Війна в Україні та на Близькому Сході, різка зміна пріоритетів у зовнішній політиці США поступово коригують архітектуру європейської безпеки, а також спонукають Євросоюз виходити за межі усталених альянсів і шукати нові партнерства, зокрема, в енергетиці та торгівлі.
Наскільки відчутні такі зміни та як вони впливають на сприйняття України в Європі, ми розпитали у польського депутата Європейського парламенту Міхала Кобоско, який входить до проєвропейської політичної групи «Renew Europe» (Оновити Європу).
Кобоско виступає за євроінтеграцію України, військову та фінансову підтримку нашої держави. Неодноразово заявляв про те, що, стримуючи російського агресора, українці гальмують його експансію на Польщу, країни Балтії та всю Європу.
В інтерв’ю UA.News Міхал Кобоско розповів про перспективи членства України в ЄС та можливі ризики, пов’язані з обранням нової влади у Болгарії та Словенії; про логіку нових торговельних угод та посилення оборонної кооперації у Євросоюзі; а також про готовність європейців протидіяти гібридним атакам росіян.
Про Угорщину та подолання кризи довіри
Немає сумнівів: ми стали свідками кризи довіри в Європейському Союзі. Дійсно, ситуація в різних країнах ЄС значно відрізняється. Ще донедавна Угорщина опинилася в найгіршому сценарії: бувши членом ЄС, країна тісно співпрацювала з Путіним, Кремлем та російською владою.
На мій погляд, відтоді як Росія напала на Україну, ми живемо у чорно-білому світі. Не можна грати одразу на два фронти. Або ти з нами і є членом Європейського Союзу, або ти йдеш назустріч очікуванням і потребам Путіна. Саме це й зробив Віктор Орбан. Тепер ми покладаємо великі надії на новий уряд Петера Мадяра в Угорщині і дивимося на це з оптимізмом.
Ми вітаємо угорський народ із фантастичними результатами виборів. Це, безсумнівно, сигнал від угорського народу про те, що він втомився не лише від Віктора Орбана особисто, а й від системи політичної корупції, а також від того факту, що Угорщина опинилася в опозиції до всіх інших держав-членів Європейського Союзу.
Про фінансову підтримку України в найближчі роки
Питання про надання Україні позики в розмірі 90 млрд євро почали обговорювати ще тоді, коли тривали дискусії про використання заморожених російських активів в Європі. Саме це, на мою думку, має стати основним джерелом майбутнього фінансування України, яке слід задіяти. Ми говоримо про гроші країни-агресора. Було б логічно, якби Росія виплатила Україні військові репарації. Але з Путіним і нинішньою російською адміністрацією цього очікувати не можна.
Коли Європейський Союз не зміг дійти згоди щодо використання заморожених активів Росії, з’явився альтернативний план Б щодо позики на 90 млрд євро. Але Угорщина — а точніше, Віктор Орбан — блокувала його протягом багатьох місяців. Як тільки цей процес буде розблоковано новим угорським урядом на чолі з Петером Мадяром, Європейський Союз повністю готовий надати перший транш.
Ми розуміємо, що ситуація з державним бюджетом України є досить скрутною, і не лише місяці, а й тижні відіграють вирішальну роль у надходженні коштів. Тому я очікую, що перший транш цього кредиту буде надано найближчими тижнями.
Ми точно знаємо, що Україна потребує цих коштів. Перш за все, щоб продовжувати захищатися, виплачувати зарплати військовим, фінансувати армію, закуповувати боєприпаси тощо. А також для підтримки державних інституцій, таких як школи, лікарні та всі інші державні структури, які роблять Україну справжньою державою.
Очевидно, що наразі ми не можемо розраховувати на фінансову допомогу Сполучених Штатів. Тому кошти Європейського Союзу мають для України принципове значення, і їх необхідно надати якомога швидше.
Про посилення санкцій проти Росії
Це ще одне питання, пов’язане з Угорщиною, яка за правління прем’єр-міністра Віктора Орбана заблокувала не лише 90 млрд євро допомоги для України, а й спроби посилити санкції проти Росії. Вона також виступила проти ініціатив, спрямованих на просування України в переговорах про вступ до Європейського Союзу.
Але проблема, яку я бачу на горизонті, — не Угорщина. Є інші держави-члени, які потенційно можуть змінити свій політичний курс. Нещодавно в Болгарії відбулися дострокові парламентські вибори. Переконливу перемогу здобула політична коаліція, яка виступає проти підтримки України та за припинення війни на будь-яких умовах. Ця коаліція прагне відновити відносини з російським урядом та скасувати деякі санкції, запроваджені проти Росії.
Політичні зміни в Софії, дійсно, можуть стати проблематичним сценарієм. Сподіваюся, цього не станеться. Хоча ми не можемо повністю виключити, що Угорщина змінить свій політичний курс, Україна може натомість зіткнутися з проблемами з боку Болгарії або Словенії, де також відбулися вибори. Як відомо, формування нового уряду в Словенії виявляється складним. Існує ймовірність, що колишній прем’єр-міністр Янез Янша, друг Віктора Орбана та союзник Росії, повернеться на посаду глави словенського уряду.
Важливо підкреслити, що недостатньо просто запровадити нові санкції; ми також маємо забезпечити їхню ефективність на практиці. Адже Росія знаходить способи обійти санкції або використовує їхні слабкі місця. З огляду на це, я переконаний, що 20-й та наступні пакети санкцій мають бути введені в дію якомога швидше. Однак важливо виявляти додаткові фактори ризику та враховувати їх як потенційні загрози під час підготовки нових санкційних заходів Європейського Союзу.
Про готовність ЄС захищати свої інтереси в світлі нової політики США
Проблема полягає в тому, що ми насправді не знаємо, чого очікувати від Сполучених Штатів Америки. Є слова, є рішення, є конкретні кроки. Наразі я б сказав, що ми чуємо набагато більше слів — і таких, що викликають занепокоєння та створюють проблеми — від адміністрації президента Дональда Трампа. Поки що реальних дій було небагато.
Сполучені Штати не зменшили свою військову присутність чи участь у європейських справах. США тісно співпрацюють з європейськими партнерами у поточній війні проти Ірану. Зокрема, американці використовують військові бази на європейській території, щоб продовжувати боротьбу проти іранського режиму.
На сьогодні ми ще не готові до такого повороту подій; ми не готові повністю захищати себе самостійно. Це потребуватиме часу та значних інвестицій. У цьому полягає проблема.
Саме тому ми підтримуємо всі рішення, спрямовані на підвищення бойової готовності Європи. Ми підтримуємо збільшення інвестицій у розвиток нашої оборонної промисловості та співпрацю в цій сфері між усіма членами ЄС. Раніше такого не було. Кожна країна розвивала свою оборонну промисловість самостійно і, по суті, не співпрацювала з іншими. Очевидно, що така діяльність вимагає значно більших інвестицій у виробництво зброї та боєприпасів. Це перший і найнагальніший напрямок.
Друга – це збільшення інвестицій у готовність наших армій до співпраці в рамках ЄС.
Хочу підкреслити, що я не вважаю можливим найгірший сценарій. Я маю на увазі виведення американських військ з Європи. У національних інтересах Сполучених Штатів залишатися залученими до подій у Європі, оскільки саме тут зараз відбувається справжня війна. У інтересах Сполучених Штатів залишатися активними. Але ми не можемо виключати сценарій, за якого США вирішать скоротити свій контингент тут.
Про енергетичну кризу та план реагування
Кожна країна ЄС стикається з різною ситуацією в енергетичному секторі та має різний енергетичний баланс. Однак загалом донедавна ми були значною мірою залежні від імпорту російської нафти та газу.
Коли у 2022 році в Україні спалахнула повномасштабна війна, мудрим рішенням було негайно шукати альтернативні шляхи постачання ключових енергоресурсів до Європи. Добре, що ми вже значно зменшили нашу залежність, а також маємо конкретний і чіткий план щодо поступового виведення російської нафти та газу з європейського енергетичного ринку.
Є деякі політики або країни в Європі, які хочуть повернутися до «business as usual» у відносинах з Російською Федерацією після війни. Однак із сьогоднішньої точки зору малоймовірно, що Європейський Союз як єдиний блок погодиться відновити попередній рівень залежності від російських енергоресурсів. Ми чудово розуміємо: для Кремля це не лише джерело грошей, а й джерело впливу та влади в Європі. Це зброя проти нас. Я повністю підтримую рішення європейських країн та Європейського Союзу щодо швидкого вилучення російських енергоресурсів з нашого енергетичного балансу. Хоча деякі країни залишаються залежними. Це видно з подій навколо нафтопроводу «Дружба» в Угорщині та Словаччині.
Загалом, як єдиний блок, Європа повинна шукати інші джерела енергії, зокрема нафту та газ. Саме це зараз і відбувається завдяки постачанням зі Сполучених Штатів, країн Перської затоки та інших джерел. Це правильне рішення.
Про нові історичні торговельні угоди ЄС
Перш за все, я хочу наголосити, що Європі необхідно працювати над новими торговельними угодами та партнерствами. Це особливо актуально після потрясінь у наших відносинах зі Сполученими Штатами, які були і залишаються ключовим торговельним партнером Європи.
Однак дуже важко продовжувати співпрацювати з партнером, який змінює правила з дня на день або намагається використовувати мита як основний інструмент впливу на надійних союзників. Я переконаний, що торговельні війни не мають сенсу, оскільки вони шкодять обом сторонам торгівлі. Як тільки один партнер підвищує мита, інший відповідає аналогічними заходами. Зрештою, за це платять споживачі та підприємства обох сторін.
Саме тому Європа повинна шукати нових союзників. Я дуже позитивно оцінив угоду про вільну торгівлю з Австралією. Адже йдеться про зміцнення економічних партнерських відносин із однодумцями-союзниками ЄС.
Що стосується угоди з країнами південноамериканського економічного блоку МЕРКОСУР, то ситуація дещо інша. Переговори тривали 25 років, угода вже укладена, але вона все ще викликає серйозні сумніви.
Тому ми маємо запровадити ефективні запобіжні заходи для захисту наших ринків та фермерів. Саме це питання ми зараз обговорюємо в Європейському парламенті, і воно є для нас джерелом серйозного занепокоєння.
Я переконаний, що Європа та європейці мають бути впевнені, що результати цієї торговельної угоди будуть позитивними, а не руйнівними для різних секторів нашої економіки.
Про реалістичні терміни вступу України до Європейського Союзу
Я твердо переконаний, що Україна є частиною Європи і зрештою має стати державою-членом Європейського Союзу. На мій погляд, у сучасній Європі майже немає місця для нейтралітету, адже цілком очевидно, що агресор знаходиться на сході.
Зрозуміло, що Україна не самотня. Вона входить до групи країн-кандидатів, які також беруть участь у переговорах. На мій погляд, Україна має стати членом Європейського Союзу якомога швидше. Тобто після закінчення війни та досягнення справедливого й тривалого миру. Для України це має першочергове значення.
Це також має відбутися після укладення остаточних угод та домовленостей з Європейським Союзом. Адже країни, які прагнуть членства в ЄС, мають виконати низку зобов’язань. Щоб приєднатися до цього «клубу», потрібно дотримуватися його правил.
Загальновідомо, що й до російської агресії, висловлюючись дипломатично, в Україні як державі не все працювало належним чином.
Тому ми сподіваємося, що після війни не лише буде відновлено інфраструктуру, а й значно підвищиться ефективність державних інституцій. Це має сприяти зменшенню корупції, яка є проблемою в усьому світі, зокрема в країнах Європейського Союзу. Але це не лише питання рівня корупції, а й того, наскільки ефективно з нею борються.
Отже, є багато питань щодо верховенства права, функціонування судів та всієї правової системи в Україні. Загалом, вам потрібно багато працювати, щоб побудувати кращу державу, посилити боротьбу з корупцією та обмежити вплив олігархів на економіку.
Окремий напрям переговорів з Європейським Союзом стосується сільського господарства та фермерства. Україна постачає продовольство та сільськогосподарську продукцію до багатьох країн світу, зокрема до ЄС. Важливим завданням буде пошук рішень та угод щодо експорту цих товарів до Європейського Союзу таким чином, щоб це не шкодило сільському господарству інших держав-членів. Я говорю про це дуже відкрито та відверто. Але це чутливі питання, які потрібно виносити на обговорення.
Мені важко точно сказати, коли Україна зможе приєднатися до Європейського Союзу. Технічно я сподіваюся, що це може статися до 2030 року. Але насправді для того, щоб Україна приєдналася до ЄС, необхідна згода всіх держав-членів Європейського Союзу. Це вже інша сторона питання.
Цей процес займе ще сім років, але я вірю, що коли ми поговоримо через 10 років, ми побачимо, що Європейський Союз розширився і включає не тільки Україну, а й Молдову, Албанію, Чорногорію та, можливо, інші країни Західних Балкан. Адже нам потрібен сильніший, більший і ефективніший Європейський Союз, щоб забезпечити наше спільне майбутнє та безпеку Європи.
Про готовність ЄС протидіяти гібридним атакам Росії
Гібридні атаки — це форма сучасної агресії. Вони так само небезпечні, як і фізичні напади із застосуванням зброї. Хоча вони й не вбивають людей миттєво, вони завдають значної шкоди країнам, які стають їхніми жертвами.
Європейський Союз повністю усвідомлює ризики, пов’язані з російською агресією. Немає сумнівів: за цим стоїть Росія. Кремль активно застосовує різні гібридні тактики проти Європейського Союзу та багатьох країн. Це стосується не лише східної частини Європейського Союзу, а й усього блоку.
Європейський Союз, Європейська Комісія та Парламент докладають чимало зусиль для протидії цим загрозам. Насамперед це передбачає підвищення обізнаності громадськості. Наші громадяни повинні знати, що відбувається, і усвідомлювати, що вони можуть стати жертвами гібридних атак у різних формах. Це пов’язано з тим, що росіяни активно використовують для таких цілей інформаційні ресурси, зокрема Інтернет та соціальні мережі.
Поширювати дезінформацію, фейкові новини або просто неправду досить легко, оскільки вони часто здаються цікавими та привабливими. Хоча, як правило, це не відповідає дійсності. Люди «лайкають» і поширюють таку інформацію, і це саме те, чого агресор від нас очікує. Тому нам потрібно підвищувати обізнаність громадськості.
Ми маємо залишатися пильними; наші розвідувальні служби повинні бути готовими протидіяти таким загрозам. Наприклад, використання Росією «тіньового флоту». Це також є формою гібридної агресії проти нас. Ці «тіньові» судна не лише транспортують російську нафту, обходячи або порушуючи санкції; їх також використовують для шпигунства по всій Європі. Як відомо, з суден «тіньового флоту» запускають різні типи дронів.
Про участь Польщі в європейських оборонних ініціативах
У питаннях оборони Польща є одним із піонерів та лідерів Європи. Польща — одна з небагатьох країн Європейського Союзу, яка ще задовго до нинішніх подій усвідомила серйозність загроз з боку Росії та реальну ймовірність війни в Європі. Багато років тому Польща почала інвестувати значні кошти у зміцнення своїх оборонних можливостей, розвиток збройних сил та вдосконалення системи цивільного захисту.
Наразі ми витрачаємо понад 4,1 % ВВП на оборону та безпеку, що є унікальним не лише в Європі, а й серед членів НАТО. Таким чином, ми готові до будь-якої форми агресії.
Я не стверджую, що ми зможемо захистити нашу країну самотужки. Чесно кажучи, сьогодні в Європі немає жодної країни, яка могла б захистити себе самостійно. Навіть Франція зі своїм ядерним арсеналом не здатна цього зробити, не кажучи вже про інші країни. Ось чому ми маємо разом зміцнювати нашу оборону. І маємо продовжувати військову та розвідувальну співпрацю зі США.
Але, працюючи разом, нам також потрібні лідери в цій сфері. Польща є одним із таких лідерів. Ми інвестуємо значні кошти в нашу оборонну промисловість. Ми використовуємо механізми фінансування ЄС, такі як SAFE (Security Action for Europe), які призначені для підтримки розвитку оборонних можливостей у всіх країнах-членах ЄС.
Водночас я переконаний, що, хоча Польща є лідером у питаннях оборони, ми маємо поглиблювати співпрацю з країнами-членами ЄС та нашими друзями. Спільними зусиллями ми зможемо стримати російську агресію.
Я не вважаю, що нам потрібно готуватися до війни. Однак важливо стримати Росію, продемонструвавши, що цього разу ситуація інша. Ми ставимося до цього серйозно і спрямовуємо значно більше ресурсів на оборону, щоб Росія відмовилася від своїх агресивних амбіцій. Європа має бути готова стримати Росію і не дати їй навіть думати про вторгнення в будь-яку країну Європейського Союзу. У цьому суть. Саме про це ми всі говоримо в Польщі.
