Санкції проти Росії самі по собі не знищують мережі впливу Кремля серед політичних та бізнесових американських еліт. Свідченням тому є скандал, що днями розгорівся навколо весільної вечірки старшого сина Дональда Трампа, яку оплатив близький до Путіна російський олігарх.
Хоча у Білому домі запевнили, що йдеться про дружбу та особисті стосунки, які не мають відношення до політики. Кремль публічно продемонстрував, що здатен налагоджувати зв'язки з американськими елітами, а ті, в свою чергу, готові приймати щедрі подарунки.
Цю публічну історію критики Дональда Трампа оцінили як банальну «політичну корупцію» та ініціювали перевірку платіжок. Прикметно, що виникла вона на тлі заяв про можливе посилення санкцій проти РФ після ухвалення закону імені Ліндсі Грема, тим самим підтверджуючи, що реальні відносини Вашингтона та Москви виявляються складнішими.
Як російський капітал продовжує шукати виходи на американські еліти та вести окремий переговорний трек про завершення війни в Україні та чи стануть нові «пекельні санкції» інструментом тиску на Кремль — у матеріалі UA.News.
Весілля на Багамах
24 травня на одному з приватних островів на Багамах пройшла розкішна весільна вечірка на честь одруження Дональда Трампа-молодшого — старшого сина президента США. Гучне святкування, яке згодом почали широко висвітлювати американські медіа, викликало питання щодо роботи контррозвідки та загалом загрози національній безпеці.
Річ у тім, що оренду острова, організацію самої вечірки та святкових феєрверків профінансував російський олігарх Умар Кремльов, близький до російського диктатора Володимира Путіна. Видання ProPublica з’ясувало, що Кремльов оплатив весільні витрати на сотні тисяч доларів. Платежі надходили від структури в Дубаї, що пов’язана з Міжнародною боксерською організацією (IBA), яку очолює Кремльов.
Окрім Кремльова, на весіллі також була «велика група людей, чия присутність спантеличувала інших гостей. Вони стояли осторонь, розмовляючи російською».
На весіллі також був присутній чоловік Іванки Трамп — сестри Дональда-молодшого — Джаред Кушнер, який є спецпредставником адміністрації Трампа з урегулювання війни Росії проти України. Його представники так і не відповіли на запити журналістів щодо його присутності на святкуванні, оплаченому російським олігархом.
Водночас на коментарі не скупилася дружина Дональда-молодшого, заявляючи, що «дорогий друг Умар дуже щедро влаштував для нас два неймовірні святкові вечори вже після весілля».
«Прикро, що таку особисту й радісну подію можуть перекручувати, надаючи їй політичного чи зловісного забарвлення, лише через те, ким є людина або звідки вона родом. Дружба не потребує політичних мотивів. Щедрість не завжди має прихований підтекст. І іноді весільний подарунок — це просто весільний подарунок. Нам пощастило мати чудових друзів з усього світу, і ми ніколи не соромитимемося своєї вдячності їм і не будемо за неї виправдовуватися», — написала Беттіна Трамп у соцмережі.
Представник Трампа-молодшого також не заперечив, що Умар Кремльов оплачував весільні витрати, пояснивши, що той є «особистим другом» сина президента. Вони, мовляв, познайомилися через спільного друга і потоваришували через любов до активного відпочинку та боксу — Кремльов очолює Міжнародну боксерську асоціацію, яку фінансує Газпром.
Пресслужба російського олігарха також підтвердила, що обох чоловіків «пов'язують дружні стосунки», мовляв, вони зав’язалися «кілька років тому». При цьому він «ніколи не обговорював політичні питання з жодним зі своїх американських друзів та знайомих».
Пізніше президент Дональд Трамп заявив, що особисто не знайомий із Кремльовим. Про фінансування вечірки в честь весілля його сина він сказав: «Нічого особливого!».
«Я гадки не маю, хто такий Умар, ніколи про нього не чув, і він не оплачував весілля Дону та Беттіни, яке відбулося в зовсім іншому місці та в інший день», — йдеться в заяві президента, поширеній Білим домом. Дональд Трамп також додав, що не був присутній на весільних урочистостях.
Відкритим залишилося питання, навіщо Кремльов допоміг профінансувати весільну вечірку Трампа-молодшого. Старший син президента США цілком міг оплатити ці рахунки самостійно. За оцінками Forbes, його статки сягають $300 млн.
Умар Кремльов — близький до Володимира Путіна олігарх з кримінальним минулим. За кілька днів до весілля Трампа-молодшого Кремльов перебував у Китаї у складі делегації, яка супроводжувала Путіна. Про це повідомляли китайські державні ЗМІ. А за місяць до цього скандалу Путін нагородив Кремльова Орденом Дружби.
Україна запровадила санкції проти Умара Кремльова, посилаючись на його близькість до Путіна та російських спецслужб. Медіа припускають, що фінансування весілля на сотні тисяч доларів – це «дрібниці», які стали публічними. При цьому решта реальних фінансових зав’язків залишаються прихованими.
Переговори з комерційним підтекстом
Контакти російських бізнесменів із представниками американської влади активізувалися на тлі спроб Вашингтона та Москви домовитися про припинення війни. Таким чином, нині тривають два переговорні треки. Перший — офіційна дипломатія через державних представників. Другий — неформальні контакти через російських бізнес-посередників з політичними та державними елітами США щодо послаблення санкцій та відновлення економічних зв’язків.
Про перебіг цих переговорних процесів писало видання Wall Street Journal наприкінці 2025 року у статті «Заробляйте гроші, а не воюйте: реальний план Трампа щодо встановлення миру в Україні». На основі інсайдерської інформації у розвідслужбах видання повідомило про контакти, які свідчать про можливе відновлення економічних та бізнесових відносин між Росією і США. Суть у тому, що Кремль переконує Білий дім у необхідності миру через бізнес, і Дональд Трамп та його адміністрація підтримують цю ідею.
Йшлося про те, що Геннадій Тимченко, Юрій Ковальчук та брати Ротенберги — олігархи з найближчого оточення Путіна — таємно відправляли своїх представників на закриті переговори з американськими компаніями. У центрі цієї приватної зустрічі був план завершення війни в Україні, який передбачав виведення із кризи російської економіки та участь американського бізнесу у прибуткових проєктах. Переговори стосувалися рідкісноземельних мінералів, видобутку газу й навіть відновлення роботи газогону Nord Stream.
Продовженням такого переговорного треку з комерційним підтекстом стала дипломатична місія спецпредставників президента США Дональда Трампа — його зятя Джареда Кушнера та бізнесмена Стіва Віткоффа. 5–6 вересня 2026 року вони відвідали Москву та Київ для обговорення мирних пропозицій.
Про комерційну складову візиту Джареда Кушнера разом зі спецпосланцем Стівом Віткоффом до Москви йшлося у гучних розслідуваннях західних ЗМІ. Наголошувалося, що Кушнер поєднує дипломатичне посередництво у припиненні війни в Україні зі своїм масштабним приватним інвестиційним бізнесом.
Показово, що в аеропорту Внуково американську делегацію зустрів Кирило Дмитрієв — очільник підсанкційного Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ). Перед зустріччю з Путіним Кушнер і Віткофф провели з Дмитрієвим 3,5-годинний діловий обід у ресторані в центрі Москви.
Критики зауважили, що Кушнер застосовує до війни в Україні суто комерційну модель, аналогічну його плану «Project Dawn» для Смуги Гази - проєкт відбудови на $112 млрд. А в Москві та Києві йшлося про рамки повоєнного відновлення, де приватні американські інвестори мають власні комерційні інтереси.
Колишній високопосадовець адміністрації Трампа, якого цитувало видання «The New Yorker», стверджував, що коли Кушнер та Віткофф тільки почали працювати над українським питанням, обидва мали обмежене уявлення про війну. За словами джерела видання, вони розглядали переговори здебільшого як ділову угоду.
«Вони думають, що це угода із нерухомістю. Схоже, вони не розуміють, що це війна», — сказав колишній американський урядовець.
Залучення своїх колег-бізнесменів, які замінили професійних дипломатів на переговорах щодо війни в Україні та Перській затоці, Дональд Трамп пояснював тим, що розглядає мистецтво геополітики як питання грошей та важелів впливу. Але зрештою, на думку західних оглядачів, такий бізнесовий підхід завершився провалом. Нині в американських політичних колах з тривогою обговорюють ситуацію, що надмірна опора Дональда Трампа на комерційні стимули прискорює занепад глобального домінування США.
Російські олігархи та санкції США
США запровадили персональні обмеження проти більшості російських олігархів наближених до Кремля. Водночас частині з них вдається залишатися поза американськими санкціями або періодично добиватися певного послаблення обмежень, враховуючи постійні зміни у міжнародних «чорних» списках. Найбільш помітні із цього переліку:
Володимир Лісін — основний власник Новолипецького металургійного комбінату (НЛМК), один із найбагатших людей РФ, який тривалий час уникав повного пакету найжосткіших санкцій США. Його статки оцінюють у $25,5 млрд, зароблених у сталеливарній та транспортній галузях. Незважаючи на документально підтверджені зв'язки НЛМК з російським оборонним сектором, де він отримав щонайменше 18 контрактів, Лісін знаходиться поза списком санкцій.
Леонід Міхельсон — голова правління газової компанії «Новатэк», голова ради директорів та найбільший акціонер нафтохімічного холдингу «Сібур», один із найбільших гравців енергоринку Росії. Станом на 2026 рік США не запровадили прямі персональні санкції проти нього, хоча він перебуває у списках санкцій України, Канади, Великої Британії та Австралії.
Дмитро Риболовлев — виїхав з Росії понад десять років тому. Відомий покупкою розкішного маєтку в Палм-Біч у Дональда Трампа за рекордні $95 мільйонів ще до його першого президентства, а також масовою скупкою елітної нерухомості. Власник футбольного клубу «Монако».
Іван Потанін – син олігарха Володимира Потаніна, президента «Норнікеля», був виключений із «чорних» списків США у червні 2026 року. Хоча сам Володимир Потанін перебуває під американськими санкціями, а також Великої Британії, України, Канади, Австралії, Нової Зеландії через близькість до Кремля. Він посідає друге місце у рейтингу 155 російських мільярдерів за версією Forbes (статки – $29,7 млрд).
Однією з причин, чому санкції не тиснуть на всіх російських мільярдерів, насамперед на «гаманців Путіна», є часто нескоординована санкційна політика західних держав. Цю проблему вже неодноразово досліджували західні аналітики, які вивчили тисячі санкційних документів, які запровадили Сполучені Штати, Велика Британія та Євросоюз. З’ясувалося, що більшість цих санкцій не перетинаються і не створюють критичних обмежень для ключових активів російських мільярдерів.
Крім того, російські олігархи де-факто підтримують ділові зв'язки у США через трасти та підставних осіб з американським громадянством. Ще один канал для обходу фінансових блокувань – купівля дорогих картин на аукціонах мистецтва. А також криптовалютні біржі, які використовують для транзиту тіньових грошей через американські та європейські платформи.
Американські експерти з питань санкцій пояснюють, що інколи запровадити санкції проти певних російських бізнесів майже неможливо, бо їхня роль на міжнародних ринках є критично важливою. Тобто, є причини не переслідувати деяких російських олігархів, а тримати їх під контролем.
До того ж, питання не у прізвищах мільярдерів, а в їхніх активах, які продовжують працювати на світових ринках. Росіяни, не маючи офіційних ліцензій, контролюють значні частки у великих міжнародних компаніях, які не підпадають під санкції та постачають продукцію до західних країн.
«Пекельні санкції» Ліндсі Грема
Законопроєкт, автором якого є покійний сенатор Ліндсі Грем, затятий прихильник України, уповноважує Дональда Трампа запровадити 100 % мита на п'ять найбільших покупців російської нафти та природного газу, а також на п'ять країн, які допомагають Росії обходити енергетичні санкції. Зокрема, серед найбільших покупців російської нафти упродовж останніх 12 місяців були Китай, Індія, Словаччина, Угорщина та Туреччина. Крім того, закон поширює санкції на російських високопосадовців, олігархів та членів їхніх сімей.
Після того, як законопроєкт ухвалили обидві палати Конгресу, президент Трамп підтвердив, що планує його підписати, повідомило видання WSJ, посилаючись на Білий дім.
Прихильники України у США переконані, що «закон Ліндсі Грема» продемонструє підтримку Києва з боку Вашингтона і дасть реальні важелі тиску на Москву, якщо та відмовлятиметься від мирних переговорів. Проте незрозуміло, чи насправді Трамп використовуватиме надані йому законом повноваження. Наприклад, ставку вторинних мит президент обиратиме сам – це не обов’язково будуть 100% мита. Якщо остаточне рішення щодо введення частини передбачених законом заходів залишається за президентом США, а не за Конгресом, то сам факт ухвалення закону ще не означає автоматичного застосування всіх його положень.
Ще один важливий момент – закон передбачає обов’язкове запровадження санкцій протягом 30 днів з моменту набуття ним чинності, та не потребує окремого рішення президента про запуск санкцій. Однак президент має право скасувати ці санкції, надавши Конгресу роз’яснення, що скасування відповідає інтересам нацбезпеки США. Конгресмени можуть заблокувати таке рішення Білого дому, якщо Палата представників та Сенат проголосують за Спільну резолюцію про несхвалення (Joint Resolution of Disapproval).
У такій політичній конструкції Кремль, схоже, намагатиметься посилити свої неформальні зв’язки із оточенням президента США, щоб тим самим стримувати санкції, апелюючи до комерційних інтересів. У цьому контексті досить симптоматично виглядає історія з фінансуванням весільної вечірки Трампа-молодшого та закритими бізнесовими контактами навколо можливого відновлення відносин США і Росії.
