Розбірки торговців нафтою вдарили по «Роснефті» і бюджету Кремля, — Bloomberg
Серйозний конфлікт між ключовими фігурами російського нафтового бізнесу загрожує системі експорту, від якої Кремль залежить для фінансування війни проти України.
Про це повідомляє Bloomberg.
За даними видання, торговці, які контролюють основну частину поставок нафти «Роснефті», почали викривати зв'язки конкурентів із росією, намагаючись викликати проти них західні санкції.
Джерела, посилаючись на внутрішні документи, зазначили, що протистояння між нафтовим трейдером Муртазою Лахані та двома азербайджанськими бізнесменами - Етібаром Еюбовим та Тахіром Гараєвим - уже коштувало «Роснефті» та російській державі мільярди доларів. Через знижки та зростання витрат ситуація загрожує генеральному директору компанії Ігорю Сєчіну.
Після того як США вперше запровадили санкції проти самої «Роснефті», а російська економіка продовжує слабшати, путін опинився у складній позиції. Дохід «Роснефті» за перше півріччя впав на 68%, а вартість нафти знизилася майже на 20% із січневих максимумів.
Новий конфлікт всередині експортної мережі загрожує ще більшими фінансовими втратами.
Джерела Bloomberg стверджують, що союзники Ейюбова і Гараєва намагалися публікувати матеріали в російських виданнях, щоб привернути увагу Заходу до зв'язків Лахані з «Роснефтью», але у відповідь Лахані почав власну кампанію, намагаючись вивести своїх суперників на радари західних регуляторів.
Компанія Coral Energy, заснована Гараєвим 2010 року (пізніше перейменована на 2Rivers), навіть звернулася до лобістів у Вашингтоні, щоб донести до американських і європейських чиновників інформацію про діяльність конкурентів.
Схожі методи використовувалися в сірих схемах торгівлі нафтою вже не раз, а розголошення даних про конкурентів призводило до санкцій і втрати партнерів.
Після того як 2024 року Велика Британія і ЄС ввели санкції проти мережі азербайджанських трейдерів, їхній бізнес зіткнувся із серйозними обмеженнями, а банки, страхові компанії та брокери почали уникати угод із ними, кожен контракт став обходитися дорожче.
У результаті «Роснефть» була змушена пропонувати додаткові знижки і шукати альтернативні маршрути поставок, що призвело до нових втрат. Сукупні збитки для компанії та російського бюджету обчислюються мільярдами доларів.
«Ці суперечки показують, наскільки вразлива система обходу санкцій у росії», — зазначила експертка Тетяна Мітрова з Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету.
Кремль покладається на обмежене коло непрозорих посередників, щоб експортувати нафту й отримувати валюту, додала вона.
«Коли вони починають воювати між собою, це ставить під загрозу мільярди експортних доходів і демонструє, як мало контролю Москва реально має над цими офшорними структурами», — сказала Мітрова.
Лахані, Ейюбов і Гараєв - імена маловідомі широкому загалу, але з початку вторгнення рф в Україну саме вони забезпечували потік сотень мільйонів барелів російської нафти.
Лахані, який раніше називав себе «людиною Glencore в Багдаді», став ключовим партнером Сєчіна після 2022 року, обходячи західні санкції через мережу компаній в ОАЕ.
У 2024 році його позиції почали слабшати, коли Ейюбов і Гараєв швидко посіли місце головних трейдерів «Роснєфті». Їхня структура, що діє через офшори та за підтримки зв'язків в азербайджанському уряді, витіснила Лахані з ринку, проте вже у 2025 році він повернувся, зміцнивши позиції в Дубаї та знову ставши посередником між Москвою та азійськими партнерами.
Активізація Лахані викликала роздратування в азербайджанських трейдерів, проти яких діють санкції, і вони посилили інформаційні атаки. Для Сєчіна це стало ще однією проблемою на тлі падіння прибутку і санкційного тиску.
«Це симптом зростаючої напруги всередині російської військової економіки», - підсумувала Митрова.
Залежність від невеликої групи посередників робить російську нафтову систему вкрай нестабільною, додала вона.
Чистий прибуток російської державної нафтогазової компанії «роснефть» за підсумками 2022 року скоротився на 7,9% на тлі введених Заходом санкцій.
Раніше повідомлялося, нафтова компанія держави-агресора «роснефть» подала позов проти федерального уряду Німеччини через перебирання під державний контроль її німецьких дочірніх компаній. Згодом суд у Німеччині відхилив позов роснефті до німецького уряду та підтвердив законність його рішення про передання нафтопереробного заводу російської компанії під зовнішнє управління.