Історики не підтверджують легенду про створення чилес-ен-ногада для Ітурбіде
Історики не знаходять документальних підтверджень популярної легенди, за якою августинські черниці в Пуеблі створили страву чилес-ен-ногада для Агустіна де Ітурбіде у 1821 році. Як повідомляє The Rio Times, музей колишнього монастиря Санта-Моніка, з яким пов’язують цю історію, у власних матеріалах називає її легендою.
За даними археолога Едуардо Мерло, рукопис 1714 року вже містить опис фаршированого перцю в білому горіховому соусі — приблизно за століття до подій, із якими пов’язують Ітурбіде. У цій страві не було м’яса. Перша друкована поява рецепта датована 1831 роком: у кулінарній книзі El cocinero mexicano використовували мигдаль замість горіхів і не згадували ані Ітурбіде, ані кольори мексиканського прапора.
Дослідниця Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH) Селія Васкес Аумада, яка вивчала монастирські збірники рецептів, виявила в них фарширований перець і горіхові соуси. Водночас їхній склад відрізнявся від сучасної страви. Спеціалістка Лілія Мартінес-і-Торрес також дослідила прийом 1821 року: за її висновком, це було легке частування, а не бенкет. Подія відбулася 8 серпня, а збережений перелік поданого не містить продуктів, які б вказували на чилес-ен-ногада.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Музей Санта-Моніка в Пуеблі пояснює походження страви поєднанням кулінарних традицій корінних народів, іспанців та африканців, що формувалися в монастирських кухнях протягом поколінь. Чилес-ен-ногада готують із перцю поблано, білого горіхового соусу, граната й петрушки; сезон страви в Пуеблі триває до вересня.
За інформацією The Rio Times, у музеї Санта-Моніка 28–30 серпня 2026 року планують провести перший національний конгрес INAH, присвячений чилес-ен-ногада як нематеріальній спадщині. Водночас видання зазначає, що про захід повідомила лише одна газета Пуебли, а INAH не оприлюднював власного анонсу.
