Гарет Томас розповів про стигму щодо ВІЛ у Бразилії
У Ріо-де-Жанейро, Бразилія, колишній валлійський регбіст Гарет Томас, який живе з ВІЛ, узяв участь у кампанії Tackle HIV під час Міжнародної конференції з питань СНІДу. Він заявив, що люди досі бояться ВІЛ через недостатню поінформованість про сучасні методи лікування. Про це повідомляє NPR World.
За словами Томаса, сучасні препарати дають людям із ВІЛ змогу жити нормальним, здоровим життям за умови своєчасного початку лікування. Через страх перед діагнозом люди можуть уникати тестування, отримання результатів або приймання ліків.
Стигма та пізня діагностика
Бразилія має найбільшу кількість людей, які живуть із ВІЛ, у Латинській Америці — майже 1,1 млн. Державна система охорони здоров’я країни безоплатно надає ліки, що пригнічують вірус і запобігають його передачі, однак дискримінація лишається серйозною перешкодою.
Дослідження UNAIDS Brazil свідчить, що понад половина людей із ВІЛ у країні зазнавали певної форми дискримінації. За національними даними, 27% людей із ВІЛ діагностують і починають лікувати лише на пізній стадії СНІДу, коли імунна система вже суттєво ослаблена. У 2024 році від СНІДу в Бразилії померли понад 9 тис. людей.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
За урядовими даними, препарати антиретровірусної терапії для пригнічення ВІЛ приймають 82% людей із таким діагнозом. Це менше за цільовий показник ООН у 95%. Представник UNAIDS Brazil Густаво Пассос сказав, що цей розрив може бути пов’язаний із тим, як люди взаємодіють із медичними службами. Він також зазначив, що деякі люди з ВІЛ побоюються стигматизації та незаконного розголошення їхнього статусу медиками.
Досвід активістів
Активіст Велтон Габріел зі Сан-Паулу, який дізнався про свій ВІЛ-статус 12 років тому, розповів, що після цього частина його близьких друзів припинила з ним спілкуватися. Нині він працює з організацією Barong, яка проводить мобільне тестування та поширює інформацію про захист від ВІЛ серед уразливих спільнот.
Активістка Фабіана де Олівейра з Національної мережі жінок, які живуть із ВІЛ, зазначила, що дискримінація також має гендерний вимір. Після встановлення їй діагнозу у 26 років її наречений більше з нею не спілкувався, а його родина заявила, що вона більше не може приходити до їхнього дому.
У Бразилії проводять велике практичне дослідження ленакапавіру — ін’єкційного препарату, який вводять двічі на рік і який може запобігати передачі ВІЛ. Водночас де Олівейра наголосила, що без просвітницьких кампаній і відкритішої розмови про ВІЛ медичні інновації не матимуть необхідного впливу.
