Повномасштабна війна Росії проти України триває вже четвертий рік, і поки що кінця кровопролиттю не видно. Разом із тим було би помилкою казати, що Київ протистоїть Москві один на один. За нашими плечима – десятки країн-партнерів, які забезпечують Україну всебічною, хоча й недостатньою, підтримкою.
І навіть з таким тилом росіяни повільно, поступово, але вперто просуваються вперед. Європа ж, схоже, починає усвідомлювати, що це не просто «міжусобиця між слов’янами», а реальна загроза всьому західному світу. Саме з цим пов’язана войовничість ЄС та поступова мілітаризація регіону.
Втім, ця мілітаризація є запізнілою та недостатньою. У новій доповіді Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) йдеться про те, що за останні роки РФ перевершила НАТО у виробництві військової техніки. З такою оцінкою згоден і головнокомандувач сил Альянсу в Європі Крістофер Каволі: він стверджує, що Москва відновлює свої збройні сили значно швидше, ніж очікували аналітики. А міністр оборони ФРН Борис Пісторіус ще восени заявляв, що РФ за один квартал виробляє більше зброї, ніж весь ЄС за рік.
Все це змушує задуматися над фундаментальним питанням: чому так відбувається? Чому країна, чий внесок у світовий ВВП – менше 3%, обганяє весь ЄС (27 держав) та НАТО (32 держави)? Яка причина такої військової потужності? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Росія vs ЄС і НАТО: гра на випередження
Доповідь британського think-tank RUSI – це сухий та комплексний аналітичний звіт на 59 сторінок тексту. Тим не менш, він цікавий своєю виваженою оцінкою ситуації.
У документі сказано, що за роки повномасштабного вторгнення (2022-2024) РФ змогла перевершити НАТО в питаннях виробництва військової техніки. Це створює «стратегічну загрозу» для Заходу і «катастрофічний ризик» для України.
Аналітики зазначають: більшість армій країн ЄС занадто малі, щоб підтримувати власні оборонні підприємства. А європейські члени НАТО зіткнулися з суттєвими проблемами у нарощуванні оборонно-промислового виробництва, не дивлячись на велику кількість коштів.
«Попри порівняну економічну слабкість, Росія змогла випередити НАТО у виробництві військової техніки протягом 2022-2024 років, навіть з урахуванням значних зусиль окремих країн-членів НАТО щодо розширення оборонного виробництва. Це відображає труднощі в узгодженні політичної волі, нормативно-правового забезпечення, промислового планування та виробничих потужностей, а також у розумінні та контролі над ланцюгами постачання. Триваюча перевага Росії у виробництві озброєнь становить стратегічну загрозу для НАТО та підриває довіру до його звичайних засобів стримування. Для України це створює катастрофічний ризик», - йдеться у звіті.
Експерти RUSI наголошують, що Росія мала добре розроблений план військово-промислової мобілізації, який вона реалізувала на початку великої війни. Україна не мала такого плану, але їй вдалося використати свій радянський спадок для часткового відновлення промислового потенціалу.
У той же час Європі не вистачило ані плану, ані ресурсів для його створення. Це зробило інвестиції в оборонку неефективними. Виключенням залишаються США, але в епоху Дональда Трампа сильно розраховувати на Америку не варто.
Схожим чином висловлюється і головнокомандувач сил НАТО в Європі генерал Крістофер Каволі. На слуханнях у комітеті Сенату США у справах збройних сил військовий нещодавно заявив, що армія РФ відновлюється значно швидше, ніж цього очікували аналітики. Також Росія швидко оновлює запаси техніки та снарядів.
«Росія не лише посилює особовий склад, а й безпрецедентними темпами замінює бойову техніку та боєприпаси… Росія розширює своє промислове виробництво, відкриває нові виробничі потужності та перепрофілює комерційні лінії на військові потреби. В результаті очікується, що цього року російський оборонно-промисловий комплекс випустить 1,5 тисячі танків, 3 тисячі бронемашин та 200 балістичних та крилатих ракет «Іскандер». Для порівняння: Сполучені Штати виробляють лише 135 танків на рік і більше не випускають нові бойові машини піхоти Bradley», — сказав Каволі.
Варто зазначити, що ця інформація не є новою для військових і громадськості. Зокрема, ще в листопаді 2024 року міністр оборони ФРН Борис Пісторіус заявляв, що росіяни виробляють за один квартал (3 місяці) більше зброї та боєприпасів, ніж весь ЄС разом узятий за рік.
«Російський диктатор Володимир Путін повністю перейшов на військову економіку. Росія за три місяці виробляє стільки зброї та боєприпасів, скільки ЄС за рік», – сказав тоді Пісторіус.
Ситуація ж з дронами взагалі виглядає катастрофічно. РФ вже зараз виробляє понад 2000 БПЛА на місяць. До 2026 року планується виробити всередині Росії 18 тисяч дронів на рік, до 2030 року – понад 180 тисяч штук, а до 2035 року – до мільйона.
Отже, інформація про те, що одна Росія у питаннях військового виробництва випереджає і ЄС, і НАТО разом узяті – факт. Ключове питання: чому так відбувається?
Авторитаризм ефективніший за демократію?
Майже всі ми виросли у парадигмі, де слово «демократія» a priori означає щось хороше, а «авторитаризм» чи «диктатура» – щось погане. Це ази політичної і громадянської грамотності, які працюють на рівні асоціацій.
І так, справді складно сперечатися з тим, що демократія краща за диктатуру, права і свободи кращі за безправ’я, а плюралізм думок кращий за ситуацію, коли всі вимушені думати однаково та «ходити строєм». Однак тут є ключова відмінність: «краще» не означає «ефективніше».
Європа – це союз демократичних, частіше за все – ліберальних, вільних країн. Росія ж – класичний авторитаризм і режим автократії. Однак саме такі режими можуть діяти ефективніше та швидше у кризовій ситуації в конкретний період часу. Війна якраз і є такою кризовою ситуацією.
Перш за все, автократія дозволяє централізувати владу та мобілізувати ресурси. РФ – це жорстко централізована система ухвалення рішень, пряма і чітка вертикаль. Путін та його найближче оточення можуть швидко, в ручному режимі розподіляти ресурси, не боячись протестів чи опозиції. Таким чином швидко прискорюється процес виробництва зброї та загального розгортання ВПК.
У той же час в ЄС кожен великий проєкт потребує узгодження між всіма 27 країнами. У кожної цієї держави є свої інтереси, їхня координація – складна і непрозора. В умовах війни цей плюралізм думок, на жаль, є слабкістю, а не силою. Гарний приклад – поставки зброї Україні, які постійно тонуть у бюрократичних процедурах.
Друге – мілітаризація економіки та індустріальний спадок. СРСР був країною, яка перманентно готувалася до війни. У радянських людей могло не бути туалетного паперу чи м’яса – однак десятки тисяч танків були завжди, а заводи з виробництва цигарок могли за добу перепрофілюватися у виробництво патронів. Сучасна Росія переважно зберегла цей потенціал і швидко розконсервувала його під час війни.
У той же час в ЄС омріяні welfare states – «держави загального достатку» – не в останню чергу сформувалися саме за рахунок постійного скорочення військових витрат. Сьогодні в Європі відсутній єдиний ВПК, а виробництво зброї дуже фрагментовано і залежить від зовнішніх поставок. Після віків спустошливих війн цей континент втомився воювати і розслабився, думаючи, що мир буде вічним. На жаль, це виявилося «гіршим, ніж злочин – це була помилка».
Третя важлива різниця між автократією і демократією – політична і соціальна дисципліна населення. В Росії всі рішення ухвалюються вузьким колом за зачиненими дверима. Репресивним органам вже навіть не потрібно подавляти протести – останніх просто не існує як явища. У результаті держава може виділяти будь-які ресурси на потреби війни, а економічні втрати та соціальне невдоволення не грають жодної ролі.
Уявити подібне в Європі неможливо. У будь-якій країні ЄС чи НАТО така політика викликала б бурхливі протести, увагу ЗМІ та опозиції, тощо.
Четвертий момент – у різних режимів різні цілі. Головна і єдина мета автократії – збереження влади лідера та його оточення. Мілітаризація для Росії є фактором легітимності Володимира Путіна і його політики. Війна подається як щось «екзистенційне», що має мобілізовувати суспільство, економіку і державу.
В свою чергу, демократичні країни прагнуть перш за все зберегти стабільність політичної системи, її «наступність», забезпечити економічне зростання та захистити цінності свободи. В такому контексті рішення приймаються довше, вони більш виважені і менш радикальні – черговий недолік демократії під час кризи.
П’яте – економічні та ціннісні розбіжності диктують власний порядок інвестицій в оборону. ЄС – це величезна економіка, а його населення живе значно заможніше, ніж російське. Росія – це 2,8% від світового ВВП, ЄС – понад 21%. Однак західні країни мають пріоритети, направлені на мирне життя. Для порівняння, в 2025 році РФ виділяє на оборону 6,2% свого ВВП, тоді як країни ЄС витрачають в середньому близько 1,5%.
Врешті, шосте й останнє – геополітична ізоляція від Заходу стала для Росії не проблемою, а стимулом до розвитку (якщо це можна так назвати). Санкції змушують Москву розвивати власне виробництво та шукати нові логістичні шляхи. Для демократій же залежність від глобальних ланцюгів постачання – величезна проблема.
Думка експерта
З питанням, чому Росія здатна випередити у військовому плані весь ЄС та НАТО, ми звернулися до високопоставленого американського військового, капітана ВМС США у відставці Гарі Табаха. Він досить скептично ставиться до шалених темпів виробництва російського ВПК. На думку містера Табаха, у сучасній війні це вже не має того значення, яке мало раніше.
«Я думаю, що Росія випускала значно більше «Жигулів» та «Запорожців», ніж Німеччина — «мерседесів». А КНДР виготовляє більше снарядів, ніж увесь НАТО. Однак яке життя в КНДР, всі розуміють. При цьому ці снаряди — один бракований, інший застрягне, третій розірветься прямо в пушці, тощо.
Все це сьогодні — вже минуле. Сьогодні потрібні дрони, потрібні FPV. У Чорному морі в Росії багато кораблів, але висунитися вони не можуть. Судити виключно по виробництву, по тому, хто скільки наклепає металобрухту, не є коректним. Необхідно оцінювати мотивацію солдата, його освіту, його зарплату. Солдати мають бути професіоналами, які вміють керувати великими дронами, складними комп'ютерами і технологіями в цілому. Це те, в чому вже відстає моє покоління», - каже Табах.
На думку американського військового, про те, що Росія випереджає Захід, кажуть представники західної військової індустрії. Вони не здатні переналаштуватися, і тому вважають, що необхідно виробляти більше. Але це не те, що потрібно.
«Танки і бронетехніка в принципі більше не потрібні. На них неможливо кудись висунутися, тому що одразу прилетить FPV і спалить все до чорта. Сьогодні необхідно змінювати як військову економіку, так і військову доктрину, переходити на високі технології. Запитайте будь-якого солдата, і він вам скаже: потрібні дрони, потрібні керовані ракети, ППО та високі технології загалом. Тому те, про що ми говоримо — це вже старий світ та минула війна. Нова війна вже зовсім інша», - зазначив Гарі Табах.
В якості резюме необхідно зробити неприємний висновок: в умовах війни авторитарна модель управління часто виявляється ефективнішою за демократичну. А демократичні режими, в свою чергу, «авторитаризуються» задля виживання.
Ефективність автократій під час війн зумовлена їхньою здатністю швидко мобілізувати ресурси, жорстко централізувати владу та не залежати від суспільної думки чи зовнішніх оцінок. Саме завдяки цьому РФ змогла перевершити ЄС та НАТО в питаннях військового виробництва. Так, Росія бідніша, вона відстає технологічно – але вона здатна робити багато і швидко, тоді як західні країни роблять замало та дуже повільно.
Це – неприємна для нас правда. Позитив же ситуації полягає в тому, що історично демократії більш життєздатні, аніж диктатури чи автократії, зав’язані на «керуючу роль вождя». Ціна авторитаризму – економічні проблеми, виснаження і врешті деградація держави через подібний управлінський стиль. Демократії поки що змогли пройти всі кризи, в яких опинялися, тоді як диктатури дуже часто і раптово закінчуються разом із їхніми лідерами.
Микита Трачук
