OpenAI йде шляхом Google та Humane: чому створити наступника смартфона виявилося майже неможливо

Через майже двадцять років після виходу першого iPhone технологічна індустрія знову заговорила про пристрій, який нібито має змінити правила гри. Цього разу в центрі уваги опинилася OpenAI — компанія, що стоїть за ChatGPT.

OpenAI працює над своїм першим споживчим пристроєм. Він не буде схожим на смартфон і навіть не матиме екрана. За інформацією джерел, компанія створює компактний портативний гаджет із камерою, сенсорами та голосовим інтерфейсом, який повинен стати своєрідним «AI-компаньйоном». 

Очікується, що пристрій зможе керувати розумним будинком, відповідати на повідомлення, відтворювати медіа та взаємодіяти з користувачем через ChatGPT. До роботи над проєктом також залучений легендарний дизайнер Джоні Айв, який свого часу створив дизайн iPhone, iMac та інших культових продуктів Apple.

Сам по собі цей анонс уже став однією з головних технологічних новин літа. Але він водночас нагадав і про іншу історію — майже кожні кілька років світові показують новий гаджет, який обіцяє покласти край епосі смартфонів. Однак жодному з них це не вдалося.

UA.News розповідає, чому десятки компаній намагалися створити наступника сучасного смартфона, як вони витратили на це мільярди доларів і чому майже всі ці амбітні проєкти завершилися провалом.

Чому саме смартфон став «непереможним»

Сьогодні це здається очевидним, але ще на початку 2000-х ніхто не був упевнений, що саме смартфон стане центром цифрового життя людини.

Ринок мобільної електроніки тоді був надзвичайно різноманітним. Бізнес користувався BlackBerry через зручну електронну пошту, прихильники Windows Mobile купували комунікатори зі стилусами, а компанії Palm і Nokia експериментували з власними концепціями кишенькових комп'ютерів. 

Кожен із цих пристроїв мав сильні сторони, але водночас вимагав компромісів: окремий GPS-навігатор, цифровий фотоапарат, MP3-плеєр або ноутбук усе ще залишалися необхідними супутниками багатьох користувачів.

Усе змінилося у 2007 році, коли Стів Джобс представив перший iPhone. Під час презентації він назвав новинку одразу трьома пристроями — телефоном, музичним плеєром та інтернет-комунікатором. 

Насправді ж iPhone поступово поглинув набагато більше категорій техніки: компактні фотокамери, GPS-навігатори, кишенькові органайзери, диктофони, калькулятори, електронні книги та десятки інших окремих гаджетів.

Саме універсальність стала його головною перевагою.

Якщо раніше користувачеві потрібно було носити із собою кілька пристроїв, то смартфон об'єднав майже всі їхні функції в одному корпусі. А після запуску App Store у 2008 році він отримав ще одну вирішальну перевагу — екосистему застосунків. 

Будь-яку нову функцію тепер можна було просто встановити через магазин програм, не купуючи окремий гаджет.

Саме тут і виникла головна проблема для всіх майбутніх «вбивць смартфона». Кожен новий пристрій мав відповісти на дуже просте запитання: чому людина повинна відмовитися від гаджета, який уже вміє майже все?

Практика показала, що зробити це значно складніше, ніж здавалося розробникам. Більшість новинок виявлялися не заміною смартфона, а лише ще одним аксесуаром до нього.

Попри це, індустрія не припиняла спроб. Майже кожне десятиліття народжувалася нова ідея, яка, за задумом її авторів, мала назавжди змінити спосіб взаємодії людини з технологіями.

Першою такою великою ставкою стали окуляри доповненої реальності від Google — проєкт, який на початку 2010-х багато хто називав початком нової цифрової епохи.

Google Glass: окуляри, які мали змінити світ

Якщо сьогодні попросити когось назвати перший пристрій, який всерйоз претендував на роль наступника смартфона, більшість згадає саме Google Glass.

На початку 2010-х років Google перебувала на піку свого розвитку. Android стрімко завойовував ринок мобільних операційних систем, YouTube став найбільшою відеоплатформою у світі, а сама компанія дедалі частіше демонструвала проєкти, які більше нагадували наукову фантастику. 

Саме в цей період у надрах секретної лабораторії Google X народилася ідея створити комп'ютер, який людина буквально носитиме перед очима.

Уперше світ побачив Google Glass у 2012 році під час конференції Google I/O. Презентація миттєво стала вірусною. Поки співзасновник компанії Сергій Брін розповідав про новий продукт зі сцени, група парашутистів стрибнула з дирижабля над Сан-Франциско, транслюючи відео в реальному часі саме через окуляри. 

Потім вони приземлилися на дах будівлі, передали естафету велосипедистам, а ті — альпіністам, які спустилися просто до конференц-зали. На той момент це виглядало як демонстрація майбутнього. 

На відміну від смартфона, Google Glass пропонували зовсім інший спосіб взаємодії з цифровим світом. Невеликий прозорий дисплей розташовувався трохи вище правого ока, а інформація ніби «висіла» перед користувачем. Окуляри могли фотографувати, записувати відео, прокладати маршрут, показувати повідомлення, перекладати текст, відповідати на голосові команди та навіть здійснювати відеодзвінки.

На папері це виглядало як справжня революція.

Однак перші проблеми почали проявлятися майже відразу після того, як окуляри потрапили до рук звичайних користувачів.

Насамперед виявилося, що технологія ще не готова до масового використання. Автономність становила лише кілька годин активної роботи. Камера поступалася навіть тодішнім смартфонам, а дисплей, який на презентаціях здавався футуристичним, у повсякденному житті виявився менш зручним, ніж звичайний екран телефона.

Однак найбільший удар по Google Glass завдали не технічні обмеження. Головною проблемою стали питання приватності.

Навколишні ніколи не могли бути впевнені, чи не ведеться прихований запис відео або фотографування. Через це власників окулярів дедалі частіше просили зняти їх у барах, ресторанах, казино, кінотеатрах і навіть офісах. 

У США з'явився іронічний термін Glasshole — так почали називати людей, які постійно носили Google Glass і дратували оточення.

Чому Google Glass програли смартфону

Попри гучний старт, Google Glass так і не стали масовим продуктом.

Причин було кілька.

По-перше, окуляри не вирішували жодної проблеми краще за смартфон. Майже кожну їхню функцію — від фотографування до навігації — можна було виконати швидше і комфортніше на телефоні.

По-друге, користувачі не були готові носити на обличчі помітний технологічний пристрій протягом усього дня.

По-третє, висока ціна і слабка автономність зробили Google Glass радше дорогим експериментом, ніж продуктом для широкої аудиторії.

Уже в 2015 році Google припинила програму Explorer Edition, а згодом фактично перевела проєкт у корпоративний сегмент. Окуляри почали використовувати на заводах, у логістиці та медицині, але про революцію на споживчому ринку більше не йшлося. 

У 2023 році компанія остаточно завершила підтримку споживчої версії Google Glass.

Здавалося, історія поставила крапку: люди не готові відмовлятися від смартфона заради окулярів.

Але це не зупинило іншу технологічну корпорацію. Поки Google згортала свій амбітний експеримент, Microsoft уже працювала над пристроєм, який, на її думку, мав не просто замінити телефон, а повністю змінити спосіб взаємодії людини з цифровим світом.

Microsoft HoloLens мала замінити не лише смартфон, а й комп'ютер

У січні 2015 року компанія представила Microsoft HoloLens — гарнітуру доповненої реальності, яка, за задумом розробників, мала буквально змішати цифровий і фізичний світи. 

Якщо Google Glass лише показували інформацію перед очима користувача, то HoloLens «розміщували» тривимірні об'єкти прямо в кімнаті. Віртуальні монітори можна було повісити на стіну, тривимірну модель будинку — поставити на стіл, а цифрові інструменти — використовувати так, ніби вони існують у реальному світі.

Під час презентації Microsoft демонструвала майже фантастичні сценарії використання. Архітектори проєктували будівлі просто в повітрі, лікарі вивчали об'ємні моделі людського тіла, інженери ремонтували обладнання, бачачи покрокові інструкції перед очима, а геймери перетворювали власну квартиру на поле бою в Minecraft. 

Для середини 2010-х усе це виглядало як кадри з науково-фантастичного фільму.

Тоді багато аналітиків говорили, що Microsoft створює не просто новий гаджет, а наступний етап розвитку персональних комп'ютерів. Дехто навіть припускав, що через кілька років люди працюватимуть без ноутбуків і смартфонів — достатньо буде лише вдягнути гарнітуру.

Але дуже швидко стало зрозуміло: це не продукт для всіх. Першою перепоною стала ціна.

Перша версія HoloLens коштувала 3000 доларів і була орієнтована переважно на розробників. Для масового користувача це було надто дорого.

Другою проблемою стали фізичні обмеження технології.

Гарнітура була важкою, мала порівняно вузьке поле зору, а тривале використання швидко викликало втому. Те, що чудово виглядало під час демонстрацій, у реальному житті виявилося менш комфортним.

Та найбільша проблема знову була схожою на ту, з якою зіткнулися Google Glass.

Люди не розуміли, навіщо їм це потрібно щодня.

Якщо смартфон потрібен кожному — для дзвінків, повідомлень, банкінгу, навігації чи фотографій, то HoloLens не пропонували такого універсального сценарію використання. Це був надзвичайно цікавий технологічний продукт, але не той, який хотілося носити із собою постійно.

Там, де провалився споживчий ринок, відкрився корпоративний

Попри відсутність масового успіху, HoloLens не можна назвати повним провалом.

Досить швидко Microsoft зрозуміла, що її гарнітура значно цікавіша не пересічним користувачам, а великим компаніям.

Її почали використовувати:

• інженери Boeing під час складання літаків;
• медики для навчання та планування операцій;
• промислові підприємства для віддаленої підтримки співробітників;

Саме тоді стало очевидно: доповнена реальність справді має величезне майбутнє, але зовсім не там, де очікували багато хто у 2015 році.

У підсумку Microsoft фактично відмовилася від ідеї перетворити HoloLens на споживчий продукт і зосередилася на корпоративному ринку.

Ще один гаджет, який мав змінити правила гри, виявився чудовим інструментом для вузьких професійних задач, але не зміг переконати мільйони людей відмовитися від смартфона.

Після цього в індустрії настала відносна тиша. Здавалося, великі компанії змирилися з тим, що замінити телефон поки що неможливо.

Але наприкінці 2023 року про це знову заговорили. Цього разу — завдяки невеликому квадратному пристрою, який кріпився до одягу й мав стати першим у світі AI-гаджетом без екрана. Саме Humane AI Pin багато хто називав найсерйознішим претендентом на роль «вбивці смартфона» з часів Google Glass.

Humane AI Pin: гаджет, у який повірила вся Кремнієва долина

Якщо Google Glass були занадто ранньою технологією, а HoloLens — надто дорогим експериментом, то Humane AI Pin з'явився саме тоді, коли світ уже був одержимий штучним інтелектом.

Кінець 2023 року став початком справжнього AI-буму. Після успіху ChatGPT практично кожна технологічна компанія намагалася знайти спосіб інтегрувати штучний інтелект у повсякденне життя. І саме тоді стартап Humane заявив: смартфон більше не потрібен.

На відміну від більшості молодих компаній, Humane мала величезний кредит довіри ще до презентації свого першого продукту.

Її заснували колишні топменеджери Apple Імран Чаудрі та Бетані Бонджорно, які понад двадцять років працювали над iPhone, iPad, Apple Watch та іншими культовими пристроями. 

Компанія залучила понад 230 мільйонів доларів інвестицій. Серед її партнерів та інвесторів були Microsoft, Qualcomm, OpenAI, генеральний директор Salesforce Марк Беніофф та інші відомі представники технологічної індустрії. 

Для стартапу, який ще навіть не випустив готовий продукт, це були колосальні гроші.

AI замість екрана

У листопаді 2023 року Humane нарешті представила AI Pin. Зовні він більше нагадував стильний бейдж або невелику брошку, яку користувач кріпив на сорочку чи піджак.

Ідея була максимально простою. У гаджета не було традиційного дисплея.

Замість цього користувач мав спілкуватися з ним голосом, а інформація проєктувалася лазером просто на долоню. Камера та мікрофони аналізували навколишній світ, а штучний інтелект відповідав на запитання, перекладав мову в реальному часі, шукав інформацію, писав повідомлення, телефонував, фотографував і навіть міг підсумовувати електронні листи.

Усе це мало працювати без необхідності діставати смартфон із кишені.

Фактично Humane пропонувала абсолютно нову концепцію взаємодії з технікою.

Після презентації про AI Pin написали майже всі найбільші світові медіа. The Verge, Wired, Bloomberg, CNBC та десятки інших видань називали його одним із найцікавіших технологічних продуктів останніх років.

Багато хто навіть проводив паралелі з першою презентацією iPhone. Здавалося, що цього разу все може вийти.

Однак, реальність виявилася набагато жорсткішою. Перші покупці отримали свої пристрої навесні 2024 року. І буквально за кілька днів хвиля захоплення змінилася хвилею критики.

Оглядачі технологічних медіа майже одностайно дійшли одного висновку: Humane AI Pin не готовий до повсякденного використання.

Проблеми почали проявлятися одна за одною. Найбільше користувачів розчарувала швидкість роботи.

Запити, які ChatGPT або інші AI-сервіси виконували за кілька секунд на смартфоні, на AI Pin могли оброблятися значно довше. Для пристрою, який мав зробити життя простішим, навіть кількасекундні затримки виявилися критичними.

Другим великим мінусом стала автономність.

Батарея швидко розряджалася, тому виробник навіть комплектував пристрій додатковими змінними акумуляторами. Але й це не вирішувало проблему — користувачеві доводилося думати не про один гаджет, а ще й про запасні батареї.

Не менш суперечливою виявилася ідея з лазерною проєкцією на долоню. На презентації вона виглядала футуристично.

У реальному житті читати текст із руки виявилося менш зручно, ніж просто подивитися на дисплей смартфона.

Ще одним ударом стала ціна. Сам AI Pin коштував 699 доларів, але цього було недостатньо. Для роботи пристрою потрібно було оформити ще й щомісячну підписку на мобільний зв'язок і хмарні AI-сервіси.

У підсумку користувач отримував гаджет, який був дорожчим за багато сучасних смартфонів, але при цьому не міг повністю їх замінити.

Найбільша проблема AI Pin

Втім, головна причина невдачі була навіть не в батареї чи вартості.

AI Pin не відповів на питання, яке переслідує всіх претендентів на роль «вбивці смартфона»: чому людина повинна відмовитися від телефона?

У результаті AI Pin виявився не заміною смартфона, а ще одним пристроєм, який користувачеві потрібно було носити разом із ним.

Після хвилі негативних оглядів продажі AI Pin виявилися значно нижчими, ніж очікувала компанія. Стартап почав шукати стратегічного покупця, а вже у 2025 році його ключові активи та команда перейшли до HP. 

Компанія припинила розвиток споживчої платформи AI Pin, фактично визнавши, що амбітна спроба створити перший масовий AI-гаджет без екрана не виправдала очікувань.

Це стало одним із найгучніших технологічних провалів останніх років.

Іронія полягала в тому, що поки Humane намагалася переконати людей відмовитися від смартфонів, інший невеликий стартап уже готував власного «вбивцю iPhone». 

Він виглядав ще дивніше — яскраво-помаранчева коробочка без звичного набору застосунків, яка обіцяла виконувати будь-які дії за допомогою одного лише штучного інтелекту. Саме так на сцену вийшов Rabbit R1.

Rabbit R1: помаранчева коробочка, яку розкупили за кілька днів

На початку 2024 року на виставці CES у Лас-Вегасі компанія Rabbit представила невеликий яскраво-помаранчевий гаджет Rabbit R1. Зовні він більше нагадував дитячу іграшку або компактний музичний плеєр початку 2000-х років, ніж високотехнологічний пристрій.

Усього за кілька днів після презентації компанія повідомила, що першу партію у 10 тисяч пристроїв повністю розкупили. Незабаром було продано ще десятки тисяч гаджетів, а Rabbit R1 став одним із найбільш обговорюваних технологічних продуктів року.

На відміну від Humane AI Pin, Rabbit майже не говорила про характеристики свого пристрою.

Компанія продавала зовсім іншу ідею.

Її засновник Джессі Лью пояснював, що головна проблема сучасних смартфонів — не в їхніх можливостях, а в надто складній взаємодії. Людина щодня відкриває десятки застосунків, натискає сотні кнопок і витрачає час на рутинні дії.

Rabbit обіцяла це змінити.

У центрі концепції опинилася технологія Large Action Model (LAM) — велика модель дій. Якщо великі мовні моделі, такі як ChatGPT, навчилися працювати з текстом, то LAM мала навчитися виконувати реальні завдання.

Фактично Rabbit пропонувала перетворити штучний інтелект із помічника на цифрового секретаря.

Саме ця концепція викликала величезний інтерес інвесторів і журналістів.

Перші огляди швидко змінили настрій

Коли журналісти отримали Rabbit R1 для тестування, виявилося, що реальний досвід користування значно відрізняється від презентацій.

Однією з головних проблем стала нестабільна робота штучного інтелекту.

Пристрій далеко не завжди правильно розумів команди, часто потребував повторних запитів або взагалі не міг виконати те, що демонстрували на сцені під час презентації.

Ще більше запитань виникло до самої концепції.

Журналісти швидко звернули увагу, що більшість функцій Rabbit R1 уже можна виконати на звичайному смартфоні.

The Verge після тестування дійшло висновку, що Rabbit R1 більше нагадує ранній прототип, ніж готовий продукт для масового ринку.

Додатковий скандал

Невдовзі після початку продажів Rabbit зіткнулася ще з однією проблемою.

Розробники Android з'ясували, що програмне забезпечення Rabbit R1 у певних аспектах може працювати як звичайний Android-застосунок.

Через це в мережі почали стверджувати, що значну частину функцій гаджета можна було реалізувати без окремого пристрою — достатньо встановити відповідну програму на телефон.

У Rabbit категорично заперечували такі твердження, наголошуючи, що їхня головна цінність полягає саме у власній AI-системі та серверній інфраструктурі.

Історія Rabbit майже дзеркально повторила долю Humane. Фактично Rabbit R1 не усував телефон із життя людини.

Він лише додавав ще один пристрій, який потрібно було заряджати, носити із собою та налаштовувати.

Саме тому після початкового ажіотажу інтерес до нього почав швидко спадати.

Чому всі «вбивці смартфона» зазнавали поразки

Історії Google Glass, Microsoft HoloLens, Humane AI Pin і Rabbit R1 дуже різні, але їх об'єднує одна закономірність. Кожен із цих пристроїв пропонував новий спосіб взаємодії з технологіями, однак жоден не зміг дати користувачам достатньо вагомої причини відмовитися від смартфона.

У більшості випадків нові гаджети не замінювали телефон, а лише дублювали його функції. Те, що можна було зробити на AI Pin чи Rabbit R1, часто швидше виконувалося на звичайному смартфоні. Google Glass і HoloLens, своєю чергою, виявилися занадто дорогими, громіздкими або випередили свій час.

Саме тому новий проєкт OpenAI викликає такий великий інтерес. Компанія має не просто створити ще один незвичний гаджет, а вирішити проблему, з якою не впоралися десятки її попередників. 

Поки ж історія показує протилежне: майже двадцять років технологічні гіганти намагаються «вбити» смартфон, але щоразу лише підтверджують його головну перевагу — універсальність. І схоже, що саме вона залишається найскладнішим бар'єром для будь-якої нової революції в світі споживчої електроніки.

 

Читай нас у Telegram та Sends