За сім місяців війни Україна неодноразово давала привід цивілізованому світові для здивування і захоплення своєю армією та бойовою мотивацією. Останні контратаки на Харківському напрямку та фактичний розгром російських сил зміцнили думку про те, що Україна, за меншої чисельності та оснащення, здатна виграти цю несправедливу війну.
Як західна преса оцінює успіхи ЗСУ на фронті і чому все ж таки збройні сили росії програють на полі бою – у нашій добірці аналітичних матеріалів від зарубіжних медіа.
The Washington Post: путін катастрофічно прорахувався в Україні
Редколегія видання аналізує успіх Збройних сил України на Харківському напрямку, називаючи події останніх днів на полі бою «важливим поворотним моментом у запеклій боротьбі України проти російського вторгнення», а армію супротивника – «незграбною».
«Війна в жодному разі не закінчена, але контрнаступ у Харківській області в черговий раз показав катастрофічні прорахунки президента росії володимира путіна щодо того, що Україна впаде, що вона здасться і буде зруйнована силою росії. Цього не сталося»
росія, пише редколегія, очевидно розраховувала, що наступна битва буде за Херсон, на півдні України, тому перекинула сили в тому напрямку. І була вражена, коли Україна вдарила на півночі Харківщини.
«За лічені дні українські сили взяли під контроль майже всю Харківську область, відкинувши місяці російської окупації та наступу. російські солдати кидають зброю і тікають на вкрадених велосипедах, переодягнувшись місцевими жителями, кидаючи також амуніцію та форму»
Українська армія продемонструвала винахідливість, використовуючи потужну артилерію та інше озброєння, надане Сполученими Штатами, щоб знищити російські шляхи постачання. Водночас цей контрнаступ ще не означає перемоги.
«Україна має продовжувати тиск на противника, щоби витіснити росію з інших регіонів; битву за Херсон ще потрібно провести. Захват останніх днів має стати нагадуванням Конгресу США та Європі про те, що максимальні зусилля щодо забезпечення України зараз – це інвестиції в успішний результат у майбутньому»
Україна потребує довгого списку необхідних систем озброєння. І недавній запит від Адміністрації Байдена про допомогу Україні в розмірі 13,7 млрд доларів – є слушним і заслуговує на швидку реакцію.
«Лідер росії не розуміє своєї дурості. Можливо, його увагу привернуть розбиті російські частини і війська, що біжать у страху. Але мало що відомо про те, як він відреагує»
Російські ракетні обстріли цивільних об'єктів електро- та водопостачання в Україні – мстива відплата, вважає видання.
«путін намагався тримати російський народ під контролем за допомогою пропаганди, але він також повинен хвилюватися, коли з'являються ознаки невдоволення, як в останні дні, коли місцеві політики в москві та санкт-петербурзі наважилися відкрито звинуватити його в державній зраді і закликати його піти у відставку»
Журналісти вважають, що путіну слід було б уважно прочитати повідомлення Володимира Зеленського після ракетних обстрілів:
«Ви все ще думаєте, що можете нас налякати, зламати, змусити піти на поступки? - запитав український президент. - Ви справді нічого не зрозуміли? Не зрозуміли, хто ми? Навіщо ми? Про що ми говоримо? Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас. Холод, голод, темрява і спрага для нас не такі страшні та смертельні, як ваша «дружба та братерство»», — додав Зеленський. «Але історія все розставить на свої місця. А ми будемо з газом, світлом, водою та їжею… і БЕЗ ВАС!»
The Washington Post: Україна ще не перемогла, але путін уже загнав себе в глухий кут
Ще одна стаття від TWP про значення контрнаступу України на Харківському напрямку – As Ukraine advances, Putin backs further into a corner («У міру того, як Україна просувається вперед, путін все більше заганяється в куток»). Автор аналізує наслідки успішної атаки ЗСУ для подальшого ходу війни.
«Війна в Україні може вступити у вирішальну нову фазу. Минулого тижня контрнаступ українських військ на околицях Харкова на північному сході країни ознаменувався приголомшливим успіхом, внаслідок чого російські сили були розгромлені на великій території аж до кордону з росією. Крім великих втрат, російські війська втратили значну кількість техніки, у тому числі десятки танків та бронемашин»
Автор вважає, що звільнення Харківщини посилило оптимізм щодо перемоги України у цій війні. росія називає свої втрати частиною стратегічного «перегрупування». Але аналітики думають інакше – в армії рф є надто очевидні проблеми, про які на Заході не підозрювали до вторгнення. Особовий склад, можливості логістики та командування ЗС росії – у всіх цих складових сильної оборони суттєві прогалини, кажуть чиновники Міноборони США.
«Занадто рано говорити, чи є це поворотним моментом у війні, — сказав британському журналу Economist один західний чиновник, — але це важливий момент, як з точки зору операцій, логістики, так і психології. ..Україна продемонструвала вражаюче оперативне мистецтво»»
Багато прихильників України сподіваються, що Київ зможе скористатися своєю перевагою. Українські сили зміцнюють свої позиції на північному сході та сподіваються закріпитися на півдні Херсонської області. Експерти вважають, що росія втратила ініціативу через недавні невдачі, виснаження своїх сил, падіння морального духу та неухильне зниження своєї боєздатності.
««Те, що ми спостерігаємо навколо Харкова, - це психологічна межа для певних російських сил», - сказав генерал Макмастер, колишній радник Білого дому з національної безпеки в адміністрації Трампа»
Макмастер закликав збільшити постачання зброї та військової техніки в Україну, включаючи важку бронетехніку та танки, які потрібні Києву, щоб «зберегти імпульс та ініціативу». Він також припустив, що союзники України допомагають країні «проеціювати силу на більшу глибину через Чорне море», відтісняючи російський флот від узбережжя України та роблячи російські бази в анексованому Криму «неспроможними» через загрозу ракетних ударів.
«Росія була настільки вразлива, пожартував Макмастер, що «я думаю, литовська армія могла б рушити на санкт-петербург прямо зараз»
Якщо говорити серйозно, то цього тижня президент Байден попередив, що розмови про перемогу передчасні і що війна буде затяжною.
«Президент росії володимир путін тепер має справу з більш вузьким і жорстким набором можливостей ведення війни. Протягом кількох місяців він чіплявся за вигадки про неминучу перемогу над «штучною» державою Україною і вселяв своїм співвітчизникам суперечливі сюжети – що війна, яку вони ведуть, – це екзистенційна битва за майбутнє росії, а також це добре контрольована кремлем «спецоперація». Основи путінської пропаганди почали руйнуватися, і він опинився в патовій ситуації, за якої він не може змиритися з поразкою і здобути вирішальну перемогу»
Близькі до кремля ультранаціоналістичні радикали закликають до радикальних заходів, аж до загальної мобілізації російського населення.
«У путіна, безумовно, є воля до продовження цієї війни, але він значною мірою діяв, маючи ілюзію, що російські військові перемагають і зрештою переможуть», — сказав Майкл Кофман, директор з російських досліджень в Арлінгтонському центрі військово-морського аналізу. - Як тільки ця ілюзія розвіється, політичні витрати для автократа, що укорінився, можуть зрости»»
Ставлення людей до війни, вважає Кофман, справді змінюється, якщо вони знатимуть, що їхніх дітей відправлять воювати. Тим часом сам путін, схоже, загруз у стратегічному хаосі і все більше і більше ізолюється. Все ще невирішеним залишається питання, чи вдасться російський диктатор до використання ядерної зброї, оскільки здатність росії перемогти Україну зменшується.
Деякі аналітики вважають, що путін не «настільки божевільний». Оскільки ядерний удар зробить його «глобальним ізгоєм» і, ймовірно, зруйнує відносини з країнами, які залишалися відносно дружніми стосовно москви, насамперед з Китаєм та Індією.
«Макфол проводить паралелі між війною путіна проти України та кампанією, розв'язаною проти Афганістану Леонідом Брежнєвим у 1980 році. У результаті радянський лідер виявився втягнутим у затяжну війну, що передувала розпаду срср»
Деякі західні аналітики прогнозують, підсумовує автор, що зрештою Україна здобуде перемогу в цій війні, що також призведе до падіння путінського режиму в росії.
New York Times: Україна перехопила імпульс у війні, але перемога ще далеко
Авторський лонґрід у New York Times Ukraine's Sudden Gains Prompt New Questions for Commanders («Раптові успіхи України ставлять нові питання командуванню») аналізує розстановку сил на фронті та перспективи подальшого розвитку війни, називаючи останні втрати росіян під Харковом «драматичним, деморалізуючим розгромом».
«Після того, як приголомшливий наступ України на її північному сході змусив російські війська до хаотичного відступу та змінив поле бою на сотні миль, українські лідери зважували в понеділок свої сили, що може визначити найближчий хід війни»
Автор зазначає, що розтягування української армії, яка все ще набагато менша і менше оснащена, ніж противник, на надто велику відстань, може зробити війська вразливими для нападу. Занадто повільне просування чи не на правильній ділянці – вірогідність упустити можливість. А надто довге очікування може призвести до того, що лінія фронту замре з настанням холодів.
«Вигнавши російські війська зі значної частини стратегічної території у північно-східній частині Харківської області, українські сили можуть просунутися на Донбас, промислово розвинену східну територію, яку президент росії володимир путін зробив центральною у своїх військових цілях, заявивши про суверенітет цього регіону як основне виправдання вторгнення у лютому»
Зараз росія контролює майже 90% Донбасу, куди її збройні сили змістили більшу частину своєї уваги після поразки навесні під Києвом. Якщо Україна поверне собі хоча б частину регіону, то це буде неприємний удар для кремля.
За останні дні Україна змогла повернути сотні квадратних миль раніше окупованих територій на Харківщині та Херсонській області на півдні, і ці військові успіхи підтверджують американські джерела. Але Україна може зіштовхнутися із серйозними «пастками», якщо піде далі, вважає автор.
«Будь-яке просування в майбутньому означатиме, що українські сили ще більше розширюватимуть свої лінії постачання, виснажуючи конвої з пальним, боєприпасами та підкріпленням, оскільки їм доведеться відійти далі від своїх встановлених центрів матеріально-технічного постачання»
Це може зробити українські підрозділи вразливими, сказав Джон Блексленд, професор досліджень з безпеки та розвідки в Австралійському національному університеті в Канберрі. Водночас, російська контратака «не обов'язково станеться», частково тому, що бойовий дух армії росії, схоже, падає.
«Аналітики кажуть, що російському військовому керівництву доведеться тверезо поглянути на реальний стан своїх збройних сил, виснажених і деморалізованих, щоб визначити, які цілі кремля вони зможуть виконати в найближчі місяці, якщо такі будуть»
Нинішній український наступ «був стрімким проривом, спрямованим на те, щоб скористатися вигідними позиціями та слабко укомплектованою російською обороною», — сказав Майкл Кофман, директор із російських досліджень дослідницького інституту C.N.A. в Арлінгтон, Вірджинія.
««Імпульс нині на боці України, а нещодавня низка перемог навколо другого за величиною міста країни Харкова означає, що українські війська готові просуватися далі на схід… Тепер Україна має можливості використовувати імпульс на Донбасі, сказав Кофман. Російські сили, додав він, «в найближчому майбутньому оборонятимуться»»
Здатність України відбити приблизно 1000 квадратних миль навколо Харкова за лічені дні багато в чому була обумовлена відступом росіян, оскільки війська росії відійшли, щоб уникнути оточення, особливо поблизу стратегічно важливого міста Ізюм.
«За словами пана Кофмана, виведення російських військ із Харківської області та залізничного вузла в Ізюмі дало українцям «можливість швидко переміститися» в інші райони країни. Він також зазначив, що українські війська мають перевагу у живій силі та можливість проводити «операції більш ніж на одному напрямку», маючи на увазі окремий наступ, який відбувається на півдні України, в районі портового міста Херсон»
За словами аналітиків, здатність України зібрати війська для атаки у двох напрямках була значним досягненням. І тепер, уздовж новоствореного українського фронту в Харківській області українські війська мають не лише готуватись до майбутніх наступів, а й зміцнювати свої позиції.
Російські війська, схоже, залишили велику кількість техніки, як і під час поспішного відступу з Києва, що дуже корисно для України. Кожна діюча російська техніка, захоплена в ході недавнього наступу, ймовірно, опиниться на фронті протягом декількох тижнів, якщо не днів, замінивши зношену техніку радянських часів в Україні.
«Водночас вікно можливостей для України скористатися деградованим моральним духом росії і безладним відступом швидко закривається. Кожен день російські сили встигають окопатися та збирати підкріплення, будувати нові оборонні лінії та готуватися до повернення до багатомісячного статусу потужної артилерійської битви. росія зберігає перевагу в зброї та запасах, а путін протягом усієї війни не виявляв жодних ознак послаблення військового нападу. Минулого тижня він заявив, що росія «нічого не втратила і нічого не втратить», відкидаючи на той момент втрати своєї країни»
За словами аналітиків, зі знищенням російської оборони Харкова та передислокацією її військ в інші місця, останні решта російських ліній фронту – на Донбасі та на півдні України – ймовірно, стануть місцем, де відбуватимуться наступні вирішальні наземні битви.
У відповідь на успішні контратаки українців москва продемонструвала свою готовність покарати Україну, вдаривши ракетами по електростанціях та їх підстанціях на сході країни. З цього є лише один висновок, підсумовує автор: незважаючи на сильну поразку росіян, війна далека від завершення.
The Guardian: росія програє, тому що її армія слабка і непідготовлена
Незважаючи на велику вогневу силу, російські війська не змогли реалізувати свій потенціал в Україні. До такого висновку доходить автор The Guardian у матеріалі Russia’s underperforming military capability may be key to its downfall («Неефективний військовий потенціал росії може бути ключовим у її падінні»). Ця стаття присвячена детальному аналізу недоліків російської армії.
«З точки зору кількості їх утворень та технологій, наземні сили росії в Україні все ще становлять серйозну загрозу в ряді напрямків. На практиці, однак, вкрай малоймовірно, що російські збройні сили зможуть оговтатися від своєї все більш смертельної траєкторії на полі бою, хоча для їх поразки необхідний час та жорстокі битви»
Проблема полягає в тому, що росія, з її ресурсами та військовим потенціалом, має багато слабких місць. Наприклад, слабкість російської техніки, як правило, полягає в тому, що вона негнучка, призначена для виконання одного конкретного завдання, а одночасне використання декількох поколінь систем ускладнює технічне обслуговування. Ця проблема серйозно загострилася в Україні, оскільки росіяни вивозять зі складів багато поколінь обладнання, щоб компенсувати втрати.
росіяни також мають логістику, мають надмірні виробничі можливості, але в той же час спостерігаються проблеми з високоточною зброєю, оскільки росія змушена імпортувати критичні електронні компоненти.
«російські збройні сили були створені для проведення коротких, але інтенсивних війн. Без повної національної мобілізації армія занадто мала, а підрозділам не вистачає тилового забезпечення, оснащення якого не підходить для затяжної війни. Коли восени 2021 року російські військові віддавали накази своїм війська, вони оцінили необхідність їх розгортання протягом дев'яти місяців. Тепер вони досягли цієї межі. Українці, навпаки, організували свої збройні сили з 2014 року саме для такої війни»
Одним з найбільших недоліків російської армії є лідерство та освіта, вважає автор. Тому що культура лідерства є диктаторською та підтримується страхом. кремль структурно заохочує корупцію, що завдає шкоди російській логістиці.
«Страх покарання створив армію, в якій солдати вперто будуть дотримуватися наказів, навіть якщо вони більше не мають сенсу. Наприклад, російські артилерійські підрозділи зазвичай обстрілюють цілі в порядку отримання вогневих завдань без будь-якої контекстної пріоритетності. Навіть коли нові розвіддані вказують на те, що ціль перемістилася, російські підрозділи часто атакують попередні позиції, даючи цілям час на переміщення»
Неефективне керівництво також означає, що росія має серйозні проблеми з персоналом. Існує обмежене кар'єрне зростання для солдатів-довгостроковиків. Це призводить до проблем із утриманням, через що російські збройні сили продовжують залежати від призовників.
«Зі швидким старінням населення росії не вистачає молодих новобранців. Низький рівень життя в більшій частині країни призводить до того, що війська не знайомі з багатьма сучасними технологіями. Більше того, за відсутності чіткої ідеології чи сильного лідерства в підрозділах, війська значною мірою немотивовані, не працюють ефективно як команди і не хочуть ризикувати життям один заради одного. Тому російській піхоті не вистачало наступальної бойової сили»
Ці проблеми посилювались у міру зростання кількості жертв серед росіян. Цілком ймовірно, що однією з слабших сторін військової системи російської федерації є навчання. По-перше, його просто недостатньо. Наприклад, на початку війни на кордоні з Україною було менше 100 повністю підготовлених російських пілотів, незважаючи на те, що росія мала щонайменше 317 бойових літаків у театрі військових операцій.
«По-друге, російські солдати, як правило, проходять підготовку, яка тісно пов'язана з поставленим перед ними завданням. Це робить ці війська негнучкими, позбавленими ситуаційної поінформованості про те, що робиться навколо них, та нездатними прикривати завдання одне одного. По-третє, росіяни проводять більшу частину навчання у своїх підрозділах. Оскільки підрозділи перебувають в Україні, вони мають дуже мало можливостей для навчання новобранців перед відправкою на війну»
Все це серйозно ускладнює мобілізацію та формування нових частин. Україна має труднощі з навчанням, тому що, на відміну від росії, її об'єкти зазнають ракетного обстрілу, звідси й важливість навчання у Великобританії, але воно є набагато якіснішим.
«Незважаючи на перевагу в техніці над Україною на початку війни, росія значно відстає. Більше того, інституційні слабкості роблять її збройні сили набагато менш адаптованими. Тепер, коли російські війська поступаються за чисельністю, не мотивовані, а їхнє обладнання погіршується, перспективи кремля стрімко зменшуються»
