Інфляційний тиск у секторі виробництва по всьому світу знизився в липні до найнижчого рівня за півтора року, згідно з останнім індексом менеджерів із закупівель JPMorgan Manufacturing Purchasing Managers' Index (PMI), складеного S&P Global.
Зниження темпів зростання передусім є свідченням послаблення обмежень у глобальному ланцюжку поставок, що, своєю чергою, було зі зниженням попиту на сировину і скороченням запасів.
Ми вирішили висвітлити глобальні інфляційні тенденції, обумовлені ціновим зростанням виробничого сектору, про що нижче у наших матеріалах.
Помірний ціновий тиск
Липневі опитування PMI показали, що середня ціна на товари в усьому світі зростала найповільнішими темпами з лютого 2021 року, при цьому темпи інфляції знижуються третій місяць поспіль із рекордно високого рівня квітня.
Рисунок 1 - Глобальні показники PMI у виробничому секторі
Темпи інфляції відпускних цін різко знизилися в США, Єврозоні та Великій Британії, де за останні два роки спостерігалося особливо різке зростання цін, яке впало до рівня, небаченого з початку 2021 року. Темпи інфляції також знизилися в середньому по Азії, хоча й дуже незначно в Японії, де слабкіша єна призвела до зростання вартості імпорту.
У материковому Китаї відпускні ціни у липні падали навіть третій місяць поспіль. Багато представників виробничого сектору це пов'язують зі слабким попитом.
Ключовим фактором уповільнення темпів інфляції продажних цін було подальше стримування тиску виробничих витрат. У глобальному масштабі середні ціни, що сплачуються заводами за ресурси, зростали найповільнішими темпами з лютого 2021 року, при цьому помірні темпи зростання спостерігалися у всіх основних країнах, за винятком Японії, що в основному відбивало недавнє зниження обмінного курсу.
Зниження темпів інфляції виробничих витрат також частково зумовлено ослабленням обмежень у глобальному ланцюжку поставок. У середньому терміни доставки постачальниками у липні продовжували збільшуватися, хоча кількість затримок впала до найнижчого рівня з листопада 2020 року.
Затримки були найвищими в США, але, як бачимо з Європи, з початку року вони помітно скоротилися. Найменша кількість затримок була помічена в материковому Китаї, де за останні два місяці термін доставки збільшився неістотно.
Падіння попиту допомагає пом'якшити ціновий тиск у промисловості
Скорочення кількості затримок з поставками, своєю чергою, може бути пов'язане з нижчим попитом на сировину з боку виробників, який був спричинений спадом нових замовлень, отриманих підприємствами. Обсяг виробничих ресурсів, закуплених виробниками по всьому світу, фактично зріс у липні лише неістотно, продемонструвавши найменше зростання за останній дворічний період зростання закупівель. Водночас кількість нових замовлень, отриманих виробниками, впала в липні вперше з червня 2020 року під час первісних обмежень в умовах пандемії.
Водночас погіршення попиту значною мірою відображало слабші кінцеві продажі споживачам та бізнес-клієнтам, попит також послабшав унаслідок того, що все більше компаній навмисно скорочують свої запаси на тлі зниження побоювань щодо короткострокової стійкості ланцюжка поставок та зростання побоювань щодо економічних перспектив (див. огляд щодо випуску продукції та попит). Частка виробників, які повідомили про зниження припливу замовлень через скорочення складських запасів у клієнтів, у липні зросла до другого за величиною показника за всю історію спостережень.
Тиск зарплати на рекордно високому рівні
Зменшення дисбалансу між попитом і пропозицією означає, що дедалі менше компаній нині посилаються на вищі ціни на сировину як основний чинник підвищення цінового тиску. Однак кількість компаній, що повідомляють про вищі витрати на енергію, транспортування та зарплату, залишається незмінно високою, особливо у випадку із заробітною платою, де у липні було зафіксовано рекордну кількість компаній, які повідомили про підвищувальний тиск зростання витрат на заробітну плату.
Таким чином, попри те, що останніми місяцями тиск на виробничі витрати знизився на тлі поліпшення балансу попиту та пропозиції, рівень інфляції залишається підвищеним через збільшення вартості енергії, зростання транспортних витрат і все більшого підвищення тиску на заробітну плату.
