Експерт Моссад з Ірану: «Режим аятоли тероризує іранців і весь Близький Схід, а Україну вважає ворогом»
Напередодні Нового року прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу завітав до Білого дому на зустріч з американським лідером Дональдом Трампом. На думку близькосхідних експертів, ізраїльський лідер просив дозволу на чергову серію бомбардування об'єктів на території Ірану. Трамп погодився лише за умови, що будуть докази відновлення Тегераном ядерної програми. Ця зустріч відбулася на тлі нових акцій протесту в Ірані, де люди виступили проти високої інфляції і зниження рівня життя. Невдоволення намагалися пригасити, відправивши у відставку голову Центрбанку Ірану Мохаммада Реза Фарзина. Але 30 грудня люди знову вийшли на протест.
Іран є одним з багатьох ворогів Ізраїлю, якими країна оточена з усіх боків. Тут чудово розуміють, що можуть розраховувати на більш дружне відношення лише при повному перезавантаженні влади. Для цього повинні збігтися два фактори: послаблення режиму та спротив населення цьому режиму. Чи є потенціал у сьогоднішньому Ірані для зміни влади та політичного вектора, про це журналіст UA.News мав можливість поспілкуватися з провідним експертом Інституту досліджень національної безпеки Ізраїлю, колишнім керівником досліджень Ірану у Моссаді Бені Сабтеном, родина якого виїхала з Ірану у 1990-х роках.
На думку експерта, наразі в Ірані є передумови для революції, невдоволення громадян на піку. Але він дуже обережний з приводу успішного повалення режиму аятоли Алі Хаменеї найближчим часом.
— Я став свідком багатьох сцен під час Ісламської революції у 1978-1979 році. Наприклад, люди бігли до танків, витягували солдатів і розправлялися з ними. Тоді була рішучість, якої наразі немає ні серед громадян, ні серед представників політичної еліти. Але є незадоволеність режимом. Випадково в інтернеті з'явилися результати опитування всередині країні — 92% іранців незадоволені владою в країні. І це всиляє надію на зміни в Ірані.
З часів Ісламської революції багато тисяч іранців залишили країну. Поїхало багато лікарів, вчителів, інженерів, тому що країна перетворилася на ісламський режим, де немає місця нічому громадському. Якщо ви у будь-якій формі не служите на режим, ви — ворог. І мене били на вулицях через мою сорочку. Влада аятоли перетворилася на режим, мета якого — експортувати свої радикальні ідеї.
Пам'ятаєте, 3,5 роки тому в Ірані були жіночі протести. Всі жінки вийшли і скандували проти режиму. А в ті часи у людей було трохи більше грошей, води чи електроенергії. Наразі ситуація погіршилася. У супротивників режиму немає лідерів всередині Ірану. У 1970-х роках у нас був Хаменеї зовні та ліві всередині. Кожен з них був Че Геварою. Справді, я пам'ятаю це. Кожен з них був чимось на зразок місцевого і більше ніж місцевого лідера. Вони знали, що робити. Сьогодні їх у іранців немає. Режим страчує багатьох. Сьогодні після ізраїльсько-іранської війни 2024 року вони постійно проводять страти. Вони «скошують» опозиції. Хтось сказав, що дуже шкода, що жіночий протест відбувся три роки тому. Якщо б цього не сталося, можливо, енергії було б достатньо для спротиву, і місцеві лідери були б живі.
Ще один фактор. Режим обіцяв, Алі Хаменеї обіцяв з першого дня: «Я не розпочну війну проти Ірану». Ірано-ізраїльська війна була найгіршим, що сталося для режиму, не через технічні та фізичні атаки. Ні, через порушення цієї обіцянки. Угода між народом і режимом порушена, і кожен в Ірані це розуміє.
Режим тероризує як своїх громадян у середині країни, так само створив та підтримує військові організації, які тероризують весь Близький Схід.
— Я пам’ятаю інтерв’ю одного з генералів Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР). Я не пам’ятаю його імені. Можливо, він був одним із тих хлопців, яких ми ліквідували і він зараз із 72 незайманими на небесах (посміхається - Авт.). Але тоді він сказав, що мета Ірану — мати Хезболлу (ісламістська організація та політична партія) у кожній країні Близького Сходу. Хезболлу у Саудівській Аравії, Хезболлу у Туреччині, Іраку…
І це було у 1991 році. Просто подивіться на уяву представників іранського режиму. Вони готові були працювати над цим і 20 років, і 30-ть. Час не має значення в іранському способі мислення. Можливо зараз у нового покоління щось інакше. Але навіть я у особистому житті можу чекати чогось два роки. Я не знаю, як це пояснити. Це не західний спосіб мислення. Ви вкладаєте свої гроші на фондовий ринок, бажаючи через два місяці заробити 10% і купувати на це щось. Ні, ми можемо вкласти ці гроші туди на 30 років і нам вже добре. Іранський режим може чекати десятиліттями поки не з'явиться можливість, щоб принести нестабільність, принести війну.
Така особливість не сприяє швидкому розвитку революції всередині Ірану. Але поступово іранці задаються питаннями про спосіб життя представників режиму, який влада намагається приховати.
— Ми не знаємо, чим живуть та як виглядають будинки президентів Ірану, чи генералів КВІР, які вони гарні, великі та дорогі. А вони є такими. Діти високопосадовців та командирів КВІР навчаються та мешкають в Америці, в Європі. У них там теж є свої гарні будинки. Наприклад, у нас є докази, що деякі з них проживають в Іспанії.
У простих іранців немає води, у багатьох немає електрики, кожне місто завалено сміттям, але гроші все одно йдуть на терор, на ракети. Вони знову відбудували свої ракетні тунелі, які були зруйновані під час нещодавніх атак. У них немає пускових установок, але є ракети, що вже погано.
Ще один важливий фактор — старі лідери. Алі Хаменеї вже 86 років, у нього є радник, якому 103 роки. Насправді, дуже проблематично, коли старі люди керують молодим поколінням, цілою країною або її системою. Щойно його не буде, можливо, станеться щось подібне до того, що сталося у Сирії, або навіть розпад за прикладом Радянського Союзу. Але я не вірю, що може відбутися тиха революція. Деякі дослідники іранської теми гадають, що може відбутися тиха революція: лідер піде, і владу захоплять деякі генерали або релігійні лідери, які є більш поміркованими, більше зацікавленими в укладанні угод із Заходом. Вони не поважають права людини чи щось таке, але це може вирішити проблему Ізраїлю. Добре, давайте будемо трохи егоїстичними.
Війна між РФ та Україною стала дуже гарною можливістю для Ірану відчути себе важливим та потрібним у протистоянні із Заходом.
— Хаменеї використовує нестабільність на Близькому Сході, на Заході, плутанину Заходу щодо того, як вони діють щодо Росії, щодо Ірану. Війна між РФ та Україною стала дуже гарною можливістю для Ірану відчути себе важливими та потрібними. Після війни у Сирії, яка закінчилася нічим, сирійський режим став стабільнішим, і здавалося, що Іран більше не потрібен Дамаску.
Насправді, коли іранський режим не відчуває себе важливим і потрібним, це його ніби вбиває. Це зводить їх з розуму. Тож, коли почалася війна в Україні, це стало дуже гарною нагодою для іранського режиму знову довести свою солідарність, свою співпрацю, бути актуальним у новій війні проти Заходу.
На думку колишнього керівника відділу Моссаду Бені Сабтена саме повалення режиму аятоли допоможе Україні залишити росіян без іранського озброєння.
— Україну багато років вважають ворогом Ірану. Я не пам'ятаю чому, але десь у 2004-2005 роках стосунки між двома країнами погіршилися. Ймовірно, причиною стала Помаранчева революція, яка розгорнула курс України на Захід. Тому, коли Росії знадобилися безпілотники, іранці спокійно почали їх випускати, скопіювавши з американської моделі, яку захопили кілька років тому. Через Каспійське море вони можуть доставляти все до Росії без жодного втручання, арешту чи чогось такого. Це їхнє море, і вони діють разом з Путіним.
Він насправді кинув Тенгеран. Наприклад, Росія тепер має власні заводи з виробництва дронів, і вони нічого за це не заплатили Ірану. Я гадаю, вони досі не заплатили за багато дронів. Росіяни можливо передали якісь продукти харчування чи щось інше, але не заплатили грошима. Іран все ще сподівається, що з цього щось вийде, але вони мають лише збитки, а Росія зловживає своїм відношенням до себе та використовує їх.
Поки Хаменеї управляє Іраном, буде продовжуватися і ця співпраця, навіть якщо вона невигідна Тегерану. Якщо режиму не буде, і це один зі сценаріїв, все може змінитися. Зміна режиму дуже важлива для українців.
І, звичайно, ми не можемо врятувати всіх людей на Близькому Сході. Якщо США не хочуть цього робити, то що Ізраїль може з цим зробити? Отже, це головне. Ми справді - в ізраїльській армії, у нашому дослідницькому інституті - весь час думаємо, як можна розірвати ланцюг, цей емоційний ланцюг між Росією та іранським режимом. Це головна проблема, і ніхто не знає, як це зробити.
На думку експерта, іранці не розділяють бажання своєї влади постійно вести війну із Ізраїлем. Тому ми не бачимо масових антиізраїльських протестів в Ірані.
— У часи Ісламської революції іранський народ був антисемітським у своїй більшості. Сьогодні ні. За останні 30 років вони бачать Ізраїль у соцмережах, в інтернеті і вони змінили свою думку щодо євреїв чи Ізраїлю. Було опитування, яке показало, що іранці прихильні до усіх іноземців, західних у тому числі. Вони симпатизують режимам чи урядам, які проти режиму аятоли.
Наприклад, вони люблять Україну. Хтось у перші дні війни між Росією та Україною пішов до російського посольства у Тегерані, і це дуже сміливий вчинок, і написав на стіні: «Смерть Путіну». Не смерть Росії, а саме смерть Путіну. Це дуже важливо. Тож вони знають своїх ворогів, вони знають своїх друзів.
В Інституті досліджень нацбезпеки Ізраїлю впевнені, що Іран продовжить свою ядерну програму і тут міжнародна спільнота повинна залишатися пильною.
— Режим аятоли не цінує життя інших людей, для його представників життя інших людей не мають значення. Ось чому вони ведуть свої війни на знищення інших. Коли дивишся на Іран, треба бачити всю картину та не бути надто оптимістичними щодо них і розуміти: вони можуть це зробити — кинути ядерну бомбу. І дуже шкода, що у 2024 році наші пілоти отримали наказ зупинити бомбардування іранських об'єктів через позицію Дональда Трампа.
Ірина Ковальчук, UA.News
Матеріал створено завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Ізраїлю та Посольства Ізраїлю в Україні
