«Суддів обирають люди, яких ніхто не обирав»: голова ТСК Сергій Власенко про маніпуляції ВККС та вплив DEJURE на судову владу

Нинішній катастрофічний рівень недовіри до судової системи є прямим наслідком того, що суддів «обирають люди, яких ніхто не обирав», – переконаний голова Тимчасової слідчої комісії Сергій Власенко. ТСК з розслідування корупції в судових та правоохоронних органах сьогодні працює в умовах постійного спротиву та звинувачень у «тиску». Розслідування комісії вже викрили системні проблеми – від скандальних конкурсів у ВККС, де голова «знищував» конкурсні роботи у шредері, до підозрілого впливу фундації DEJURE на формування ГРД.

Наразі у ТСК обіцяють нові скандали щодо Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Про ці та інші питання, корупційний авторитаризм та необхідність термінових законодавчих змін говорили в інтерв'ю з Сергієм Власенком. 

Далі – пряма мова голови ТСК, народного депутата Сергія Власенка.

Правоохоронні органи. Тиск чи співпраця?

Тимчасова слідча комісія має досить велике повноваження у юридичному плані. Більшість правоохоронних органів і судових органів, які є об'єктом контролю з боку ТСК, звичайно, йдуть на співпрацю. Ми вже мали низку засідань, де брали участь генеральний прокурор, керівник НАЗК, керівництво ДБР. Ось керівництво ВККС само прийшло. Але до моменту, коли «відчувають, що ми когось спіймали за хвоста». Тоді починають всі розповідати про «тиск». Наприклад, Вищий антикорупційний суд.

Буде новий скандал?

Ми запитали у Вищого антикорупційного суду (ВАКС) про кілька важливих речей: про те, як у ВАКС розподіляли службове житло, бо учасники ТСК вважають, це може бути елемент з високим корупційним ризиком. Також запитали, як частина із суддів ВАКСу отримали державну охорону, а особливо цікаво, як отримали державну охорону члени їх родин. Закон говорить про те, що члени родин суддів ВАКСу можуть отримати охорону лише у випадку, якщо в цьому є необхідність. Я розумію, якщо суддя розглядає справу з високими ризиками для нього та його родини, можливо якісь погрози, встановлено, що на суддю теоретично може вчинятися тиск, тоді державна охорона родини обумовлена. Коментувати деталі зараз не готовий. «Ми бачили відповідні документи, там все далеко не так, як мало б бути». Все прокоментуємо на засіданні, яке буде присвячено ВАКСу. Я думаю, що питання з охороною членів родини суддів ВАКС буде на рівні скандалу з ВККС. 

Про допит голови ВККС Пасічника

Я думав, що після відео, яке ми опублікували зі свідченнями Пасічника, всі будуть тихенько мовчати і думати, як би залишатися подалі від цього непотребу. Натомість члени конкурсної комісії, громадської ради доброчесності почали кричати, що це «тиск» на них. Всім, хто також вбачає у наших діях «тиск», дуже раджу переглянути засідання ТСК за участі Пасічника і самі все побачите.

А я хочу нагадати, що Андрій Пасічник, голова ВККС, перевіряв роботи кандидатів на посаду до апеляційних суддів. Людина підтвердила, що вона не отримувала завдань, що невідомо звідки ці завдання до неї в руки потрапили. А відтак ми не розуміємо, що він взагалі перевіряв. Його свідчення були суперечливими щодо того, чи були матеріали роздруковані, чи переслані електронною поштою, і хто саме відправник. А що він потім зробив з цими роботами? «Я їх знищив в шредері». Ось так виглядає логіка голови ВККС. Коли ми «впіймали його за хвоста», він почав голосом суддів говорити, що тут ТСК перебільшує повноваження.

«Голубі злодюжки» не красти не можуть

Замість того, щоб стати на коліна перед суспільством і вибачитися, вони почали на всіх тикати пальцем і говорити, що їм «заважають». Мені це дуже нагадує персонажа Альхена з роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців». Альхен був такий, знаєте, «голубий злодюжка»... В романі описували, що вся душа його була проти крадійства, але не красти він не міг.

Оці всі люди, які зараз кинулися захищати Пасічника – вони насправді захищають себе. Бо якби суддівські роботи перевіряти довелося їм – то робили це б так само, як і Пасічник. Особисто я впевнений, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів домовилися між собою, кому які оцінки виставляти. Ніхто, або майже ніхто ці подані на конкурс роботи не дивився й не читав (Пасічник точно не читав). Принаймні, його допит викликав у нас з колегами ТСК такі підозри. Учасники слідчої комісії звернулися до ДБР з відповідною заявою і справа вже внесена в ЄРДР, друга наша заява теж внесена в ЄРДР, її розслідує Національна поліція.

Допит членкинь ГРД

Трьох колишніх членів Громадської ради доброчесності викликали на допит в ТСК не тому, що нам так хочеться. Ми побачили статтю в «Українській правді» про те, що фундація DEJURE – відома грантівська організація, яка, на наш погляд, має достатньо великий вплив на формування всіх громадських рад. Так от, члени ГРД у цій статті сказали, що керівник фундації Михайло Жернаков, по-перше, втручався в роботу попереднього складу ГРД, друге – шантажував попередній склад ГРД, третє – всілякими способами не давав їм нормально організувати роботу. Також він втручався в процес формування четвертого складу ГРД.

За декілька місяців до того, як ми запросили цих авторок і учасниць ГРД на засідання ТСК, ці жінки були на засіданні Комітету Верховної Ради з питань правової політики. Там вони підтвердили все, що було написано в їх статті. Проте на засіданні ТСК їхні відповіді були нечіткими. На кшталт, ти питаєш людину, яка година, а тобі відповідають «сьогодні гарний сонячний день, ми знаходимося в місті Києві».

З іншого боку – вони бояться підтвердити те, що самі ж написали, бо дуже ймовірно, на них чинився тиск, або вони самі перелякалися тієї правди, яку написали. До речі, буквально через день після засідання ТСК, двох із трьох допитуваних фігуранток призначили в громадську раду при Бюро економічної безпеки.

Чому ми маємо таких суддів, яких маємо

Найбільший шок був навіть не в тому, як ці екс-учасниці ГРД відповідали, а те, що два попередні роки саме ці люди «обирали українських суддів». Тобто це молоді люди, які сьогодні відповідають за оцінку доброчесності суддів. І Вища Рада Правосуддя таке приймала, «заплющуючи очі» та видавала рекомендації на відповідні укази щодо призначення, переведення і так далі. От чому ми маємо такий склад суддівського корпусу, який ми маємо, а звідси й рівень недовіри до судової системи.

Максимально яскравою була відповідь однієї із членів ГРД, коли я її запитав особисто: «Ви вважаєте, що ТСК не має права вас перевіряти. Тоді хто може вас перевіряти?» Відповідь вразила простотою: «Ніхто». Потім вона 10 секунд подумала, зрозуміла, що сказала нісенітницю і відповіла інакше: «Громадськість». Але і я теж громадськість. Жінка-член ГРД заходилася мене переконувати, що її уповноважений перевіряти тільки член громадської організації, яка бореться з корупцією, а саме тільки вибрані антикорупційні ГО-шки, які, власне й делегували її учасницею ГРД. Це має вигляд смішний та сумний одночасно.

Скажу ще раз, щоб зрозуміти чому така судова система, людям треба подивитися два засідання ТСК. Відео є у вільному доступі. Подивіться і побачите обличчя тих, хто обирає сьогодні суддів.

Про наслідки роботи ТСК

Наслідком роботи Тимчасової слідчої комісії ми не тільки подамо звіт, а подамо ряд пропозицій щодо змін до законодавства.

1. Порядок реєстрації заяв до ЄРДР: запропонуємо повернутися до певної форми дослідчої перевірки. Система включень справ в єдиний державний реєстр досудових розслідувань, така, як вона зараз є, абсолютно некоректна. Тому що будь-яка заява повинна бути зареєстрована, навіть «очевидно абсурдна та безглузда».
2. Доброчесність та ГРД: Громадська рада доброчесності та ВККС створили собі систему власної недоторканності. Стало абсолютно зрозуміло, що визначення доброчесності, як такого, не існує. Це дає можливість молодим дівчатам та хлопцям вигадувати суб'єктивно критерії для одних кандидатів, і абсолютно інші для тих, хто їм подобається. Порядок формування ГРД треба змінювати, щоб одна організація не монополізувала вплив.
3. Конкурси у ВККС: Порядок проведення конкурсів сьогодні є неадекватним. Тому будемо пропонувати зменшити кількість балів для співбесіди та збільшити кількість балів за тести, які проводяться без участі людини.
4. НАБУ, САП і ВАКС: При всій повазі до цих організацій, мені незрозуміло, чому їх керівники всюду з’являються удвох? Ключове завдання САП – контролювати роботу НАБУ. Тобто один контролює іншого. Це так само, якби я постійно кудись їздив з керівником БЕБ, наприклад. Тренінги, прес-конференції, робочі поїздки - були випадки, коли до них приєднувалися судді ВАКС. Не можуть в одному приміщенні знаходитися детектив, який розслідує провадження, прокурор, який наглядає за розслідуванням та суддя, який цю справу розглядає. В цивілізованій Європі такий союз називається порушення правил етики. Зверніть увагу, як Магомедрасулов, перебуваючи в суді сказав: «Передавайте привіт всім нашим: НАБУ, САП і ВАКС». Якщо вони «всі наші», то як вони можуть контролювати один одного?

Де закінчуються повноваження ТСК

В юриспруденції кожне слово має значення. В постанові про створення ТСК, де зазначені завдання комісії, всі пропускають одне невеличке, але дуже важливе слово: «основні» завдання. Не всі, а основні. Тобто серед не основних у ТСК залишається ще дуже багато завдань. Виходячи із назви, то це ТСК щодо можливих фактів корупції в правоохоронних органах, судових органах та органах судової влади.

Плюс у нас передбачена можливість підготовки змін до законодавства в означеній площині, а це означає, що ми теж можемо запрошувати, допитувати, розслідувати все, що стосується законодавчого забезпечення роботи правоохоронних органів, судових органів та органів судової влади.

Щодо розслідування у справі ексзаступника генерального прокурора Дмитра Вербицького

ТСК не має прав і повноважень втручатися в конкретні провадження ані на стадії досудового розслідування, ані на стадії розгляду суду. У нас декілька разів під час засідання деякі мої колеги робили спробу задавати питання керівникам відповідних правоохоронних органів щодо конкретного розслідування. Зазвичай я, як головуючий, ці питання знімав, тому що ми не маємо права втручатися в конкретні провадження. 

Раніше повідомляли, що буде примусовий привід: ТСК викликає Михайла Жернакова через можливий вплив на Громадську раду доброчесності