Як піца пройшла шлях від неаполітанської вуличної їжі до світової страви — Cyprus Mail
Сучасна піца сформувалася в італійському Неаполі у XVIII–XIX століттях, коли коржі з начинками стали популярною вуличною їжею серед робітничого населення міста. Її попередниками були прості пласкі хліби, які в античному Середземномор'ї готували греки, єгиптяни та римляни, додаючи до тіста олію і трави.
Як повідомляє Cyprus Mail, важливу роль у становленні знайомої нині піци відіграли помідори, завезені з Америки у XVI столітті. Спершу до них ставилися з недовірою, однак згодом вони стали центральним продуктом неаполітанської кухні.
Від Неаполя до інших країн
Із помідорами пов'язують появу відомих різновидів піци, зокрема «Маргарити», яку, за поширеною версією, створили на честь королеви Маргарити Савойської. Згодом піца вийшла за межі Неаполя, поширилася Італією, а потім світом, пристосовуючись до місцевих смаків, але зберігаючи основу у вигляді тонкого запеченого тіста з різними начинками.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
В Італії склалися регіональні варіанти страви. Римський стиль відомий хрусткою основою, а сицилійський — товстішим тістом, яке часто випікають у прямокутних формах і доповнюють помідорами, цибулею та анчоусами.
Нові стилі та місцеві інгредієнти
У XX столітті італійські мігранти сприяли популяризації піци у Сполучених Штатах. Там виникли, зокрема, нью-йоркський варіант із тонкою скоринкою та чиказький стиль deep dish. Сьогодні піца поєднує статус масової страви та ремісничого продукту: кухарі експериментують із закваскою, традиційними сортами зерна й сезонними локальними інгредієнтами.
У літніх варіантах часто використовують свіжі помідори, базилік і кабачки, узимку — більш насичені сири та м'ясні вироби. На Кіпрі піцу нерідко готують із місцевими продуктами, зокрема халумі, оливками й орегано. У 2017 році неаполітанську піцу внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, відзначивши майстерність приготування тіста, ферментації та традиційного випікання в дров'яній печі.
