «класти» нічого – газопроводів нема і це питання обговорюватися не буде.
Дехто каже, що знищенням «потоків», росія хоче спровокувати істотне зростання цін на європейському ринку. Але на чому росіяни сьогодні можуть заробити? «Північний потік 1» і так кілька місяців не постачав газ до Європи. На газовій біржі паливо і так продають за «єврорубль» - його через посередників купують Франція, Іспанія, Велика Британія. Тож у цьому немає жодної логіки.
«Єдина більш менш оптимальна причина, за якої росія могла організувати таку диверсію – це від’єднатися від постачання газу до країн ЄС і повністю переключитися на поставки до країн Азії. Однак і тут не все так гладко, як здається на перший погляд – для налагодження системи поставок великих об’ємів газу на Китай і Південну Корею, потрібно дуже багато часу – цей процес може зайняти більше 10 років. «Газпром» не зможе швидко переорієнтуватися на азіатські газові ринки»
експерт з питань енергетикиНаскільки імовірна причетність Сполучених Штатів?
Юрій Корольчук: Ця версія також не витримує критики. Теоретично, США зацікавлені усунути росію, як головного конкурента в постачанні газу країнам ЄС, і замістити його LNG-газом власного видобутку. Однак на практиці зробити це дуже непросто.
У структурі поставок палива в Європу, американський газ посідає далеко не перше місце. В США не дуже багато скрапленого газу – за останні два роки американці покрили лише 30% газових потреб ЄС, а за останні місяці збільшили поставки на дві третини й довели цей показник до 60%. А на сьогоднішній день обсяг поставок знову впав до 40%, тобто менш ніж наполовину.
«Крім того, не забувайте, що американці також озираються на азіатський ринок, але чекають там високих цін. Доки в Азії газ дешевший ніж у Європі, США вигідніше постачати паливо до ЄС. До того ж, зростання поставок американського газу в ЄС було викликане не лише високою ціною, а і тим, що Китай був у частковому локдауні і там було зафіксоване істотне скорочення споживання палива. Тому більше газу і пішло в Європу, а не в азіатські країни. А так, американський LNG-газ може спокійно піти до Азії – в Китай і Південну Корею. Якщо в цих країнах буде працювати і розвиватися економіка, там ціна зразу ж підтягнеться, це дуже конкурентний ринок»
експерт з питань енергетикиТому США навряд чи могли підірвати «Північний потік» лише заради виштовхування росії та встановлення монополії на газовому ринку ЄС. Хіба що є інші політичні та далекоглядні причини, про які ми не знаємо, і які зараз дуже складно прогнозувати.
А які аргументи висувають автори версії про причетність України?
Юрій Корольчук: Це також досить дивна і малоймовірна версія. ГТС України сьогодні єдина артерія, яка окрім «Турецького потоку» постачає російський газ до країн Європи.
До того ж, найближчим часом ситуація може кардинально змінитися. Нагадаю, що «Газпром» подав позов до арбітражного суду і заявив про готовність запровадити санкції проти «Нафтогазу України». Тобто, росія може повністю зупинити транзит «блакитного палива» через Україну і надалі ані «Нафтогаз», ані «Газпром» не можуть через суд збільшити поставки російського газу в Європу.
Тим часом росіяни перебудували й оптимізували свій транзит газу в напрямку Сумської області. Вони зменшили кількість компресорних станцій – тепер росія качає на цьому напрямку максимум 70 мільйонів кубометрів і не може прокачувати більші об’єми.
«До того ж, «Газпром» ще у травні перекрив кран на магістральному газопроводі «Союз» на території рф. У відповідь, «Оператор ГТС України» призупинив транзит газу через газовимірювальну станцію «Сохранівка» та прикордонну компресорну станцію «Новопсков», адже вони опинилися на тимчасово окупованій території Луганської області. Причиною було назване втручання окупаційних сил у технологічні процеси, зміни режимів роботи об’єктів ГТС, включно з несанкціонованими відборами газу з транзитного потоку»
експерт з питань енергетикиТеоретично, ці компресорні станції можуть працювати навіть в окупації – там задіяний український персонал, який оформлений як працівники ТОВ «Оператор ГТС України». Однак навіть поновлення роботи цих станцій дозволить прокачувати не більше 10 мільярдів кубометрів газу на рік. Це дуже малий обсяг, він не допоможе Європі та не замінить потужностей пошкоджених ниток «Північного потоку».
Отже, знищення трьох ниток «Північного потоку» також не дає Україні жодної користі в постачанні «блакитного палива» до країн ЄС.
Валерій Савицький
