Колишній офіцер ЦРУ описав зміни в методах російської розвідки
Колишній офіцер Центрального розвідувального управління США Шон Вісвессер у книзі «Tradecraft, Tactics, and Dirty Tricks: Russian Intelligence and Putin's Secret War» описав структуру та методи роботи спецслужб Російської Федерації — держави-агресора. У матеріалі ERR News оглядач Гаррі Тійдо зазначив, що, за висновком Вісвессера, російські служби дедалі частіше залучають одноразові та ненадійні джерела, оскільки відправляти кадрових офіцерів за кордон і підтримувати довгострокову агентуру стало складніше.
Структура спецслужб
Вісвессер, який під час оперативної кар'єри переважно працював за напрямом Росії та колишнього СРСР, пише, що Федеральна служба безпеки РФ, наступниця КДБ, має значний вплив у російському суспільстві. За його оцінкою, ФСБ зберегла частину зовнішньорозвідувальних функцій, особливо на так званому близькому зарубіжжі.
До системи російської розвідки автор також відносить ГРУ — розвідувальне управління Генерального штабу, залучене до кібероперацій і супутникової розвідки. Він характеризує ФСБ як структуру контролю, тиску та нагляду, яка також стежить за іншими силовими відомствами. Найбільшою й найвпливовішою складовою служби він називає контррозвідку — Третє управління.
На думку Вісвессера, корупція та кумівство залишаються проблемами ФСБ і російських силових структур загалом. Це, за його оцінкою, впливає на службові відносини, кар'єрне просування та зміст звітів, оскільки співробітники можуть повідомляти керівництву бажану для нього інформацію.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Агенти й методи впливу
Вісвессер вважає, що технології та можливості перевіряти біографію людини, зокрема через соціальні мережі, суттєво ускладнили використання нелегалів за кордоном. У 1990-х роках російська зовнішня розвідка почала використовувати громадян РФ із подвійним громадянством, які жили в інших країнах і не мали зв'язків із посольствами чи консульствами. Однак брак професійної підготовки робив таких агентів уразливішими для викриття.
Автор також звертає увагу на використання осіб, яких він називає «корисними ідіотами» і яких можуть мотивувати особисті амбіції, а також на зростання ролі гібридних методів. Серед способів вербування він називає тиск на туристів, які відвідують Росію, та компрометацію дипломатів, зокрема за допомогою «медових пасток».
За висновком Вісвессера, російська розвідувальна діяльність на Заході стала небезпечнішою: вона дедалі більше спрямована на інфраструктуру й критично важливі служби та супроводжується поширенням дезінформації для дестабілізації суспільств. Він також вказує на вплив російських операцій на громадську думку під час війни 2008 року в Грузії, подій у тимчасово окупованих Росією Криму та на Донбасі у 2014 році, а також втручання у президентські вибори США 2016 року.
