Фондовий ринок України: історія розвитку та роль фінтеху

Фондовий ринок України: історія розвитку та роль фінтеху

UA.NEWS
Автор
UA.NEWS
UA.NEWS
Поділитись:

Український фондовий ринок сьогодні не працює повноцінно, на цьому сходяться думки як влади, так і бізнесу. Незважаючи на те, що у нас діють фондові біржі та позабіржова торгівля, є регулятор і законодавча база, ринок цінних паперів в Україні не виконує головну функцію – залучення капіталу у реальний сектор економіки.

На українському фондовому ринку зараз існує безліч проблем, наприклад, низька капіталізація лістингових компаній, вкрай малі обсяги торгівлі корпоративними цінними паперами і домінування держоблігацій, а також використання цінних паперів для ухилення від сплати податків, слабкий захист інвесторів, в тому числі у судах. Така ситуація породжує недовіру українців до вітчизняних цінних паперів і незацікавленість у них. З іншого боку, торги на фондових біржах недоступні громадянам, і мова йде не лише про фінансову складову, а й про можливість швидко та легко купити і продати цінні папери, як це уже багато років роблять жителі розвинених країн.

У попередньому матеріалі видання UA.NEWS розповідало, як Fintech рухав розвиток платежів і фондового ринку у світі, зробивши торгівлю цінними паперами доступною практично для кожного. Сьогодні ми згадаємо, як фінтех увірвався на український фондовий ринок ще у 1990-х, як в Україні зароджується інтернет-трейдинг і які рішення для торгівлі цінними паперами бізнес і держава пропонують українцям сьогодні.

Історія українського фондового ринку

Україна вийшла на ринок цінних паперів ще 200 років тому, коли в 1796 році відкрилася Одеська фондова біржа, де торгували цінними паперами місцевих банків і облігаціями муніципальних позик. До початку ХХ в. товарно-фондові біржі діють не тільки в Одесі, а й у Києві, Харкові та Львові. Однак розвиток українського фондового ринку, як і інших фінансових інструментів, загальмувався з приходом СРСР, який в 30-х роках повністю закрив всі біржі.

Після розпаду Радянського союзу ринок цінних паперів в Україні починає відновлюватися. У 1991 році Рада приймає закон про цінні папери і фондову біржу, закон про банки і банківську діяльність, а в 1992 році – закон про приватизаційні папери.

/

На початку 90-х українська влада просувала модель централізованого фондового ринку, яка передбачала тільки одну національну фондову біржу – у 1991 для цього була створена Українська фондова біржа, яка працювала і до сьогодні, але втратила ліцензію 6 квітня 2021 року через відсутність торгівлі на фондовому ринку протягом року. Перші торги на УФБ відбулися 6 лютого 1992 року, а в грудні 1993 проходять перші електронні торги. У 1992 була заснована Українська міжбанківська валютна біржа, яка до 1995-1997 стала головним біржовим майданчиком і найбільшою розрахунково-кліринговою організацією.

У 1995 році концепція фондового ринку змінюється і вже передбачає кілька бірж і позабіржового ринок у вигляді торгово-інформаційних систем. Тоді ж в Україні створюється регулятор – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) .В 1996 році парламент схвалив закон про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні, з’являється фондова біржа ПФТС, яка в 1997 отримує першу в Україні ліцензію торгово-інформаційної системи.

Фінтех і електронні торги

Разом з фондовим ринком в Україні зароджуються і фінансові технології для торгівлі цінними паперами. В кінці 90-х – на початку 2000-х українські біржі та торговельно-інформаційні системи впроваджують електронні системи торгів і розробляють торгові термінали. Відзначимо, що ці системи були доступні лише для великих брокерських контор, так як сам термінал і оренда каналу зв’язку були дуже дорогими. Тому більшість клієнтів продовжували передавати свої вказівки по телефону.

У 1998 році Українська міжбанківська валютна біржа впроваджує електронну систему торгів у реальному часі БЕСТ (біржова електронна система торгів). Вона підтримувала одночасно до 200 терміналів як в біржовому залі, так і віддалено у банках. Тоді ж створюється кліринговий депозитарій МФС (Міжрегіональний фондовий союз), заснований Національним банком і учасниками фондового ринку, який був найбільшим депозитарієм в Україні. Національний депозитарій України запрацював у 1999 році, він вів депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів, крім врахованих НБУ.

У 1999 році ПФТС представила системи торгівлі векселями та обміну пакетами акцій, а також інформаційно-аналітичний термінал (ПФТС-інформ) і ПФТС-бек-офіс, вводиться нове програмне забезпечення для проведення аукціонів Фонду держмайна «ПФТС-аукціон». У 2000-му проходять перші угоди з новим програмним забезпеченням інтерфейсу між ПФТС та депозитарієм МФС, яке розробили за проектом USAID. У 2003 біржа впроваджує нову версію ПО «ПФТС-Трейд», що враховує вимоги влади про фінмоніторинг.

До 2002 року в Україні працюють вже вісім бірж і 2 торгово-інформаційні системи, лідерами ринку стають ПФТС і УМВБ, частка яких становила близько 98% всіх угод на організованому ринку. Період з 1996 по 1999 характеризується становленням українського ринку, обсяги випуску цінних паперів за цей час зросли з 1.83 млрд грн в 1996 до 8.05 млрд в 1999 році з піком 11.85 млрд у 1998. На початку 2000-х фондовий ринок України мав вкрай низьку ліквідність і низький відсоток акцій блакитних фішок, що не дозволяло реалізовувати довгострокові інвестиційні стратегії.

Перша Українська фондова біржа (УФБ) у 2003 році на ринку заявок впроваджує торгівлю цінними паперами в новій системі електронних торгів (СЕЛТ) в режимі реального часу і з віддаленими робочими місцями учасників. Відзначимо, що дана система використовувалася і до наших днів, вона передбачала кілька технологій (безперервний подвійний аукціон та односторонній аукціон) і режимів роботи (торговий режим і режим спостерігача).

Бум інвестицій, у тому числі в українські цінні папери, почався після прозорого продажу «Криворіжсталі» компанії Mittal Steel Germany GmbH у 2005 році. Якщо в 2000-му випуск цінних паперів становив 15.59 млрд грн, то за підсумками 2005 року він зріс у 4 рази до 69.99 млрд. Обсяги торгівлі збільшилися в 10 разів з 39 млрд в 2000-му до понад 400 млрд в 2005. У структурі біржових торгів лідирують облігації підприємств (39.84%), акції (понад 27%), а держоблігації складають менше чверті (23.61%). В Україну заходять великі інвестори, приймається в 2006 році новий закон про цінні папери та фондовий ринок, а 2005-2007 торги акціями на українських фондових біржах подвоюються з кожним роком.

У 2006 році в Україні засновують фондову біржу «Перспектива», яка впроваджує термінал Bit eTrade, бек-офіс Bit eTrade Office і Bit eTrade Depo для оптимізації діяльності зберігача цінних паперів. У 2008 з’являється «Українська біржа», яка першою запустила інтернет-трейдинг в Україні.

До кризи 2008 року український ринок цінних паперів добре розвивався, а іноземні інвестори не боялися вкладати в українські компанії, розповів член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитро Тарабакін. Після кризи ринок відновився до 2011 року. Тоді обсяг торгів цінними паперами перевищив в 1,5 рази показник 2010 року і склав 2 171,10 млрд грн, а також перевищив обсяг ВВП країни на 854,50 млрд грн. Капіталізація лістингових компаній досягла 179,86 млрд грн (або 13,66% ВВП).

Інтернет-трейдинг і Україна

У 2003 році в Україні приймають закон про електронний цифровий підпис, який став передумовою для розвитку інтернет-трейдингу. Однак як така інтернет-торгівля цінними паперами в Україні з’являється лише в 2009 році. Першою його вводить Українська біржа для ринку заявок – в тестовому режимі в січні 2009 року, а в регулярному вже в березні. До цього купити або продати акції через Інтернет в реальному часі приватні інвестори не могли.

У запровадженні інтернет-технологій на фондовому ринку не відставали й інші учасники ринку, своє ПЗ представляє біржа «Перспектива», а також інвестиційні компанії і фондові групи. У 2009 році ПФТС запроваджує нову торгову систему PFTS NEXT в рамках проекту «MICEX-NASDAQ OMX-PFTS Ukrainian Project»: серверна частина була реалізована на технологіях NASDAQ OMX, а клієнтська – з використанням рішень Московської біржі (ММВБ). Власне програмне забезпечення для торгів – Btrader і МБР – діяло паралельно до 2012 року. Після цього усі торги переходять на PFTS Next, це було пов’язано у тому числі і з приходом ММВБ у якості стратегічного інвестора ПФТС. Відзначимо, що в 2016 році після анулювання та поновлення ліцензії ПФТС Московська біржа повністю вийшла з акціонерного капіталу ПФТС.

У 2010-х багато брокерів та інвесткомпаній використовують російські програмні рішення для приватних інвесторів. Найпопулярнішими були торгові платформи SmartTrade, QUIK а також MetaTrader. На жаль, незважаючи на сьомий рік війни, ці програми досі користуються популярністю серед українських торговців.

До 2010-х років інтернет є вже практично в кожному будинку в Україні, смартфони стають набагато доступнішими, банки не тільки розвивають мобільні інтернет-сервіси, а й випускають свої додатки для смартфонів. У 2010 році «Приватбанк» представив мобільний додаток системи «Приват24», а в 2012 з’являється «Ощад24» від державного «Ощадбанку», незабаром запускається і мобільний додаток. На сьогодні практично всі класичні українські банки мають свої мобільні програми або як мінімум портали для інтернет-банкінгу.

З розвитком е-commerce і інтернет-платежів українці активно включаються в світовий контекст фінансових технологій і шукають нові можливості для інвестицій та примноження своїх капіталів. Популярними стають портали і мобільні додатки для валютного трейдингу, бізнес впроваджує різні навчальні курси про гру на біржах. Створення біткоїну у 2009 році і поява перших криптобірж не тільки привертає увагу українців до криптовалюти, а й підвищує інтерес до фондового ринку та інвестицій в цінні папери. Оскільки в Україні інтернет-трейдинг на фондовому ринку тільки розвивався, люди шукали способи вкластися в іноземні цінні папери за допомогою зарубіжних сервісів і додатків для смартфонів, які представляли брокери. Мінусом було те, що велика частина цих порталів не була доступною для користувачів з України.

Сьогодні багато українських біржових брокерських контор та інвесткомпаній впроваджують інтернет-портали для торгівлі цінними паперами і розроблюють мобільні додатки. Втім, просто завантажити програму і відразу почати торгувати, як на Заході, не завжди вийде. У більшості випадків спочатку доведеться приїхати у компанію і підписати договір.

Як українці інвестують в іноземні цінні папери

З 2017 роки українці могли легально інвестувати в іноземні цінні папери через рахунок в українському банку, уклавши угоду з іноземним брокером і отримавши електронну ліцензію в Україні. З 2018 року українцям дозволили не просто вкластися в закордонні акції світових компаній через іноземного брокера, а й завести їх в Україну і продати за гривню (якщо по цій акції Національний депозитарій отримає у НКЦПФР дозвіл на звернення). До цього отримати дозвіл на звернення в Україні, наприклад Apple або Facebook було не можна – тільки папери емітентів з активами в Україні, пояснив керуючий партнер інвестгрупи «Універ» Олексій Сухоруков. 27 травня 2019 року почала свою роботу система міжнародного депозитарію Clearstream, завдяки чому іноземні інвестори можуть купувати українські державні цінні папери і розраховуватися за них через цю систему.

В Україні представлені цінні папери 30 іноземних емітентів, в тому числі і українських компаній, що мають подвійний лістинг (FERREXPO, MHP, Ukrproduct Group та інші). Серед інших іноземних організацій – Департамент казначейства США / U.S. Department of the Treasury, і Мінфін Румунії / Romania Ministry of Public Finance. А також Apple, Microsoft, Visa, Netflix, Tesla, Facebook, American Airlines, Advanced Micro Devices і інші компанії, акції яких НКЦПФР допустила до обігу в грудні 2020 року.

Незважаючи на те, що іноземні емітенти у нас присутні, обсяг торгів по їх акціях торік склав всього 6,9 млн грн (0,02% від загального обсягу торгів у 2020 році), а по облігаціях – 71,36 млн (0,21% від усіх торгів). Облігації іноземних держав (США) в обороті склали 4 млн грн.

Українські компанії на закордонних біржах

Сьогодні на іноземних фондових біржах котируються цінні папери 28 українських компаній. Велика частина з них це підприємства агросектору (39%), нерухомості (18%), металургії та гірничодобувної промисловості (14%), а також харчової промисловості (11%). Майже половина розміщень припала на Варшавську фондову біржу (WSE), в тому числі і на альтернативну New Connect – в цілому 13 компаній. Також український бізнес присутній на Лондонській фондовій біржі (Альтернативний інвестиційний ринок LSE (AIM), глобальні депозитарні розписки LSE (GDRs) і преміум сегмент (LSE (Premium). Одна компанія Black Iron представлена ​​на фондовій біржі Торонто.

Українські підприємства почали IPO на зарубіжних ринках у 2005 році. Після 2013 року IPO українського бізнесу на іноземних майданчиках не проводилось, що пояснюється економічною кризою спровокованою агресією РФ, окупацією Криму і війною на Донбасі. У цілому з 2005 по 2013 рік українські компанії на закордонних фондових ринках зуміли залучити 2,635 млрд доларів фінансування.

Відзначимо, що вихід на ІPO планує і державний НАК «Нафтогаз», раніше така можливість розглядалася і для «Укрпошти». Але звичайно ж мова не йде про вітчизняні майданчики. У «Нафтогазі» розраховують розмістити на іноземній біржі 15% акцій в перспективі 3-4 років, це дозволить принести бюджету $ 10 млрд.

Серед основних причин, чому українські компанії розміщуються за кордоном називають брак внутрішніх ресурсів і слабкий захист інвесторів. «Відсутній захист прав інвесторів, і взагалі весь цей правове беззаконня призводить до того, що люди йдуть і розміщуються в інших юрисдикціях по залученню капіталу», – вважає голова правління інвесткомпанії Eavex Capital Юрій Яковенко.

«Внутрішніх грошей, як і раніше, немає або їх мало», – резюмує глава Конкорд Кепітал Ігор Мазепа.

Що відбувається на українському фондовому ринку сьогодні

Поточна ситуація на фондовому ринку України характеризується низькою ліквідністю, низькою капіталізацією лістингових компаній, домінуванням ОВДП, слабкою залученістю інвесторів-фізичних осіб, а також веденням основного обсягу торгів на позабіржовому сегменті (в 2019 – понад 60%).

Сьогодні в Україні діють 4 фондові біржі, понад 2,9 тис інститутів спільного інвестування (ІСІ), 301 компанія з управління активами, 206 діючих торговців, 175 депозитарних установ, більше 3,3 тис діючих сертифікованих фахівців, а також 4 ОПУ і СРО ( об’єднання професійних учасників, Саморегулівні організації).

За підсумками 2019 року капіталізація емітентів на українських біржах була на рекордно низькому рівні – 1,61 млрд грн (близько 59 млн доларів). Наприклад у США цей показник в 2019 році склав 37,6 трильйона доларів, а у сусідній Польщі – 151.62 мільярда доларів.

Обсяг випуску цінних паперів в Україні в 2020 році склав 113,4 млрд грн, що менше на 79 млн у порівнянні з 2019 роком. Акцій підприємства в минулому році випустили на 32,98 млрд, облігацій – на 32,95 млрд грн і в іноземній валюті на 9,4 млн доларів і 3 млн євро. Випуск облігацій місцевих позик –  3,9 млрд грн (на 3,1 млрд більше, ніж в 2019), випуск інвестиційних сертифікатів ПІФ – 5,05 млрд грн, що на 7,9 млрд грн менше, ніж в 2019, випуск акцій КІФ – 38,52 млрд грн (на 13,53 млрд грн більше, ніж в 2019).

Обсяг біржової торгівлі цінними паперами в кінці 2020 року, фіксується на рівні 335,41 млрд грн (+ 10% до 2019 року). За обсягом біржових контрактів лідирують ПТФС (на первинному ринку – 246,45 млн грн, а на вторинному – 131 288,08 млн грн) і Перспектива (на первинному – 0, а на вторинному – 201 455,17 млн ​​грн).

Домінування ОВДП: погано для ринку, вигідно для інвесторів

Левову частку українського фонового ринку становлять державні облігації. У 2020 році на державні цінні папери припадало 98% (або 328,7 млрд грн) торгів на фондових біржах. У цілому по фондовому ринку (біржовомута позабіржовому) ОВДП також лідирують, у 2019 році – 80,98% обороту (630 млрд грн), а на біржах – 96,73% (294,90 млрд грн).

ОВДП негативно впливають на розвиток фондового ринку у контексті його функції залучення капіталу в реальний сектор, оскільки перетягують всю вільну ліквідність і роблять інші цінні папери нецікавими для інвесторів. Але з іншого боку, це дозволяє державі залучати необхідні ресурси, а інвесторам заробляти за рахунок більш високої прибутковості у порівнянні з корпоративними цінними паперами і наявності держгарантій. Крім того, відсотки від ОВДП не обкладаються податком на доходи фізичних осіб.

Сьогодні українці можуть купити ОВДП у банках, через біржових брокерів або через інвестиційні компанії.

Серед українських банків держоблігації продають 11 фінустанов: «УКРГАЗБАНК», «Ощадбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «ОТП Банк», «Сітібанк», «Укрексімбанк», «ПУМБ», «ПРИВАТБАНК», «АЛЬФА-БАНК», «КРЕДОБАНК»,«ПІВДЕННИЙ». У 2020 році державний «Приватбанк» запустив покупку ОВДП в web-інтерфейсі «Приват24». В інших банках ця послуга доступна при відвідуванні відділення.

Купівля державних цінних паперів через біржового брокера передбачає відкриття рахунку в депозитарній установі, хоча багато брокерські контори роблять це самостійно через своїх партнерів. Також можливий варіант придбання ОВДП через інвестиційні компанії.

Головним плюсом методу покупки через брокера або інвесткомпанію є більш низький поріг входу і менша плата за послуги, ніж у банків. Наприклад, в «Ощадбанку» покупка ОВДП доступна лише для VIP-клієнтів, які мають депозитний рахунок більш 1 млн гривень. У «Приватбанку» мінімальна сума операції з ОВДП через персонального менеджера – 40 тис доларів або 1 млн гривень, в «Приват24» пороговий вхід трохи нижче – від 100 тис гривень або еквівалент в доларах, але не більше 10 млн грн. В інвестиційних компаніях можна стартувати з 30-50 тисяч гривень, а у брокерських контор і дрібних брокерів навіть з 10 тисяч гривень.

«Держава не змогла побудувати якісний і простий доступ до своїх облігацій, щоб люди могли в них інвестувати. При чому, механізм повинен бути максимально простим. Якщо людині потрібно витрачати на це зусилля, то вона просто не буде цього робити», – вважає акціонер IBOX Bank Євген Березовський.

Чому українці не вкладаються у вітчизняні цінні папери

Українці мало знають про фондовий ринок і вважають за краще зберігати гроші у готівці (краще у валюті), на банківських депозитах, а також купувати нерухомість або цінні метали. Багато у чому бажання вкладатися в «тверду валюту» пов’язане з пережитою в 90-х гіперінфляцією і високим рівнем інфляції у подальші роки, що породило недовіру до національної валюти. Свій внесок вносить і загальна нестабільна економічна ситуація, яка мотивує населення не примножувати свої активи шляхом інвестицій у цінні папери, а намагатися зберегти, що є.

Обсяг валютної готівки на руках у населення до 2014 року оцінювався в сумі від 22 до 86 мільярдів доларів (нижня межа – оцінка на базі припущення, що валютна готівка відноситься до гривневої так, як валютні депозити до гривневих, а верхня – оцінка НБУ на кінець 2013 року на основі даних платіжного балансу). У той же час заступник голови НБУ Олег Чурій каже, що готівку на руках у населення складно підрахувати, але це точно не $ 85 млрд.

Крім готівки, українці тримають частину вільних грошей у банках. Обсяг банківських депозитів населення за лютий 2021 року зріс: гривневі депозити збільшилися на 3,5% до 412,270 млрд грн, а валютні (в доларовому еквіваленті) на + 0,6% – до 9,87 млрд дол.

Виходячи з цих даних, можна зробити висновки, що гроші у населення є. При цьому, держава ніяк не стимулює українців вкладати свої заощадження, щоб вони працювали на економіку. Влада не займаються просуванням інвестицій у цінні папери і не залучає на фондовий ринок інвесторів-фізосіб. Наприклад, в Україні успішно працює проект Мінціфри «Дія.Ціфрова освіта», який торкається і тем фінансів та підприємництва, але лише у контексті звичних фінансових інструментів. На сайті можна знайти безліч інформації, що таке депозити та іпотека, як вибрати надійний банк, де краще брати кредит, навіщо потрібен блокчейн і як вкладати в криптовалюту. Однак про інвестиції в цінні папери там ні слова, навіть про популярні ОВДП.

Євген Березовський
акціонер IBOX Bank
«В Україні надзвичайно маленький фондовий ринок і у громадян відсутнє розуміння «вклади у акції». Це те, що в країнах Заходу вважається колосальним бізнесом. Наприклад, в США домогосподарства надзвичайно багато грошей вкладають у акції. Завдяки цьому навіть маленькі компанії мають доступ на фондовий ринок, можуть розміщувати акції та залучати капітал. Це могло б пожвавити економіку і фінансову сферу. У наших громадян грошей дуже багато – і в «кишені», і на депозитах. Але розміщені вони вкрай неефективно – або дуже низька ставка по депозиту, або гроші просто зберігаються вдома у доларах. Витягти цей ресурс може створення фондового ринку»

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль назвав злочином відсутність в країні повноцінного фондового ринку на 30-му році незалежності. Уряд має намір перезапустити ринок цінних паперів до 2023 року. У наступному матеріалі ми розповімо, як українська влада бачать інфраструктуру оновленого ринку капіталів, і які прогнози на відновлення фондового ринку дають експерти і бізнес.

Читайте також:

Автор: UA.NEWS
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!