Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко опинився за крок до отримання ордеру на арешт від Міжнародного кримінального суду. 13 вересня Європейський парламент проголосував за відповідну резолюцію про відносини з Білоруссю, де прописана дана пропозиція. Це далеко не перші санкції проти режиму Лукашенко, який, насправді, знаходиться в ізоляції з кінця 1990-х років. Але до повномасштабної війни в Україні санкції були доволі слабкими та часто відмінялися.
Агентство UA.News зібрало інформацію про заходи, які вживала міжнародна спільнота проти режиму Лукашенка 25 років поспіль.
Викрадені діти та терористи «Вагнера»
Нова резолюція проти режиму Лукашенко була опублікована на сайті Європарламенту. Її підтримали 453 депутати, проти був лише 21, ще 40 парламентарів – утрималися.
У документі зазначається, що білоруське суспільство продовжує зазнавати системних порушень прав людини та злочинів проти людства, вчинених режимом Лукашенко. Понад 1500 осіб все ще перебувають у в'язницях з політичних мотивів, а близько 300 000 громадян Білорусі покинули країну через переслідування або страх переслідування. Серед тих, хто опинився у в'язниці — журналісти, правозахисники, незалежні профспілкові активісти.
Члени Європарламенту вимагають від режиму Лукашенка припинити цю спіраль насильства, тортур, репресій і пропаганди проти інакомислячих і критики, негайно і беззастережно звільнити всіх політичних в'язнів і всіх безпідставно затриманих осіб, оголосити загальну амністію для всіх заарештованих за політичними мотивами з 2020 року та можливість мирної передачі влади після організації вільного та справедливого вибори.
Окремою темою йде участь Білорусі у війні проти України.
«У звіті найрішучіше засуджено участь режима Лукашенка у військовій агресії росії проти України. У зв’язку з цим засуджуємо масове надання режимом боєприпасів і військової техніки російським агресорам, зокрема виготовлення комплектуючих для російської армії, а також розміщення російських військ у Білорусі та їх навчання білорусами інструкторів, вітання російської незаконної та спонсорованої державою терористичної організації «Група Вагнера» та погроза приєднатися до агресія», - сказано у резолюції.
Також засуджується незаконне переміщення понад 2 150 дітей, у тому числі дітей-сиріт, з окупованих росією територій України до таборів відпочинку у Білорусі, де вони піддаються русифікації та вихованню.
Підтримуючи українських прокурорів розслідування ролі Білорусі в примусових депортаціях, члени вважають Лукашенка відповідальним за ці військові злочини, як володимир путін і Марія Львова-Бєлова, і тому закликали МКС розглянути можливість видати аналогічний міжнародний ордер на Лукашенка.
Також зазначається, що режим Лукашенка став співучасником злочинів, вчинених росією, що передбачає відповідальність за руйнування та шкоду, завдану Україні. Тому звіт закликав до
інституції ЄС та держав-членів вжити всіх необхідних заходів для забезпечення кримінального переслідування білоруських посадовців, які є співучасниками у злочині агресії, військових злочинах, злочинах проти людяності та злочинах геноциду, вчинених проти України.
Члени ЄС закликали включити росію та Білорусь до списку третіх країн високого ризику ЄС щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансування тероризму.
Перші санкції
Нашим західним партнерам ще лише тільки доведеться перетворити тези нової резолюції у конкретні санкції. Для Мінську це буде не перші санкції, які і до цього тримали країну у міжнародній ізоляції. Почалися вводитися вони з 1997 року, коли ЄС офіційно обмежив формат своїх відносин з Мінськом до рівня нижче міністерського у зв'язку з порушеннями прав людини та порушеннями на виборах.
Це була реакція на проведений 24 листопада 1996 року у Білорусі референдуму з питання продовження президентських повноважень Лукашенка до 2001 року. Нагадаємо, він міцно тримається за крісло з 1994 року.
Депутати білоруського парламенту відмовилися затверджувати питання у бюлетені, за місяць до референдуму вони оголосили голодування у залі засідань парламенту. Проте вночі силові структури їх викинули з будівлі та вивезли в автозаках у різні частини Мінську.
Те, що ми називаємо референдумом, насправді є захопленням влади неконституційним методом.
Як наслідок Євросоюз припинив процес ратифікації угоди про партнерство та співпрацю з Мінськом, а також тимчасової торговельної угоди від 1995 року. Тоді ж було запроваджено заборону на контакти на найвищому та високому рівнях. Санкції фактично заморозили основні напрямки співпраці між Брюсселем та Мінськом, за винятком проектів щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Шарецький довгий час вважався на Заході легітимним представником уряду Білорусі.
Залізна завіса для Лукашенка
Поки володимир путін навчався прибирати своїх конкурентів на шляху до влади, Лукашенко вже став нев'їзним до низки цивілізованих країн.
9 липня 1998 року Євросоюз та США запровадив візові обмеження для нього та 130 високопоставлених білоруських чиновників. Причиною стало виселення акредитованих послів країн ЄС та інших держав з їх резиденцій у селищі Дрозди у Мінську, де зараз резиденція Лукашенка. Пізніше дипломатам надали інші резиденції і обмеження були зняті.
Але у 2004 році західні країни повернулися до практики санкцій відносно Мінську. Європейський союз заборонив в'їзд на свою територію:
- голові МВС Білорусі Володимиру Наумову,
- генеральному прокурору, екс-секретарю Ради безпеки Віктору Шейману,
- міністру спорту і туризму, колишньому голові МВС Юрію Сівакову,
- колишньому керівнику спеціального відділу швидкого реагування (СОБР) МВС республіки Дмитра Павличенко.
Це стало реакцією на їх причетність до зникнення безвісті чотирьох представників білоруської опозиції та журналіста у 1999-2000 роках. Серед зниклих, які досі так і не знайдені — колишній голова ЦВК Білорусі Віктор Гончар, який сформував свою опозиційну силу, колишній міністр МВС Юрій Захаренко та оператор Першого каналу Білоруського телебачення Дмитро Завадський.
«Ще в 1999-2000 роках зникли чотири особи, які виступали проти президента. Візові санкції, які були у відповідь на це з боку ЄС, білоруський режим не особливо торкнулися: надто спритно лавірував Лукашенко між своїм великим братом росією та Європейським Союзом, який постійно сигналізував про готовність співпрацювати. І ЄС дав задній хід: Білорусь була включена до його програми «Східне партнерство», — висловила тоді критику немецкий депутат Бундестагу Марілуїзе Бек.
Викрадення та вбивства опонентів Лукашенка продовжилися, як і референдуми, які мали мало прозорості. У 2004 року Рада Європейського союзу (вищий законодавчий орган ЄС) підтвердив і розширив санкційний список до шести осіб. В’їзд на територію ЄС був заборонений голові Центрвиборчкому Білорусі Лідії Ермошиної та командиру мінського ОМОНа Юрію Подобеду. На них Захід поклав відповідальність за фальсифікацію парламентських виборів та референдуму 17 жовтня 2004 року. Тоді було скасовано положення у конституції, яке обмежувало можливість займати посаду глави держави більше ніж два терміни поспіль.
10 квітня 2006 року Євросоюз у відповідь на переслідування опозиції і президентські вибори 19 березня, які, за оцінками ЄС і ОБСЕ, не відповідали міжнародним нормам, заборонив на один рік (з можливістю продовження) в'їзд на свою територію Лукашенку. У розширений до 37 осіб санкційний список також ввійшли ряд суддів і прокурорів, сім членів регіональних зборів та ін. Їхні рахунки в європейських банках були заморожені.
У червні 2006 року аналогічні санкції запровадили й США.
Ці санкції було частково скасовано у 2008 році після того, як були випущені на свободи деякі опозиціонери.
Реакція на протести 2011 року
Після проведення президентських виборів у грудні 2010 року, коли Лукашенко отримав четвертий президентський термін, ЄС і США звинуватили білоруське керівництво у переслідуваннях опозиції. Тоді багатотисячну демонстрацію жорстоко розігнала міліція, опозиційний кандидат Некляєв був поранений, деякі інтернет-ресурси були заблоковані. За ґратами опинилося понад 700 осіб, включаючи сімох із десяти кандидатів у президенти.
Спочатку Польща заборонила в'їзд до себе Лукашенку і верхівці сусідньої країни з 19 січня 2011 року, а потім була заборона до всього Євросоюзу з 31 січня 2011 року. Санкції передбачали заборону на в'їзд до держав ЄС 158 високопосадовців республіки та заморожування їх рахунків. Разом із Лукашенком «чорний список» очолили його старші сини від першого браку – Віктор, помічник глави держави з національної безпеки, та Дмитро, голова центральної ради об'єднання «Президентський спортивний клуб». Тоді з найвищих білоруських чиновників в'їзд до ЄС залишили відкритим лише главі МЗС Сергію Мартинову та першому віце-прем'єру Володимиру Семашку. Крім того, у 2011 році в ЄС було заморожено активи низки білоруських організацій та компаній.
Оскільки покращення зі свободами у Білорусі так і не відбулося, санкційний список постійно розширюється. У 2012 року там було вже 243 осіб та 29 організацій. З березня 2012 року була введена заборона для європейських підприємців на ведення економічної діяльності з білоруськими юрособами зі списку та ембарго на постачання до Білорусі поліцейської техніки та техніки подвійного призначення.
Але 12 жовтня 2015 року рада ЄС прийняла рішення тимчасово призупинити санкції щодо Білорусії та особисто Лукашенка. Це було зроблено авансом в надії на проведення Мінськом демократичних виборів до парламенту, а також через те, що режим випустив з в'язниць чергову групу опозиціонерів.
Криваві вибори 2020 року
Як відомо, аванс нічого не дав. Переобрання Лукашенка на шостий президентський термін увійшло в історію, як самі криваві вибори у Білорусі. Внаслідок силового розгону протестів 1373 людей отримали поранення, 11 учасників протестів вважаються вбитими, понад 30 тисяч білорусів були заарештовані, щонайменше шість людей зникли безвісти.
14 серпня на екстреному засіданні міністри закордонних справ 27 країн - членів Євросоюзу ухвалили рішення про введення індивідуальних санкцій щодо осіб, відповідальних за насильство та фальсифікацію виборів у Білорусі. 2 жовтня Євросоюз ввів санкції щодо 40 осіб, зокрема голови МВС республіки Юрія Караєва та голови ЦВК Лідії Єрмошиної. 6 листопада ЄС ввів санкції проти Лукашенка і 14 високопосадовців. До списку були додані прес-секретар президента Наталія Ейсмонт, його син та радник з нацбезпеки Віктор Лукашенко, голова апарату адміністрації голови республіки Ігор Сергієнко, голова КДБ Іван Тертель, голова Слідчого комітету Іван Носкевич, голова Конституційного суду Петро Міклашевич та ін.
В цілому було три блоки європейських санкцій, які зачепили 88 фізичних осіб (з урахуванням санкцій 2004 року) та семи юридичних. Громадянам, які підпали під обмеження, заборонено в'їзд на територію ЄС та доступ до банківської системи Євросоюзу. Європейському бізнесу заборонено будь-яку співпрацю із ними, за винятком виконання раніше укладених контрактів.
У 2021 році після примусової посадки у Мінську Boeing-737-800 ірландської авіакомпанії Ryanair, що прямував з Афін (Греція) до Вільнюса (Литва), і арешту на борту редактора опозиційного інтернет-ресурсу Романа Протасевича, країни ЄС ухвалили рішення про заборону білоруським авіакомпаніям здійснювати рейси в аеропорти ЄС і здійснювати польоти над його територією. Ще понад 20 країн закрили свій повітряний простір для білоруського авіаперевізника «Бєлавіа».
Перші економічні санкції
Вони з'явилися як наслідок придушення протестів після виборов у 2020 році. Через декілька місяців рада ЄС вперше в історії оголосила про запровадження економічних секторальних санкцій проти Білорусі. Була введена заборона на експорту в ЄС хлористого калію, що використовується насамперед у добривах, а також нафтопродуктів, за винятком бензину та дизеля.
У Білорусь заборонено постачати інгредієнти для тютюнової промисловості, технології та програмне забезпечення для контролю інтернету, техніку подвійного призначення, що має військове чи поліцейське застосування. Європейським інвесторам заборонено здійснювати довгострокове кредитування на термін більше трьох місяців білоруських державних структур, компаній і банків з державною участю понад 50%.
Санкції за війну в Україні
Вже у перші дні повномасштабного вторгнення росії до України у тому числі через білоруський державний кордон, США та ЄС почали вводити обмеження проти країни.
24 лютого міністерство фінансів США схвалило санкції щодо 24 білоруських фізичних та юридичних осіб, причетних до вторгнення. У список санкцій відомства серед інших потрапили два великі білоруські держбанки — «Белінвестбанк» та «Банк Дабрабут», а також низка підприємств оборонної промисловості та органів безпеки. Персональні санкції були накладені на міністра оборони РБ Віктора Хреніна, держсекретаря Ради безпеки Олександра Вольфовича та бізнесмена з оточення диктатора Олександра Зайцева.
Ми задушимо здатність Білорусі імпортувати ключові технології, і якщо Лукашенко надалі підтримуватиме цю війну, наслідки для режиму загостряться.
2 березня 2022 року Євросоюз ввів персональні санкції проти 22 представників вищого військового керівництва Білорусі, зокрема помічників міністра оборони Леоніда Касинського та Ігоря Можиловського та голови департаменту міжнародного військового співробітництва Міноборони Леоніда Воїнова.
Також були санкції від Великої Британії, Японії.
Ефект
Білоруська економіка завжди залежала від експорту. Тому економічні санкції вважаються найбільш ефективними проти режиму Лукашенка. Основними торговими партнерами для Білорусі до війни були:
росія — 41,4% експорту,
ЄС – 25%,
Україна - 13%.
«Нові санкції ЄС, запроваджені після початку війни, суттєво посилюють колишні обмеження на торгівлю нафтопродуктами та калієм (тепер вони не стосуються лише нових контрактів) і додають обмеження на білоруські метали, деревину, гуму та цемент. Розширені санкції стосуються 70% білоруського експорту в ЄС і можуть коштувати 6–8% білоруського ВВП», — писало видання Forbes у березні 2022 року.
Що стосується санкцій особисто проти Лукашенка, з ним давно вже ніхто зі світових лідерів не веде діалог. Тому йому нічого не залишається, як їздити доступними йому маршрутами по таким самим диктаторам. Наразі він відправився до путіна, тому що процеси в економіці країни на тлі санкцій свідчать про неминучу економічну кризу.