Каракас оговтується після ударів США та арешту Мадуро
Після того як сили США завдали ударів по Каракасі, вилучили президента Ніколаса Мадуро з його оселі і доставили його до в’язниці в Брукліні, місто прокинулося в атмосфері шоку та тривоги. Багато венесуельців поспішали до магазинів, намагаючись забезпечити себе базовими продуктами та водночас опанувати страх і невизначеність, пише CNN.
«Навіщо мені взагалі виходити на вулицю?» — розповіла Джудіт Ледесма. «У мене є домашній улюбленець, йому потрібно гуляти, а я сильно нервувала, залишаючись у квартирі». Її помаранчевий собака сидів поруч на лавці в парку, поряд із численними пакетами з покупками. Ледесма живе поблизу однієї з авіабаз, по яких були завдані удари, і вона сказала, що шум від атак розбудив її. «Я подумала, що це землетрус», — додала вона. «Я налякалася і вибігла з дочкою та собакою».
Багато венесуельців визнають, що досі не розуміють, що станеться далі. «Ми не маємо жодної уяви, яка тепер буде наша доля з цим новим станом справ», — говорить Ледесма. «Я повністю в темряві. Не знаю, що буде з країною, з нами».
Попри хаос, уряд Каракаса закликає людей повертатися до повсякденного життя. Вулиці залишаються відносно порожніми, за винятком кількох членів міліції на мотоциклах, які патрулюють район. Міністр оборони Владімір Падріно Лопес закликав населення в понеділок «повертатися до економічної діяльності, роботи та всіх інших активностей, включно з навчальними, у найближчі дні».
Деякі місцеві жителі вже почали виходити з дому після доби страху і невизначеності. Ольга Хіменес повідомила, що залишалася вдома цілу суботу, а в неділю, нарешті, вийшла на вулицю. Вона зазначила, що незалежно від того, чи є Мадуро на посаді, чи ні, не очікує суттєвих змін у Венесуелі, хіба що трохи поменшає черг у магазинах.
Марія Азокар, зі свого боку, сказала: . «Проживши стільки всього, мене вже нічого не лякає». Її слова відображають почуття багатьох венесуельців, які звикли жити серед постійної нестабільності, політичної невизначеності та економічних труднощів.
Ситуація залишається напруженою: мешканці намагаються зберегти нормальний ритм життя, попри невідомість і страх перед майбутнім. Для багатьох людей основним завданням є прості речі — купити продукти, вивести на прогулянку домашніх тварин і підтримати рутину сім’ї.
