Близькосхідний вир: як війна в Ірані відображається на Україні
Вже декілька днів триває американо-ізраїльська операція проти Ірану. Хоча правильніше буде назвати це повномасштабною регіональною війною. Не дивлячись на ліквідацію верхівки іранського режиму, включаючи самого аятолу Алі Хаменеї, Тегеран продовжує опір, а географія обстрілів постійно розширюється.
Коли в ніч на неділю, 1 березня 2026 року, іранський безпілотник вдарив по території британської авіабази на Кіпрі, це стало символічним сигналом для всього світу. Вибух на острові посеред Середземного моря ознаменував те, що війна на Близькому Сході вийшла за традиційні межі, і тепер її «ударні хвилі» досягають регіонів, які здавалися недоторканими та дуже далекими.
Поки лідери ЄС екстрено шукають способи убезпечити свої території від «шахедів», а в небі над Тегераном, Дубаєм, Дохою, Тель-Авівом та іншими містами Близького Сходу досі гучно, в Україні ці ж події відлунюють зростанням цін на бензин, затримками євроінтеграційних процедур і тривожним питанням: чи не стане близькосхідний фронт «чорною дірою», яка поглине західні арсенали, призначені для ЗСУ?
Чи можна провести паралелі між двома війнами? Чому український досвід може стати порятунком для заможних, але вразливих монархій Затоки? Як війна в Ірані впливає безпосередньо на Україну? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
«Шахеди» над хмарочосами: чому Затока потребує українського досвіду
Близький Схід повністю охоплений вогнем. Тегеран відповідає на удари Ізраїлю та США масованими атаками дронів, і географія цієї війни стрімко розширюється. Нафтові монархії, які звикли купувати найдорожчі системи озброєнь, виявилися не готові до новітньої загрози — дешевих та масових безпілотників-камікадзе.
Для розуміння масштабів: за ці декілька днів війни лише по ОАЕ іранці випустили 812 дронів-камікадзе. Загалом же цей рахунок вже йде на тисячі, якщо рахувати всі інші країни, охоплені війною.
І саме тут досвід України може стати в нагоді державам Затоки. Всі ці роки саме Київ є головним полігоном війни з іранськими «шахедами». Те, що зараз бачать мільйони людей у небі над Дубаєм чи Дохою, для українських військових та цивільних — на жаль, звичайна буденність.
Ізраїль, з його багатошаровою системою ППО та досвідченою армією, єдиний в регіоні, хто демонструє високі результати перехоплення. Але його модель «Залізного купола» є економічно невигідною для боротьби з роями дешевих дронів. Використовувати ракету вартістю в сотні тисяч доларів проти «шахеда» ціною в 20-40 тисяч — шлях до банкрутства навіть для найбагатших країн.
Україна ж під тиском об'єктивних обставин створила комбіновану систему ППО. Це симбіоз мобільних вогневих груп на пікапах із кулеметами та зенітками, тактики радіоелектронної боротьби (РЕБ), що глушить сигнали дронів, а також розосередження стратегічних об'єктів.
Для Ер-Ріяда, Дубая, Дохи чи Абу-Дабі, де щільність населення та інфраструктури є надвисокими, саме українська модель розосередження та захисту може стати рятівною. Та й досвід якого-ніякого прикриття енергетичних об‘єктів зараз конче потрібен нафтовим терміналам в регіоні Затоки, судячи по кадрам палаючих НПЗ.
Крім того, українські розробки в сфері РЕБ, які часто створюються волонтерами в «гаражних» умовах, можуть бути ефективнішими проти конкретних дронових загроз, ніж деякі серійні зразки НАТО. Країни Затоки, які звикли покладатися виключно на готові імпортні рішення, зараз змушені визнавати очевидне: війна дронів — це війна технологій та адаптивності, де Україна пройшла шлях, який тільки починають долати інші.
Економічний фронт: як ціна нафти і логістика вдарили по українським АЗС
Однак паралелі між двома війнами не обмежуються суто військовою сферою. Вони мають негайний і відчутний вплив на повсякденне життя українців. Оголошення Іраном «напівблокування» Ормузької протоки — одного з ключових маршруту транспортування нафти у світі — миттєво відгукнулося на світових ринках.
Для України, яка імпортує значну частину пального, зростання світових котирувань на нафту означає одне — майже миттєве подорожчання на АЗС. Вже зараз в середньому бензин здорожчав на 5-10 гривень за літр, а подекуди й більше. Якщо конфлікт затягнетя, і логістичні ланцюжки через Близький Схід будуть остаточно розірвані, Україна може зіткнутися з певним дефіцитом пального та новим витком цінової кризи. Витрати на логістику зростають, і це неминуче закладається у вартість кінцевих товарів, додатково розганяючи інфляцію.
Битва за зброю та увагу
Однак найбільш тривожним для України є питання військової підтримки. Витрата боєприпасів на Близькому Сході є колосальною. Перехоплення балістичних ракет та дронів потребує запуску найдорожчих ракет стандарту «земля-повітря» чи авіаційних засобів ураження. Запаси ж США нехай і великі, але не безмежні.
При цьому Америка за часів Трампа перестала підтримувати Україну військовим шляхом. Натомість США продають Києву зброю — або ж роблять це через європейців.
Тож виникає пряма конкуренція за ресурси. Пентагон формує логістику одночасно на два фронти. Європа, яка активно допомагає Україні, тепер змушена думати також і про власну безпеку — особливо після атаки на Кіпр. Відправка фрегатів та F-16 Грецією для захисту острова — це лише «перші ластівки».
І хоча офіційно ніхто не заявляв про скорочення допомоги Україні через події в Ірані, об'єктивна реальність така, що виробничі потужності оборонно-промислового комплексу США та Європи зараз працюють на межі. У випадку, якщо війна на Близькому Сході затягнеться, зброї для ЗСУ може стати менше.
Але найбільш руйнівним може виявитися навіть економічний чи військовий, а політичний вплив цієї ситуації на український контекст. Увага світової спільноти — ресурс, важливість якого складно переоцінити. Ще «вчора» заголовки світових ЗМІ були присвячені мирним переговорам по Україні. Сьогодні ж вони переповнені знімками палаючих столиць близькосхідних країн.
Яскравим прикладом цього зміщення фокусу стала ситуація із політичною зустріччю щодо питання вступу України до ЄС. Як повідомляє видання Politico, захід, що повинен був пройти якраз-таки на Кіпрі, мав надати українським чиновникам детальну «дорожню карту» подальших кроків на шляху до членства. Однак після удару іранського дрона по британській авіабазі на острові зустріч перенесли через міркування безпеки.
Цей факт перенесення євроінтеграційної зустрічі є доволі символічним. Він демонструє, як криза на Близькому Сході ламає графіки та відкладає на потім питання, критично важливі для нас, але геть не настільки важливі для світу.
І це тільки один показовий епізод. Загалом же втрата уваги медіа та політиків ускладнює все: від обговорення нових пакетів допомоги до лобіювання українських інтересів, які в один момент ризикують опинитися «не на часі». 
Резюмуючи, сучасні події на Близькому Сході остаточно доводять, що світ вступив в еру постійних військових конфліктів. Війна в Ірані та війна в Україні більше не є якимись ізольованими кризами, «речами в собі». Вони пов‘язані тисячами геополітичних ниток: від маршрутів танкерів через Ормузьку протоку до графіків відвантаження зброї з американських заводів.
Для країн Перської затоки зараз настав момент військового вибору. Вони можуть продовжувати покладатися виключно на дуже дорогі та, як показує практика, не завжди ефективні системи ППО, а можуть звернути увагу на унікальний досвід України — гнучкості, мобільності та асиметричної відповіді. Українські військові на відміну від їхніх арабських колег давно знають, що «шахеди» можна збивати звичайними кулеметами, якщо правильно побудувати модель захисту неба.
Водночас для самої України війна в Ірані — яку коректніше називати Близькосхідною з огляду на масштаб подій — стає випробуванням на стійкість. Доведеться знову боротися за увагу світу, конкурувати за оборонні контракти і долати економічні негаразди, спричинені відчутним для всіх водіїв зростанням цін на пальне.
Але очевидно одне: ми живемо у світі, де обстріл Дубаю впливає на ціну бензину в Києві, а доля української євроінтеграції залежить від безпеки в небі над Кіпром. Це світ, який дуже сильно взаємопов'язаний. А тому він одночасно і вразливіший, ніж будь-коли, і зруйнувати його значно легше, ніж здається.
