Сьогодні світ переживає справжню «золоту лихоманку» штучного інтелекту. Моделі наздоганяють одна одну швидше, ніж ми встигаємо оновлювати додатки та знайомитись з новоствореними ШІ. Ринок став настільки агресивним, що навіть гіганти не завжди витримують темп. І поки амбітна Sora від OpenAI згортає стару лінійку й сам продукт у нинішньому вигляді, Claude від Anthropic уже виконує частину функцій на комп’ютері замість вас.
Усе це підштовхує держав до думки про те, чи не створити власний ШІ і мати хоча б частину власної цифрової незалежності. Україна тут не виняток. Кілька днів тому в “Дії” завершилось голосування за назву українського ШІ. Українці назвали його “Сяйво”.
Втім, чи дійсно Україна готова до створення власного ШІ прямо зараз? Наскільки це критично для країни, що воює? І чи не перетвориться амбітний проєкт на черговий коштовний PR-хід?
Хронологія створення українського ШІ
Перед тим, як давати відповіді на вищезазначені питання, варто згадати й те, як створювалась та на якій стадії наразі перебуває LLM “Сяйво”. Створення української великої мовної моделі стартувало у 2025 році. 17 червня 2025 року Мінцифри та «Київстар» оголосили про початок спільної розробки національної LLM. На цьому етапі заклали фундамент партнерства, згідно з яким державні кошти не залучаються, а «Київстар» став стратегічним партнером і операційним виконавцем розробки.
Наступним кроком стало формування обчислювальної бази. 7 серпня 2025 року з’явилася ініціатива AI Factory. Це окремий державний проєкт з розбудови власної інфраструктури для ШІ-сервісів. На цій інфраструктурі мають працювати ключові ШІ-рішення, створені WINWIN AI Center of Excellence (насамперед ШІ-помічник у «Дії» та ШІ-тьютор у «Мрії»). Згодом її використовуватимуть ШІ-проєкти для оборони, медицини й науки. Як повідомлялось, AI Factory – ціла технологічна фабрика з GPU-кластерами, серверними залами з водяним охолодженням, сховищем даних тощо, яка має працювати в Україні.
Ба більше, у листопаді 2025 року Мінцифри анонсувала співпрацю з NVIDIA. Завдяки ній інфраструктура AI Factory має базуватися на прискорених обчисленнях NVIDIA й стане частиною ширшої стратегії розбудови суверенного ШІ в Україні.
1 грудня 2025 року розробники визначилися з «мізками» системи. Базою для тренування обрали Gemma 3 – відкриту модель від Google. Це дозволило не створювати базову модель з нуля, а зосередитися на тому, аби адаптувати сімейство моделей Gemma 3 під потребу держави та українців. Так на початку 2026 року команда почала готувати дані й адаптовувати модель під українську мову, контекст і сценарії використання.
Наприкінці березня 2026 року провели голосування в Дії, згідно з яким понад 22 тисячі українців обрали назву «Сяйво» для вітчизняного ШІ.
Мінцифри повідомила, що запуск системи в бета-тестування запланований на кінець весни. Втім чи буде це повноцінний запуск нейромережі, чи лише перший обмежений етап бета-тестування, наразі не уточнюється.
Думка експерта про український ШІ
UA.NEWS поспілкувались з експертом з цифрових технологій Олександром Глущенком щодо українського ШІ. Він вважає, що створення національної моделі для України – логічний і потрібний крок:
«Кожна країна, яка дивиться в майбутнє, прагне побудувати власну модель. Це дозволить заточити її під свої потреби, тренувати на своїх даних і бути впевненою, що ці дані не підуть нікуди далі за межі внутрішньої мережі. Крім того у цьому світі безкоштовного немає нічого, а в галузі штучного інтелекту — тим паче. Якщо ми використовуємо сторонній сервіс, а не власну автономну систему, ми завжди за це платимо. І за електрику, і за токени, і за ресурси процесорів, і за маржинальність чужого бізнеса. Ще й навчаємо за власний рахунок»
Ключова перевага власної моделі – у повній автономності. На відміну від глобальних сервісів, українська модель працюватиме на власному «залізі» всередині країни. Експерт зазначає, що Мінцифри що восени минулого року провела необхідні тендери для закупівлі обладнання.
Крім того, Олександр наголошує і на питанні захисті даних:
«Ситуація у світі доводить, що цифрову інфраструктуру, як і дані, - треба захищати фізично. В Україні ніхто не зробить цього краще за нас самих. Ми маємо чи не найбагатший на планеті досвід виживання та збереження зв’язку в умовах повномасштабної війни. Український досвід - це послуга дорогого консалтингу всім притомним країнам світу у яких поруч неадекватні сусіди»
Побоювання щодо дефіциту енергії Олександр називає перебільшеними. ШІ споживає не більше за умовний завод, тому «будувати під неї атомну станцію не треба». Рішення – у гібридних системах та акумуляторах:
«Для дата-центру є кілька типів енергоживлення: загальна мережа, власні акумулятори та альтернатива – сонце чи дизель. В Україні зараз активно розвивається бізнес зі збереження електроенергії, коли в спеціальних "саркофагах" ховають потужні батареї. Туди накопичують енергію, коли вона надто дешева або власна, щоб потім використовувати чи продавати за потреби. Тому з точки зору енергобезпеки буде обрано найбільш дієвий для України варіант»
Глущенко наголошує, що цінність «Сяйва» для українців полягатиме в її вузькій спеціалізації. Модель, інтегрована з державними сервісами та даними українців, не цікава глобальному світу. Проте для нашої країни вона є ключем до ефективності. Як приклад, це дозволить працювати з документами у «Дії» з максимальною точністю, не витрачаючи час на постійні переписування промптів, або запускати додаткові сервіси.
Також ми запитали в експерта чи не стане держава ШІ-монополістом в країні? Олександр налаштований скептично щодо цього:
«Це міф. У цій галузі взагалі не може бути монополії, бо кожна модель заточена під конкретну задачу. Моделі, яка якісно вміє робити абсолютно все, в цьому світі не існує і ніколи не буде. Це дуже дорого. Будь-який комбайн завжди гірше виконує завдання за спеціально заточений прилад».
На думку Олександра, ШІ – це науково-технічна революція, схожа на появу інтернету. Проте він застерігає від надмірної довіри до ШІ, наголошуючи, що нейромережі часто «галюцинують і не потрібно забувати про «інтоксикацію даних»». Експерт прогнозує, що після стрімкого піку популярності технології відбудеться невеликий відкат, як в кількості гравців на ринку, так і у відношенні до моделей, що змусить світ більш активніше звертатись до людей:
«Ті, хто вміють працювати з інформацією, будуть у фаворі. Вони зможуть і правильно створювати завдання для систем, і верифікувати результат, щоб не виглядати ідіотом. Людина залишається головним фільтром, який перевіряє те, що видала машина».
Найболючіше питання українського ШІ-сектору наразі полягає у тому, як втримати розробників, коли Apple чи OpenAI пропонують космічні зарплати. Олександр Глущенко говорить, що зараз у багатьох випадках спрацьовує неринковий, але дієвий фактор:
«Я не відкрию страшну таємницю. Багато "головастиків" чи експертів в Україні на певних, не самих оплачуваних посадах, втримує тільки одна річ — бронювання. Проблем в тому, що спеціаліст із досвідом у 20–30 років не з’являється нізвідки, він - цінність, як би це не звучало.І людський капітал - найдорожчий, його неможливо відтворити, замінити, знайти за декілька хвилин. За науковців. спеціалістів, новаторів, експертів зараз воюють всі світові корпорації». Навіть в Україні нехватка кадрів - це негативне явище сьогодення, причому у всіх галузях без винятку».
Проте бронь – це тимчасове рішення, яке не вирішить глобальну проблему з відтоком кадрів після закінчення війни і справедливого миру для України. Олександр додає, що про це потрібно думати вже сьогодні. Не тактично, а стратегічно.
«Ми можливо десь можемо побудувати умовну галєру, яка буде на експорт продавати умовний код. Але це хибне рішення, яке в умовах розвитку нейромереж показує свою недоцільність. Ціль повинна бути глобальною - створення в Україні руками українців продукту чи сервісу, який можна продавати в рамках світу. Завдання держави - створення умов для побудов та розвитку екосистем», — наголошує експерт.
Глущенко впевнений у тому що одного патріотизму для втримання спеціалістів в Україні буде замало. Потрібні прості та прозорі умови оподаткування, робоча, а не ручна судова система, недоторканість майна та бізнесу. Тільки тоді світові гіганти на кшталт Amazon, Microsoft, Google чи Netflix зайдуть в Україну і створюватимуть тут повноцінні центри розробки. Це дасть змогу нашим розробникам робити круті світові продукти, залишаючись вдома. Ми як країна - конкуруємо з іншими країнами за гроші, інвестиції, ресурси. І стратегія у нас як у країни повинна бути мінімум на 10-20 років, а не в рамках каденції чиновників, яким все одно що буде після них.
Після заяв Мінцифри та прогнозів експертів зрозуміло одне: запуск українського ШІ навряд чи доведеться чекати роками. Тепер питання в тому, чи вистачить державі ресурсу, політичної волі та системності, щоб подарувати проєкту довге життя.
