У Нью-Йорку обговорили, як адаптувати лікування хронічних хвороб до життя пацієнтів — TIME
На форумі TIME100 Health Leadership Forum у Нью-Йорку, США, учасники дискусії закликали будувати допомогу людям із хронічними захворюваннями з урахуванням їхнього повсякденного життя, психологічного стану та потреб у підтримці. Про це повідомляє TIME.
Життя після встановлення діагнозу
Ведучий радіошоу Elvis Duran and the Morning Show та активіст із питань діабету 1 типу Гарретт Фогель розповів, що у 11 років його батьки спершу прийняли симптоми хвороби за грип. До моменту госпіталізації рівень цукру в його крові перевищував 1000.
За словами Фогеля, після діагностування діабету пацієнтам і їхнім родинам доводиться виконувати значну емоційну роботу. Ендокринолог пояснив йому медичні аспекти хвороби, однак батьки значною мірою допомагали впоратися з її емоційними наслідками. Він зазначив, що понад три десятиліття потому все ще вчиться жити з діабетом, а технології, готовність ставити запитання та спілкування з людьми зі схожим досвідом полегшили щоденне управління станом.
Технології та менше щоденних рішень
Президентка і генеральна директорка Insulet Ешлі Макевой заявила, що розробка технологій для управління діабетом має спиратися не лише на клінічні дані, а й на розуміння щоденного досвіду пацієнтів. Insulet виробляє безтрубкову інсулінову помпу Omnipod.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Макевой наголосила, що діабет 2 типу є хронічним прогресуючим захворюванням, але люди з таким діагнозом через поширені уявлення не завжди отримують стільки ж співчуття, як пацієнти з діабетом 1 типу. Вона розповіла, що компанія працює над технологією, яка має скоротити кількість рішень, які пацієнт мусить ухвалювати самостійно: зокрема щодо введення інсуліну під час їжі, ручного коригування дози та налаштувань системи. На її думку, це може спростити рекомендацію таких технологій і нагляд за пацієнтами для лікарів первинної ланки, а не лише ендокринологів.
Психологічна підтримка
Психіатриня та дослідниця Джудіт Джозеф наголосила, що лікування хронічної хвороби повинно враховувати психологічний стан людини. Вона зазначила, що медичне середовище може здаватися пацієнтам стерильним і лякаючим, а через це вони можуть відчувати, що лікарі їх не помічають.
Джозеф також звернула увагу на роль онлайн-спільнот. За її словами, пацієнти з рідкісними захворюваннями, які почувалися невидимими, знаходили підтримку через соціальні мережі, обмінювалися досвідом і могли обговорювати отриману інформацію зі своїми лікарями. Вона закликала людей із хронічними станами не пов’язувати хворобу з особистою провиною чи соромом.
