Після слів Гібсона у США різко зросли рецепти на протипаразитарні препарати
У США після заяв актора Мела Гібсона у подкасті Джо Рогана різко зріс попит на протипаразитарні препарати, які в соцмережах почали пов’язувати з лікуванням раку, попри відсутність наукових доказів. Лікарі фіксують, що частина онкохворих починає вимагати ці ліки замість стандартної терапії, що викликає серйозне занепокоєння медичної спільноти, пише The New York Times.
У США знову спалахнула хвиля медичної дезінформації, яка вийшла з подкастів і соцмереж просто в реальні лікарні, і тепер лікарі кажуть про небезпечний зсув у поведінці пацієнтів, особливо тих, хто бореться з онкологічними захворюваннями.
Все почалося після епізоду подкасту Джо Рогана, де актор Мел Гібсон розповів історії про нібито дивовижне одужання своїх друзів від раку після прийому протипаразитарних препаратів, зокрема івермектину та фенбендазолу, і це відео швидко набрало мільйони переглядів, розлетівшись мережею як «просте пояснення складної хвороби».
Дослідження, опубліковане у JAMA Network Open, показало, що після цього випуску в США почала зростати кількість рецептів на такі препарати, хоча наукових доказів їх ефективності проти раку немає, а деякі з них взагалі не схвалені для використання у людей.
Онкологи попереджають, що ситуація стає небезпечною не лише через самі препарати, а й через те, що пацієнти починають відкладати або повністю відмовлятися від традиційного лікування, яке має доведену ефективність, замінюючи його порадами з інтернету та розповідями інфлюенсерів.
«Існує ідеальне поєднання страху, терміновості, невизначеності, інформаційного перевантаження, а потім ця відчайдушна потреба в надії», — сказала онкологиня Шиха Джайн, пояснюючи, чому подібні історії так швидко «зачіпають» пацієнтів.
Фахівці наголошують, що івермектин справді є зареєстрованим препаратом для лікування паразитарних інфекцій, але його використання проти раку не має клінічного підтвердження, а окремі лабораторні експерименти не можна переносити на лікування людей. «Я завжди кажу своїм пацієнтам, що ми не миші. І окремі дані одного чи двох пацієнтів не є доказом», — підкреслила онкологиня Елеонора Теплінскі.
Дослідники також звертають увагу, що навіть якщо деякі речовини виглядають перспективно на ранніх етапах експериментів, у більшості випадків — понад 90% — вони не проходять клінічні випробування на людях або виявляються неефективними. «А потім ми проводимо клінічні випробування цих препаратів на людях, і в переважній більшості випадків ці ліки не приносять користі або не є безпечними», — зазначив радіаційний онколог Скайлер Джонсон.
Лікарі кажуть, що найскладніше — це не самі препарати, а довіра пацієнтів, які приходять із вже сформованими переконаннями з соцмереж, і в деяких випадках відмовляються від лікування, повертаючись тоді, коли хвороба вже значно прогресує. «На той час, коли вони потрапляють до нас, їхній рак прогресує, і вони вже не піддаються лікуванню», — зазначила онкологиня Шиха Джайн, описуючи реальні наслідки таких рішень.
Медики підсумовують, що проблема давно вийшла за межі окремих випадків і стала системною, адже інформація про здоров’я в цифрову епоху поширюється швидше, ніж будь-які офіційні попередження, а емоційні історії часто звучать переконливіше за складні медичні пояснення.
