На Близькому Сході спалахнула нова війна, яка має на меті радикально переформатувати баланс сил у регіоні. Головним «вигодонабувачем» повинен стати Ізраїль, для якого після нападу терористів 7 жовтня 2023 року гостро постало питання стабільності і навіть виживання. Країні довелося змінювати концепцію національної безпеки, головне завдання якої сьогодні — позбутися фанатичних режимів у регіоні.
Журналіст UA.News поспілкувався про нову концепцію нацбезпеки з міністром з питань відновлення при міністерстві фінансів Ізраїлю Зеєвом Елькіним за кілька місяців до початку 28 лютого 2026 року операції проти іранського режиму.
— Досі йдуть суперечки, що саме відбулося у ніч перед 7 жовтня. Тому що були певні ротації, які тоді були помічені. Були наради, що робити, але у підсумку не було прийнято відповідних оперативних рішень, лише незначні, чого не вистачило для захисту кордону. Є стратегічні питання, які активно обговорюються. Мова йде про створення комісії з розслідування, яка повинна дати відповіді на питання, що відбувається з нашою концепцією безпеки і де були прогалини.
— Наразі яка в Ізраїлі концепція національної безпеки?
— Базових проблем дві. Перша — наша концепція безпеки каже про те, що Ізраїль захищає свої кордони: якщо ворог нас атакує, ми, відповідно, атакуємо його. Історія 7 жовтня показала, якщо на твоєму кордоні знаходяться релігійні фанатики, які накопичують потенціал для атаки, вони це роблять не для того, щоб бряцати цією зброєю, а для того, щоб одного чудового дня тебе атакувати, навіть якщо це не логічно з точки зору нашого розуміння їх інтересів.
Оскільки мова йде про релігійних фанатиків, навіть якщо здається, що подібна атака поставить їх у більш складну ситуацію, то у їх випадку фактори логічної й нелогічної поведінки — не працюють. У них своя логіка, яка відрізняється від західної, наприклад. І тому один з висновків, який ми зробили для концепції своєї безпеки — не можна допустити присутність фанатичних організацій, напівдержавних, напівтерористичних на своєму кордоні.
Ми зараз цю концепцію реалізовуємо на півдні. Ми це застосували на півночі, де вимагаємо у рамках домовленостей з урядом Лівану, створити демілітаризовану зону у північному Лівані. Кожна спроба Хезболли відновити свою військову присутність у північному Лівані нами атакується, тому що така спроба є порушенням домовленостей.
— Яка стратегія у концепції нацбезпеки вибрана для Сирії?
— Коли у Сирії відбувся переворот і Ахмед аш-Шараа взяв владу, з урахуванням того, що він спирається на підрозділи джихадистів, які свого часу були частиною сирійського підрозділу «Аль-Каїди», то ми теж не готові були до того, щоб вони були присутніми на нашому кордоні на Голанських висотах. Тому ми увійшли на прикордонну територію Сирії та створили буферну зону, щоб не допустити ситуації, коли на відстані кілометру від наших поселень знаходяться бойовики «Аль-Каїди».
Це деякі базові зміни нашої концепції безпеки. Ставлення до фанатиків повинно відрізнятися від ставлення до правової держави. З фанатиками краще працює концепція: якщо вони нарощують свій потенціал, їх краще атакувати. Ми керувались цією концепцією усі два роки війни, щоб змінити повністю геополітичну ситуацію навколо наших кордонів.
— Як у концепції нацбезпеки Ізраїлю розглядають Іран?
— Два роки тому Ізраїль був у колі різних ворожих сил, які фінансувалися та багато в чому координувалися з Ірану і які створювалися як захисний пояс для Ірану якщо будуть якісь зіткнення між нами та Тегераном через іранську ядерну програму. В Тегерані розроблялася програма, яка була націлена на спробу знищення держави Ізраїль шляхом одночасної атаки з усіх цих плацдармів, які були створені навколо нас. Плюс атаки з території Ірану. Планувалося здійснити цей задум після накопичення відповідного ракетного потенціалу. Плюс просування іранської ядерної програми, яка повинна була дати перші результати через 1,5-2 роки.
Це те, з чого все починалося. На наше щастя, атака 7 жовтня 2023 року стала фальстартом. ХАМАС прийняв рішення одноосібно, не погодивши це ні з Іраном, ні з Хезболлою, сподіваючись, що вони увійдуть у гру одразу після їх атаки і тому це нам дозволило розбиратися з ними окремо на кожному фронті до моменту, коли Іран накопичив відповідний потенціал.
Сьогодні ми в іншій ситуації, коли Хезболла розгромлена у Лівані. Вона ще збереглася там, але її військове керівництво знищено. Перед початком війни там було десь 20 членів військового штабу. Наразі залишився один поки що, всі інші вже ліквідовані. Я не кажу вже про нижчий склад командування: воно понесло дуже важкі втрати. Настільки важкі, що коли почався переворот у Сирії, Хезболла вже не могла взяти у ньому участь.
Якби не ізраїльський удар по Хезболлі Башар Асад досі був би президентом. Тому що у 2014 році Хезболла його врятувала і могла врятувати і цього разу, але вже на той момент у неї не було сил для втручання у ситуацію у Сирії.
Другий момент, коли була 12-денна ізраїльсько-іранська війна, то, звісно, Тегеран звернувся із проханням атакувати Ізраїль до Хезболли, в яку вклав мільярди доларів саме на цей випадок. Все, що він отримав у відповідь — заяву, що Хезболла впевнена у силі іранського народу та керівництва, і що вони без сумніву отримують перемогу над Ізраїлем самостійно.
— У Тегерану у союзниках залишаються єменські хусити…
— Сирія Асада зникла і тому Іран втратив безперервний зв'язок із Ліваном та Середземним морем. Він втратив союзника, на якого дуже розраховував. ХАМАС сьогодні зовсім не той, що був до 7 жовтня 2023 року. Єменська проблема з хуситами, яку теж створив Іран, була усунута у результаті ізраїльських атак у відповідь. Була знищена більша частина уряду хуситів і навіть начальник їх генштабу. Їм довелося заново призначати увесь склад уряду. Я вже не кажу про те, що на сьогодні у хуситів практично не залишилося морського сполучення. Спочатку вони відрізали нам Ейлат, то ми відповідно атакували і зупинили морське сполучення хуситських портів.
Звичайно головною проблемою залишається Іран. У нього ще залишився великий ракетний потенціал, однак ті темпи виробництва, які повинні були в короткий термін дати потенціал не кілька тисяч балістичних ракет, а от 10 до 20 тисяч балістичних ракет — на сьогодні ці темпи виробництва неможливі, тому що Ізраїль зруйнував відповідну інфраструктуру. Вони продовжують виробляти балістичні ракети, однак набагато меншими обсягами.
І звичайно іранська ядерна програма, яка була відкинута на кілька років назад не лише через руйнування частково об'єктів збагачення урану. На частині об'єктів — великі руйнування, на іншій — незначні, є об'єкти, які знаходяться дуже глибоко під землею і не постраждали. На даний момент Іран не збагачує уран, однак може повернутися до цієї програми впродовж дуже короткого терміну. Але чого у них вже немає, так це робочої групи, яка просунулася достатньо для створення вибухового пристрою. Це одна з необхідних умов ядерної зброї. Ця робоча група була вже на відстані 1,5 років від досягнення результату, але цієї групи більше не існує.
Уся геополітична ситуація на Близькому Сході протягом останніх двох років змінилася повністю. Ми почали цю війну з дуже важкої точки — 7 жовтня 2023 року. Мабуть це найважчий день в історії Ізраїлю, нічого подібного раніше не відбувалося: така кількість загиблих за один день і взагалі важке відчуття прориву нашого кордону. Але у результаті навколо руйнуються фанатичні релігійні режими.
Читайте у першій частині інтерв'ю з міністром з питань відновлення при міністерстві фінансів Ізраїлю Зеєвим Елькіним, чому Україна не отримала системи ППО «Залізний купол», як в Ізраїлі влаштувались українські біженці та яку допомогу отримає наша країна.
Про ситуацію в Ірані перед нещодавніми протестами розповів провідний експерт Інституту досліджень національної безпеки Ізраїлю, колишній керівник досліджень Ірану у Моссаді Бені Сабті.
Ірина Ковальчук, UA.News
Матеріал створено завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Ізраїлю та Посольства Ізраїлю в Україні
