28 квітня Верховна Рада підтримала в першому читанні проєкт нового Цивільного кодексу України. Цивільний кодекс України (ЦКУ) — це основний законодавчий акт, що регулює майнові та особисті немайнові відносини між фізичними та юридичними особами. Він визначає права власності, договірні відносини, право інтелектуальної власності та спадкування, встановлює правила цивільного обороту, захищає права осіб та визначає межі їхніх обов'язків, тощо.
Новий ЦКУ мав стати фундаментальною реформою у приватному праві, адже документ не змінювався понад 20 років. Втім, вже на етапі підготовки та розгляду в першому читанні він викликав хвилю критики з боку суспільства.
Серед дискусійних питань — визначення сім'ї як союзу чоловіка і жінки, питання релігійного статусу шлюбу, норма, яка дозволяє вступати в шлюб з 14 років за особливих обставин (її вже прибрали), можливі обмеження для журналістів-розслідувачів, зміни у сфері права власності та захисту державного майна, тощо. Також окремі активісти та організації вважають, що деякі положення можуть суперечити європейським стандартам прав людини та зобов'язанням України в процесі євроінтеграції — зокрема, в питаннях, пов'язаних з ЛГБТ.
Як би там не було, але процес ухвалення нового ЦКУ триває, і Верховна Рада вже прийняла документ за основу. В подальшому його чекають нові обговорення, правки, після чого Кодекс ухвалять в цілому та направлять на підпис президентові.
Чому Цивільний кодекс вирішили змінити саме зараз? Чи справді в цьому була нагальна потреба? Що нового чекає на українців? Видання UA.News звернулося з цими питаннями до експертів. Детальніше — в нашому матеріалі.
Будемо сподіватися на осучаснення: соціальний експерт, нардеп 6-7 скликань Андрій Павловський
Взагалі-то ця ідея не нова, а якраз-таки стара: змінити всі попередні кодекси, й загалом те законодавство, яке перейшло до нас ще з часів УРСР. Наприклад, взяти той же Житловий кодекс. Ось це така собі модернізація законодавчих практик.
Наскільки вона на часі та на потребі саме зараз, чи це все глобально потрібно лише авторам нового ЦКУ — це питання дискусійне, я не беруся тут щось стверджувати. Будемо сподіватися, що найбільш важливі для громадян моменти в Цивільному кодексі будуть осучаснені — тим більше, що там дуже багато питань перейшли з уже ліквідованого Господарського кодекса. Мені також складно сказати, чи є це справді потрібною ініціативою тут і зараз, чи йдеться про якесь відволікання уваги від чогось. Бо якщо чесно, у нас завжди глобально щось від чогось відволікає та переключає увагу.
ЦКУ треба доопрацювати, інакше непорозумінь буде більше: політолог Максим Гончаренко
Новий Цивільний кодекс — суто технічний документ, який намагалися подати як євроінтеграційну перспективу чи якусь суттєву зміну правил гри для пересічних українців. Але фактично найбільш резонансні пункти вже мали прояв у старому законодавстві. Як приклад — так зване «відшкодування«» витрачених на весілля коштів у разі відмови після заручин: ця практика родом ще зі Статті 31 Сімейного кодексу. Тобто нічого радикально нового не ввели.
Дивлячись на процес прийняття цього рішення, в мене складається враження, що його ухвалювали поспіхом. Цим можна пояснити і скандали навколо формулювань, і скандал щодо можливості одруження з 14 років, і відсутність маркерних євроінтеграційних ініціатив, як-то рівні права для ЛГБТК+ спільноти, а також використання таких «гнучких» юридичних неологізмів, як «доброзвичайність». Все це означає необхідність ретельно доопрацювати законопроєкт у межах другого читання, інакше від ініціативи буде більше непорозумінь, аніж прозорості.
Орієнтуючись на пересічного громадянина, зміни у найбільш медійно-резонансних пунктах не є критичними. Але у середньо- та довгостроковій перспективі більше занепокоєння викликають питання майна та власності громадян.
Питання у механізмах на отримання та передачу права власності, а конкретно — хто визначає та як трактує правила гри. Питання у збільшенні ролі цифрових інструментів в управлінні домовленностями, чіткіші правила взаємодії між сторонами — наскільки ці механізми будуть працювати. Питання у механізмах бізнесу та спадку. І тут ми натрапляємо на ризики. Навіть при всій задекларованій прогресивності системи, юридична практика та правозастосування ще не напрацьовано у повній мірі. Навіть юристи трактують нові положення по-різному, а прості громадяни банально не розуміють, що це все означає.
Катастрофи в новому ЦКУ немає: нардеп Олексій Кучеренко
Я розумію такий інтерес суспільства до нового Цивільного кодексу. Питання неоднозначне. Я сам цікавився деталями перед тим, як підтримати його у першому читанні. До нас на фракцію приходив і спікер Стефанчук, і інші розробники документу. Ми задавали питання, розбирали проблемні моменти. В цілому, розмова пройшла конструктивно.
Ключовий аргумент влади — в тому, що скасовано Господарський кодекс, і в законодавстві повиникали діри. Я б взагалі починав із Господарського кодексу. Чесно скажу: я не фанат таких змін. Та сказати, що в новому ЦКУ є прямо якась катастрофа, як про це писали медіа — я би не сказав.
Але слушне питання: чи на часі зараз все це робити? Якщо вже почали це робити — ну то що вже… Я вважаю, що є багато питань, які необхідно вирішити. Але не факт, що буде друге читання буде таким простим. Там є дуже багато нюансів, і можна надовго застрягнути. Та ще раз скажу, що в новому ЦКУ якоїсь катастрофи прямо, особливо на фоні всього іншого, що в нас наприймалося — я не бачу. Триває робочий процес.
Новий Цивільний кодекс глобально нікому не потрібен: юрист Ростислав Кравець
Що стосується прийняття в першому читанні нового Цивільного кодексу — на мій погляд, його поява і такі екстрені дії щодо його ухвалення, пов'язані виключно з одним: з грошима, які були витрачені на його розробку. Тим більше, що і минулий кодекс приймався відносно недавно, це 2003-2004 рік, і ніяких таких принципових змін, які б потребували регулювання, на сьогоднішній день немає. До того ж під час війни вносити таку зміну і ставити все з ног на голову в частині цивільного законодавства — особисто я вважаю, що такої потреби немає.
Звичайно, є певні нюанси, які наштовхують на думку не тільки про намагання легалізувати незаконні витрати коштів наукових установ на його розробку і абсолютну безпорадність цих розробок, а також і намагання спростити ситуацію з відібранням майна у громадян України, спростити ситуацію з отриманням права власності іноземними структурами чи афілійованими з ним структурами на відповідне як державне, так і приватне майно.
Тобто не було критичної необхідності щось змінювати. Навіть розробники цього кодексу досі не можуть пояснити, що саме їх не влаштовує в діючому цивільному законодавстві. А якщо вони не можуть пояснити, що саме вони хочуть врегулювати, це свідчить про єдине: на мій погляд, це про намагання відмити гроші, які були витрачені на якісь не потрібні нікому наукові розробки. Все це нагадує дуже великі справи, пов'язані з аналогічними випадками: коли науковим установам виділяються гроші на розробки, при цьому значні — а далі виявляється, що ніяких наукових розробок не було.
Я думаю, що тут більше питань до цих наукових установ, які розробляли цей кодекс і що врешті-решт вони отримали. Ну і, звичайно, я не виключаю тут ще одну ситуацію — що розробниками цього нового кодексу, який нікому не потрібен, є люди, які безпосередньо пов'язані з владою, знаходяться зараз у владі, і вони розуміють, що як тільки їх влада закінчиться, то навряд чи їх хтось взагалі згадає. І тепер вони намагаються, як би це не звучало, «вписати себе в історію», хоча роблять тільки гірше.
В роботі Ради ми бачимо «трускавецьку школу права»: політолог Андрій Золотарьов
Верховна Рада ухвалила в першому читанні новий Цивільний кодекс, який став наступником того кодексу, що діяв з 2004 року. А він, в свою чергу, був наступником ще радянського Цивільного кодексу Української РСР, який діяв з 1963 року.
Чому такі зміни? Тим більше, що готували цей кодекс 6 років.
Безумовно, приймаються аргументи про осучаснення, про те, що цивільні стосунки повинні йти у ногу з часом. Але є ключові інновації — наприклад, запровадження принципу заборони суперечливої поведінки, також змінюється підхід до відповідальності до складу збитків (тепер будуть включати навіть превентивні витрати), документ передбачає розширення особистих прав громадян і юридичних осіб, оновлюються правила щодо цивільних відносин, вводяться нові види речових прав, тощо.
Тобто нововведень досить багато. Але, наприклад, заборона права громадян на інформаційний спокій, заборона службових дзвінків в приватний час — ось це те, що насторожує. Насторожує також те, що робилося, аби дотиснути цей законопроєкт — а якоїсь прямо всезагальної підтримки в нього не було. Була робота піарників, яку я одразу побачив: коли вкинули новину про дозвіл на шлюб з 14 років. Традиційно, коли хочуть щось протиснути, вкидують спершу якусь дурницю, за яку ламаються списи — а потім проголошується, що цього не буде, всі радіють, і головний документ проходить. Саме тому багато таких суперечливих питань, як визначення сім'ї та статусу релігійного шлюбу, можливі обмеження для журналістів та розслідувачів, зміни в сфері права власності та захисту державного майна, тощо. Також там можуть бути проблеми щодо приватизації землі. І це знову ж таки насторожує.
Критикувати цей документ, втім, ще зарано, але враховуючи те, що в нас діє «Трускавецька школа права», яку ми бачимо в роботі Верховної Ради, то більшість законопроєктів юридично зроблені неякісно. От і виникають питання з Цивільним кодексом, що з ним буде врешті, які підводні камені ще вилізуть. На це потрібен час, адже йдеться про занадто великий документ, який дуже багато чого змінює в цивільних стосунках. Будемо сподіватися, що він принаймні не виявиться гіршим за попередній.
