В останні дні міжнародна система контролю над озброєннями зіткнулася з найсерйознішою загрозою за останні три десятиліття після того, як президент США Дональд Трамп заявив про готовність Америки відновити ядерні випробування. Трамп через соцмережі повідомив, що Пентагону доручено розпочати тестування ядерної зброї «на рівних засадах» з Росією та Китаєм. Ця заява фактично поклала край 33-річному мораторію США на повномасштабні ядерні детонації: востаннє Вашингтон проводив такі тести у 1992 році.
Реакція Кремля була миттєвою та прямолінійно дзеркальною. Президент Росії Путін заявив, що якщо Сполучені Штати відновлять випробування, Росія має також «вжити відповідних заходів». Міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов закликав до негайної готовності полігону Нова Земля, де Росія, ще за часів СРСР, востаннє проводила випробування у 1990 році.
Заяви про готовність відновити випробування, незалежно від того, чи будуть вони реалізовані, становлять пряму загрозу міжнародному режиму нерозповсюдження ядерної зброї, що функціонував завдяки неофіційному, але міцному глобальному консенсусу. Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ/CTBT), підписаний у 1996 році, став наріжним каменем обмеження ядерної гонки, забороняючи будь-які ядерні вибухи. Повернення до випробувань сигналізує, що дві найбільші ядерні держави вперше за кілька десятиліть готові відкрито зруйнувати цей консенсус. Це означає, що крихка міжнародно-правова основа, яка стримувала змагання, перебуває під безпрецедентним тиском.
Чому ядерні випробування — це дуже тривожний знак для світу? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбиравися в питанні.
Спіраль ядерної ескалації
Ключовим фактом, який підкреслює дестабілізуючий характер пропозиції відновити вибухи, є її технічна непотрібність. Сполучені Штати з 1990-х років успішно підтримують безпеку та надійність свого ядерного арсеналу за допомогою Програми керування запасами. США мають технічну здатність підтримувати безпечний, надійний і ефективний арсенал без ядерних випробувань.
Якщо випробування все ж таки стануться, це стане кроком, продиктованим виключно політичними міркуваннями, а не технічною необхідністю. Прихильники відновлення випробувань відкрито заявляють, що мета полягає у демонстрації сили перед геополітичними суперниками, такими як Китай і Росія.
Це створює небезпечний прецедент: США свідомо ставлять зовнішньополітичну демонстрацію вище, ніж збереження глобальної безпеки. Це означає, що стратегічна зброя розглядається не лише як засіб стримування, але й як інструмент зовнішньополітичного шантажу, яким відкрито погрожують.
Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань — ДВЗЯВ — є одним із найважливіших інструментів ядерного нерозповсюдження. Він забороняє будь-які ядерні вибухи.
Погрози Трампа щодо відновлення випробувань створюють ідеальний політичний привід для російського керівництва. Кремль може тепер стверджувати, що їхня готовність до випробувань — це лише вимушена відповідь на руйнування міжнародної стабільності Сполученими Штатами. Цей діалог ескалації перетворює ДВЗЯВ не просто на документ, а на політичного заручника у протистоянні великих держав.
Демонстративний відхід від 30-річного мораторію може спричинити ефект доміно. Відновлення випробувань США здатне підірвати ядерне стримування і спровокувати нову гонку озброєнь. Світ може з легкістю отримати ланцюгову реакцію ядерних вибухів, після чого вже не вдасться повернутися у момент до цих подій.
Дефіцит страху та ерозія табу на ядерну зброю
Мабуть, найбільш тривожним аспектом поточної ескалації є поступова ерозія ядерного табу. Ядерне табу — це неформальна, але потужна міжнародна норма, яка стримувала використання та повномасштабні випробування ядерної зброї з часів катастроф Хіросіми та Нагасакі. Цей запобіжник базувався на колективному страху та усвідомленні катастрофічних наслідків.
Проте сьогодні цей страх майже вийшов із живої пам'яті поколінь, які не пам'ятають Кубинську кризу та Холодну війну. Зникнення цього колективного страху є втратою вирішального запобіжника. Коли лідери починають ставитися до ядерної зброї як до інструменту зовнішньої політики, а не як до зброї «останнього шансу» — це сигналізує про страшну небезпеку.
Сьогодні світ спостерігає експоненційне зростання агресивної ядерної риторики та нормалізацію розмов про використання ЯЗ. Ядерні погрози стають регулярною частиною дипломатичного лексикону. Постійне «брязкання» зброєю масового ураження з боку держав на кшталт Росії чи Америки змушує світ звикати до думки, що ядерний конфлікт є цілком можливим сценарієм.
Втрата страху та нормалізація розмов про ядерку неминуче підвищує ризик стратегічного прорахунку. Якщо світові лідери перестають сприймати поріг ядерної ескалації як абсолютну червону лінію, ймовірність перетину цієї лінії зростає. Якщо випробування стануть новою нормальністю для США, Росії та Китаю, ядерне табу фактично перестане існувати. Це створить умови для нової гонки озброєнь із непередбачуваним фіналом.
Крім стратегічних наслідків, відновлення випробувань несе ризики для здоров’я людей та стану навколишнього середовища. Хоча більшість випробувань після 1963 року проводилися під землею згідно з Договором про часткову заборону випробувань, наземні випробування в 1940-х і 1950-х роках призвели до значного радіоактивного забруднення, наслідки якого досі відчуваються у світі.
ДВЗЯВ розробили, зокрема, для запобігання наслідкам для здоров'я та навколишнього середовища. Загроза нового циклу випробувань відновлює ризики радіаційного забруднення у світі.
Ядерна зброя: російський кейс
Росія використовує ядерні погрози як інструмент зовнішньої політики, спрямований на стримування прямого втручання та маніпулювання рішеннями західних демократій. Проте ця риторика набула особливої інтенсивності після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Хронологія російської ядерної сигналізації свідчить про прямий зв'язок із невдачами на полі бою. Вже у лютому 2022 року, через три дні після вторгнення, Путін наказав перевести ядерні сили у стан «особливого режиму бойового чергування». У період із серпня по жовтень 2022 року, на тлі успішного українського контрнаступу, ризик використання ЯЗ зріс, а російські офіційні особи попереджали, що військова допомога НАТО може призвести до ядерної війни. Пізніше Москва оголосила про розміщення ядерної зброї в Білорусі та провела випробування нових систем, таких як підводний дрон «Посейдон» і крилата ракета «Буревісник».
Постійне використання ядерної риторики та брязкання зброєю з боку Росії є прямим наслідком стратегічного безсилля та неможливості змінити ситуацію конвенційними засобами. Погрози ядерною війною у випадку Путіна є проявом слабкості та невдачі.
Історично склалося так, що після розпаду СРСР Росія зіткнулася із занепадом своїх конвенційних сил, що змусило її покладатися на ядерний арсенал для компенсації втрати військової могутності. Війна в Україні лише підкреслила цю диспропорцію. Коли Росія не може досягти своїх цілей на полі бою, вона використовує ядерну загрозу як інструмент для стримування зовнішнього втручання та висловлення власної фрустрації. Ядерна риторика стає інструментом шантажу, спрямованим на те, щоб запобігти зовнішній допомозі, яка б зробила позицію Кремля гіршою. Це означає, що ядерна зброя стала головною опорою і найбільшим маркером стратегічного безсилля Росії, як би парадоксально це не звучало, враховуючи успіхи окупантів на фронті.
Втім, США нічим не кращі. Оголошення Трампа про готовність до випробувань надало Кремлю ідеальний наратив для внутрішнього та зовнішнього споживання. Росія може тепер виправдовувати потенційне відновлення власних випробувань не агресією чи невдачами, а як «вимушену відповідь» на провокацію Америки. Це дозволяє Москві відвернути увагу від власних прорахунків, фокусуючи міжнародний дискурс на «агресивності Заходу», який в цьому контексті дійсно порушує стабільність першим.
Резюмуючи, публічне обговорення та підготовка до відновлення ядерних випробувань Сполученими Штатами та Росією є одним із найбільш тривожних сигналів у сучасній геополітиці, оскільки ця тенденція руйнує ключові стовпи міжнародної безпеки. Цей крок є виключно політично мотивованим, оскільки технічна необхідність у випробуваннях повністю відсутня: світ не знав ядерних запусків (окрім кейсу КНДР) вже понад три десятиліття, і немає жодних причин робити це сьогодні.
Ескалаційний намір, висловлений двома найбільшими ядерними державами, підсумовує тривожні процеси в міжнародній політиці. По-перше, йдеться про повний демонтаж міжнародного правового режиму. По-друге, відбувається глобальна втрата страху людства перед ядерною зброєю — і це найстрашніше.
Відновлення випробувань — це точка неповернення. Вона призведе до остаточного краху самої ідеї стратегічної стабільності. Риторика лідерів країн стає все більш безрозсудною, і навіть обговорення потенційного відновлення ядерних тестів є гучним попередженням. Світ свідомо відмовляється від запобіжників проти ядерної війни і рухається до менш стабільного та більш небезпечного майбутнього.
