Нігерійський журналіст Амучіє описав модель редакції як центру знань
В Абуджі, Нігерія, журналіст і дослідник Макс Нвабуезе Амучіє описав Sundiata Post Model — запропоновану ним модель, за якою редакція може поєднувати журналістику з оригінальними дослідженнями, розробленням понять, збереженням інституційної пам’яті та поширенням наукових робіт. Про це він написав у колонці для Premium Times Nigeria.
Редакція як виробник знань
Автор стверджує, що африканські реалії часто стають матеріалом для теорій, концептуальні центри яких розташовані поза Африкою. На його думку, редакція, яка безпосередньо спостерігає проблеми, може самостійно розробляти поняття для їх пояснення, а не лише застосовувати підходи, створені деінде.
Серед елементів Sundiata Post Model Амучіє називає «подвійну архітектуру двигунів» — Media Operations і Knowledge Operations, що мають взаємно посилювати одне одного. Він також описує Realm of the Long Term із сімома складовими та послідовність успіху: операційний, інституційний, цивілізаційний і спадщину.
Літературний погляд Ачебе
Для пояснення ідеї інтелектуального суверенітету автор звертається до роману Чинуа Ачебе «Все розпадається», опублікованого 1958 року. На думку Амучіє, Ачебе змістив оповідну перспективу, поставивши суспільство ігбо в центр власної розповіді.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Амучіє окремо зазначає, що Ачебе не вплинув на формування Sundiata Post Model. Її інтелектуальну генеалогію він пов’язує із Зигмундом Фройдом, Едвардом Саїдом та Антоніо Ґрамші. Автор наголошує, що інтелектуальний суверенітет не означає ізоляції від світових ідей, а передбачає здатність створювати власні ідеї та представляти їх у глобальній дискусії.
Від робочого столу до архіву
За словами Амучіє, робочі матеріали про модель і Three-Month Sprint були опубліковані та архівовані на SSRN, Zenodo, Harvard Dataverse, SSOAR, Mendeley Data, Figshare та інших платформах. Він розрізняє архіви, які забезпечують тривале збереження робіт, і платформи для їхнього пошуку, зокрема ResearchGate, Google Scholar та Academia.edu.
Автор вважає, що архівована дослідницька робота, на відміну від газетної статті, пов’язаної з новинним циклом, може бути знайдена, процитована, оскаржена, розвинена або знову відкрита через роки. Свою ідею він підсумував принципом «чотирьох достатностей»: робочого столу — щоб почати, інституції — щоб підтримати, архіву — щоб зберегти, а світу — щоб перевірити ідею.
