Станом на 14 вересня 2026 року український ринок пального перебуває в стані перманентного шторму. Ціни на АЗС оновлюються мало не щодня, і кожне таке оновлення болісно б'є по гаманцях водіїв, бізнесу та всієї економіки. Якщо ще на початку вересня середня ціна бензину А-95 коливалася в межах 83-85 грн за літр, то вже 13 вересня вона сягнула 85,6 грн, а дизельне пальне перетнуло позначку 96,7 грн. Це не просто черговий стрибок: йдеться про наслідок складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників, які накладаються один на одного, утворюючи каскадний ефект.
Український споживач звик до того, що пальне дорожчає, але останні місяці продемонстрували нову ситуацію: удари російських безпілотників по АЗС у глибокому тилу, інфляційний тиск, що сягнув 8,1%, та глобальна нафтова криза, спричинена війною в Ірані й діями хуситів у Баб-ель-Мандебській протоці. Кожен із цих факторів окремо був би серйозним викликом. У поєднанні ж вони створюють ситуацію, за якої навіть оптимістичні прогнози аналітиків про зниження цін до кінця року виглядають дедалі менш переконливо.
Чому пальне в Україні дорожчає саме зараз, які сили стоять за цим здорожчанням і чи є в нього межа? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Внутрішній фронт: удари по АЗС, інфляція та логістичний колапс
Фактором, який безпосередньо впливає на ціни, стала цілеспрямована кампанія Росії зі знищення автозаправних станцій на території України. Протягом останніх шести місяців російські атаки пошкодили або зруйнували понад 300 АЗС по всій країні. Це не просто військова тактика, а свідомий удар по цивільній інфраструктурі, який має на меті паралізувати логістику, створити дефіцит і посіяти паніку.
11 вересня російські безпілотники вдарили одразу по кільком АЗС у Києві, зокрема в Оболонському та Дніпровському районах. Загинули двоє людей, ще шестеро постраждали, одна з заправок зазнала повторного влучання. Географія ударів розширюється, а разом із нею — і зона ризику для кожної заправки в Україні.
Наслідки для цін очевидні: кожна знищена АЗС — це випадання з мережі, скорочення пропозиції та зростання витрат на відновлення й страхування. Мережі, які залишаються на ринку, змушені закладати в ціну ризики безпеки, логістичне плече та підвищені витрати на охорону. Але є й глибший ефект: удари по АЗС руйнують довіру до ринку, змушуючи споживачів купувати пальне «про запас», «в каністри», що створює штучний ажіотажний попит і додатково штовхає ціни вгору.
Інфляція з'їдає купівельну спроможність
Ще один дуже внутрішній фактор — інфляція, яка у серпні 2026 року прискорилася до 8,1% у річному вимірі (і це тільки офіційна статистика). Але ключова цифра інша: вартість пального за рік зросла на 38,7%. Це означає, що пальне стало одним із головних драйверів загальної інфляції. НБУ прямо пов'язує це прискорення з різким підвищенням світових цін на нафту наприкінці липня. Іншими словами, зовнішній нафтовий шок транслюється у внутрішні ціни через імпортну залежність України від нафтопродуктів.
Але є й суто внутрішній вимір. Підвищення тарифів на воду, зростання витрат на логістику всередині країни, девальвація гривні щодо долара — усе це створює додатковий тиск. Кожен етап ланцюжка «нафта — імпорт — переробка — АЗС» дорожчає, і ці витрати, як це прийнято в Україні, перекладаються, авжеж, виключно на кінцевого споживача. Інфляція пального — це не абстрактний показник, а конкретна сума, яку кожен водій залишає на заправці.
Врешті, не забуваємо про логістику. Україна майже на 100% залежить від імпорту нафтопродуктів. Переважна більшість палива на ринку надходить з країн ЄС. Удари по портовій інфраструктурі, пошкодження залізничних вузлів, ризики для автоцистерн на дорогах — усе це подовжує маршрути, збільшує час доставки, підвищує витрати. Після дефіциту дизельного пального в першій половині серпня 2026 року ринок стабілізувався завдяки збільшенню імпорту, але ця стабілізація коштувала дорого. Кожен збій у постачанні — це ціновий сплеск, який потім важко відкотити назад.
Зовнішній шторм: Іран, хусити та дві протоки, що тримають світ у заручниках
Якщо внутрішні фактори створюють тиск на ціни, то зовнішні формують саму їхню динаміку. Війна між США та Іраном призвела до безпрецедентного обмеження судноплавства через Ормузьку протоку — вузьке місце, через яке до початку конфлікту проходила приблизно п'ята частина світових поставок нафти та скрапленого природного газу. У вересні 2026 року через протоку проходило всього 7-11 суден на добу.
Це призвело до різкого стрибка цін на нафту. Станом на зараз ціна Brent перевищила $107 за барель, а WTI — $101. Ще у травні 2026 року Goldman Sachs підвищив прогноз середньої ціни Brent на рік з $77 до $85 за барель, а на березень–квітень — з $98 до $110, попереджаючи про «шоковий сценарій» у $135 за барель. Ці прогнози, схоже, виявилися пророчими.
Для України це означає пряме подорожчання імпортованого пального. Кожен долар зростання ціни на нафту транслюється в гривневу ціну на АЗС із часовим лагом у кілька тижнів. А оскільки війна в Ірані не показує ознак завершення, цей тиск має довгостроковий характер.
Якщо Ормузька протока — це ворота для нафти з Перської затоки, то Баб-ель-Мандебська протока — це «коридор» для торгівлі між Азією та Європою через Червоне море та Суецький канал. І саме тут у вересні 2026 року стався тектонічний зсув: проіранські хусити захопили стратегічний острів Перім, який розділяє протоку на два судноплавні шляхи, взявши водний маршрут під свій контроль. До цього вони захопили єменський порт Моха і просунулися вздовж узбережжя Червоного моря. Це не просто безпрецедентна військова перемога іранських проксі: йдеться про створення нового механізму економічного тиску на світову торгівлю.
Через Баб-ель-Мандебську протоку проходить майже третина світового контейнерного трафіку та значна частка нафтових поставок. Захоплення хуситами ключових точок протоки створює додаткові ризики для маршруту через Суецький канал і змушує судноплавні компанії або платити «данину» хуситам, або обирати довші й дорожчі обхідні шляхи навколо Африки. Для України, яка імпортує пальне переважно з Європи, це означає знову ж таки подорожчання логістики на глобальному рівні, що неминуче відбивається на ціні на табло АЗС.
Ефект доміно: чому все разом гірше, ніж окремо
Ключова проблема полягає в тому, що ці фактори не існують ізольовано. Удари РФ по АЗС скорочують внутрішню пропозицію. Війна в Ірані підвищує світову ціну нафти. Хусити в Баб-ель-Мандебській протоці подовжують і здорожують логістику. Інфляція в Україні знецінює гривню, роблячи імпорт ще дорожчим. Це «ідеальний шторм», коли кожен із факторів підсилює дію інших, утворюючи негативний каскадний ефект. Саме тому ціни зростають не лінійно, а стрибкоподібно, і саме тому прогнози про їхнє зниження виглядають дедалі менш реалістичними.
Фактичні цифри на АЗС красномовніші за будь-які прогнози. Станом на 13 вересня 2026 року середня вартість бензину А-95 становила близько 85,6 грн за літр, а дизельного пального — 96,7 грн. Найдорожчі мережі — ОККО, WOG та SOCAR — пропонували А-95 за 87,90 грн, тоді як у «БРСМ-Нафта» та «Укрнафта» ціни були нижчими — 80,54 та 82,90 грн відповідно. Дизельне пальне подекуди сягало 98,90-100 грн за літр.
Динаміка за тиждень ще показовіша: 11 вересня середня ціна А-95 зросла на 63 копійки за добу, а дизельного пального — на 87 копійок. Це означає, що за один тиждень пальне подорожчало на 3-5 гривень за літр. Для середнього водія, який заправляє 40 літрів на тиждень, це додаткові 120-200 гривень витрат. Для бізнесу, особливо транспортного та аграрного, це вже взагалі питання рентабельності.
Одне з найболючіших питань — чи загрожує Україні фізичний дефіцит пального. Наразі експерти сходяться на думці, що критичного дефіциту немає: імпорт збільшується, а мережі адаптуються до ударів. Після дефіциту дизельного пального в першій половині серпня 2026 року ринок стабілізувався завдяки збільшенню імпорту. Ціни на автогаз також стабілізувалися після надходження дешевшого імпортного ресурсу.
Однак стабілізація не означає зниження ціни. Це означає лише, що ціни зростають трохи повільніше. І якщо удари по АЗС продовжаться з тією ж інтенсивністю, а світові ціни на нафту залишаться на рівні $100+ за барель, Україна може зіткнутися не стільки з дефіцитом, скільки з недоступністю пального для окремих категорій споживачів — малого бізнесу, фермерів, мешканців прифронтових регіонів, тощо.
Думки експертів
Сергій Куюн, директор консалтингової групи А-95, зазначає: сьогоднішній горизонт планування — десь тиждень чи два, і не більше.
«Перспективи і горизонт прогнозування — тиждень-два. Ціни в світі знаходяться на річному піку. Та й на історичному також. 1500 доларів за тонну пального — це вдвічі вище, ніж на початку війни в Ірані. Ціни на внутрішньому ринку теж ростуть, бо ми купуємо все за кордоном. Оптові ціни вже перевищили роздрібні, а це говорить про те, що ціна зростатиме надалі. 100 грн за літр дизпалива — це перспектива тижня. Ми не можемо планувати. Ми залежимо від світового ринку, а його спрогнозувати неможливо», — зазначив експерт.
Енергетичний експерт, голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко також впевнений, що варто очікувати подальшого зростання цін.
«Я не бачу жодного позитиву в цій ситуації. Ми прив'язані до світових ринків пального. Продаж пального — це елемент також податкової політики. Держава використовує зростання вартості пального в режимі збільшення податків задля надходжень у бюджет. Можновладці повністю провалили бюджетний процес. Коштів немає. Тож держава буде компенсувати дефіцит за рахунок збільшення ціни пального на АЗС, що буде збільшувати надходження. Це квазіподатки. У нас пальне — це квазіподатки. Я не бачу шансів на здешевлення пального. Це дорога в одну сторону, і враховуючи ще іноземні ринки, враховуючи що нафта перевалила за сто доларів — всі ціни будуть зростати», — зазначив Олег Попенко.
Резюмуючи, зростання цін на пальне в Україні є наслідком не одного, а комплексу факторів, які діють одночасно та підсилюють одне одного. Внутрішні чинники — удари РФ по АЗС, інфляція, логістичні труднощі — створюють тиск на пропозицію та витрати. Зовнішні — війна в Ірані, блокада Ормузької протоки, захоплення хуситами Баб-ель-Мандебської протоки — формують високі світові ціни на нафту та подорожчання глобальної логістики.
Тож для українського споживача найближчі місяці, на жаль, не обіцяють полегшення. Навіть за умови стабілізації світових цін на нафту внутрішні фактори — інфляція, девальвація гривні, ризики нових ударів — продовжуватимуть тиснути на ціни. Найімовірніший сценарій — подальше поступове зростання з періодичними стрибками, спричиненими новинами про удари і загострення на Близькому Сході.
Єдиний шлях пом'якшення ситуації — диверсифікація поставок, нарощування стратегічних резервів та адаптація логістики до умов війни. Хоча краще за все було б, авжеж, терміново завершити всі війни, які безпосередньо впливають на ринок. Але ці заходи вимагають часу, координації та ресурсів. У короткостроковій перспективі українцям доведеться звикати до думки, що пальне за 85-100 грн за літр — це не тимчасове явище, а нова реальність, сформована війною на двох фронтах: на лінії зіткнення в Україні та на морських шляхах Близького Сходу.
