Повернення вкраденої пам’яті Іраку у Венеційській бієнале
Ірак уперше так масштабно виводить на міжнародну арену археологічну спадщину, яка десятиліттями залишалася всередині країни або була втрачена під час воєн. У Венеційській бієнале павільйон «Архаїка» поєднає сучасне мистецтво з артефактами, яким понад 7 тисяч років, і це перетворює виставку на розмову про втрати, війну і пам’ять, пише Marie Clarie.
У центрі іракської експозиції — павільйон із промовистою назвою «Архаїка», де поруч існують дуже різні часові пласти. Сучасні художні роботи сусідять із предметами, створеними тисячоліття тому: медичними інструментами, глеками, іграшками та статуями, які походять із ранніх цивілізацій Месопотамії. Це речі, що пережили тисячі років, але знову опинилися в полі розмови про крихкість культурної пам’яті.
Окремий акцент — на трагедії 2003 року, коли Національний музей Іраку був розграбований під час війни. Із приблизно 15 тисяч викрадених експонатів вдалося повернути лише близько чотирьох тисяч, і ця втрата досі визначає те, як країна говорить про свою історію. Сам факт присутності цих артефактів у Венеції звучить як нагадування про те, що культурна спадщина не є абстракцією — вона може бути втрачена буквально за кілька днів.
Павільйон вибудовує не музейну тишу, а радше напружений діалог між минулим і теперішнім, де стародавні предмети не виглядають «екзотикою», а стають свідками історії, яка не завершилася. Тут археологія перестає бути лише наукою про минуле і перетворюється на спосіб говорити про сучасні рани.
Назва «Архаїка» працює як просте, але точне визначення: це не повернення назад, а спроба зрозуміти, як давні речі продовжують жити в теперішньому, навіть коли їх намагалися знищити або забути.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Німецький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став не просто виставкою, а дуже особистою історією про пам’ять, війну та відповідальність. Проєкт «Ruin» («Руїна») готували художниці Генріке Науманн і Сун Тьєу разом із кураторкою Кетлін Реінгардт, але за кілька місяців до відкриття Науманн померла від раку.
Фінський павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року буквально живе за законами природи. Художниця Дженна Сутела створила проєкт Aeolian Suite, у якому головним «режисером» виступає вітер.
Сальвадор уперше в історії представить власний національний павільйон на 61-му Венеційському бієналі, і вже сам цей факт став важливою культурною подією. Проєкт «Картографуючи переміщення» пропонує подивитися на світ через досвід людей, які змушені залишати свої домівки, і через те, як ці історії формують сучасність.
Павільйон Чехії та Словаччини на 61-му Венеційському бієналі цього року повертається до тем, які довго залишалися поза прямою розмовою. Проєкт «Мовчання крота» пропонує дивитися на історію не через гучні події, а через те, що було замовчано після 1989 року і продовжує впливати на сьогодення.
Павільйон Нової Зеландії на 61-й Венеційській бієнале продовжує традицію звернення до корінної культури маорі та зв’язку людини з природою. Цьогорічний проєкт Фіони Пардінгтон «Taharaki Skyside» перетворює музейні образи птахів на складну розмову про пам’ять, духовність і колоніальну історію.
Канадський павільйон на 61-й Венеційській бієнале цього року став одним із найспокійніших і водночас найтривожніших просторів виставки. Художник Аббас Ахаван буквально відтворив зруйновані пам’ятки світової історії — але зробив це з матеріалів, які самі приречені на руйнування.
Павільйон Естонії на 61-й Венеційській бієнале цього року відмовляється від ідеї завершеної виставки і пропонує натомість живий процес, який триває просто на очах у глядачів. Проєкт «Будинок неба, що протікає» перетворює простір павільйону на відкриту студію, де мистецтво буквально народжується щодня.
Грецький павільйон на Венеційській бієнале 2026 перетворюється на інтерактивну гру, де глядач уже не спостерігач, а учасник. Проєкт «Кімната для втечі» змушує взаємодіяти з простором і власними реакціями, а не просто дивитися на мистецтво. Це спроба показати, як люди сьогодні шукають спосіб «втекти» від реальності, але насправді залишаються всередині неї.
Американський павільйон на Венеційській бієналі цього року працює з темами соціальної ізоляції та маргіналізації, подаючи їх через абстрактне мистецтво. Художник Марк Бредфорд створює простір, який глядач проходить як карту, орієнтуючись не на міста, а на емоції. Окремою частиною проєкту стає взаємодія з ув’язненими, які виробляють речі для продажу.
Польський павільйон на 61-й Венеційській бієнале входить у виставку з високими очікуваннями після помітного попереднього проєкту, який задав дуже сильну планку. Цьогоріч Польща пропонує інший, але не менш амбітний жест — виставку «Рідкі язики», яка досліджує, як можна говорити без звичних слів.
Французький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді.
Ісландський павільйон на Венеційській бієнале цього року працює як іронічна казкова інсталяція, де мистецтво створюють не люди, а тролі. Проєкт оживляє звичайні речі за допомогою звуку і світла, перетворюючи їх на частину фантазійного світу.
Велика Британія на 61-му Венеційському бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
