Які недоліки наявних планів відновлення України, із чого потрібно почати трансформацію нашої держави після війни, які ризики та складності постануть перед українським суспільством у контексті відбудови країни, а також про модернізацію виборчої системи, конституційну реформу, реформу державного управління і легалізацію лобізму - в ексклюзивному інтерв’ю UA.NEWS розповіла аналітик, політехнолог та GR-фахівець Катерина Одарченко.
Катерина Одарченко - президент Інституту Демократії та Розвитку «PolitA», засновниця партії «Національна платформа» та агенції «SIC-Group», учасник IGAPA. Організатор інтерв’ю із провідними українськими аналітиками, економістами та банкірами про існуючі плани відбудови країни, недоліки цих моделей та стратегії трансформації й інструменти, які можна застосувати для модернізації уже сьогодні. Записи розмов із експертами буде надано американським високопосадовцям для розробки спільних стратегій по відновленню України.
Тема відновлення України після війни є однією із найбільш актуальних сьогодні як для українців, так і для наших міжнародних партнерів. Як з’явилась ідея записати інтерв’ю на цю тему із провідними експертами? Які подальші плани у цьому напрямку?
Катерина Одарченко: Чіткого плану відновлення України після війни ще немає. Документи, які представив наш Кабінет Міністрів, не можна вважати доктринами і такими, що будуть точно виконуватися.
На це є багато причин. По-перше, війна ще не закінчилася і збитки рахуються за досить сумнівними моделями. По-друге, у світовому товаристві та серед основних донорів немає розуміння ключової моделі, як це буде відбуватися - зі стимулювання певних економічних кластерів чи грантів, чи все буде йти через уряд.
Це дискусія серйозна і залежить навіть від того, як ми будемо виконувати «домашнє завдання». Чи зможемо ми в повній мірі подолати корупцію в цей складний час? Чи зможе наше громадянське суспільство запропонувати свою конкурентну форму і бачення плану відновлення? Чи зможе бізнес-спільнота обʼєднатися і запропонувати свою візію таких проєктів. Тому тут немає однієї точки прийняття рішення.
Є також найбільші донори. І це ще одне питання, як даний процес будуть бачити Сполучені Штати зі свого бюджету, чи як це буде бачити Європейський Союз. Не слід забувати і про приватних інвесторів, які є теж величезною частиною аудиторії, але для яких поки немає комплексних пропозицій.
Розкажіть про ваше бачення відновлення України після війни? У який бік слід нам рухатись? Що робити із трансформацією економіки?
Катерина Одарченко: Моє бачення після спілкування з депутатами американського парламенту і з представниками ділової спільноти США: комплексно поки план не слід пропонувати.
Звісно, українська влада прагне, щоб усе відбувалось через неї. Але тут є певні ризики, як і в будь-якій системі, коли фінансування йде виключно через державні установи.
Український бізнес наполягає на отриманні компенсацій напряму, без посередників. Не слід забувати і про початок судових справ, до яких потрібно ухвалити низку актів, аби можна було судити росію.
Також є певні моделі економічних кластерів. Приватним інвесторам цікаві такі сфери, як логістика, експортні матеріали, сировина. Однак щодо інших кластерів розвитку середнього і малого бізнесу, поки немає жодної моделі.
І що найголовніше, на сьогодні немає концептуальної моделі - яку економіку ми будуємо після війни. Це є ключовою перепоною.
Які ризики існують у контексті різних планів та моделей відновлення України?
Катерина Одарченко: Ризики можуть полягати у тому, що модель повоєнного відновлення приймуть без нас. Наприклад, якщо американські експерти напишуть моделі для американських компаній. Це не погано, тому що люди тут дійсно компетентні. Але з іншого боку, частка в такому процесі саме на українські компанії може бути приблизно 5-20%, а інша частина - це буде робота міжнародних компаній для міжнародних компаній.
Це не ідеальна модель для нас, тому нам потрібно проявити активну позицію.
Ми на базі громадського Інституту демократії та розвитку «PolitA» багато робимо для збору експертів. Я спілкуюсь із різними аналітичними компаніями, раджу їм наших економістів, експертів, щоб ці плани були наближені до реальності і в першу чергу несли більшу додану вартість для України.
Чи потрібно змінювати політичну систему?
Катерина Одарченко: Що стосується трансформації політичної системи, тут склалась певна патова ситуація.
Якщо працювати в окремому регіоні, мажоритарному окрузі в Україні ще можливо за свої ресурси. Особливо, якщо людина є топ-менеджером, має звʼязки, володіє бізнесом і може собі це забезпечити. То просунути політичну партію у Верховну Раду важко без досить великого бюджету, який після війни буде дуже складно дістати українським підприємцям. Тому політичні виклики навіть більші, ніж економічні.
У нас є два виходи. Або розвивати культуру партійного будівництва і партійного фандрайзингу. Адже усі люди глобально збідніли - і підприємці, і громадські діячі, тому фізично складно знайти гроші на політичну роботу.
Або друге: ми не хочемо повернутися до моделі, де всі йдуть до олігархів і просять гроші в них. Бо це напряму протирічить тому, що вимагає Захід, тобто боротьбі з олігархами і монополіями. Тому ще один варіант - змінювати систему виборів. Щоб на виборах була дійсно конкуренція ідей, рівний доступ до медіа-ресурсу, до агітації і дуже потужна боротьба з підкупом виборців. Бо після війни в деяких недобросовісних політичних сил може з’явитись ідея роздати гроші.
Це дуже комплексне питання. Не слід забувати і про те, де можна знайти кваліфікованих 10-60 тисяч людей, які зможуть будувати інституції.
Які реформи слід проводити першими?
Катерина Одарченко: Грубо кажучи, це має бути конституційна реформа, щоб в Україні не було надповноважень, в тому числі й у президента.
Йдеться і про більш жорстке регулювання партійного фінансування та процесу виборів. Безумовно важлива досить жорстка антикорупційна політика і підтримка західними донорами громадських організацій, інституцій, ВИШів, де можуть розвиватись свідомі люди, еліта.
Також нам потрібна реформа державного управління. Давайте відверто, якщо порівняти зарплату чиновника і зарплату людини в селі, то у чиновника вона буде набагато більше. Водночас ми маємо розуміти, що якщо чиновник отримує 200-300 доларів зарплати, то він не буде чесним чиновником. Якщо це висока відповідальність, то треба провести реформу, зменшити кількість чиновників, але давати їм гідну зарплату.
Над якими проектами зараз працює Інститут Демократії та Розвитку "PolitA", президентом якого ви є?
Катерина Одарченко: Громадський Інститут демократії та розвитку «PolitA» існує уже 9 років. Організація займається політичною та експертною роботою. Це не лише моя робота, це майданчик для усієї експертної спільноти України. Ми прагнемо надавати аналітичним центрам, консалтинговим компаніям релевантну інформацію та публічну аналітику щодо України. Особливо деталі, які іноземці просто не знають через низку причин.
Ви також є засновницею партії «Національна платформа» та агенції з аналітичних досліджень «SIC-Group». Що зараз у фокусі вашої політичної сили? І як поживає консалтинг в умовах війни?
Катерина Одарченко: Наша політична партія була зареєстрована нещодавно та зараз не представлена у парламенті. Тому фокус сьогодні на розбудові партійної структури, наскільки це можливо в умовах війни. Також ми зосередились на стратегуванні і діалозі із західними структурами. У нас багато професіоналів, які кваліфіковані у питаннях роботи із ЄС, Америкою. Важливим напрямком для партії «Національна платформа» також є благодійництво - ми веземо досить багато гуманітарної допомоги для українців.
Агенція аналітичних досліджень «SIC-Group» працює. Але не можу сказати, що зараз найкращі часи для консалтингу. Сьогодні ми проводимо дуже велику роботу для благодійних зборів і волонтерських ініціатив. Певні клієнти з маркетингу, звісно, залишилися. Ми допомагаємо ринку у простих заходах, наприклад, як розширити свій спектр послуг. Також ми надаємо певні послуги для клієнтів з Америки і ЄС. Це робота з пресою, дизайн. Зазначу, що наша агенція опинилась у досить непоганому становищі, адже працювала до цього міжнародно і змогла адаптуватися. У ці складні часи ми намагаємось допомогти іншим співробітникам та загалом усім представникам ринку консалтингу в Україні.
Чому Україна досі законодавчо не врегулювала лобізм? Чи є корупція перешкодою для цього?
Катерина Одарченко: Лобізм досі не врегульований в Україні, тому що ніхто зараз не хоче абсолютно прозорої системи діалогу.
Ми надавали парламенту власний проект закону про лобізм, який створювали разом із асоціацією GR-спеціалістів. Також було представлено багато альтернативних законопроектів. Проте Верховна Рада не проголосувала за жоден із них.
Зазначу, що партія влади досить активно займалась цим питанням раніше. Про цивілізований лобізм говорили Ірина Венедіктова, Андрій Костін, Дмитро Разумков. Вони проявляли великий інтерес до цього питання, брали участь у наших відкритих діалогах. Також питанням цікавились Галина Янченко, Марія Мезенцева, Юрій Камельчук, і багато інших українських експертів та політиків. Однак поки це питання не проголосоване.
Законодавче регулювання лобізму дуже актуальне для України, адже дозволяє побудувати прозору систему взаємодії. Нагадаю, що лобізм легальний не лише у США, а і в країнах Балтії та Словенії.
