Останнім часом дедалі більше уваги прикуто до заяв Дональда Трампа про можливість запровадження 100% мит на російський експорт для тих країн, які продовжують співпрацю з Москвою. Така ініціатива президента США, висловлена в контексті ультимативного 50-денного терміну для припинення війни в Україні, виглядає як загалом непоганий інструмент політичного тиску, але її практична реалізація викликає чимало питань.
Відомий сенатор-республіканець Ліндсі Грем напередодні прокоментував цей кейс наступним чином: Трамп збирається «надерти зад» Путіну. За словами політика, самому російському диктатору може бути суб'єктивно начхати на санкції та на масову загибель його власних солдатів. Однак Китай, Індія, Бразилія та інші держави незабаром можуть зіштовхнутися з вибором: або американський ринок, або подальша економічна підтримка Путіна в його агресії проти України. Сенатор Грем упевнений: всі оберуть саме американський ринок, а не співпрацю з Москвою.
Звичайно, усім би хотілося, щоб це спрацювало саме так. Але наскільки реалістичними є ці обіцянки і що може зробити американський лідер після того, як мине 50-денний термін? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Геополітична гра: тиск через економіку
Запропоновані Трампом мита спрямовані не тільки і не стільки на Росію. Такі санкції називаються «вторинними» через те, що б'ють і по її ключових економічних партнерах. Передусім це Китай, Індія, Іран, Північна Корея, а також низка союзників Сполучених Штатів, які досі не відмовилися від імпорту російських енергоносіїв. Зокрема, тут йдеться про окремі держави Європейського Союзу.
Та перш за все саме Китай залишається головним покупцем російської нафти та газу після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. За даними ЗМІ, за всі роки війни Пекін придбав у Москви енергоносіїв на сотні мільярдів доларів. Це складає левову частину доходів російського бюджету, які потім вкладаються у вбивства українців та захоплення українських територій.
Трампова риторика про негайні 100% мита за 50 днів — це стратегія залякування, типовий прийом у його зовнішньополітичному стилі. Однак на практиці такі заходи несуть значні ризики перш для самих США, враховуючи їхню економічну взаємозалежність з тими ж Китаєм або Європою.
Існує також ще одна проблема: обмежений або взагалі мінусовий ефект від мит. У 2024 році загальний обсяг торгівлі Росії до США склав лише близько $3,5 мільярдів. Це навіть не «крапля в морі» — це просто ніщо для такої економіки, як американська. Суто для порівняння: торгівля між Америкою та Китаєм у тому ж році оцінювалася у понад $580 мільярдів.
Таким чином, навіть 100% мита не матимуть суттєвого економічного впливу на Росію, якщо не зачіпатимуть третіх країн. Та й ключовий обсяг російського експорту припадає на ринки країн «Глобального Півдня», зокрема Китай, Індію, Бразилію, Туреччину, тощо.
Це означає, що ефективність таких мит обмежена без участі глобального, спільного тиску. Застосування мит до партнерів РФ може викликати міжнародну кризу в загальній торговельній системі, у якій США самі сильно залежать від стабільності поставок та логістичних шляхів.
Сценарії дій Трампа: чотири можливі вектори
Перший сценарій — «митний бліцкриг» зі швидким відступом. Цей кейс передбачає запровадження мит з подальшою відмовою від них за короткий час під приводом укладення «вигідних угод» та «досягнення домовленностей».
Сам Трамп вже використовував подібну тактику у торговельній війні з Китаєм у 2018–2019 роках, коли погрожував митами, вводив їх, а потім знімав у відповідь на символічні поступки. Так само американський лідер робив і навесні 2025 року, вже під час другої каденції. Це дозволяє йому демонструвати силу перед власними виборцями, але не завжди веде до якогось стратегічного результату.
Другий сценарій — вибіркове застосування мит щодо окремих країн. Можливе запровадження тарифів лише проти окремих країн: наприклад, проти Китаю чи Ірану, але не проти союзників на кшталт Японії чи країн ЄС.
Такий підхід теоретично дозволить уникнути подальшого погіршення трансатлантичних відносин, однак навряд чи зможе призвести до ефективного тиску на РФ. Китай, ймовірно, відповість дзеркальними заходами, що призведе до нового витка торговельної війни, у якій постраждають перш за все самі США — а це Трампу не потрібно.
Третій сценарій — імітація угоди та уникнення мит. Ще один імовірний вектор розвитку даної ситуації полягає в тому, аби взагалі не вводити мита, пояснюючи це досягненням «альтернативної вигоди». Наприклад, якоїсь теоретичної торговельної угоди з Москвою або зняттям певних обмежень з РФ після символічного руху Кремля назустріч, якщо такий взагалі буде.
Така риторика може бути використана для збереження політичного обличчя та водночас уникнення негативного впливу на американську економіку. Але по суті вона стане провалом особисто для Трампа і продемонструє його як людину, яка не тримає власного слова.
Четвертий сценарій — мита для медійного ефекту. Є вірогідність, що мита будуть запроваджені виключно проти так званих «країн-вигнанців» на кшталт КНДР, Ірану чи Білорусі. Вони не торгують із США в принципі, тож це матиме відверто символічне значення.
Але для Трампа це буде можливість заявити про свою «жорсткість» та принциповість без реальних наслідків для внутрішнього ринку. Проте такий підхід гарантовано не призведе до змін у політиці Кремля чи скорочення зовнішньоекономічної активності Москви.
Варто розуміти, що потенційне введення мит проти союзників США, які досі купують російські ресурси, може спричинити розкол серед західних партнерів. Наприклад, тільки скрапленого газу з РФ Євросоюз з 2022 року придбав на 33 мільярди євро. А минулий рік взагалі став рекордним по поставках енергоносіїв з Росії до Європи, про що писали західні ЗМІ.
Тож якщо Трамп вирішить покарати і європейців, це поставить під загрозу і так крихку єдність НАТО і трансатлантичну співпрацю. З іншого боку, союзники можуть не підтримати нову «торгову війну», особливо на тлі зростаючих внутрішніх економічних проблем у Європі. Це поставить Вашингтон перед дилемою: або поступитися, або втратити довіру стратегічних партнерів.
Думки експертів
Політолог, директор центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов висловлює скепсис щодо розрекламованих Трампом санкцій, які він погрожує ввести, якщо за 50 діб Путін не дослухається до його пропозиції про припинення війни.
«Це, скоріше, «лякалка». Саме тому, що 500%, що 100% – це фактично тарифи, які мають заборонний характер. І зараз ми не бачимо великого бажання Трампа застосовувати санкційні механізми. Фактично, лише 18-й пакет санкцій, який протиснув Євросоюз, містить в собі досить серйозні деталі – щодо, наприклад, відключення від SWIFT 22 банківських установ, які співпрацюють з Росією. Це серйозно, саме тому, що в бізнесі відсутність свіфт-коду насторожує, це вказує на ненадійність партнера. А щодо Трампа – то скоріше за все це намагання винайти козир, яких у тебе насправді немає», — каже експерт.
На думку Золотарьова, поведінка Кремля щодо Трампа відверто демонстративна. Те, що ми зараз бачимо – що росіяни жодним чином не будуть намагатися дослухатися до Трампа.
«Я думаю, що в планах Путіна продовження війни. Саме тому цікаво, що буде 3 вересня цього року, коли планується зустріч Сі Цзіньпіна, Трампа та Путіна. На жаль, скоріше це буде перемога Путіна, а не Трампа. Трамп, до речі, досі ще й не отримав запрошення, а у Путіна воно вже є. Тому я гадаю, що навряд чи Трамп задіє цю «санкційну дубину». Президент США скоріше буде намагатися працювати з тарифами, але не з санкційним механізмом», — зазначив Андрій Золотарьов в ексклюзивному коментарі UA.News.
Політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що 100% мита щодо Росії Трамп ввести може.Але це жодним чином на неї не вплине. Адже обсяги торгівлі з у американців абсолютно невеликі.
«$3-3,5 мільярди торгівельного обсягу — це менше 1% від російської зовнішньої торгівлі. Це не те що не критично, а просто ні про що. Але ввести це після того, як спливе 50-денний термін на укладання мирної угоди, Трамп може. Щодо вторинних санкцій стосовно покупців російської нафти — тут складніше. Можуть ввести санкції проти Бразилії, але це навіть не стільки через нафту. Зараз з Бразилії з США є політичний конфлікт. Опосередковано це буде проти Росії, але насправді проти Бразилії.
Щодо Китаю — більшість фахівців вважають, що це неможливо. Це фактично буде призупинка зовнішньої торгівлі, що означає величезні проблеми і нову торговельну війну. З КНР США тільки-но домовилися, знайшли якісь баланси. Компроміс знайдений, і знову починати конфлікт — ну це маловірогідно. Зараз американські видання взагалі пишуть, що Трамп налаштований вкрай миролюбно щодо Сі Цзіньпіна, і навіть готується їхня зустріч у вересні. Я не думаю, що в таких умовах будуть вводитися серйозні санкції. Але в закритому режимі переконувати, що треба зменшувати купівлю російської нафти і тиснути на РФ задля того, аби примусити її до припинення вогню — це можливо. А далі спрацює чи не спрацює — великі питання, і є сумніви», — каже Фесенко.
На думку експерта, можливий також тиск і на Індію. Індійці, до того ж, здатні навіть піти на певні поступки, продемонструвати, що вони готові зменшувати закупівлі російської нафти.
«Але ніхто не каже, що вони відмовляться повністю від неї повністю. Скоріше, затребують собі певний термін на перехідний період, який може тривати скільки завгодно. Тож думаю, що Штати працюватимуть перш за все дипломатично, а не санкційно. Якщо ж уявити собі, що дійсно повністю запрацюють ці радикальні стовідсоткові мита — тут може бути негативний ефект для самих США. Зросте ціна на нафту, на бензин, та загалом на все. Тож скоріше за все, Трамп не піде на такі радикальні рухи. Більш можливі точкові дії: по банківському сектору, по тіньовому флоту російської нафти. І, безумовно, серед інструментів демонстрації тиску на РФ можуть бути додаткові постачання зброї Україні», — відзначив Володимир Фесенко в коментарі нашому ЗМІ.
Резюмуючи, запропоновані Трампом 100% мита поки що виглядають більше інструмент політичної гри, аніж реалістична економічна стратегія. Їх впровадження у повному обсязі, на жаль, навряд чи стане дієвим механізмом тиску на Кремль.
Наразі Трамп прагне одночасно зберегти імідж сильного лідера, уникнути нових економічних криз і задовольнити електорат, орієнтований на ізоляціонізм та внутрішню стабільність. Це спроба всидіти навіть не на двох, а на безлічі стільців одночасно. І вона, скоріше за все, приречена на провал.
